Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/698/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/698/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Буханистий О.В. (самопредставництво);

третьої особи - не з`явився;

розглянувши заяву Акціонерного товариства "Гідромеханізація." про винесення додаткового рішення (додаткової постанови суду касаційної інстанції) щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Акціонерного товариства "Гідромеханізація."

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання укладеною додаткової угоди до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Постанова Верховного Суду, щодо якої ухвалюється додаткове рішення

1.1. Постановою Верховного Суду від 15.05.2024 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/698/23 в частині його перегляду, прийнято нове, яким заяву Акціонерного товариства "Гідромеханізація." про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, задоволено частково, стягнуто з Київської міської ради на користь Акціонерного товариства "Гідромеханізація." 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/698/23 залишено без змін.

2. Підстави прийняття додаткової постанови

2.1. Акціонерне товариство "Гідромеханізація." 20.05.2024 звернулося до Суду із заявою про винесення додаткового рішення (додаткової постанови суду касаційної інстанції) щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з Київської міської ради 140 000,00 грн таких витрат за результатом розгляду справи в суді касаційної інстанції.

2.2. Заява обґрунтована нормами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та договором про надання правової допомоги від 02.02.2021

№ 02/02-21/1, укладеним Акціонерним товариством "Гідромеханізація." з Адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС", додатком № 1 до зазначеного договору та актом приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024.

2.3. Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просить залишити заяву Позивача про розподіл витрат без задоволення, а, у разі якщо Суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої суми, - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

2.4. Позивач надав клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення (додаткової постанови) без участі його представника.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

3.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

3.3. Згідно з частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

3.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

3.5. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

3.6. За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

3.7. Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

3.8. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

3.9. Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

3.10. Отже під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.

3.11. На підтвердження судових витрат Позивач надав разом із заявою копію акта приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024, згідно з пунктом 1 якого, на виконання додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 02.02.2021 № 02/02-21/1, Адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС" надано, а Позивачем прийнято послуги (правову/правничу допомогу) на суму 140 000,00 грн. До таких послуг належить ознайомлення з матеріалами касаційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023, додаткове рішення від 01.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 910/698/23, підготовка та направлення відзиву на касаційну скаргу Суду та учасникам справи, а також особиста участь адвоката у судових засіданнях з розгляду касаційної скарги у справі № 910/698/23.

3.12. Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Відповідач посилається на те, що позиція Позивача, яка викладена у відзиві на касаційну скаргу, вже була сформована представником Позивача у заявах по суті в судах попередніх інстанцій, зокрема і в аналогічній справі № 910/743/23. Окрім того, на думку Відповідача, збільшення розміру судових витрат, виплата яких здійснюється за рахунок коштів територіальної громади, є невиправданим (Позивач просив стягнути з Відповідача 100 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, 100 000,00 грн - у суді апеляційної інстанції та 140 000,00грн - у касаційній інстанції).

3.13. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

3.14. Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 23-рп/2009).

3.15. Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником Позивача послуг, значення цієї справи для сторін, складність самої справи та співмірність вимог касаційної скарги Київської міської ради з виконаною роботою адвоката в суді касаційної інстанції, Суд виходить з такого.

Позивачем зазначено у заяві, що послугою з надання правової допомоги, окрім підготовки відзиву на касаційну скаргу, є його направлення Суду та учасникам справи (п. 3.11. цієї постанови), що своєю чергою не потребує спеціальної освіти та не може вважатися послугою з надання правової допомоги.

Також у заяві Позивача відсутня деталізація виконаних представником Позивача робіт, зокрема особиста участь представника Позивача у судових засіданнях із урахуванням часу прибуття до зали суду та очікування судових засідань тощо, не міститься такої інформації і у акті приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2024.

Суд ураховує в контексті складності спору предмет та підстави позову у справі № 910/698/23, сформовану та незмінну позицію у судах всіх інстанцій, сталість практики Верховного Суду у спірних правовідносинах, а також те, що розгляд касаційної скарги відбувся в одному судовому засіданні.

При цьому, Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на фіксований розмір гонорару не може бути підставою звільнення Заявника від обов`язку доведення співмірності, обґрунтованості та розумності витрат на правничу допомогу.

Таким чином колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з Київської міської ради витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Враховуючи зазначене, заява Акціонерного товариства "Гідромеханізація." про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 123, 129, 240, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Акціонерного товариства "Гідромеханізація." про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Акціонерного товариства "Гідромеханізація." (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проммайданчик, ідентифікаційний код 04628646) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко