Ухвала

від 08.03.2024 по справі 904/976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08.03.2024м. ДніпроСправа № 904/976/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі №904/976/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" (79017, Львівська область, місто Львів, ВУЛИЦЯ ВОДОГІННА, будинок 2, офіс 223; ідентифікаційний код 41647706)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН-БУД-ДНЕПР" (49107, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 28-Л; ідентифікаційний код 40905325)

про стягнення грошових коштів,

Суддя Дупляк С.А.

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 04.03.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН-БУД-ДНЕПР" (далі - відповідач) про стягнення 619.759,14 грн, з яких: 525.523,01 грн основної заборгованості, 78.311,39 грн пені, 5.864,36 грн трьох процентів річних, 10.060,38 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/976/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024.

Ухвалою суду від 08.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 08.03.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, ТОВ «ОРЮН-БУД-ДНЕПР», що розміщені (знаходяться) на будь-яких поточних (банківських) рахунках, що знаходяться у банківських та/або не банківських фінансових установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог в розмірі 619. 879,14 грн.

Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.

Стислий виклад позиції заявника (позивача)

Позивач наголошує, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 619.879,14 грн, що є великою та значущою сумою, для ТОВ «Алмет», особливо в умовах економічної ситуації, яка склалась в результаті повномасштабного вторгнення на територію України російською федерацією.

А тому, на думку позивача, наявна необхідність у накладенні арештів на поточні рахунки ТОВ «ОРЮН-ЕУД-ДНЕПР», в рамках суми позову, оскільки в разі задоволення позовної заяви буде забезпечена можливість фактичного виконання судового рішення за рахунок коштів, які будуть заарештовані та/або накопичені впродовж розгляду судової справи про стягнення суми заборгованості із відповідача на користь позивача.

Відсутність арештів на поточних рахунках відповідача нададуть ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» можливість зробити всі можливі дії, щоб на поточних рахунках боржника були відсутні грошові кошти, на момент ухвалення рішення, що фактично зробить неможливим фактичне виконання рішення суду про стягнення суми із відповідача, у разі задоволення позовної заяви ТОВ «АЛМЕТ».

Позивач зазначає, що дана обставина підтверджується протиправною поведінкою відповідача з невиконання покладеного на ТОВ «ОРЮН-БУД-ДНЕПР» обов`язку з повернення грошових коштів протягом тривалого часу.

Відсутність забезпечення позову збільшує вірогідність неможливості виконання рішення про стягнення заборгованості та може призвести до необхідності позивачу додатково звертатись до суду, породження додаткових судових спорів направлених на виконання рішення суду в даній справі.

Тому позивач вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявні у відповідача грошові кошти для задоволення вимог позивача.

Таким чином застосування заходу забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Оскільки, сума боргу є значною, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках відповідача може забезпечити реальне та ефективне (у повному обсязі) виконання судового рішення в разі задоволення позову, позивач вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках відповідача, в межах суми позову у розмірі 619.879,14 грн.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Господарський суд встановив, що позивач у поданій заяві посилається на наявну необхідність у накладенні арештів на поточні рахунки ТОВ «ОРЮН-ЕУД-ДНЕПР», в межах суми позову, оскільки в разі задоволення позовної заяви, буде забезпечена можливість фактичного виконання судового рішення за рахунок коштів, які будуть заарештовані та/або накопичені впродовж розгляду судової справи про стягнення суми заборгованості із відповідача на користь позивача.

Відсутність арештів на поточних рахунках відповідача нададуть ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» можливість зробити всі можливі дії, щоб на поточних рахунках боржника були відсутні грошові кошти, на момент ухвалення рішення, що фактично зробить неможливим фактичне виконання рішення суду про стягнення суми із відповідача, у разі задоволення позовної заяви ТОВ «АЛМЕТ».

Позивач зазначає, що дана обставина підтверджується протиправною поведінкою відповідача по невиконанню покладеного на ТОВ «ОРЮН-БУД-ДНЕПР» обов`язку по поверненню грошових коштів протягом тривалого часу.

Як вбачається з позову та заяви про забезпечення позову, відповідач частково сплатив поставлений товар за видатковими накладними №2651 від 06.11.2023 - 23.10.2023 та №2732 від 14.11.2023 -06.11.2023, в наслідок чого станом на 15.11.2023 за відповідачем залишилась несплаченою заборгованість, про яку стверджує позивач, за видатковими накладними у розмірі 625.523,01 грн.

В подальшому позивачем 26.01.2024 було направлено відповідачу претензію за вих №260124/1 щодо погашення заборгованості в сумі 625.523,01 грн.

Відповідачем 01.02.2024 було сплачено позивачу 100.000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 15991 від 01.02.2024, тобто непогашеною залишилась сума заборгованості, про яку стверджує позивач, у розмірі 525.523, 01 грн.

Як зазначає сам позивач, відповідач частково сплачував заборгованість, останній платіж відповідач здійснив 01.02.2024. В свою чергу позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити його припущення щодо наміру відповідача уникнути від виконання рішення суду, у разі задововлення позову, шляхом виведення коштів із рахунків.

Більш того, заявник не вказує, які саме дії, спрямовані на уникнення від виконання рішення суду, у разі задововлення позову, відповідач фактично вчинив, а також того, що такі дії можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем.

Водночас, саме лише посилання у заяві на потенційну загрозу утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, звертаючись до суду із даною заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, заявник не надав жодних доказів того, що майно (грошові кошти) на момент ухвалення та виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, може зникнути або зменшитись.

Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження того факту, що невжиття запобіжних заходів порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення заявник не позбавлений в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 ГПК України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя С.А. Дупляк