Рішення

від 27.02.2024 по справі 557/1235/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 557/1235/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Гощанської селищної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація

про визнання договорів оренди поновленими

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

в засіданні приймали участь:

від позивача: Пузирко О.О., Любчик М.І.

від відповідача: Міськова О.Г.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Гощанського районного суду Рівненської області з позовом до відповідача Гощанської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання договорів оренди поновленими.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 19.06.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23.11.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19.06.2023 скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання договорів оренди поновленими - закрито. Також, постановою повідомлено позивача, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 04.12.2023 заяву ОСОБА_1 про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи задоволено та передано Господарському суду Рівненської області справу № 557/1235/22 за позовом ОСОБА_1 до Гощанської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація, про визнання договорів оренди поновленими.

11.12.2023 справа надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 справу передано судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2024.

02.01.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій вказано, що відзив на позовну заяву подано при розгляді справи Гощанським районним судом Рівненської області.

Ухвалою суду від 11.01.2024 підготовче засідання відкладено на 01.02.2024.

Ухвалою суду від 01.02.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2024.

Ухвалою суду від 15.02.2024 розгляд справи по суті відкладено на 27.02.2024.

В судовому засіданні 27.02.2024 позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали та просили позов задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2024 заперечив проти задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2009 між Гощанською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Любчик Миколою Івановичем (надалі - орендар) укладено Договір оренди землі (надалі - Договір).

За приписами п. 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для риборозведення, яка знаходиться за межами населеного пункту та території Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

В оренду передається земельна ділянка площею 13,38 га, із земель запасу водного фонду (ставок) Липківської сільської ради, з них: водне плесо - 11,91 га; прибережна захисна смуга - 1,466 га, в т. ч. сіножаті - 1,466 га, під гідротехнічними спорудами - 0,004 га. Для риборозведення за рахунок земель запасу водного фонду (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 3, 4 Договору, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні. земельна ділянка передається в оренду разом з гідротехнічними спорудами.

Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 Договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Також, 06.04.2009 між Гощанською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Любчик Миколою Івановичем складено і підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі державна реєстрація від 06.04.2009 № 040959500001, за якими орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на конкурентних засадах (аукціоні) земельну ділянку - ставок (надалі - об`єкт оренди), яка розташована за адресою: Рівненська область, Гощанський район, за межами населеного пункту с. Липки на території Липківської сільської ради, загальною площею 13,38 га.

Вказана земельна ділянка загальною площею 13,38 га була відведена в натурі згідно Плану земельної ділянки, що відводиться в оренду терміном на 10 років Любчик Миколі Івановичу для риборозведення на території Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області

В подальшому, 14.04.2009 між Гощанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Любчик Миколою Івановичем (орендар) укладено Договір оренди водного об`єкта, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт (ставок) загального користування якій знаходиться ставок за межами населеного пункту с. Липки для риборозведення, до складу якої входить: водне дзеркало площею 11,91 га середньої глибини водойми - 1,15 м; об`ємом води - 136,97 тис. куб.м. та земляна гребля з водоскидною спорудою.

За умовами п. 7.1. вказаного Договору оренди водного об`єкта, цей договір укладено терміном на 10 (десять років) починаючи з 06.04.2009.

Відповідно до п. 8.1. Договору оренди водного об`єкта зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткового договору. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір вирішується у судовому порядку.

15.11.2013 між Гощанською районною державною адміністрацією та Фізичною особою - підприємцем Любчик Миколою Івановичем складено та підписано Акт приймання-передачі водного об`єкта в оренду по Договору оренди водного об`єкта від 14.04.2009, за якими орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт (ставок) для риборозведення загальною площею земельної ділянки 13,38 га, в тому числі площа водного дзеркала 11,91 га, середня глибина водойми 1, 15 м, об`єм води 136, 97 тис. м.куб., що розташований в с. Липки за межами території Липківської сільської ради Гощанського району.

Зазначені вище Договори оренди землі та водного об`єкта, а також Акти прийому - передачі підписані представниками сторін та скріплені відтиском печатки орендодавця.

У зв`язку зі закінченням терміну договорів, 15.02.2019 позивач звернувся до Голови Рівненської обласної адміністрації із заявою, в якій просив надати дозвіл на продовження договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 13,3758 га, кадастровий номер 5621284400:03:003:0001, яка знаходиться за межами населеного пункту Липківської сільської ради Гощанського району Рівненської області дог. № 040959500001 від 06.04.2009 на 10 років та договір оренди водного об`єкта № 5 від 06.04.2009.

Листом № вих-1252/0/01-31/19 від 18.02.2019 Рівненської обласної державної адміністрації зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненської області у двотижневий термін розглянути заяву ОСОБА_1 щодо продовження договору оренди.

В подальшому, листами Департаменту екології та природних ресурсів від 01.03.2019, від 11.04.2019 та від 17.05.2019 Любчика М.І. повідомлено, що питання поновлення договору оренди від 27.03.2009 потребує додаткового розгляду.

Листом від 05.06.2020 Рівненська обласна державна адміністрація повідомила адвоката Олександра Пузирка, що між Любчиком Миколою Івановичем та облдержадміністрацією не було досягнуто домовленості щодо умов договору.

Внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні утворилась Гощанська об`єднана територіальна громада і до складу Гощанської селищної ради було включено с. Липки та передані землі сільських рад за межами населених пунктів, в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер 5621284400:03:003:0001), яка перебуває в оренді позивача.

Рішенням Гощанської селищної ради від 08.12.2020 № 9 земельна ділянка (кадастровий номер 5621284400:03:003:0001) надійшла у власність Гощанської селищної ради, що підтверджую Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яке відбулося 18.02.2022.

10.08.2022 ФОП Любчику Миколі Івановичу від Гощанської селищної ради надійшла вимога про повернення земельної ділянки, в якій просили в місячний строк з дня одержання даної вимоги звільнити та повернути Гощанській селищній раді земельну ділянку площею 13,38 га із земель запасу водного фонду (ставок), з них: водне плесо - 11,91 га та прибережна захисна смуга - 1,466 га в т.ч. сіножаті - 1,466 га під гідротехнічними спорудами - 0,004 га з кадастровим номером 5621284400:03:003:0001, яка була надана позивачу у користування на підставі Договору оренди землі від 06.04.2009, у стані не гіршому з тим, у якому вона була передана в користування, шляхом фіксації такої передачі в акті приймання - передачі земельної ділянки.

Проте, із вимогою про повернення земельної ділянки та водойми позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що єдиним розпорядником та власником земельної ділянки з кадастровим номером 5621284400:03:003:0001, площею 13,3758 га для риборозведення є Гощанська селищна рада.

Враховуючи факт закінчення строку дії Договорів оренди від 06 квітня 2009 року та від 14 квітня 2009 року, беручи до уваги систематичні звернення - скарги від жителів громади пов`язані з обмеженням їхніх прав щодо користування спірним водним об`єктом, з метою відновлення таких прав інтересів жителів Гощанської територіальної громади, керуючись положеннями статей 152 ЗК України, статей 193 та 222 ГК України, статей 525, 526, 530, 629 ЦК України, на підставі статей 13, 15, 34 ЗУ "Про оренду землі" 10 серпня 2022 року на адресу Любчика М.І. Гощанською селищною радою була направлена Вимога про повернення земельної ділянки (копія наявна у матеріалах справи). Дана вимога отримана Позивачем 15 серпня 2022 року, що підтверджується останнім у своїй позовній заяві.

Відтак, підсумовуючи викладене, Гощанська селищна рада, вважає, що переважне право Любчика М.І., на укладення договору оренди землі та водного об`єкта на новий строк, як орендаря земельної ділянки площею 13,38 га, із земель запасу водного фонду (ставок), з яких водне плесо - 11,91 га, прибережна захисна смуга 1, 466 га, в т.ч. сіножаті гідротехнічними спорудами 1,466 га, під 0, 004 га було припиненим у зв`язку з недосягненням домовленості щодо розміру орендної плати між ним та Орендодавцем у 2019 році, яка є однією з істотних умов даних договорів, а відтак визнання поновленим в судовому порядку договору оренди землі та визнання поновленим договору оренди водного об`єкти, за відсутності згоди на це власника земельної ділянки, - суперечить приписам цивільного та земельного законодавства. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Надавши правову оцінку матеріалам справи суд зазначає, що твердження позивача не ґрунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та водного об`єкту.

Нормативно - правовими підставами позовних вимог позивач визначив приписи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ч. 1, 4 ст. 51 Водного Кодексу.

При цьому, суд виходить з того, що питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (постанови від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У державній власності, згідно ст. 84 Земельного кодексу України перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відповідні ради здійснюють права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад.

За приписами приписами ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначених статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Хоча стаття 11 ЦК України прямо вказує лише на підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, однак зміст цього Кодексу свідчить про те, що за тих самих підстав цивільні права та обов`язки змінюються та припиняються.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі".

Аналогічні приписи містить ст. 2 Закону України "Про оренду землі", яка встановлює, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства (ст. 2 Водного кодексу України).

Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Водного кодексу України та спеціальні норми Закону України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення права на продовження договору оренди землі - 06.04.2019).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

У позовні заяві зазначено, що умовами Договору оренди землі від 06.04.2009 по замовчуванню встановлено, переважне право орендаря на поновлення його на новий строк, яки позивач скористався та повідомив орендодавця у встановлений строк про свій намір продовжити дію договору.

При цьому, суд враховує, що у статті 764 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавець вдався до такого правового регулювання, за яким наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Що ж стосується правового регулювання поновлення договору оренди землі, то про обставини його поновлення йдеться у статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, ч. 1 - 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" чітко визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, дотримання яких є обов`язковою умовою для укладення договору оренди землі.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку.

Слід зазначити, що правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

При цьому, ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із статтею 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

З поданого позову вбачається, що матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив і ч. 1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто вказує на пропозицію орендаря підписати додаткову угоду (яка є відміна від попередньої) та мовчазну згоду орендодавця та підписання договору на тих самих умовах та той самий строк.

Разом з тим, при дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що у заяві-повідомленні про свій намір поновити договір оренди землі, позивач просив не лише поновити на 10 років термін дії договору оренди земельної ділянки, а й зменшити відсоткову ставку орендної плати за вказану земельну ділянку.

Тобто, пропонував поновити договір на нових умовах, на які відповідач відразу надав відповідь та вказав що дане питання потребує додаткового вивчення, а в подальшому - відмовив в підписанні такого договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Слід зазначити, що позивач просив змінити орендну плату, що є істотною умовою договору і недосягнення згоди щодо якої є підставою для припинення переважного права на поновлення договору оренди землі.

Крім того, згідно положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця.

Додатково суд звертає увагу, що договір оренди землі відповідно до чинного законодавства не є обов`язковим до укладення, а відтак, за відсутності волевиявлення сторін, не може бути примушений до укладення за рішенням суду.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд констатує, що ні Договір оренди землі від 06.04.2009 ні Договір оренди водного об`єкта від 14.04.2009 після 06.04.2019 на новий строк, у порядку передбаченому законодавством, не поновлювався.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається і на приписи п. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто "мовчазну згоду" відповідача на поновлення дії договору на тих самих умовах на той самий строк, проте в даному випадку даний пункт не можна застосовувати.

Як зазначалось вище, нормами ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено такі підстави поновлення договору оренди землі: орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та протягом одного місяця після закінчення строку договору орендодавець не надав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Тобто, обов`язковою умовою для застосування вказаної норми (та "мовчазної згоди" орендодавця на продовження договору) є відсутність протягом одного місяця після закінчення дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновлення договору оренди землі.

В даній справі наявні копії листів - повідомлень орендодавця про необхідність додаткового строку на вирішення питання про продовження дії договору.

Таким чином, наявність листів орендодавця (про надання додаткового строку на розгляд заяви) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору не може вважатись "мовчазною згодою", оскільки вона виключає наявність будь - яких листів зі сторони орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які свідчать про погодження всіх істотних умов договору та виконання приписів ч. 1-5 Закону України "Про оренду землі". Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на позивача у справі.

Між тим, позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які надають можливість встановити погодження істотних умов договору, бажання орендодавця на продовження дії договору чи факт переважного права орендаря на укладення спірного договору.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.

Суддя А.М. Горплюк