Рішення

від 04.03.2024 по справі 903/1235/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2024 року Справа № 903/1235/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.

за участю представників:

від позивача: Кубрак Ж.Б. - адвокат (ордер серії АІ №1533344 від 23.01.2024),

від відповідача: Дремлюга Ю.С. - адвокат (ордер серія ВК №1120200 від 21.02.2024),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича, м. Луцьк

про стягнення 124000 грн.,

в с т а н о в и в:

12.12.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 30.11.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича 124000 грн. збитків.

Ухвалою суду від 18.12.2023 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: опису вкладення у цінний лист на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, надісланої за місцезнаходженням відповідача; реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу відповідача; письмових пояснень про те, які правовідносини існували між ТзОВ "СІА Лоджистікс" і ПП "Ренійський Аграрій" і у зв`язку з чим та на якій підставі ПП "Ренійський Аграрій" звертався до ТзОВ "СІА Лоджистікс" з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу; письмових пояснень про те, ким у правовідносинах з перевезення вантажу виступав Grow The s.r.o.(Республіка Чехія); письмових пояснень, в яких обгрунтувати, чому саме станом на 30.05.2023 позивачем взято курс НБУ, обчислюючи збитки за курсом НБУ у розмірі 500 Євро; письмових пояснень, в яких обгрунтувати, на якій підставі позивач включає до суми стягнення з підприємця Дикуна В.П. додаткові витрати у розмірі 20000 грн., які по рахунку №49 від 02.06.2023 ПП "Ренійський Аграрій" сплатило ФОП Гирля І.Є.

02.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області від позивача надійшла заява від 29.12.2023 про усунення порушень на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 18.12.2023.

Ухвалою суду від 05.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи призначити на 24.01.2024; визнано явку представника позивача в судове засідання 24.01.2024 обов`язковою; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

19.01.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 18.01.2024, в якому відповідач просить суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву. У клопотанні відповідач посилається на те, що ним не отримано заяву про виправлення недоліків від позивача у зв`язку з чим йому складно надати пояснення, оскільки немає можливості заперечувати обставини, про які стверджує позивач. Також у клопотанні позивач просить надіслати на електронну адресу копію заяви позивача про виправлення недоліків.

23.01.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням відповідача у службовому відрядженні.

24.01.2024 в судове засідання відповідач не з`явився.

24.01.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, залишив його без задоволення.

Суд не визнавав в судове засідання 24.01.2024 явку відповідача обов`язковою, а представництво інтересів в суді не обмежено певним колом осіб.

Крім цього, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 по справі № 907/425/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Щодо клопотання відповідача про продовження строку на подачу відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 05.01.2024 було постановлено відповідачу в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Частинами 1, 2 ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З метою забезпечення відповідачу права на захист, дотримання принципу змагальності сторін на підставі ч.2 ст.119 ГПК України відповідачу продовжено процесуальний строк на подачу відзиву на позов.

У зв`язку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи ухвалою від 24.01.2024 відкладено на 07.02.2024; встановлено відповідачу строк до 01.02.2024 для подачі відзиву на позов.

02.02.2024 відповідач подав відзив на позов, у якому позову не визнає, просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою від 07.02.2024 розгляд справи відкладено на 28.02.2024.

26.02.2024 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив і клопотання про приєднання до матеріалів справи копії претензії ТОВ «СІА Лоджистікс» від 14.08.2023 до ФОП Дикуна В.П.

Суд прийняв до розгляду відповідь позивача на відзив відповідача, оскільки відзив на позов було подано відповідачем лише 02.02.2024.

Суд задовольнив також клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи копії претензії ТОВ «СІА Лоджистікс» від 14.08.2023 до ФОП Дикуна В.П., оскільки ізз змісту клопотання вбачається, що у позивача виникла необхідність у подачі до суду претензії як доказу після того, як позивач ознайомився із відзивом на позов відповідача, у якому відповідач заявляє про пропуск строку позовної давності.

В судовому засіданні з 28.02.2024 було оголошено перерву до 04.03.2024.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 124 000 грн. обгрунтована і підлягає до задоволення.

У процесі судового розгляду встановлено, що за договором від18.06.2020№К-05-21 на транспортно-експедиторське обслуговування при міжнародних перевезеннях, укладеного між ТОВ «СІА Лоджистікс» (виконавець, позивач) та Grow The s.r.o. (Республіка Чехія, замовник) позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу.

Позивач для перевезення вантажу залучив відповідача - ФОП Дикуна В.П..

ФОП Дикун В.П. відповідно до заявки на транспортне замовлення № GW-083, згідно з досягнутою домовленістю між позивачем (замовником/експедитором) та відповідачем (виконавцем/перевізником) 30.05.2023 прийняв до перевезення насіння соняшника в біг-бегах.

Узгоджений термін доставки 06.06.2023; місце завантаження: Одеська область, Ренійський район (нині - Ізмаїльський), село Нагірне; маршрут перевезення: Нагірне (Одеська область) - 8263 AS Kampen; номер автопоїзда - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

У відповідності до інвойсу/рахунку-фактури №5 від 30.05.2023 умовами поставки є FСА. Згідно з Правилами Інкотермс 2020 за умовами поставки FСА всі ризики переходять від продавця до покупця після відвантаження товару перевізнику:

Отже, сторони досягли домовленості щодо порядку перевезення, у тому числі, відповідно до п.10 заявки на транспортне замовлення виконавець несе відповідальність за виконання умов транспортної заявки з відшкодуванням всіх збитків або штрафів підтверджених документально, що виникли або пред`явлених в результаті його дій або упущень.

Відповідач прийняв вантаж до перевезення 30.05.2023, автомобіль Mercedes Actros НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 було завантажено соняшником - 22780 кг (22 біг - бега) і відправлено замовнику за контрактом № 18042023 від 18.04.2023.

Однак, 30.05.2023 при транспортуванні вантажу сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу відповідача.

З метою недопущення невиконання зобов`язань за договором від 18.06.2020 № К-05-2І позивач був змушений здійснити заходи з доставки вантажу.

Вантаж було перевантажено на автомобіль MAH НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , належний ФОП Гирля І.Є.

Під час контрольного зважування було встановлено, що втрата вантажу складає 5340 кг.

Контрольне зважування оформлено актом від 30.05.2023, який складено ПП «Ренійський Аграрій».

В порушення умов договору відповідач не доставив вантаж за заявкою на транспортне замовлення № GW-083 від 30.05.2023.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві, Приватне підприємство «Ренійській Аграрій» звернулось до ФОП Дикун В.П. з претензію від 21.06.2023 № 37, вимагаючи оплатити вартість втраченої продукції та транспортних витрат у розмірі 124 600 грн.

Проте, ФОП Дикун В.П. не здійснив оплату, на дату подання позовної заяви не відшкодував витрат вантажу.

ПП «Ренійський Аграрій» звернулось до ТОВ «СІА Лоджистікс» з претензією про відшкодування понесених витрат.

ТОВ «СІА Лоджистікс» було оплачено вартість втраченої продукції та понесених витрат.

28.07.2023 було укладено договір про відступлення права вимоги між Grow The s.r.o. (Республіка Чехія) (первісний кредитор за договором від 28.07.2023), ПП «Ренійський Аграрій» (новий кредитор за договором від 28.07,2023) та ТОВ «СІА Лоджистікс» як боржником.

На підставі рахунку від 31.07.2023 № 12 ТОВ «СІА Лоджистікс» сплатило на користь Приватного підприємства «Ренійській Аграрій» витрати у зв`язку з втратою продукції соняшника у розмірі 104 600,00 грн.

Підтвердженням оплати є платіжна інструкція від 11.08.2023 № 612.

Тобто, позивач на момент звернення з позовом до суду поніс реальні витрати, пов`язані з відшкодуванням вантажовідправнику вартості втраченого під час перевезення вантажу.

Згідно з поясненнями позивача у позовній заяві та поясненнями представника позивача у судовому засіданні, вартість втраченого вантажу, яка відшкодована позивачем, була обчислена наступним чином: 5,34 т х 19587,95 грн. за 1 тонну (або 500 євро за курсом НБУ станом на 30.05.2023 контрактної ціни)= 104 600,00 грн.

Також позивач сплатив ПП «Ренійський Аграрій» 20 000 грн., понесені останнім за надані ФОП Гирля І.Є. транспортні послуги за маршрутом: село Олександрівка, Білгород -Дніпровський район, Одеської області - село Нагірне, Ізмаїлівський район, Одеської області, а/м MAH № НОМЕР_3 .

Ці витрати підтверджуються копією рахунку від 02.06.2023 № 49, копією платіжної інструкції № 99 від 28.06.2023, копією акта надання послуг від 02.06.2023 № 48 про те, що 30.05.2023 надано транспортні послуги на перевезення вантажу на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

За змістом ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Таким чином, в силу положень ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІА Лоджистікс»" і підприємцем Дикун Віталієм Петровичем на підставі заявки на транспортне замовлення №GW - 083 від 24.05.22023 виникли правовідносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, п.49 постанови Верховного Суду від 10.01.2022 у справі 910/3338/22).

Зважаючи на зазначені правові норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Згідно зі ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Відповідно до ч.2 ст.308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за фактом втрати вантажу - 5340 кг насіння соняшника, який він прийняв до перевезення за узгодженим маршрутом на підставі заявки № GW-083 від 24.05.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відшкодував вантажовідправнику суму збитків у розмірі 104 600 грн., завдану внаслідок ДТП при перевезенні товару, яка полягає у вартості втраченого вантажу, суму збитків у розмірі 20 000 грн., яка полягає у вартості транспортних послуг, наданих іншим перевізником для повернення вантажу вантажовідправнику.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність всіх необхідних елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи (порушення зобов`язання), шкідливого результату такої поведінки - наявність збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. Вина перевізника - відповідача у цій справі, презюмується, у зв`язку з чим наявні всі підстави для відшкодування позивачу понесених останнім збитків.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем позивач поніс реальні витрати у загальному розмірі 124 000 грн., які на підставі ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України має право заявити до стягнення з відповідача як з винної особи.

Сплачені позивачем на користь ПП «Ренійський Аграрій» 20 000 грн. є додатковими витратами у розумінні ст.225 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, не спростовують наведених висновків суду, а тому відхиляються судом як необґрунтовані. Вантаж у прийнятому до перевезення обсязі не був доставлений відповідачем, а предметом розгляду у цій справі є лише стягнення з відповідача збитків у розмірі різниці маси вантажу, яка виникла у зв`язку з перевантаженням вантажу на інший автомобіль, та транспортних витрат на інший автомобіль.

Відповідач у відзиві на позов посилається на ст. 168 Статуту автомобільних доріг та зазначає, що позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців.

Однак, такий нормативно-правовий акт як Статуту автомобільних доріг відсутній.

Проте, такі питання врегульовані ст. 314 ГК України та 925 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ГК України претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Як передбачено ч.3 ст. 315 ГК України перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів.

Частиною 4 статті 315 ГК України визначено, що у разі якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 14.08.2023. Факт надіслання претензії підтверджується копією опису від 14.08.2023, копією фіскального чека, копією поштової накладної.

Відповідач претензію отримав 16.08.2023, а відтак, мав 3 місяці для її розгляду, тобто до 16.11.2023.

Враховуючи приписи ст. 315 ГК України, оскільки відповідач отримав претензію 16.08.2023, та впродовж 3-ох місяців мав її розглянути, строк для звернення до суду з позовною заявою спливає 16.05.2024.

Згідно із датою конверті, позовна заява надіслана до суду 05.12.2023.

З огляду на викладене, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, а заява про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Таким чином, оскільки внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання з перевезення позивач поніс реальні витрати у загальному розмірі 124 000 грн., які складаються з вартості втраченого вантажу у розмір 104 600 грн., додаткових витрат на транспортні послуги у розмірі 20 000 грн. , підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 124 000 грн. збитків.

Суд задовольняє вимогу позивача саме у такому розмірі - 124 000 грн., оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача саме таку суму коштів.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти судові витрати у справі: 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" (02150, м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, офіс 501, код ЄДРПОУ 42128727).

- 124 000 грн. збитків;

- 2684 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 08.03.2024.

Суддя І. О. Якушева