Рішення

від 07.03.2024 по справі 420/5239/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5239/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Ананьївської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056807; адреса: вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеської області, 66400) про визнання протиправним рішення Ананьївської міської ради, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради, в якій позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Ананьївської міської ради від 11.02.2022 року №589-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту»: ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земельної ділянки 5120285600:01:002:0445 згідно графічного матеріалу;

зобов`язати Ананьївську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності до п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами с. Байтали, Ананьївського району Одеської області, та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК район: Ананьївський КОАТУУ:5120280700 Зона: 01 квартал: 001 та межує із земельною ділянкою кадастровий номер: 5120282000:01:002:0007.

стягнути з відповідача судові витрати за подання правничої допомоги в розмірі 4000грн.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду (суддя Л.Р. Юхтенко):

- від 06.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України;

- від 06.06.2022 року закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 року ухвалу Одеського окружного адміністративного від 06.06.2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25.07.2022 р. матеріали справи №420/5239/22 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 01.08.2022 року справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 вересня 2021 року позивач подав до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із підпунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК, Район: Ананївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01, Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

Однак, 19.11.2021 року відповідачем на подане клопотання позивача надано відмову, яку ОСОБА_1 оскаржив до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року (справа № 420/24093/21) визнано протиправним й скасовано пункт 1 рішення Ананьївської міської ради від 19.11.2021 №444-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП «ім. Ілліча»;

зобов`язано Ананьївську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради та прийняти рішення за результатом розгляду вказаної заяви з урахуванням висновків суду.

Позивач зазначає, що в подальшому відповідач на виконання судового рішення 11 лютого 2022 року повторно розглянув заяву та прийняв рішення, яким надав дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою. Втім позивач вважає таке рішення протиправним й наголошує, що наявні підстави для його скасування, оскільки фактично Ананьївська міська рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, яку позивач не бажає отримувати у власність. При цьому, позивач доводить, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями при розгляді поданого клопотання самостійно обирати земельну ділянку, дозвіл на яку доцільно надати.

Крім того, позивач наголошує, що земельна ділянка комунальної форми власності Ананьївської міської ради з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445 розміщена на уклоні за селом Вербове, Подільського району, Одеської області та не придатна для ведення особистого селянського господарства. На вказаній місцевості неможливо проводити сільськогосподарське виробництво, а також проводити будь-яку іншу сільськогосподарську діяльність, оскільки земельна ділянка розміщена в ярах, має круті схили та рипи. Більш того, така земельна ділянка не відноситься до земель з кодом КВЦПЗ - 01.03. Фактично, на думку позивача, відповідач повторно розглянув його клопотання по рішенню суду та прийняв спірне рішення з урахуванням висновків суду, однак яке у свою чергу свідчить про відмову надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за рахунок вказаних в клопотанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення з комунальної форми власності відповідача.

При цьому, як стверджує позивач, в клопотанні було зазначено, що якщо надати дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо, то позивач просив запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності Ананьївської міської ради, яка була би придатна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), та за її рахунок надати дозвіл. Втім, відповідач у свою чергу самостійно обрав непридатну земельну ділянку з відповідним цільовим використанням, що порушує законні права та інтереси позивача, що свідчить про недотримання суб`єктом владних повноважень вимог земельного законодавства України.

Позивач вважає, що оскільки відповідач повторно допустив порушення його прав, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Ананьївської міської ради надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою за рахунок вказаних у клопотанні земельних ділянок.

Відповідач з позовом не погодився та просив відмовити у його задоволенні, зазначаючи у відзиві на позовну заяву те, що позивачу заздалегідь було відомо про невідповідність розташування даної земельної ділянки, та своїм клопотанням він погодився з наданням іншої земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Представник відповідача наголошував, що 17 лютого 2022 року позивач звернувся до нього із запитом та просив надати інформацію щодо придатності для вирощування сільськогосподарської продукції земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445, орієнтовною площею 2 га та в разі якщо земельна ділянка непридатна для вирощування сільськогосподарської продукції просив скасувати прийняте рішення від 11.02.2022 року №589-VIII.

У відповідь на вказаний запит позивача проінформовано, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №72-ОТГ від 11.12.2020 року Ананьївській міській територіальній громаді передана земельна ділянка площею 22,1252 га з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445. Згідно шару «Агровиробничі групи ґрунтів» Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445 представлена такими агровиробничими групами - « 43 Чорноземи глибокі середньогумусні» та « 95 Лучно-чорноземні ґрунти». Дані групи ґрунтів характеризуються високим вмістом гумусу, сприятливими водно-фізичними параметрами, забезпеченістю поживними речовинами, що створює близькі до оптимальних умови для вирощування сільськогосподарських культур.

Поряд з цим відповідач вважає недоречним посилання позивача на лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Відділ в Ананьївському районі від 05.05.2021 №10/364-21 на ім`я ОСОБА_2 «Про надання інформації», оскільки така відповідь була надана до набрання чинності Закону України від 28.04.2021 № 1423 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». З 27 травня 2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, які зазначені у п. 24 розділі Х Земельного Кодексу України.

Крім того сторона відповідача вказує, що у період дії воєнного стану земельне законодавство зазнало суттєвих змін та безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

За вищевикладених обставин та аргументів відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано також окремо клопотання про зменшення розміру судових витрат (витрат на правничу допомогу).

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та наполягав на тому, що оскаржуваним рішенням порушене його право на отримання саме бажаної земельної ділянки у власність безоплатно, тобто саме тієї, яка ним була зазначена у клопотанні, що не було враховано відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради (а.с.9).

У клопотанні заявником надано згоду на обробку його персональних даних та серед іншого зазначено, що якщо надати дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони внесені до переліку земельних ділянок та виставлені на земельні торги, або у зв`язку з наданням дозволу іншим громадянам, то позивач просив запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Ананьївської міської ради, яка була би придатною для вирощування сільськогосподарської продукції (рілля) та за її рахунок надати Дозвіл.

Також до клопотання додано копію паспорту та коду платника податків; графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради.

19.11.2021 року Ананьївською міською радою розглянуто клопотання ОСОБА_1 та прийнято рішення № 444-VIII Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, пунктом 1 якого відмовлено громадянам, в т.ч. ОСОБА_1 у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку із тим, що бажане місце розташування земельних ділянок, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КМП ім. Ілліча.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року по справі № 420/24093/21 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано протиправним й скасовано пункт 1 рішення Ананьївської міської ради від 19.11.2021 №444-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП «ім. Ілліча»;

зобов`язано Ананьївську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради та прийняти рішення за результатом розгляду вказаної заяви з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/24093/21 Ананьївська міська рада прийняла рішення від 11.02.2022 року №589-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту»: ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земельної ділянки 5120285600:01:002:0445 згідно графічного матеріалу (а.с.14).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним, позивач повторно звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 зазначеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За правилами ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

З матеріалів справи вбачається, що Ананьївською міською радою за результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 прийнято рішення, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445.

Разом із тим, звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, ОСОБА_1 вказує, що наданий дозвіл стосується земельної ділянки, яку він не бажає отримувати у власність, а відповідач самостійно обрав земельну ділянку на власний розсуд.

Таким чином, спірним питанням у даному випадку є правомірність рішення Ананьївської міської ради в частині обрання земельної ділянки на власний розсуд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120285600:01:002:0445, з чим не погоджується позивач з підстав непридатності цієї земельної для ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається із поданого клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 року, то позивач просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із підпунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК, Район: Ананївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01, Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

Якщо надати дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони внесені до переліку земельних ділянок та виставлені на земельні торги, або у зв`язку з наданням дозволу іншим громадянам, то позивач просив запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Ананьївської міської ради, яка була би придатною для вирощування сільськогосподарської продукції (рілля) та за її рахунок надати Дозвіл.

За таких обставин, суд робить висновок, що у поданому клопотанні ОСОБА_1 чітко визначено територіальне розташування бажаної земельної ділянки для набуття її безоплатно власність. Водночас, чинне земельне у законодавство України визначає, що за правилами розгляду поданих звернень в порядку реалізації громадянами права на безкоштовне отримання земельної ділянки, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями на пленарному засіданні прийняти одне із двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Суд враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року по справі № 420/24093/21 визнано протиправним й скасовано пункт 1 рішення Ананьївської міської ради від 19.11.2021 №444-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП «ім. Ілліча»;

зобов`язано Ананьївську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради та прийняти рішення за результатом розгляду вказаної заяви з урахуванням висновків суду.

Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Ананьївської міської ради від 19.11.2021 №444-VIII адміністративний суд виходив з того, що обставина, яка була зазначена відповідачем для надання відмови не знайшла свого підтвердження, оскільки з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств на території, підвідомчої відповідачу, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю відповідної територіальної громади. Відтак розпорядження вказаними землями належить до компетенції Ананьївської міської ради.

При цьому відповідачем не доведена наявність правонаступників у зв`язку із припиненням чи реорганізацією КСП, тобто не доведено наявність колективної власності на спірні землі. За умов, які передбачені п.21 Перехідних положень ЗК України, сама лише наявність державного акту на право колективної власності на спірну земельну ділянку не є свідченням обґрунтованості прийняття спірного рішення.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при повторному розгляді поданого позивачем клопотання від 27.09.2021 року відповідач мав би зокрема встановити чи наявні у зв`язку із припиненням чи реорганізацією КСП «ім. Ілліча» правонаступники земельних ділянок, які входили до складу КСП, визначити земельні ділянки КСП «ім. Ілліча», які вже перебувають у приватній чи комунальній формі власності та з урахуванням цього прийняти відповідне рішення, виходячи з того, що земельне законодавство України обмежує суб`єкта владних повноважень у можливих варіантах прийняття рішення за поданим клопотанням, а саме: або приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, або надається відповідна обґрунтована відмова.

Зі змісту оскаржуваного рішення Ананьївської міської ради від 11.02.2022 року №589-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту» судом встановлено, що таке рішення було прийнято на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року по справі № 420/24093/21, враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії Ананьївської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідачем на виконання судового рішення № 420/24093/21 перевірялися чинники, які б дозволяли відповідачу на законних підставах не надавати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою на бажану ним земельну ділянку, хоча необхідність їх з`ясування передбачалася висновками адміністративного суду по вищенаведеній справі.

На думку суду, з урахуванням встановлених обставин, у даному випадку відповідач самостійно обрав земельну ділянку, на яку і надав згоду на розроблення проекту землеустрою, однак чинне земельне законодавство України не наділяє уповноважений суб`єкт діяти на власний розсуд щодо обрання земельної ділянки на підставі поданого клопотання заявника, а зобов`язує в межах компетенції на підставі клопотання прийняти одне із двох можливих рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на визначену земельну ділянку або ж надання обґрунтованої відмови.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що у даному випадку відповідачем допущено порушення процедури розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та всупереч вимогам земельного законодавства України прийнято рішення без належного врахування поданого клопотання в частині визначеної земельної ділянки, яку ОСОБА_1 мав бажання отримати у приватну власність. До того ж прийнявши спірне рішення відповідач не дотримався вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, які зобов`язували його прийняти або рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або надати відмову щодо визначеної позивачем земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ананьївської міської ради від 11 лютого 2022 року №589-VIII є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки таке рішення призводить до порушення прав ОСОБА_1 на безоплатне отримання бажаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивачу заздалегідь було відомо про невідповідність розташування даної земельної ділянки, та своїм клопотанням він погодився з наданням іншої земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Помилковість таких доводів Ананьївської міської ради полягають у тому, що саме на відповідача покладається обов`язок перевірити наявність чи відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою заявнику, що зокрема передбачає встановлення цільового призначення земельної ділянки та перевірка форми права власності на обрану земельну ділянку, що була актуальною.

Крім того, суд звертає увагу, що при повторному розгляді поданого клопотання від 27.09.2021 року відповідачем не встановлювалися обставини, на яких наголошував адміністративний суд при розгляді справи № 420/24093/21, що у свою чергу свідчить про поверхневий підхід при розгляді клопотання та прийняття оскаржуваного рішення.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач фактично у поданому клопотанні погодився на надання йому у власність іншої земельної ділянки, оскільки такі доводи не відповідають вимогам статті 118 ЗК України. Тобто, у разі відсутності правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яку позивач обрав у відповідному клопотанні, уповноважений суб`єкт мав би надати мотивовану відмову. Натомість у даному випадку Ананьївська міська рада не прийняла рішення щодо надання чи ненадання земельної ділянки, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК, Район: Ананївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01, Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007, а вирішила питання щодо надання іншої земельної ділянки у власність позивачу, без урахування змісту його клопотання.

Також суд відхиляє доводи обох сторін щодо придатності чи непридатності земельної ділянки, на яку було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з тих міркувань, що судом вже встановлено наявність правових підстав для скасування прийнятого рішення та питання щодо придатності земельної ділянки не входить до предмету доказування у даній справі.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності до п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами с. Байтали, Ананьївського району Одеської області, та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК район: Ананьївський КОАТУУ:5120280700 Зона: 01 квартал: 001 та межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 5120282000:01:002:0007, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, обставин справи №420/24093/21, що мають преюдиціальне значення, а також враховуючи допущені відповідачем порушення при повторному розгляді клопотання ОСОБА_1 , суд, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27 вересня 2021 року із прийняттям рішення щодо можливості надання чи ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК, Район: Ананївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01, Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007, з урахуванням висновків суду у даній справі. При цьому, суд наголошує на неефективності судового захисту порушених прав позивача у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути подане клопотання з тих міркувань, що такий обов`язок відповідач мав на підставі судового рішення та допустив вчергове порушення, а обраний позивачем спосіб захисту є неможливим у даному випадку з підстав того, що без перевірки суб`єктом владних повноважень обставин, які мають важливе значення у даних спірних правовідносинах, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності до п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України, за рахунок сформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами с. Байтали, Ананьївського району Одеської області, та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК район: Ананьївський КОАТУУ:5120280700 Зона: 01 квартал: 001 та межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 5120282000:01:002:0007 може призвести до порушення законних прав та інтересів осіб, які мають законні права на власні земельні ділянки в межах визначеної земельної ділянки позивачем.

Разом із тим, суд таким чином оцінює доводи відповідача, що у період дії воєнного стану суб`єкт владних повноважень не має права на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки наявна заборона на це (п.п.5 п.27 Перехідних положень Земельного Кодексу України).

У даному випадку суд наголошує, що право ОСОБА_1 на належний розгляд поданого клопотання для отримання земельної ділянки у власність визнано у судовому порядку, а відтак позивач має легітимні очікування на дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду його звернення.

Суд наголошує, що у даній справі спірні правовідносини фактично виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі у власність.

Мотивація оскаржуваного рішення із підстави тимчасової заборони надання дозволу вказуватиме на те, що відповідачем не виконано ті функції, які має виконати саме орган місцевого самоврядування при зверненні до нього позивача. Тобто при розгляді клопотання позивача Ананьївська міська рада повинна враховувати ту обставину, що спірні правовідносини у часі виникли до внесення відповідних змін до Земельного кодексу України, а відтак виключно посилання на наявність заборони не є виправданим у даному випадку.

Разом з цим суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості зупинити розгляд клопотання позивача по суті питання надання дозволу або відмови у наданні дозволу до закінчення дії воєнного стану в Україні, при цьому встановити усі обставини, що підлягають з`ясуванню, або просити суд відстрочити виконання рішення суду до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, за наявного правового регулювання та встановлених обставин суд робить висновок, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню із відмовою у вимозі надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат у цій частині.

Натомість, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн. позивач надав до суду лише договір про подання професійної правничої допомоги від 25.09.2021 року, Додаток 1 до Договору про надання правової допомоги від 25.09.2021 року, акт виконаних робіт від 21.03.2022 року.

Згідно акту виконаних робіт від 21.03.2022 року відображено наступне: вивчення рішення Одеського ОАС, надання замовнику консультації та роз`яснення (30 хв. - 1000 грн.), ознайомлення з рішенням Ананьївської МР від 11.02.2022 року, зібрання доказів до позову, складання позову до Одеського ОАС (2 год. - 2000 грн.); надання консультації замовнику, складання акту виконаних робіт, заяви на відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив (1 година - 1000 грн.)

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вищезазначеної норми відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зважаючи на їх неспівмірність та непропорційність.

Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому суд враховує, що позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.

Також консультативні послуги не підлягають відшкодуванню, оскільки, на думку суду, не є неминучими та не пов`язані з правничою допомогою адвоката в межах судового розгляду даної справи, так як могли мати місце окремо від судового провадження та не обов`язково передувати останньому.

При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 3000 грн. для їх відшкодування за рахунок відповідача, у тому числі 2000грн. - складання позовної заяви та 1000грн. - складання та подання відповіді на відзив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню за вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Ананьївської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056807; адреса: вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеської області, 66400) про визнання протиправним рішення Ананьївської міської ради, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ананьївської міської ради від 11.02.2022 року №589-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту»: ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земельної ділянки 5120285600:01:002:0445 згідно графічного матеріалу.

Зобов`язати Ананьївську міську раду (код ЄДРПОУ: 04056807; адреса: вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеської області, 66400) розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) від 27 вересня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із прийняттям рішення щодо можливості надання чи відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК, Район: Ананївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01, Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ананьївської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056807; адреса: вул. Незалежності, 51, м. Ананьїв, Одеської області, 66400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000(три тисячі)грн. 00коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян