Рішення

від 03.05.2024 по справі 904/976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2024м. ДніпроСправа № 904/976/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/976/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН-БУД-ДНЕПР"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 04.03.2024 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН-БУД-ДНЕПР" (далі - відповідач) про стягнення 619.759,14 грн, з яких: 525.523,01 грн основної заборгованості, 78.311,39 грн пені, 5.864,36 грн трьох процентів річних, 10.060,38 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/976/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024.

Ухвалою від 08.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49107, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 28-Л, за трек-номером 0600254824728.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 10.04.2024 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Так, суд встановив, що ухвала від 08.03.2024 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 01.04.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 08.03.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 16.04.2023.

Через відділ документального забезпечення 17.04.2024 від відповідача надійшов відзив від 11.04.2024 за вих.№11 (який відповідно до відтиску печатки Укрпошти на конверті був направлений до суду 15.04.2024 тобто в строк визначений ухвалою суду від 08.03.2024).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач поставив відповідачу товар на підставі договорів поставки, який відповідач оплатив частково, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою і окрім суми основної заборгованості нарахував до стягнення пеню, проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач зазначає, що 30.01.2024 ТОВ «Оріон-Буд-Днепр» отримав претензію від позивача за №260124/1 від 26.01.2024, щодо погашення заборгованості на 625.523,01 грн згідно договору поставки №200220-1 від 20 лютого 2020 року.

ТОВ «Оріон-Буд-Днепр», отримавши вище вказану претензію, здійснив оплату за договором поставки №200220-1 від 20 лютого 2020 року: 01.02.2024 - 100.000,00 грн; 22.02.2024 відповідач здійснив оплату на 115.400,78 грн та на 110.122, 23 грн; 28.02.2023 відповідачем була здійснена оплата у сумі 150.000,00 грн, на момент подання ТОВ «Алмет» позовної заяви про стягнення заборгованості до суду 04.03.2024 - ТОВ «Оріон-Буд-Днепр» сплатив спірну суму в загальному розмірі 475.523,01 грн, що є оплатою більш ніж 75% від загальної суми; 15.03.2024 відповідач оплатив решту 150.000,00 грн заборгованості.

04.04.2024 відповідач отримав лист від ТОВ «Алмет» з позовною заявою про стягнення заборгованості. Однак 21.03.2024 ТОВ «Оріон-буд-Днепр» оплатив всю заборгованість.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договорів; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 20.02.2020 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №200220-1 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в обумовлений строку забезпечити виготовлення виробником та передати (поставити) покупцеві сандвіч-панелі згідно специфікації (далі-товар), а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 5.6 договору визначено, що попередню оплату у вигляді авансу в розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості товару відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) у т.ч ПДВ, згідно міжбанківського курсу обміну валют для юридичних осіб на дату 20.02.2020. Покупець здійснює протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання відповідного рахунку-фактури, який постачальник надсилає покупцю в електронному вигляді наступну оплату у розмірі 70% (сімдесят відсотків) вартості товару відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) у т.ч. ПДВ 20% згідно міжбанківського курсу обміну валют для юридичних осіб на дату відвантаження, покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження із заводу виробника на підставі відповідного рахунку-фактури постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1.154.639,58 грн, що підтверджується:

видатковою накладною №2651 від 06.11.2023 на суму 939.238,80 грн (арк. 10, том 1);

видатковою накладною №2732 від 14.11.2023 на суму 215.400,78 грн (арк. 11, том 1).

Для оплати заборгованості за договором позивач виставив відповідачу рахунки, а саме:

- №3037 від 19.10.2023 на суму 939.238,80 грн (арк. 8, том 1);

- №3076 від 23.10.2023 на суму 215.400,78 грн (арк. 9, том 1).

Відповідач частково у розмірі 529.116,57 грн оплатив товар, поставлений в межах виконання договору, що підтверджується платіжними інструкціями:

№15163 від 23.10.2023 на суму 429.116,57 грн (арк. 13, том 1);

№15284 від 06.11.2023 на суму 100.000,00 грн (арк. 14, том 1).

Позивач зазначає, що станом на 15.11.2023 утворилася загальна заборгованістю у розмірі 625.523,01 грн.

Позивачем 26.01.2024 направлено поштою відповідачу - претензію щодо погашення заборгованості в сумі 625.523,01 грн вих. №260124/1 від 26.01.2024.

Після чого відповідач сплатив позивачу 100.000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №15991 від 01.02.2024, непогашеною залишилась сума боргу у розмірі 525.523,01 грн.

Разом з тим, позивач у позові зазначає, що відповідач не повернув позивачеві оригінал підписаного оригіналу видаткової накладної №2732 від 14 листопада 2023 року на суму 215.400,78 грн, про що йому повідомлялося та направлявся лист вих. №120224/1 від 12 лютого 2024 року «Щодо необхідності підписати та повернути видаткові накладні на поставлений товар згідно договору №200220-1 від 20.02.2020», а саме №2732 від 14 листопада 2023року на суму 215.400,78 грн.

Відповідач на лист не відреагував, однак позивач зазначає, що факт поставки підтверджено товарно-транспортною накладною №РНФ-2732 від 14 листопада 2023 року.

08.02.2024 позивач повторно направив на електронну адресу відповідача претензію про погашення заборгованості та акт звірки. Відповідач відповіді не надав.

Через відділ документального забезпечення 17.04.2024 від відповідача надійшов відзив від 11.04.2024 за вих.№11, у якому відповідач зазначає, що 30.01.2024 ТОВ «Оріон-Буд-Днепр» отримав претензію від позивача за №260124/1 від 26.01.2024, щодо погашення заборгованості на 625.523,01 грн згідно договору поставки №200220-1 від 20 лютого 2020 року.

ТОВ «Оріон-Буд-Днепр», отримавши вище вказану претензію, здійснив оплату за договором поставки №200220-1 від 20 лютого 2020 року: 01.02.2024 - 100.000,00 грн; 22.02.2024 відповідач здійснив оплату на суму 115.400,78 грн та на суму 110.122,23 грн; 28.02.2023 відповідачем була здійснена оплата у сумі 150.000,00 грн.

На час подання ТОВ «Алмет» позивної заяви про стягнення заборгованості до суду 04.03.2024 ТОВ «Оріон-Буд-Днепр» сплатив спірну заборгованість в загальній сумі 475.523,01 грн, що є оплатою більш ніж 75% від загальної суми.

15.03.2024 відповідач сплатив решту 150.000,00 грн заборгованості.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 525.523,01 грн основної заборгованості, 78.311,39 грн пені, 5.864,36 грн трьох процентів річних, 10.060,38 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивач поставив відповідачу товар за договором поставки №200220-1 на загальну суму 1.154.639,58грн.

Поставка товару за договором поставки №200220-1 підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 5.6 договору визначено, що попередню оплату у вигляді авансу в розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості товару відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) у т.ч ПДВ, згідно міжбанківського курсу обміну валют для юридичних осіб на дату 20.02.2020. Покупець здійснює протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання відповідного рахунку-фактури, який постачальник надсилає покупцю в електронному вигляді наступну оплату у розмірі 70% (сімдесят відсотків) вартості товару відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору) у т.ч. ПДВ 20% згідно міжбанківського курсу обміну валют для юридичних осіб на дату відвантаження, покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження із заводу виробника на підставі відповідного рахунку-фактури постачальника.

Отже, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1.154.639,58 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №2651 від 06.11.2023 на суму 939.238,80 грн (арк. 10, том 1);

- №2732 від 14.11.2023 на суму 215.400,78 грн (арк. 11, том 1).

Для оплати заборгованості за договором позивач виставив відповідачу рахунки, а саме:

- №3037 від 19.10.2023 на суму 939.238,80 грн (арк. 8, том 1) за яким строк оплати відповідно до п. 5.6. договору (протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання відповідного рахунку-фактури) настав 24.10.2023;

- №3076 від 23.10.2023 на суму 215.400,78 грн (арк. 9, том 1) за яким строк оплати відповідно до п. 5.6. договору (протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження із заводу виробника на підставі відповідного рахунку-фактури постачальника) настав 30.10.2023.

Відповідач частково у розмірі 529.116,57 грн оплатив товар поставлений в межах виконання договору, що підтверджується платіжними інструкціями:

№15163 від 23.10.2023 на суму 429.116,57 грн (арк. 13, том 1);

№15284 від 06.11.2023 на суму 100.000,00 грн (арк. 14, том 1).

Позивач зазначає, що станом на 15.11.2023 утворилася загальна заборгованістю у розмірі 625.523,01 грн.

Згідно з платіжним дорученням №15991 від 01.02.2024 відповідач сплатив ще 100.000,00 грн (арк. 60, том 1).

Відтак, згідно з позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача 525.523,01 грн основної заборгованості.

Відповідачем на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 525.523,01 грн, надано суду такі платіжні доручення:

1) №16165 від 22.02.2024 на суму 110.122,23 грн (арк. 59, том 1); - №16166 від 22.02.2024 на суму 115.400,78 грн (арк. 58, том 1); - №16253 від 28.02.2024 на суму 150.000,00 грн (арк. 56, том 1). Загалом на суму 375.523,01 грн заборгованості, яка була сплачена відповідачем до подання позивачем позову;

2) №16434 від 15.03.2024 на суму 150.000,00 грн (арк. 57, том 1) (сума заборгованості, яка була сплачена відповідачем після подання позивачем позову до суду).

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що погашення спірної заборгованості на суму 525.523,01 грн відбулося частково до подачі позову на суму 375 523,01 грн, а частково після подачі позову на суму 150.00,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в частині позовних вимог на суму 375.523,01 грн основної заборгованості.

Що стосується часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 150.000,00 грн (платіжна інструкція №16434 від 15.03.2024 на суму 150.000,00 грн), то предмет спору у цій частині припинив існування в процесі розгляду справи, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 150.000,00 грн слід закрити.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку невиконання зобов`язань з оплати у розмірі, порядку та строки передбачені договором, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Позивач нарахував пеню у розмірі 78.311,39 грн за загальний період прострочення з 23.10.2023 по 04.03.2024 по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткових оплат.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Водночас, суд встановив, що статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пеня має обчислюватися у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд встановив, що позивачем невірно встановлено період початку прострочення, який відповідно до умов договору настав з 25.10.2023.

За розрахунком суду з урахуванням обмеження подвійною обліковою ставкою розмір пені складає 65.436,46 грн.

В решті (про стягнення 12.874,93 грн пені) слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 78.311,39 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 65.436,46 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 23.10.2023 по 04.03.2024 на загальну суму 5.864,36 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд встановив, що позивачем невірно встановлено період початку прострочення, який відповідно до умов договору настав з 25.10.2023.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних суд встановив, що розмір 3% річних має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 5.864,36 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з листопада 2023 року по березень 2024 року на загальну суму 10.060,38 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд встановив, що розмір інфляційних втрат має бути більшим, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційних втрати у розмірі 10.060,38 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3.028,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3.028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 619.759,14 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову складала 9.296,39 грн (619.759,14*1,5%).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10.525,17 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22577 від 22.02.2024 (арк. 3, том 1). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 1.228,78 грн (10.525,17 грн - 9.296,39 грн) як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача. Оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150.000,00 грн основної заборгованості було закрите у зв`язку з погашенням відповідачем цієї заборгованості уже після відкриття провадження у справі, то судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.

Загалом на відповідача з урахуванням задоволених позовних вимог покладається 3.470,47 грн.

Оскільки суд відмовив в частині позовних вимог про стягнення 375.523,01 грн основної заборгованості та 12.874,93 грн пені, то судовий збір в цій частині покладається на позивача у розмірі 5.632,85 грн.

Також у прохальній частині позову позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 20.000,00 грн, однак жодних доказів на підтвердження їх понесення позивач не надав, а тому суд позбавлений можливості розподілити судові витрати у цій частині під час прийняття рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН-БУД-ДНЕПР" (49107, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 28-Л; ідентифікаційний код 40905325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" (79017, Львівська область, місто Львів, ВУЛИЦЯ ВОДОГІННА, будинок 2, офіс 223; ідентифікаційний код 41647706) 65.436,46 грн (шістдесят п`ять тисяч чотириста тридцять шість грн 46 к.) пені, 5.864,36 грн (п`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн 36 к.) трьох відсотків річних, 10.060,38 грн (десять тисяч шістдесят грн 38 к.) інфляційних втрат, 3.470,47 грн (три тисячі чотириста сімдесят грн 47 к.) судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 375.523,01 грн основної заборгованості та 12.874,93 грн пені відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150.000,00 грн основної заборгованості закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк