Рішення

від 05.03.2024 по справі 927/1128/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1128/23 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

№ 927/1128/23

за позовом: Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури,

вул. Замкова, 9А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;

в інтересах держави в особі

позивача: Фонду державного майна України,

вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133;

до відповідача 1: Акціонерного товариства Укртелеком,

вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601;

до відповідача 2: Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,

вул. Губернська,2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., 16000;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації

вул. Г.Полуботка,70, м. Чернігів, 14013);

Головне управління ДСНС України в Чернігівській області

пр-т Миру,190-а, м. Чернігів, 14000;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту;

представники сторін:

від позивача: Пуценко Т.В.

від відповідача 1: Полагенько К.А.

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився,

прокурор: Юзвак Л.Б.

Керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про усунення перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 93818, розташованим за адресою: вул. Леніна (на даний час Князя Ігоря), 34а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 30.09.2004 №149 Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого у частині визнання за Чернігівською філією Відкритого акціонерного товариства Укртелеком центр електрозв`язку №5 права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 93818, площею 39,8 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 01.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком центр електрозвязку №5 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

-скасування рішення реєстратора Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації Котової Л.М. від 01.12.2004, номер запису 102 в книзі 1, реєстраційний номер 8747477;

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93818, площею 39,8 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Фонду державного майна України (код 06032945).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2023.

У підготовчому засіданні 07.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про відкладення підготовчого засідання на 30.11.2023.

У підготовчому засіданні 30.11.2023 суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації, Головного управління ДСНС України в Чернігівській області, про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.12.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 сторін повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, судове засідання, призначене на 20.12.2023 не відбудеться, а також повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 10.01.2024.

У удовому засіданні 10.01.2024 судом оголошено перерву до 24.01.2024.

24.01.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання прокурора про повернення на стадію підготовчого провадження та призначено підготовче провадження на 31.01.2024.

31.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 07.02.2024.

У судовому засіданні 07.02.2024 судом оголошено перерву до 05.03.2024.

05.03.2024 судом у нарадчій кімнаті підписано вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується довідками про доставлення електронного листа.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 30.09.2004 №149 «Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого» визнано право власності ЧД ВАТ «Укртелеком» на частину приміщення по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як стверджує прокуратура, за вказаною адресою знаходиться захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 93818, форма власності - приватна.

Прокурор вказує, що на момент оформлення за відповідачем 1 права власності захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись та передавитись у приватну власність.

29.09.2023 відповідачем 1 подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.

Так, відповідач 1 зазначає наступне:

-прокурором належними та допустимими доказами не доведено факт того, що спірна захисна споруда була відчужена із державної в приватну власність. Доведеним є факт відсутності перебування захисної споруди цивільного захисту № НОМЕР_2 в складі комплексу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на момент приватизації, що виключає підстави для задоволення позову;

-документи, що свідчать про відсутність належних та допустимих доказів перебування в державній власності захисної споруди цивільного захисту № 93818 в складі комплексу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на момент приватизації відсутні;

- твердження того, що захисна споруда є самостійним об`єктом нерухомого майна не відповідає дійсності, оскільки протирадіаційне укриття є невід`ємною частиною будівлі, є єдиним конструктивним елементом. Складовою частиною будівлі;

- прокурором не обґрунтована невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного на момент його прийняття законодавства як підстави визнання його незаконним та скасування;

- відповідач 1 зазначає про втручання в його право на мирне володіння майном;

- вимоги прокурора не відповідають належному способу захисту.

Крім того, відповідач 1 у відзиві на позов зазначає про сплив позовної давності та заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний законом інтерес позивача порушені.

Відповідач 1 зазначає також про відсутність підстав представництва інтересів держави в суді в особі Фонду державного майна України.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

04.10.2023 прокурором подана відповідь на відзив відповідача 1.

Так, з приводу викладених заперечень відповідача 1 прокурор зазначає наступне:

-аргументи, наведені у відзиві на позов, не спростовують доводи позовної заяви щодо підстав подання позову прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна України;

- у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні і розпорядженні об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 93818. Негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця об`єкту цивільного захисту, що і має місце в даному випадку. Таким чином, строк позовної давності не застосовується;

- спірне рішення прийнято всупереч п. «г» ч.2 ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» та введеним в дію у подальшому абз.41 ч.2 ст.4 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч.12 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.12.2004, підлягає визнанню недійсним;

- наявність відповідної технічної документації на окреме приміщення (протирадіаційне укриття) спростовує всі доводи, наведені у відзиві щодо неможливості визначення даної споруди, як окремого об`єкту.

Відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

11.10.2023 відповідачем 1 подані додаткові заперечення щодо позовних вимог.

Так, відповідач 1 зазначає, зокрема, що наявність лише паспорту на захисну споруду цивільного захисту не є належним та беззаперечним доказом того, що у складі комплексу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - була наявна та введена в установленому будівельними нормами порядку захисна споруда цивільного захисту № 93818, в період перебування зазначених об`єктів в державній власності та на момент приватизації.

Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

12.10.2023 позивачем подані пояснення щодо позовних вимог.

Так, позивач зазначає наступне:

-захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч.2 ст.178 ЦК України є обмежено оборотоздатною річчю та не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну;

-з огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного сховища у приватну власність АТ «Укртелеком», державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція права власності означеного товариства на сховище.

Інші пояснення аналогічні доводам прокурора, що викладені у позовній заяві.

Пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

26.10.2023 прокурором додані додаткові пояснення з приводу заперечень відповідача, які долучені до матеріалів справи.

07.11.2023 відповідачем 1 подано клопотання про долучення доказів, які доповнюють клопотання про застосування строку позовної давності.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

11.10.2023 відповідачем 1 подано клопотання про витребування доказів, а саме: результатів перевірки Фонду державного майна України в 2005-2007 роках, в частині, яка стосується підтвердження прав власності ВАТ «Укртелеком» на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1924,80 кв.м та листа Фонду державного майна від 10.07.2015 № 10-21-12485, адресований спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації про результати проведеної перевірки.

Представником Фонду державного майна України зазначено, що результати перевірки, проведені в 2005-2007 роках не збереглися, відтак суд протокольно відхилив клопотання відповідача в частині витребування вказаних доказів.

30.11.2023 прокурором подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Крім того, прокурором у підготовчому засіданні 30.11.2023 заявлено усне клопотання про поновлення строку для подання доказів.

30.11.2023 відповідачем 1 надані додаткові пояснення по справі в яких міститься клопотання про долучення додаткових доказів. Представником відповідача 1 у судовому засіданні 30.11.2023 заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання доказів.

Розглянувши подані клопотання суд дійшов висновку про їх задоволення з мотивів, викладених в ухвалі суду від 30.11.2023.

30.11.2023 від прокурора надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області.

Ухвалою суду від 30.11.2023 клопотання прокурора задоволено.

04.12.2023 від Фонду державного майна України надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі. Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів.

З урахуванням положень ст. 80,119 ГПК України, а також з огляду на те, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене вирішення судом спорів, а також для забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та поновити строк для подання останніх.

Докази долучені до матеріалів справи.

13.12.2023 від третьої особи Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області надійшли пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

Від третьої особи - Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації письмові пояснення не надходили.

22.01.2024 Прокурором заявлено клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.

Крім того, прокурором подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії запитів до КП Новгород-Сіверське МБТІ та КП Новгород- Сіверське МБТІ від 12.01.2024 № 8.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує необхідністю долучення вищевказаних доказів до матеріалів справи, які підтверджують внесення змін до технічної документації щодо об`єктів, які є предметом спору.

Ухвалою суду від 24.01.2024 клопотання прокурора задоволено, справа повернута на стадію підготовчого провадження, документи долучені до матеріалів справи.

12.02.2024 прокурором надано розпорядження Новгород-Сіверської міської ради від 15.02.2016. Суд долучив документ до матеріалів справи.

19.02.2024 відповідачем 1 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача АТ «Укрпошта». Своє клопотання відповідач 1 обґрунтовує тим, що в разі ухвалення рішення про повернення до державної власності частини підвального приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності АТ «Укртелеком» на нежитлову будівлю 34а та скасування рішення державного реєстратора, це вплине на право спільної часткової власності на приміщення в будинку 34а двох співвласників АТ «Укртелеком» та АТ «Укрпошта» та буде наслідком зменшення фактичної площі, на яку оформлено право власності АТ «Укрпошта» вданому будинку.

У зв`язку з цим, відповідач заявив клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання.

23.02.2024 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача 1, відповідно до якого останній зазначає, що АТ «Укрпошта» не має жодних прав на оспорюване майно, а отже, рішення у справі не може вплинути на права та обов`язки останнього.

Суд відхилив заявлене клопотання відповідача 1 враховуючи ту обставину, що рішення у справі не вплине на права та обов`язки АТ «Укрпошта», оскільки у свідоцтві на право власності чітко визначено площу та зазначено нумерацію приміщень, що належать на праві власності Відповідачу -1, до складу яких входять і оспорювані приміщення-укриття.

Щодо участі органу прокуратури у даній справі.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Стаття 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

За пунктами 1, 23-29 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Захисні споруди цивільного захисту є інженерними спорудами, які призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій. Враховуючи, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", на території України введено воєнний стан, належне функціонування захисних споруд є основою забезпечення безпеки громадян.

За доводами прокурора, спірне нерухоме майно захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 93818, що розташоване за адресою вул. Леніна (Князя Ігоря), 34а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області, в силу закону відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, де розпорядником та власником якого є держава особі Фонду державного майна України.

Отже, порушення прав держави в особі Фонду державного майна України, який є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

З огляду на те, що, як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрація за ВАТ «Укртелеком» права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 , в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття № 93818, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того судом взято до уваги, що за інформацією Фонду державного майна України від 27.06.2023, наданою на лист прокуратури № 53-73-1429вих-23 від 23.05.2023, заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту по АДРЕСА_1 - протирадіаційного укриття № 93818 не вживались. Окрім того, у даному листі Фонд не заперечував щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів держави та вважає за необхідне вжити відповідні заходи на захист інтересів держави.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано представництво Фонду державного майна України у суді.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Новгород Сіверська окружна прокуратура листом № 53-75-224ВИХ-23 від 08.08.2023 повідомила Фонд державного майна України щодо звернення до суду в їх інтересах із позовом.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (1-ий відповідач)) та затверджено його статут.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №948-р від 09.09.1999 до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку «Укртелеком".

Наказом Державногокомітету зв`язку та інформатизації України № 189 від 09.08.2004 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ «Укртелеком» по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ «Укртелеком»; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», Державний комітет зв`язку та інформатизації України передав, а Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» прийняв об`єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ «Укртелеком» згідно з переліком, зокрема (за адресою, м. Новгород-Сіверський, вул. Леніна,34а): 2/3 будинка, адміністративне приміщення; бетонно-металевий паркан; туалет; гараж; 4/5 будинка, склад-гараж-дизельна, склад.

Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 30.09.2004 № 149 «Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого» визнано право власності на частину приміщення по АДРЕСА_1 .

Докази, на підставі яких прийнято спірне рішення в матеріалах справи відсутні. Представник Відповідача 2 також зазначив, що у останнього також відсутні вказані докази.

01.12.2004 Новгород-Сіверською міською радою видано Чернігівській філії ВАТ «Укртелеком» центр електрозв`язку №5 свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, а саме: адміністративний будинок з підваллом,3А,1396,9 кв.м; будівля, 1В, 139,0 кв.м; будівля 1Г, 26,4 кв.м; будівля,1Д, 42,5 кв.м; будівля, 1К, 86,9 кв.м; будівля 1І, 233,1 кв.м. Загальна площа 1924,8 кв.м.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №330379296 від 26.04.2023, 87/100 приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 2514,3 м кв., належить на праві власності ВАТ "Укртелеком.

У матеріалах справи наявні наступні документи:

- Технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 ;

-лист ПАТ «Укртелеком» № 15-446 від 14.08.2013 до КП «Новгород-Сіверське МБТІ» про технічну інвентаризацію захисної споруди, відповідно до якого ПАТ «Укртелеком» просив виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належить ПАТ «Укртелеком», № 93818, площею 39 кв.м ща адресою: АДРЕСА_1 .

- Технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття, адреса м. Новгород-Сіверський, вул. Леніна,34а, літ. «А-3»; власник ВАТ «Укртелеком», виготовлений 13.09.2013 Новгород-Сіверським МБТІ;

-паспорт протирадіаційного укриття № 93818, відповідно до якого 30.12.1980 захисну споруду прийнято в експлуатацію. Відповідно до технічних характеристик ПРУ укриття є вбудованим, показник захисту - Кз 800, загальна площа - 38м.кв., наповнюваність становить 50 чоловік;

- лист Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 702-2827/70-04 від 19.05.2023;

- Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93818 від 06.08.2022, згідно з яким приміщення площею 29,6м кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є протирадіаційним укриттям №93818, групи 4, вбудоване в трьоповерхову будівлю, місткістю 50 осіб, власником є ПАТ «Укртелеком», балансоутримувачем ЧФ ПАТ «Укртелеком»;

- Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93818 від 16.03.2023, згідно з яким приміщення площею 29,6м кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є протирадіаційним укриттям №93818, групи 4, вбудоване в трьохповерхову будівлю, місткістю 50 осіб, власником є ПАТ «Укртелеком», балансоутримувачем ЧФ ПАТ «Укртелеком»;

- перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі (нерухоме майно).

Посилаючись на порушення відповідачем норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Під час розгляду справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо об`єкту нерухомого майна - частини приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набутого відповідачем у власність у 2004 році.

Для з`ясування правомірності володіння спірним приміщенням, суд вважає за необхідне, перш за все, з`ясувати правовий статус даного приміщення, як об`єкта цивільно-правових відносин та дослідити функціональне призначення приміщення станом на дату набуття його у власність 1-им відповідачем.

Як судом зазначалося вище, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №3303792596 від 26.04.2023 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1924,8м кв., належить на праві власності ВАТ "Укртелеком.

Водночас відповідно до Розпорядження Новгород-Сіверської міської ради № 29-ОД від 15.02.2016 вулицю Леніна перейменовано на вулицю Князя Ігоря.

До складу вищевказаного нерухомого майна входять нежитлові приміщення площею 29,6 м.кв та 10,2 кв.м. Відповідно до інформації з інвентаризаційної справи №4044 на будівлю, зазначені приміщення знаходяться у підвалі даної будівлі та значаться на експлікації внутрішніх площ під номерами 9 та 11.

Правовий статус підвального приміщення площею 39,8 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено матеріалами даної справи, а саме:

-паспортом протирадіаційного укриття № 93818, відповідно до якого 30.12.1980 захисну споруду прийнято в експлуатацію. Відповідно до технічних характеристик ПРУ укриття є вбудованим, показник захисту - Кз 800 (а.с.47, т.1) .

При цьому, суд зазначає, що зазначений паспорт відповідає формі, що затверджена Інструкцією про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР від 1975 року.

-обліковою карткою протирадіаційного укриття, відповідно до якої визначені наступні технічні характеристики, зокрема: тип укриття вбудоване; конструкція з/б; рік здачі в експлуатацію 1980; наповнюваність 50 чол.(а.с.86, т. 2).

-технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття № 93818, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно Експлікації приміщень до плану захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) у складі якого є нежитлові приміщення площею 29,6 м.кв та 10,2 кв.м. Загальна площа 39,8 кв.м.

-актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №93818 від 06.06.2022, від 16.03.2023 згідно з якими приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є протирадіаційним укриттям №93818, групи 4, вбудоване в трьоповерхову будівлю, місткістю 50 осіб, власником є ПАТ «Укртелеком», балансоутримувачем ЧФ ПАТ «Укртелеком».

Окрім того, як вбачається з листа Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 702-2827/70-04 від 19.05.2023, об`єкт цивільного захисту протирадіаційне укриття №93818 включене до електронного обліку захисних споруд цивільного захисту області.

Суд критично ставиться до доводів Відповідача-1, що спірні приміщення є звичайними підвальними приміщеннями і останньому не було відомо, що вказані приміщення відносяться до захисних споруд, виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи наявний лист ПАТ «Укртелеком» № 15-446 від 14.08.2013 до КП «Новгород-Сіверське МБТІ» про технічну інвентаризацію захисної споруди, відповідно до якого ПАТ «Укртелеком» просив виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належить ПАТ «Укртелеком», № 93818, площею 39 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом критично оцінюється посилання Відповідача 1, в якості заперечень проти позову, на те, що наявність лише паспорту на захисну споруду цивільного захисту не є належним та беззаперечним доказом того, що у складі комплексу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 була наявна та введена в установленому будівельними нормами порядку захисна споруда цивільного захисту № 93818, в період перебування зазначених об`єктів в державній власності та на момент приватизації.

Так, відповідно до п.2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", затверджених Наказом Держбуду України від 2000-10-13 № 229 (чинних станом на час виникнення спірних правовідносин), прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони оформлюється актом державної приймальної комісії. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об`єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта - сертифіката на об`єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється облікова картка і паспорт захисної споруди.

Тобто, наявність, зокрема, паспорту та облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік). Як судом зазначалося вище, в матеріалах справи міститься облікова картка протирадіаційного укриття №93818 (а.с. 86, т.2), згідно з якою останнє знаходиться по АДРЕСА_1 та належить Новгород-Сіверському районному вузлу зв`язку Міністерства зв`язку УРСР, а також Технічна характеристика (паспорт).

Крім того, відповідно до п.21 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 24.05.2001, складовими частинами технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план захисної споруди цивільного захисту; 4) експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту; 5) основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту; 6) технічна характеристика конструктивних елементів; 7) санітарно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання; 8) технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання захисної споруди цивільного захисту.

За змістом п.30 Розділу І зазначеної Інструкції замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об`єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об`єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.

Тобто, саме на Відповідача 1 було покладено обов`язок із забезпечення повноти і достовірності відомостей щодо спірного об`єкту нерухомого майна, а також їх надання як замовником до відповідних органів з технічної інвентаризації.

Разом з тим, Відповідач 1 здійснив реальні дії щодо замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, тим самим визнаючи факт наявності захисної споруди № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, вказане не свідчить про відсутність даної захисної споруди загалом, так як технічний паспорт - це документ, який не підтверджує право власності на об`єкт нерухомості, проте фіксує технічні дані об`єкта (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).

Крім того, відповідно до Інструкції про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони і їх використання в мирний час, затвердженою Державним комітетом Ради Міністрів РСР від 1975 року (далі - Інтрукція), що діяла на момент введенння в експлуатацію спірного укриття, захисні споруди в мирний час повинні використовуватися для потреб народного господарства і обслуговування населення у відповідності до проекту. Під час експлуатації захисних споруд в мирний час повинні виконуватися всі вимоги, що забезпечують придатність приміщень до переводу їх у встановлені строки на режим захисних споруд та необхідні умови для перебування людей у захисних спорудах.

Отже, використання Відповідачем 1 приміщень як звичайних підвальних не тільки не суперечить доводам прокурора, а і додатково підтверджує можливість їх використання для власних потреб у мирний час.

Проте, під час експлуатації захисних споруд в мирний час повинна бути забезпечена збереженість: захисних якостей як споруди в цілому, так і окремих її елементів: входів і аварійних виходів, захисно-герметичних і герметичних дверей, віконниць, проти вибухових пристроїв; герметизація і гідроізоляція усієї захисної споруди.

Крім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції в експлуатованій захисній споруді повинна бути наступна документація, зокрема паспорт укриття (протирадіаційного укритті), складений по формі 2.

Час для проведення заходів (приведення захисної споруди до режиму укриття), визначених у п. 3.14. даної Інструкції встановлюється керівником об`єкту для кожної захисної споруди окремо, однак, воно не повинно перевищувати часу, встановленого відповідними нормативними документами по проектуванню захисних споруд.

Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття час для приведення укриття до готовності визначено 12 год (а.с 86, т.2).

Відтак, суд критично ставиться до доводів Відповідача 1, що зазначені приміщення є звичайними коморами в підвалі.

Відсутність акту державної технічної приймальної комісії щодо готовності спірної захисної споруди цивільного захисту та технічного паспорту на це приміщення як на захисну споруду не свідчать про її відсутність. Натомість, доказом наявності захисної споруди №93818 за адресою: АДРЕСА_1 , є облікова картка протирадіаційного укриття №93818, а також Технічна характеристика (паспорт).

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Рішення щодо приватизації майна/спірної будівлі відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла в період з 1992 по 2004) в матеріалах справи відсутнє.

За змістом ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) захисні споруди цивільної оборони не підлягали приватизації.

Відповідно до п.17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992 також включено і захисні споруди.

Згідно зі ст.86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом

Відповідно до п.13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.

Окрім того, за висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18, від 01.10.2020 у справах №924/647/18, №912/1672/18, від 18.03.2021 у справі №924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту №93818 належить до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Отже, оскільки уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України (позивач) або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту №93818, не приймалось, суд приходить до висновку, що спірне майно на час приватизації маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України №2558-XII від 07.07.1992 затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України (у редакції станом на час приватизації спірного приміщення) (Фонд). Як визначено у пункті 1 Тимчасового положення Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (пункт 4 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції станом на час приватизації спірного майна) визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд, що затверджується Верховною Радою України. Фонд у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження (серед іншого): продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.

Отже, з огляду на зазначене, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного об`єкта самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено форму актів, які приймаються виконавчим комітетом ради, порядок прийняття ним актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнанні незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких прийнято спірне рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради №149 від 30.09.2004 «Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого».

Відповідачем 2 не наведено жодних підстав для прийняття оспорюваного рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради №149 від 30.09.2004 «Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого» у частині визнання за Чернігівською філією Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр електрозв`язку №5 права власності на захисну споруду цивільного захисту -протирадіаційного укриття №93818, розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Князя Ігоря,34-а , площею 39,8 м.кв.

Як судом зазначалося вище, 01.12.2004 Виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 на об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративний будинок з підвалом, 3А, 1396,9 кв.м; будівля, 1В, 139,0 кв.м; будівля 1Г, 26,4 кв.м; будівля,1Д, 42,5 кв.м; будівля, 1К, 86,9 кв.м; будівля 1І, 233,1 кв.м. Загальна площа 1924,8 кв.м (а.с. 32-33, т.1).

Враховуючи те, що визнання свідоцтва про право власності недійсним є похідним від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке є правовою підставою набуття самого права власності, вимога щодо визнання недійсним зазначеного вище свідоцтва, підлягає задоволенню.

За ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз.2 та 3 ч.3 ст.26 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За п.9 ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

За ч.1, 3 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав (ч.7 ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За ч.1-2 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1 121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

З огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного приміщення в приватну власність Відповідачеві 1, державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція його права власності на дане нерухоме майно.

Відтак, вимога про скасування рішення реєстратора Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації Котової Л.М. від 01.12.2004, номер запису 102 в книзі 1, реєстраційний номер 874777 підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч.1 ст.167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст.326 ЦК України).

За приписами ст.317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Згідно зі ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Варто зауважити, що у статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту, громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною 1 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на наведені норми, суд зауважує, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема, в період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Суд зазначає, що цивільний обіг спірного об`єкта нерухомості є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення Відповідачем 1 державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №93818, площею 39,8 м кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення знаходяться у підвалі даної будівлі та значаться на експлікації внутрішніх площ під номерами 9 та 11) підлягає задоволенню.

Щодо доводів Відповідача 1 про необґрунтоване втручання держави у мирне володіння спірним майном, суд зазначає наступне.

З огляду на характер спірних правовідносин, суд доходить висновку, що втручання держави в право АТ «Укртелеком» на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу повернення майна до державної власності та відновлення законного панування над ним.

Відтак, судом не приймаються заперечення Відповідача 1 щодо втручання його мирне володіння майном.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доводів Відповідача-1 про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, а негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір у сумі 10736 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Позов Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до акціонерного товариства «Укртелеком», Новгород-Сіверської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації, Головного управління ДСНС України в Чернігівській області задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 30.09.2004 №149 Про видачу свідоцтва на право власності та дубліката свідоцтва замість втраченого у частині визнання за Чернігівською філією Відкритого акціонерного товариства Укртелеком центр електрозв`язку №5 права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 93818, площею 39,8 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком центр електрозвязку №5 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

4.Скасувати рішення реєстратора Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації Котової Л.М. від 01.12.2004, номер запису 102 в книзі 1, реєстраційний номер 8747477.

5.Зобов`язати Акціонерне товариство Укртелеком (код 21560766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93818, площею 39,8 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Фонду державного майна України (код 06032945).

6.Стягнути з Акціонерного товариства Укртелеком (код 21560766) на користь Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114; отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 5368 грн.

7.Стягнути з Новгород-Сіверської міської ради, код 04061978 на користь Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114; отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 5368 грн.

8.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 08.03.2024.

СуддяМ.П.Ноувен