Рішення
від 20.02.2024 по справі 712/10017/22
СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

712/10017/22

2/712/143/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Нечаєнко Т.А.

представника відповідача Стойко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор Лтд» про зобов`язання видати трудову книжку та проведення розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що з 19 вересня 2017 року позивач працювала на посаді начальника (завідувача) виробничо - технічної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛТД».

24 червня 2022 року позивач повідомила відповідача про намір припинення трудового договору, за угодою сторін відповідно до п.1) ч1 ст. 36 КЗпП України, звернувшись з заявою про звільнення з 24 червня 2022 року. Відповідачем було погоджено звільнення позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, відповідачем не видано позивачу належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення останньої.

Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

В порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, відповідачем розрахунок з позивачем в день звільнення останньої не проведений.

22 липня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про ознайомлення з наказом про звільнення та видачу трудової книжки.

Вказану письмову заяву позивача, як і всі неодноразові усні звернення позивача, було залишено відповідачем без реагування; з наказом позивача не ознайомлено, трудову книжку не видано, розрахунок при звільненні не проведено.

22 липня 2023 року відповідачем було видано позивачу трудову книжку, але, розрахунок з позивачем до цього часу не поведений.

Враховуючи викладене, позивач звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позову заяву.

У визначений ухвалою суду строк відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог зазначив, що наказом №2406 від 24 червня 2022 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач в кабінеті директора о 14 годині 15 хвилин відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення від 24 червня 2022 року та отримання трудової книжки, що підтверджується Актом від 24 червня 2022 року «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки», складеним та підписаним директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6, інженером з охорони праці ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_4 , інженером - технологом ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_5 , тобто фактично відповідач в день звільнення залишила територію підприємства за три години до закінчення робочого часу, фактично в останній робочий день вчинила прогул, відмовившись при цьому від ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання трудової книжки в день звільнення.

Відповідач неодноразово намагався зв`язатись з позивачем для вручення трудової книжки, але, позивач на телефонні дзвінки не відповідає, за трудовою книжкою не з`являється, проживає постійно за межами України - в Республіці Польща, що унеможливлює фактичну передачу останній трудової книжки, тобто невручення трудової книжки відповідачу відбулось внаслідок ухилення позивача від її отримання.

Розрахунок з позивачем проведений відповідачем 15 березня 2023 року; позивачем заявлено одночасно вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні та про стягнення переднього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, крім того, в позовній заяві позивачем не зазначено розміру кожної з заявлених позовних вимог.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про визнання обов`язковою явки позивача в судове засідання та допит свідків в судовому засіданні з метою встановлення факту недобросовісності в діях позивача.

Представником позивача - адвокатом Нечаєнко Т.А. надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що 22 липня 2022 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про ознайомлення її з наказом про звільнення, видачу належним чином оформленої трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні, направивши її рекомендованим листом, який був отриманий відповідачем 25 липня 2022 року.

Відповіді на вказану заяву позивачем до цього часу не отримано.

Згідно «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Відповідно до п.4.2 зазначеної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою видати їй трудову книжку та направити її рекомендованим листом на домашню адресу позивача.

Підтвердженням наявності вини відповідача є також той факт, що останнім не був проведений розрахунок з позивачем в день звільнення останньої, що не залежить від фактичного перебування відповідача на робочому місці.

Розрахунок з позивачем проведений відповідачем лише 15 березня 2023 року, що також підтверджує наявність вини в діях відповідача.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Нечаєнко Т.А. заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Зазначила, що позивачем було особисто отримано трудову книжку 14 липня 2023 року.

Просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки; від заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні - відмовилась.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити; підтримала представника.

Підтвердила факт написання заяви про звільнення за угодою сторін з 24 червня 2022 року.

Зазначила, що в день звільнення - 24 червня 2022 року знаходилась на підприємстві до 18 години.

О 18 годині директор ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 зайшов до неї та запропонував підвезти додому, на що позивач погодилась; щодо видачі трудової книжки і наказу про звільнення позивач у директора ні на робочому місці, ні в той час, коли директор підвозив її в день звільнення з роботи додому, не цікавилась.

На запитання суду, що їй перешкоджало отримати від директора трудову книжку і наказ про звільнення в день звільнення, позивач в судовому засіданні пояснити не змогла.

Пояснила, що написала заяву про звільнення в зв`язку з існуванням особистого конфлікту між засновником та позивачем і директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД».

Крім того, повідомила, що після звільнення звернулась до директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 , з яким продовжувала спілкуватись після свого звільнення, щоб директор ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 порадив їй адвоката для надання їй правової допомоги з метою звернення з письмовою вимогою до ТОВ «Новий елеватор ЛТД» та отримання трудової книжки, копії наказу та проведення розрахунку.

Отримавши таким чином, за допомогою директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 правову допомогу, позивач 22 липня 2022 року звернулась до директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 з заявою про видачу належним чином оформленої трудової книжки, копії наказу про звільнення та проведення розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач підтвердила факт постійного проживання в Республіці Польща та фактичну свою відсутність за місцем проживання в Україні.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Стойко А.Ю. заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зазначив, що 14 липня позивачем особисто було отримано трудову книжку під час приїзду останньої з Республіки Польща.

Розрахунок з позивачем був проведений відповідачем в повному обсязі 15 березня 2023 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що працює на посаді бухгалтера ТОВ «Новий елеватор ЛТД»; до її посадових обов`язків входить нарахування заробітної плати і видача трудової книжки.

24 червня 2022 року бухгалтер ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_7 підготувала наказ про звільнення та оформила належним чином трудову книжку, але, ОСОБА_1 вже на робочому місці була відсутня; на телефонні дзвінки не відповідала; територію підприємства залишила; місцезнаходження останньої не було відоме.

За таких обставин, бухгалтер ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_7 в цей же день передала оформлений наказ про звільнення ОСОБА_1 та належним чином оформлену трудову книжку директору ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 .

Пояснила, що протягом двох - трьох місяців, які передували дню звільнення позивача, між директором, засновником (дружиною директора) та нею виникали постійні сварки та скандали особистого характеру.

В день звільнення був черговий скандал; свідка викликала засновник ТОВ «Новий елеватор ЛТД» і сказала, що позивач написала заяву про звільнення, тому необхідно належним чином оформити документи про її звільнення та здійснити розрахунок.

Свідок повідомила, що в день звільнення позивач пішла з роботи за три години до закінчення робочого часу.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді начальника (завідувача) виробничо - технічної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛТД».

24 червня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про звільнення з 24 червня 2022 року за угодою сторін відповідно до п.1) ч1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, відповідачем не видано позивачу належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення останньої.

Згідно ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

В порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, відповідачем розрахунок з позивачем в день звільнення останньої не проведений.

Враховуючи викладене, 22 липня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про видачу копії наказу про звільнення, трудової книжки та проведення розрахунку.

Вказану письмову заяву позивача залишено відповідачем без реагування.

Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою.

Після звернення позивача до суду з вказаною позовною заявою позивачем 15 березня 2023 року був проведений розрахунок з відповідачем.

Згідно повідомлення ТОВ «Новий елеватор ЛТД» про нараховані та виплачені суми при звільненні позивачу нараховано 7 136 гривень 17 копійок, в тому числі:

2 163 гривні 64 копійки - оклад;

4 751 гривня 28 копійок - компенсація за невикористану відпустку;

221 гривня 25 копійок - індексація заробітної плати.

З вказаних сум утримано податок на доходи фізичних осіб - 1 284 гривні 51 копійка та військовий збір - 107 гривень 04 копійки.

Виплачено позивачу - 5 744 гривні 62 копійки.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що розрахунок з позивачем проведений відповідачем в повному обсязі 15 березня 2023 рокую

Враховуючи, що відповідачем було несвоєчасно виплачено позивачу заробітну плату в розмірі 2 163 гривні 64 копійки, представник відповідача - адвокат Стойко А.Ю. просив зменшити розмір середнього заробітку за несвоєчасне здійснення розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 000 гривень, в іншій частині заявлених позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Нечаєнко Т.А. підтвердила факт здійснення розрахунку з позивачем 15 березня 2023 року, просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з не видачею трудової книжки; від заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні - відмовилась.

В судовому засіданні позивач підтримала представника.

Згідно п.1) ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В позовній заяві позивачем не зазначено розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.2) ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач з заявою про зміну розміру заявлених позовних вимог до суду не зверталась.

Позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період по день ухвалення судового рішення.

Судом встановлено, що на момент ухвалення судового рішення відповідачем трудову книжку позивачем отримано.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що в порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, відповідачем не видано позивачу належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення останнього.

Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В матеріалах справи, досліджених судом безпосередньо в судовому засіданні, міститься розписка позивача про отримання ОСОБА_1 особисто трудової книжки 14 липня 2023 року.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період по день ухвалення судового рішення.

До моменту ухвалення рішення суду трудова книжка позивачем - ОСОБА_1 отримана.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог; зазначив, що наказом № 2406 від 24 червня 2022 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач в кабінеті директора о 14 годині 15 хвилин відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення від 24 червня 2022 року та отримання трудової книжки, що підтверджується Актом від 24 червня 2022 року «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки», складеним та підписаним директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6, інженером з охорони праці ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_4 , інженером - технологом ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_5 , тобто фактично відповідач в день залишила територію підприємства за три години до закінчення робочого часу, тобто фактично в останній робочий день вчинила прогул, відмовившись при цьому від ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання трудової книжки в день звільнення.

Відповідач неодноразово намагався зв`язатись з позивачем для вручення трудової книжки, але позивач на телефонні дзвінки не відповідає, за трудовою книжкою не з`являється, проживає постійно за межами України - в Республіці Польща, що унеможливлює фактичну передачу останній трудової книжки, тобто невручення трудової книжки відповідачу відбулось внаслідок ухилення позивача від її отримання.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про визнання обов`язковою явки позивача в судове засідання та допит свідків в судовому засіданні з метою встановлення факту недобросовісності в діях позивача.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити; підтримала представника.

Підтвердила факт написання заяви про звільнення за угодою сторін з 24 червня 2022 року.

Зазначила, що в день звільнення - 24 червня 2022 року знаходилась на підприємстві до 18 години. О 18 годині директор ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 зайшов до неї та запропонував підвезти додому, на що позивач погодилась; щодо видачі трудової книжки і наказу про звільнення у директора ні на робочому місці, ні в той час, коли директор підвозив її в день звільнення з роботи додому, не цікавилась.

На запитання суду, що їй перешкоджало отримати від директора трудову книжку і наказ про звільнення в день звільнення пояснити не змогла.

Пояснила, що написала заяву про звільнення в зв`язку з існуванням особистого конфлікту між засновником та позивачем і директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД».

Крім того, повідомила, що після звільнення звернулась до директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 , з яким продовжувала спілкуватись після свого звільнення, щоб директор ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6, порадив їй адвоката для надання їй правової допомоги з метою звернення з письмовою вимогою до ТОВ «Новий елеватор ЛТД» про видачу наказу, отримання трудової книжки та проведення розрахунку.

Отримавши таким чином правову допомогу, позивач 22 липня 2022 року звернулась до директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 з заявою про видачу належним чином оформленої трудової книжки, копії наказу про звільнення, та проведення розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач підтвердила факт постійного проживання в Республіці Польща та фактичну свою відсутність за місцем проживання в Україні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що працює на посаді бухгалтера ТОВ «Новий елеватор ЛТД»; до її посадових обов`язків входить нарахування заробітної плати і видача трудової книжки.

24 червня 2022 року бухгалтер ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_7 підготувала наказ про звільнення та оформила належним чином трудову книжку, але, ОСОБА_1 вже на робочому місці була відсутня; на телефонні дзвінки не відповідала; територію підприємства залишила; місцезнаходження останньої не було відоме.

За таких обставин, бухгалтер ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_7 передала оформлений наказ про звільнення ОСОБА_1 та належним чином оформлену трудову книжку директору ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 .

Пояснила, що протягом двох-трьох місяців, які передували дню звільнення позивача, між директором, засновником (дружиною директора) та нею виникали постійні сварки та скандали особистого характеру.

В день звільнення був черговий скандал; свідка викликала засновник ТОВ «Новий елеватор ЛТД» і сказала, що позивач написала заяву про звільнення, тому необхідно належним чином оформити документи про її звільнення та здійснити розрахунок.

Свідок повідомила, що в день звільнення позивач пішла з роботи за три години до закінчення робочого часу.

Враховуючи викладене, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що саме з вини відповідача їй не було видано трудову книжку, оскільки з пояснень та встановлених судом обставин убачається, що саме позивач не проявила ініціативи в своєчасному отриманні належним чином оформленої трудової книжки; після написання заяви о 14 годині 15 хвилин залишила підприємство за три години до закінчення робочого часу в день звільнення, фактично вчинивши прогул.

Внаслідок вказаних дій позивача відповідач був фактично позбавлений можливості належним чином вручити трудову книжку в день звільнення позивача.

Доводи позивача про звернення останньої до відповідача з письмовою заявою про направлення трудової книжки за адресою проживання останньої спростовуються самим позивачем, яка в судовому засіданні особисто повідомила, проживає в Республіці Польща і під час її приїзду Україні отримала без жодних перешкод і зволікань з боку відповідача належним чином оформлену трудову книжку.

Крім того, ухвалами суду явка позивача в судові засідання визнавалась обов`язковою. В судові засідання позивач двічі не з`являлась, представник позивача зверталась до суду з заявами про неможливість особистої явки позивача в судові засідання в зв`язку з проживанням останньої в Республіці Польща.

Доказів спроб позивача працевлаштуватись в Україні після її звільнення з ТОВ «Новий елеватор ЛТД» та неможливості працевлаштуватись після звільнення в зв`язку з відсутністю трудової книжки, матеріали справи не містять і позивачем та представником позивача суду не надано.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними достатніми, достовірним доказами факт вимушеного прогулу, пов`язаний із затримкою видачі їй трудової книжки, що є підставою для відмови в позові. Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 761/29172/18.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 47 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 47 КЗпП України.

Згідно матеріалів справи, досліджених судом безпосередньо в судовому сіданні та показів свідка, позивач після написання заяви 24 червня 2022 року відмовилась від ознайомлення з наказом про звільнення від 24 червня 2022 року та отримання трудової книжки, що підтверджується Актом від 24 червня 2022 року «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки», складеним та підписаним директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6, інженером з охорони праці ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_4 , інженером - технологом ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_5 , тобто фактично відповідач в день залишила територію підприємства за три години до закінчення робочого часу, тобто фактично в останній робочий день вчинила прогул, відмовившись при цьому від ознайомлення з наказом про звільнення та від отримання трудової книжки в день звільнення.

Позивач проживає за межами України - в Республіці Польща, що унеможливлювало передачу відповідачем останній трудової книжки, тобто невручення трудової книжки відповідачу в день звільнення останньої відбулось внаслідок ухилення позивача від її отримання.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити; підтримала представника.

Підтвердила факт написання заяви про звільнення за угодою сторін з 24 червня 2022 року.

Зазначила, що в день звільнення - 24 червня 2022 року знаходилась на підприємстві до 18 години. О 18 годині директор ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 зайшов до неї та запропонував підвезти додому, на що позивач погодилась; щодо видачі трудової книжки і наказу про звільнення у директора ні на робочому місці, ні в той час, коли директор підвозив її в день звільнення з роботи додому, не цікавилась.

На запитання суду, що їй перешкоджало отримати від директора трудову книжку і наказ про звільнення в день звільнення пояснити не змогла.

Пояснила, що написала заяву про звільнення в зв`язку з існуванням особистого конфлікту між засновником та позивачем і директором ТОВ «Новий елеватор ЛТД».

Крім того, повідомила, що після звільнення звернулась до директора ТОВ «Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6 , з яким продовжувала спілкуватись після свого звільнення, щоб директор ТОВ « Новий елеватор ЛТД» ОСОБА_6, порадив їй адвоката для надання їй правової допомоги з метою звернення з письмовою вимогою до ТОВ «Новий елеватор ЛТД» про видачу трудової книжки, копії наказу про звільнення та здійснення розрахунку.