Постанова

від 31.07.2024 по справі 712/10017/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/850/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/10017/22 Категорія: 311000000 Борєйко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Елеватор ЛЛД»;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовіреністю ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Елеватор ЛЛД» про зобов`язання видати трудову книжку та проведення розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

23.11.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» про зобов`язання видати трудову книжку та проведення розрахунку при звільненні, про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні за період з 24.06.2022 року по день ухвалення судового рішення.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 19 вересня 2017 року позивач працювала на посаді начальника (завідувача) виробничо - технічної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Елеватор ЛТД».

24 червня 2022 року позивач повідомила відповідача про намір припинення трудового договору, за угодою сторін відповідно до п.1 ч1 ст. 36 КЗпП України, звернувшись з заявою про звільнення з 24 червня 2022 року. Відповідачем було погоджено звільнення позивача.

Вказує, що в порушення вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, відповідачем не видано позивачу належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення останньої.

Крім того, в порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, відповідачем розрахунок з позивачем в день звільнення останньої не проведений.

22 липня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою про ознайомлення з наказом про звільнення та видачу трудової книжки.

Вказану письмову заяву позивача, як і всі неодноразові усні звернення позивача, було залишено відповідачем без реагування; з наказом позивача не ознайомлено, трудову книжку не видано, розрахунок при звільненні не проведено.

22 липня 2023 року відповідачем було видано позивачу трудову книжку, але, розрахунок з позивачем до цього часу не проведений.

Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Елеватор ЛЛД» (18031, м. Черкаси, пров. Андрія Химка, б. 29, код ЄДРПОУ 41318313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні в розмірі 7 136 (сім тисяч сто тридцять шість) гривень 17 (сімнадцять) копійок та витрати зі сплати судового збору в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 29 (двадцять дев`ять) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.02.2024 року, стягнувши з ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 88181 грн. 50 коп. Стягнути з ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 1984 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду, що позивачка не проявляла ініціативу по отриманню трудової книжки, тому що перебувала весь час в Республіці Польща та не надавала доказів спроб працевлаштуватися в Україні після звільнення та неможливості працевлаштуватися без трудової книжки, спростовується доказами, наданими до позовної заяви, а саме: зверненням до ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» з листом від 22.07.2022 року з вимогою провести розрахунок при звільненні та видати трудову книжку; оформлення довіреності на представництво інтересів з питань отримання трудової книжки від 22.07.2022 року; повторне звернення до ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» від 17.11.2022 року з вимогою провести розрахунок при звільненні та видати трудову книжку; зверненням до Управління Держпраці у Черкаській області від 03.11.2022 року зі скаргою та проханням вжити заходів щодо припинення порушення роботодавцем трудових прав позивачки.

Вказує, що з боку роботодавця ніяких належних та допустимих доказів поважності причин невидачі трудової книжки суду не надано. Посилання в рішенні суду на Акт про відмову від отримання трудової книжки та залишення робочого місця за три години до закінчення робочого дня, як на доказ прогулу та наявності в діях працівника ознак зловживання, є припущенням, що не допустимо при оцінці доказів та ухваленні рішення.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що посилання суду у рішенні на те, що позивачем не надано уточнення позовних вимог та не здійснено розрахунок позовних вимог щодо розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає дійсності та є надуманим, адже згідно вимог законодавства та правової позиції Верховного суду середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується з роботодавця у разі затримки розрахунку при звільненні, невидачі трудової книжки, невиплаті при звільненні всіх належних працівникові сум.

В іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

30 квітня 2024 року від представника ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» адвоката Стойка А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

У відзиві зазначається, що позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки не відповідають нормам права, які діяли на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, представник відповідача у відзиві вказує, що в судовому засіданні 20.02.2024 року представник позивача ОСОБА_2 підтвердила факт здійснення розрахунку з позивачем 15 березня 2023 року, просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з не видачею трудової книжки. Від заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні відмовилась.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, а тому рішення суду в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першоїстатті 367 ЦПК України.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді начальника (завідувача) виробничо - технічної лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Елеватор ЛЛД».

24 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомила відповідача про намір припинення трудового договору, за угодою сторін відповідно до п.1 ч1 ст. 36 КЗпП України, звернувшись з заявою про звільнення з 24 червня 2022 року. Відповідачем було погоджено звільнення позивача, та в подальшому 24 червня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З урахуванням уточнених позовних вимог, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, від заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні відмовилась.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів зазначає, щопозивач повинен підтвердити належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Звертаючись в суд з даним позовом представник позивача ОСОБА_2 вказала, що відповідачем по справі не була видана трудова книжника при звільненні, а в подальшому остання була видана 14 липня 2023 року, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що трудова книжка вчасно видана не була у зв`язку з недобросовісною поведінкою позивача.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 03.11.2021 у справі № 387/326/20, реалізація права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника.

Тобто, за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, працівник не повинен ухилятися від їх отримання.

Трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається, а право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19.

У постанові КЦС ВС від 14.12.2023 у справі № 760/28357/20 вказано, що саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Згідно статті47КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно доч.5ст.235КЗпП України (вредакції,що діялана часвиникнення спірнихправовідносин) у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, КЗпП України не передбачає правової відповідальності роботодавця у разі затримки видачі трудової книжки при звільненні.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця ОСОБА_1 в судовому порядку не заявлялися.

Згідно Акту про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжник від 24.06.2022 року, директором у присутності інженера з охорони праці та інженера-технолога було складено цей акт про те, що 24.06.2022 року ОСОБА_1 , начальнику (завідувачу) виробничо-технічної лабораторії, яка звільнена 24.06.2022 року за наказом від 24.06.2022 року № 2406 згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України було запропоновано отримати у відділі кадрів її трудову книжку та підписати всі належні документи для звільнення, передати матеріальні цінності, які обліковувались за нею як за матеріально-відповідальною особою. 24.06.2022 о 14 год. 15 хв.

ОСОБА_1 в кабінеті директора ОСОБА_3 відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання своєї трудової книжки. Наказ про звільнення № 2406 від 24.06.2022 року, зачитано в голос у присутності ОСОБА_1 , після чого остання не допрацювавши 3 год. покинула територію підприємства без будь-яких пояснень (а.с.56).

Згідно заяви ОСОБА_1 , яка датована 22.07.2022 року (фактично місяць після звільнення) вбачається, що остання направила заяву директору ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» ОСОБА_3 з вимогою зокрема видати належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення (а.с.6).

17.11.2022 року ОСОБА_1 надіслала керівнику ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» ОСОБА_3 вимогу про одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, видачу трудової книжки та здійснення повного розрахунку.

У даній вимозі ОСОБА_1 вказує, що 24.06.2022 року керівником ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» видано наказ № 2406 про її звільнення, з яким її ознайомлено, однак письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні не надано, розрахунку по заробітній платі з нею не проведено, трудову книжку не видано.

Із вищенаведеного, а саме із акту від 24.06.2022 року (а.с. 56), а також із звернень ОСОБА_1 від 22.07.2022 року та 17.11.2022 року вбачається, що з наказом про звільнення вона була ознайомлена, однак від підпису остання відмовилася.

14.08.2023 року представник відповідача адвокат Стойко А.Ю. подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії розписки про отримання трудової книжки ОСОБА_1 від 14.07.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 отримала трудову книжку (оригінал від 25 червня 2001 року) та оригінал вкладнику до трудової книжки. Трудову книжку отримала від представника ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» - адвоката Стойка А.Ю. Претензій до якості трудової книжки ОСОБА_1 не мала (а.с.97-98).

Порядок видачі трудових книжок у разі звільнення урегульований розд. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 власник або вповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з унесеним до неї записом про звільнення.

Пунктом 4.2 Інструкції № 58 уточнено: якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або вповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу можливе лише за письмовою згодою працівника.

Трудова книжка є персоніфікованим документом, який належить працівнику, то у випадку її знаходження у роботодавця на момент звільнення працівника, такий документ має бути повернутий останньому.

Враховуючи наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від , 22.07.2022 року, 17.11.2022 року згідно яких остання просила ТОВ «Новий Елеватор ЛЛД» надіслати її трудову книжку, тим самим надала письмову згоду на відправлення трудової книжки, колегія суддів приходить до висновку, про порушення роботодавцем п. 4.2. Інструкції № 58.

У постанові від 05.02.2020 року у справі № 761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Так, однією з умов, наявність якої в сукупності з іншими умовами необхідна для застосування до роботодавця відповідальності у виді стягнення середнього заробітку у разі затримки видачі трудової книжки, є факт вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі трудової книжки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) зроблено висновок , що «частиною 5 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» № 1217-ІХ від 05 лютого 2021 року, що набрав чинності 10 червня 2021 року, статтю 48 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції, відповідно до якої, зокрема облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Після 10 червня 2021 року трудова діяльність працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а тому подання трудової книжки при влаштуванні на роботу законом не визначено як обов`язкове.

Відтак,у зв`язкуз ухваленнямЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо облікутрудової діяльностіпрацівника велектронній формі»№ 1217-ІХвід 05лютого 2021року,що набравчинності 10червня 2021року»,діючим намомент виникненняспірних правовідносинзаконодавством булискасовані правовіпідстави длязастосування матеріальноївідповідальності роботодавцяпри затримцівидачі трудовоїкнижки,на щосуд першоїінстанції увагине звернувта ненадав належноїправової оцінкиданій обставині.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки не відповідають нормам права, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі №757/42885/19-ц (провадження №61-9060св22), зазначено, що: «диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.

Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).Правило заборони повороту означаєнедопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21 (провадження №61-4060св23)».

Оскільки, судом першої інстанції під час вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки було допущено порушення норм матеріального права, а відмова у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки призведе до погіршення становища позивача, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови. Резолютивну частину постанови щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки залишити без змін.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду оскаржуване рішення необхідно змінити щляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови, без зміни його резолютивної частини, колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Соснівськогорайонного судум.Черкаси від20лютого 2024року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст складений 01серпня 2024 року.

Судді