Постанова

від 11.06.2024 по справі 903/1235/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Справа № 903/1235/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича

на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 04.03.2024 суддею Якушева І. О., повне рішення складено 08.03.2024, у справі № 903/1235/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс"

до Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича

про стягнення 124 000 грн

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю СІА Лоджистікс звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича про стягнення 124 000 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" 124 000 грн збитків та 2 684 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Відповідач Фізична особа-підприємець Дикун Віталій Петрович, не погоджуючись із ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити /а.с. 167-169/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- між ТОВ "СІА Лоджистікс" та ФОН Дикун Віталій Петрович укладена заявка на транспортне замовлення № GW-083. Через технічні причини відповідач не зміг виконати заявку, про що повідомлено позивача;

- відповідачем передано вантаж ФОП Гирлі Ігорю Євгенійовичу, який у свою чергу відвантажив товар ПП "Ренійський Аграрій" за договором на перевезення вантажу № 30/05-23 від 30.05.2023, укладеним між ПП "Ренійський Аграрій" та ФОП Гирлею Ігорем Євгенійовичем;

- однак позивач стверджує про нестачу товару у розмірі 5 340 кг, посилаючись на Акт від 30.05.2023, який не можна визнати належним доказом, оскільки на ньому відсутній підписи відповідача та фактичного перевізника ФОП Гирлі Ігоря Євгенійовича;

- відповідно до ст. 15 наказу "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 1997 року № 363, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4;

- перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження- упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін;

- записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними;

- жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника зацікавленої сторони;

- відповідно до ст. 158 постанови Про Статут автомобільного транспорту УРСР від 27 червня 1969 року № 401 обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Вище зазначена Постанова визначає перелік документів, що слугуватимуть належним доказом, а саме товарно-транспортна накладна та акт встановленої формн;

- відповідно до ст. 13.6 наказу Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 року № 363, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами;

- статтею 13.7 даного вище наказу експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи;

- отже передбачений законом акт, який би підтверджував факт нестачі товару відсутній. Акт наданий позивачем не містить підпису перевізника (ФОН Гирля Ігор Євгенович), який доставив товар до ПП "Ренійський Аграрій" та підпису ФОН Дикуна Віталія Петровича, який передав товар ФОП Гирлі Ігорю Євгеновичу;

- тобто якщо дійсно факт втрати вантажу мав місце, неможливо встановити на якому етапі сталася втрата та винну особу;

- не зрозуміло на підставі якого доказу суд встановив вину відповідача, в матеріалах справи навіть відсутні докази самого факту настання дорожньо-транспортної пригоди, не кажучи вже про вину однієї із сторін справи;

- відповідач не отримував претензії від ПП "Реиійський Аграрій";

- із ПП "Ренійський Аграрій" у ФОП Дикуна Віталія Петровича відсутні договірні відносини. Посилання ПП "Ренійський Аграрій" на контракт № 18042023 від 18.04.2023 не є доречними, адже відповідач не є стороною контракту;

- як зазначає сам позивач між TOB "СІА Лоджистікс" та Grow The s.r.o. (Республіка Чехія) було укладено договір № К-05-21 від 18.06.2020 на транспортно-експедиторське обслуговування при міжнародному перевезенні, де відповідач був залучений перевізником;

- доказів отримання від ПП "Ренійський Аграрій" претензії позивач не надав, а відповідач заперечує факт отримання;

- крім того позивач не надає ані доказів пошкодження товару під чає дорожньо-транспортної пригоди, ані вини відповідача, тобто відсутні всі елементи цивільного правопорушення.

- також відповідач просить застосувати позовну давність відповідно до ст. 168 Статуту автомобільних доріг, оскільки обставина, на яку посилається позивач, виникла 30.05.2023, а позов подано 05.12.2023.

17.04.2024 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича на рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича /а.с. 191-192/.

30.04.2024 (вх. № 3886) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 залишити без змін /а.с. 197-200/.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СІА Лоджистікс (виконавець, позивач) та Grow The s.r.o. (Республіка Чехія, замовник) укладено договір № К-05-21 транспортно-експедиторського обслуговування при міжнародних перевезеннях /а.с. 10-16/.

Позивач для перевезення вантажу залучив відповідача - ФОП Дикуна В.П.

ФОП Дикун В.П. відповідно до заявки на транспортне замовлення № GW-083 від 24.05.2023, згідно з досягнутою домовленістю між позивачем (замовником/експедитором) та відповідачем (виконавцем/перевізником) 30.05.2023 прийняв до перевезення насіння соняшника в біг-бегах.

Узгоджений термін доставки 06.06.2023; місце завантаження: Одеська область, Ренійський район (нині - Ізмаїльський), село Нагірне; маршрут перевезення: Нагірне (Одеська область) - 8263 AS Kampen; номер автопоїзда -АС 9802 ВТ/ НОМЕР_1 /а.с. 17/.

У відповідності до інвойсу/рахунку-фактури № 5 від 30.05.2023 умовами поставки є FСА /а.с. 22/.

Згідно з Правилами Інкотермс 2020 за умовами поставки FСА всі ризики переходять від продавця до покупця після відвантаження товару перевізнику.

Отже сторони досягли домовленості щодо порядку перевезення, у тому числі, відповідно до п.10 заявки на транспортне замовлення виконавець несе відповідальність за виконання умов транспортної заявки з відшкодуванням всіх збитків або штрафів підтверджених документально, що виникли або пред`явлених в результаті його дій або упущень.

30.05.2023 відповідач прийняв вантаж до перевезення, автомобіль Mercedes Actros НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_1 було завантажено соняшником - 22 780 кг (22 біг - бега) і відправлено замовнику за контрактом № 18042023 від 18.04.2023, що підтверджується виписаною CMR № 858506 /а.с. 19/.

Однак 30.05.2023 при транспортуванні вантажу сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу відповідача.

З метою недопущення невиконання зобов`язань за договором від 18.06.2020 № К-05-2І позивач здійснив заходи з доставки вантажу, а саме - перевантажив вантаж на автомобіль MAH НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , належний ФОП Гирля І.Є.

Згідно з актом надання послуг № 48 від 02.06.2023 перевізник ФОП Гирля І.Є. надав на замовлення ПП Ренійській Аграрій транспортні послуги за маршрутом: село Олександрівка, Білгород -Дніпровський район, Одеської області - село Нагірне, Ізмаїлівський район, Одеської області, а/м MAH № ВН 4785 НЕ на загальну суму 20 000,00 грн /а.с. 29/.

Під час контрольного зважування після повернення вантажу на ПП Ренійській Аграрій встановлено, що втрата вантажу складає 5340 кг. Контрольне зважування оформлено актом від 30.05.2023, складеним ПП Ренійський Аграрій /а.с. 30/.

Отже в порушення умов договору відповідач не доставив вантаж за заявкою на транспортне замовлення № GW-083 від 30.05.2023.

Приватне підприємство Ренійській Аграрій звернулось до ФОП Дикун В.П. з претензію від 21.06.2023 № 37 про оплату вартості втраченої продукції та транспортних витрат у розмірі 124 600 грн /а.с. 31-32/.

ФОП Дикун В.П. залишив вказану претензію ПП Ренійський Аграрій без відповіді та задоволення.

28.06.2023 ПП Ренійський Аграрій сплатив ФОП Гирля І.Є. 20 000,00 грн за надані транспортні послуги за маршрутом: село Олександрівка, Білгород -Дніпровський район, Одеської області - село Нагірне, Ізмаїлівський район, Одеської області, а/м MAH № ВН 4785 НЕ, на підставі рахунку від 02.06.2023 № 49 /а.с. 21/ згідно з платіжною інструкцією № 99 від 28.06.2023 /а.с. 28/.

28.07.2023 між Grow The s.r.o. (Республіка Чехія) (первісний кредитор за договором від 28.07.2023), ПП Ренійський Аграрій (новий кредитор за договором від 28.07.2023) та ТОВ СІА Лоджистікс (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.2 якого новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника відшкодування збитків на суму 124 600,00 грн, завданих в результаті часткової втрати під час дорожньо-транспортної пригоди на території України вантажу - соняшнику органічного у кількості 5,34 тн, який перевозився 30.05.2023 в автомобілі д.н. НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_1 ) на підставі основного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору про відступлення права вимоги, суму 124 600,00 грн відшкодування складають: - вартість втраченої продукції 5,34 тон х 19 587,95 грн за 1 тонну (або 500 євро за курсом НБУ станом на 30.05.2023 контрактної ціни) = 104 600,00 грн; - транспортні видатки на навантаження і перевезення залишку продукції - 20 000,00 грн /а.с. 23-26/.

11.08.2024 ТОВ СІА Лоджистікс на підставі рахунку від 31.07.2023 № 12 сплатило на користь ПП Ренійській Аграрій 124 600,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 11.08.2023 № 612 з призначенням платежу "компенсація за втрачений вантаж та понесені збитки згідно рахунку № 12 від 31.07.2023. без ПДВ" /а.с. 20, 27/.

14.08.2023 ТОВ СІА Лоджистікс направило ФОП Дикун В.П. претензію про сплату 124 600,00 грн, з яких 104 600,00 грн компенсації за втрачений вантаж та 20 000,00 грн збитків, пов`язаних з транспортними видатками на навантаження і перевезення залишку вантажу з метож поверненню його вантажовідправнику. Вказуну претензію ФОП Дикун В.П. отримав 16.08.2023, залишивши її без відповіді та задоволення /а.с.122-128/.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення ТОВ СІА Лоджистікс до Господарського суду Волинської області із цим позовом про стягнення з ФОП Дикун В.П. 124 000,00 грн.

04.03.2024 Господарський суд Волинської області за наслідками розгляду позову ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задовольнив та стягнув з фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА Лоджистікс" 124 000 грн збитків.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Отже в силу положень ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України між Товариством з обмеженою відповідальністю СІА Лоджистікс" і підприємцем Дикун Віталієм Петровичем на підставі заявки на транспортне замовлення № GW 083 від 24.05.22023 виникли правовідносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, п. 49 постанови Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/22).

Зважаючи на зазначені правові норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, вищевказані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Судом встановлено, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 858506, водій ФОП Дикуна В. П. отримав вантаж (насіння соняшника у кількості 22 780 кг (22 біг - бега)), проте не доставив його отримувачу за адресою: Graansloot Kampen BV, Haatlandhaven 21, 8263 AS Kampen, The Netherlands, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 30.05.2023 за участю транспортного засобу відповідача.

Відповідно до акту зважування від 30.05.2023, складеного комісією ПП "Ренійський Аграрій", а також акту про надання транспортних послуг ФОП Гірля І. Є. від 02.06.2023 встановлено втрату вантажу у кількості 5 340 кг.

Спростовуючи обсяг втрати вантажу саме у кількості 5 340 кг, апелянт не надав жодних доказів на підтвердження цього факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що вантаж не був доставлений відповідачем у відповідності до вимог заявки на транспортне замовлення № GW-083 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 858506 не з його вини.

За таких обставин, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо відсутності факту втрати відповідачем товару та відсутності його вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відшкодував вантажовідправнику збитки у розмірі 104 600 грн вартості втраченого вантажу, завдані внаслідок ДТП при перевезенні товару, та збитки у розмірі 20 000 грн вартості транспортних послуг, наданих іншим перевізником для повернення вантажу вантажовідправнику.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх необхідних елементів складу господарського правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи (порушення зобов`язання), шкідливого результату такої поведінки - наявність збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. Вина перевізника - відповідача у цій справі, презюмується, у зв`язку з чим наявні всі підстави для відшкодування позивачу понесених останнім збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем позивач поніс реальні витрати у загальному розмірі 124 600 грн, які на підставі ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України має право заявити до стягнення з відповідача як з винної особи.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом у цій справі, враховуючи ст. 168 Статуту автомобільних доріг УРСР від 27 червня 1969 року № 401 зазначає, що позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. А тому оскільки обставина виникла 30.05.2023, скаржник вважає, що позивач при зверненні 05.12.2023 до суду пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Так відповідно до ч. 1 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ГК України претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 ГК України перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів.

Частиною 4 статті 315 ГК України визначено, що у разі якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 14.08.2023. Факт надіслання претензії підтверджується копією опису від 14.08.2023, копією фіскального чека, копією поштової накладної.

Відповідач претензію отримав 16.08.2023, а тому мав 3 місяці для її розгляду, тобто до 16.11.2023.

Враховуючи приписи ст. 315 ГК України, оскільки відповідач отримав претензію 16.08.2023, та впродовж 3-ох місяців мав її розглянути, до 16.11.2023, тому строк для звернення до суду з позовною заявою спливає 16.05.2024.

Згідно із датою на поштовому конверті, позовна заява надіслана до Господарського суду Волинської області 05.12.2023 /а.с. 45/.

За таких обставин, доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання з перевезення позивач поніс реальні витрати у загальному розмірі 124 600 грн, які складаються з вартості втраченого вантажу у розмір 104 600 грн, додаткових витрат на транспортні послуги у розмірі 20 000 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 124 000 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача у розмірі 124 000 грн, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач самостійно визначив саме таку суму коштів.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дикуна Віталія Петровича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 04.03.2024 у справі № 903/1235/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/1235/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "11" червня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.