Постанова

від 08.03.2024 по справі 345/2988/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року

м. Київ

справа № 345/2988/16-ц

провадження № 61-10891св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Калуська міська рада Івано Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клепиков Максим Сергійович, на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у складі судді Якиміва Р. В., від 12 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Василишин Л. В.,

від 08 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, правонаступником якої є Калуська міська рада Івано- Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Позов обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,15 га, на АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки. Межа проходила по рову, який розділяв земельні ділянки впродовж тривалого часу.

3. Проте відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки ОСОБА_1 , засипавши 02 березня 2016 року рів та встановивши металеві стовпці на земельній ділянці позивачки (вглиб до 0,17 м від межі).

4. Після цього вона звернулась до ТОВ «Земюрконсалтинг» щодо проведення геодезичної зйомки по виносу меж в натурі (на місцевості), яке

04 березня 2016 року провело замовлені роботи у присутності сільського голови. За результатом геодезичної зйомки виявлено, що шість встановлених

ОСОБА_2 стовпців знаходяться поза межами її земельної ділянки, що свідчить про захоплення частини належної позивачці земельної ділянки,

площею 0,0005 га.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0005 га, на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановлених шести металевих стовпців по довжині спірної земельної ділянки.

Інформація про рух справи в судах

6. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2017 року, позов задоволено.

7. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0005 га, на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановлених нею 6 металевих стовпчиків по довжині спірної земельної ділянки, які встановлені від межі вглиб ділянки

ОСОБА_1 до 0,17 метрів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що кадастровим планом встановлено порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 та факт захоплення ОСОБА_2 належної позивачці земельної ділянки,

площею 0,0005 га.

9. Постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області

від 27 квітня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Колегія суддів виходила з того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не встановили у повному обсязі фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи та не роз`яснили сторонам право на подання заяви про призначення експертизи.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, позов задоволено.

12. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0005 га, на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановлених нею 6 металевих стовпчиків по довжині спірної земельної ділянки, які встановлені від межі вглиб ділянки

ОСОБА_1 до 0,17 метрів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому засіданні доведено факт того, що позивачка є власником тієї частини земельної ділянки, яка шляхом встановлення металевих стовпчиків, захоплена відповідачкою. При цьому ОСОБА_2 вчиняються дії, які порушують право власності ОСОБА_1 на належну їй земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клепиков М. С., просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. 11 липня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клепиков М. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 12 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 08 червня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

17. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 02 листопада 2023 року у зв`язку відставкою судді ОСОБА_5, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 345/2988/16-ц, від 24 травня 2021 року у справі № 278/3370/19,

від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18.

19. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Наголошує, що обставини встановлення стовпчиків в межах земельної ділянки та їх розташування мають бути встановлені на підставі експертного дослідження, яке не було проведеним у зв`язку з ненаданням позивачкою інформації про сертифікованого інженера-геодезиста.

21. Зауважує, що суди попередніх інстанцій всупереч вказівок Верховного Суду не усунули протиріч, що містяться у долучених до матеріалів справи документах (акті виносу земельної ділянки в натурі на місцевості та висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо), не оцінили належності та допустимості кожного доказу, не звернули уваги, що ОСОБА_2 погодила межі з усіма суміжними землекористувачами, зокрема з колишнім власником земельної ділянки, яка на час розгляду справи вже належить позивачці.

22. Стверджує, що наявні в матеріалах справи кадастрові плани, зокрема і кадастровий план від 08 листопада 2022 року, відповідно до якого вбачається, що спірні стовпчики знаходяться на земельній ділянці позивачки, є недостовірними та недопустимими доказами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

23. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,15 га, по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки.

24. Згідно з актом виносу земельної ділянки в натурі (на місцевості)

від 01 грудня 2016 року ПП «Геоукркомплект» провело встановлення в натурі на місцевості меж земельної ділянки, площею 0,2485 га, яка належить ОСОБА_2 , відповідно до розробленої технічної документації та державного акта. Координати місць розташування поворотних точок земельної ділянки вирахувано в системі координат СК-63. У процесі встановлення меж було проведено закріплення меж на місцевості межовими знаками. Межові знаки в кількості 8 штук встановлені на місцевості головним геодезистом ОСОБА_3 та прийняті на зберігання власником земельної ділянки ОСОБА_2 .

25. 02 березня 2016 року ОСОБА_2 засипала рів між ділянками та почала встановлювати металеві стовпчики на земельній ділянці позивачки вглиб до 0,17 м від межі.

26. Суди встановили, що кадастровим планом підтверджено порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 та факт захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0005 га, шляхом встановлення металевих стовпчиків не по межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а на земельній ділянці ОСОБА_1 . Розміри земельної ділянки, визначені в кадастровому плані, відповідають розмірам земельної ділянки, визначеним експлікацією земельної ділянки та кресленню перенесення меж земельної ділянку в натуру, які містяться в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

28. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

33. У статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

34. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

35. Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства, тощо.

36. Частиною третьою статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

37. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

38. За змістом частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

39. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій на підставі відомостей кадастрового плану встановили наявність порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 та факт захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки,

площею 0,0005 га, шляхом встановлення металевих стовпчиків не по межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а на земельній ділянці ОСОБА_1 .

40. При цьому на виконання вказівок Верховного Суду ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2020 року за клопотанням відповідача було призначено судову земельно-технічну експертизу.

41. Однак у грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції заяву, в якій просила відкликати клопотання про проведення експертизи та прийняти рішення за наявними у справі матеріалами.

42. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено судову земельно-технічну експертизу, яка не була проведена у зв`язку з невиконанням клопотання експерта про залучення фахівців, забезпечення огляду об`єктів дослідження та надання додаткових матеріалів.

43. За таких обставин, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши надані сторонами у справі докази, встановивши на їх підставі наявність порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 та факт захоплення відповідачкою земельної ділянки, площею 0,0005 га, шляхом встановлення металевих стовпчиків не по межі земельних ділянок, а на земельній ділянці

ОСОБА_1 , дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

44. Правові підстави для переоцінки Верховним Судом доказів, яким надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції, відсутні.

45. Сторони із 2016 року мали достатньо часу, щоб довести в судах попередніх інстанцій свої вимоги та заперечення.

46. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 345/2988/16-ц, від 24 травня

2021 року у справі № 278/3370/19, від 31 травня 2023 року у справі

№ 515/1315/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

47. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до статті 89 ЦПК України.

48. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

51. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

52. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до

частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Клепиков Максим Сергійович, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников