Рішення

від 08.03.2024 по справі 420/15307/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15307/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету Одеська морська академія (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65052, код ЄДРПОУ 01127799), за участю третьої особи Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного університету Одеська морська академія, за участю третьої особи Міністерства освіти і науки України, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Національного університету Одеська морська академія (Код ЄДРПОУ: 01127799, розташованого за адресою: 65052, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8) щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ) щомісячної додаткової винагороди в розмiрi 30 000 гривень, починаючи з 24.02.2022 i по 18.07.2022, а також додаткової винагороди в розмiрi до 30 000 гривень пропорцiйно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 i дотепер;

зобов`язати Національний університет Одеська морська академія (Код ЄДРПОУ: 01127799, розташований за адресою: 65052, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8) вчинити певні дії, а саме встановити і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ) щомісячну додаткову винагороду в розмiрi 30 000 гривень. починаючи з 24.02.2022 i по 18.07.2022, а також додаткову винагороду в розмiрi до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 i дотепер.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 відряджений до Національного університету «Одеська морська академія» Міністром оборони України на посаду, що заміщується військовослужбовцем Збройних Сил України. Наказом Ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 01.04.2010 № 156 позивач призначений на посаду курсового офіцера організаційно-стройового відділу Національного університету «Одеська морська академія». На зазначеній посаді позивач проходить військову службу та одержує грошове забезпечення як військовослужбовець Збройних Сил України.

У позові зазначено, що 12.08.2022 року позивач звернувся до Ректора Національного університету «Одеська морська академія» зі зверненням, у якому просив виконати вимоги пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та виплатити йому за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, а з 19.07.2022 і дотепер додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Проте, як стверджує позивач, відповідач відповідь на звернення не надав, щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень за період з 24.02.2022 - не виплатив, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України. Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. 19.07.2022 набрали чинності зміни до Постанови № 168, внесені Постановою від 07.07.2022 № 793, а саме в пункті 1 першого абзацу Постанови № 168 фразу «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» уточнено - «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

З огляду на викладене, позивач вважає, що у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 він мав право на одержання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, а з 19.07.2022 на одержання додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, натомість відповідач його право порушив.

Ухвалою суду від 31.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

13.12.2022 року від Національного університету Одеська морська академія до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.

Відповідач зазначив, що Національний університет Одеська морська академія є неналежним відповідачем, оскільки ОСОБА_1 у 2010 році наказом Міністерства оборони України відряджений із залишенням на військовій службі до Міністерства освіти і науки України, відповідно до п. 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008. У грудні 2017 р. уклав Контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді осіб офіцерського складу з Міністерством оборони України на 5 років. Отже позивач одночасно перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України (зокрема, у оперативному підпорядкуванні Інституту Військово-Морських Сил Університету, який відноситься до сфери управління Міністерства оборони України) та у МОН України (Університет).

По суті спірних правовідносин відповідач вказує, що до адміністрації Університету у травні 2022 року усно звернулися курсові офіцери щодо виплати їм додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. У зв`язку із цим, Університет направив на адресу Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, як головного розпорядника коштів та Міністерства фінансів України листи від 10.05.2022 та 30.05.2022 з проханням вирішити питання із додатковим фінансуванням проведення таких виплат. 26.05.2022 від МОН надійшла відповідь, згідно якої видатки для виплати додаткової винагороди за Постановою 168 військовослужбовцям, які відрядженні до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних або комунальних закладів освіти відповідним розпорядникам коштів не передбачені. 29.06.2000 Мінфін відповів, що військовослужбовців, які відрядженні до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних або комунальних закладів освіти, до категорій осіб, визначених Постановою 168 не включено. Таким чином, керуючись цими листами-відповідями, Університет на перші усні заяви курсових офіцерів щодо виплати їм додаткової винагороди за Постановою КМУ №168 усно проінформував про неможливість її виплати через відсутність відповідного фінансування.

Що стосується звернення позивача відповідач пояснив, що 12.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Університету з проханням виконати вимоги п. 1 Постанови №168, а саме виплатити йому щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 19.07.2022, однак Університет не надав письмової відповіді на це звернення, у зв`язку із тим що всі курсові офіцери були усно проінформовані про те, що можливості здійснити виплату додаткової винагороди на підставі відповідей МОН та Мінфіну не має.

Крім того відповідач зазначив, що положення про додаткову винагороду до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць застосовується з 24.02.2022, тому вимога ОСОБА_1 про зобов`язання виплатити щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., починаючи з 24.02.2022 і по 18.07.2022, а також додаткову винагороду до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з 19.07.2022 і до тепер, не коректна та не конкретизована.

27.12.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, де позивач стверджує, проходить військову службу в Університеті у військовому званні на посаді курсового офіцера, що заміщується військовослужбовцем Збройних Сил України (Указ Президента України від 03.05.2017 № 126/2017). Відповідач нараховував (нараховує) та виплачував (виплачує) Позивачу грошове забезпечення згідно з Постановами № 104 та № 704 як військовослужбовцю Збройних Сил України з 24.02.2022 і дотепер. Таким чином, позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Відповідача нарахувати і виплатити Позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 в розмірі 30000 гривень, починаючи з 24.02.2022 і по 18.07.2022, а також додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 і дотепер.

Ухвалою від 12.01.2022 року, у відповідності до ч.13 ст.171 КАС України, позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків, які необхідно було усунути шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року зупинено провадження у справі № 420/15307/22 - до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Закарпатській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; зобов`язано ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року залишенно без змін.

Ухвалою суду від 08.03.2024 року поновлено провадження у справі.

26.10.2023 року відповідачем подані письмові додаткові пояснення по справі, де відповідач заперечував щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, посилаючись на те, що обставини цієї справи відмінні від зразкової справи.

31.10.2023 року та 14.11.2023 року відповідачем також подані додаткові пояснення по справі, у яких наведені доводи щодо відмінності цієї справи від ознак типової справи, визначених у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22.

13.11.2023 року та 22.11.2023 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, де позивач просить суд взяти до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 21.09.2023 року у зразковій справі №260/3564/22, звернувши увагу, що як працівники Територіального управління Служби судової охорони так і військовослужбовці Збройних Сил України мають однакове право на одержання додаткової грошової винагороди за виконання у воєнний час обов`язків за штатною посадою.

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

З огляду на зазначене суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Згідно посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , позивач - ОСОБА_1 перебуває на військові службі в Збройних Силах України (а.с. 15).

14.12.2017 року між Міністерством оборони України та гр. ОСОБА_1 укладений Контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, строком на 5 (п`ять) років (а.с. 16-17).

Згідно Витягу із наказу ректора Одеської національної морської академії від 01.04.2010 року №156 по особовому складу, призначено капітана 3 рангу ОСОБА_2 на посаду курсового офіцера, як такого, що відповідно до наказів Міністра оборони від 04.03.2010р. №185 та Міністра освіти і науки України від 13.03.2010р. № 209 відряджений до Одеської національної морської академії із залишенням на військовій службі. З 01 квітня 2010 року прийняв справи та посаду курсового офіцера (а.с. 18).

Згідно розпорядження командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 09.03.2022 року №30-Р, начальником Інституту ВМС НУ «ОМА» з 10.03.2022 року (до окремого розпорядження) прийнято в оперативне підпорядкування особовий склад організаційно стройового відділу НУ «ОМА», для залучення до виконання завдань щодо охорони та оборони об`єктів військової інфраструктури в м. Одесі (а.с. 19).

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія від 10.03.2022 року №58 по стройовій частині, з 10.03.2022 року прийнято (до окремого розпорядження) в оперативне підпорядкування начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія, зокрема, капітана 3 рангу ОСОБА_2 (а.с. 21).

12.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ректора Національного університету Одеська морська академія із зверненням, де зазначив, що будучи військовослужбовцем Збройних Сил України він проходить військову службу в організаційно-стройовому відділі Національного університету «Одеська морська академія» та перебуває на грошовому забезпеченні у навчальному закладі, відтак просить виконати вимоги п. 1 Постанови від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та виплатити за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, а з 19.07.2022 по цей час додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (а.с. 22-24).

Як стверджує позивач та підтвердив відповідач у відзиві, відповідь на вказане звернення відповідачем не надана.

У відзиві зазначено, що Національний університет «Одеська морська академія» не надав відповіді на це звернення у зв`язку із тим, що в усному порядку усі офіцери були проінформовані про те, що Національний університет «Одеська морська академія» не має можливості здійснити виплату додаткової винагороди на підставі відповідей МОН та Мінфіну (додаткових бюджетних призначень та асигнувань на виконання постанови КМУ № 168 Університет не отримував).

Так, Національного університету «Одеська морська академія» від 10.05.2022 № 60/589 повідомлено Міністерство освіти і науки України та Кабінет Міністрів України щодо необхідності вирішення питання щодо виділення додаткового фінансування на 2022 рік за кодом економічної класифікації видатків 2112 «грошове забезпечення військовослужбовців» та 2120 «нарахування на заробітну плату» для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям організаційно-стройового відділу Національного університету «Одеська морська академія».

Листом Міністерства освіти і науки України від 26.05.2022 № 1/5590-22 повідомлено Національний університет «Одеська морська академія» про відсутність у міністерства видатків для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Вважаючи протиправною бездіяльність Національного університету Одеська морська академія щодо встановлення і виплати щомісячної додатково винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, в розмiрi 30 000 гривень, починаючи з 24.02.2022 по 18.07.2022, а також додаткової винагороди в розмiрi до 30 000 гривень пропорцiйно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 i дотепер, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що згідно наказом ректора Одеської національної морської академії від 02.01.2023 року №01 капітана 3 рангу ОСОБА_2 , курсового офіцера організаційно-стройового відділу Національного університету «Одеська морська академія», звільнено з посади курсового офіцера організаційно-стройового відділу та направлено у розпорядження Міністерства оборони України. 03 січня 2023 року виключено зі списків особового складу Університету та знято з усіх видів постачання.

При цьому, у наказі від 02.01.2023 року №01 зазначено, що додатковою винагородою в розмірі 30 000 гривень щомісячно, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за весь період нарахування позивач не забезпечувався.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 7 лютого 2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій».

Пунктом 1 постанови КМУ №104 установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Положеннями пункту 1 Постанови № 168 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

07.03.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 217 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою внесено зміну до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби).

Ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.

24.03.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 р. № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою внесено зміну до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка,.

Ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2022 р. № 400 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, зокрема пункт 1 постанови доповнено абзацами такого змісту: Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла);.

08.07.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 р. № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою внесено зміни до пункту 1 цієї постанови, а саме в абзаці першому: слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінити словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Ця постанова застосовується з 1 червня 2022 року.

19.07.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1066 внесені зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.

18.10.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168».

Абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1146 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Ця редакція застосовується з 1 вересня 2022 року.

21.01.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- у пункті 1 у першому реченні абзацу першого: слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,, співробітникам Служби судової охорони, виключено;

- пункт 2-1 викладено в такій редакції: «Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.».

Отже, з 21.01.2023 року, передбачена пунктом 1 постанови КМУ №168, додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць не виплачується військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора та співробітникам Служби судової охорони.

Окрім того, порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень з 21.01.2023 року надано повноваження визначати керівникам відповідних міністерств та державних органів.

У зв`язку з викладеним, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», Міністром оборони України прийнято наказ від 25.01.2023 № 44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 р. за № 177/39233) «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування (31 січня 2023 року) та застосовується з 01 лютого 2023 року.

Згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (надалі Порядок №260), доповнено новим розділом - «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Тобто, з 01.02.2023 року додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень виплачується військовослужбовцям, - які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у вищезазначених випадках.

Згідно пункту 1 розділу І Порядку №260, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Предметом позовних вимог є бездіяльність Національного університету Одеська морська академія щодо встановлення і виплати позивачу щомісячної додатково винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, в розмiрi 30 000 гривень, починаючи з 24.02.2022 по 18.07.2022, а також додаткової винагороди в розмiрi до 30 000 гривень пропорцiйно в розрахунку на місяць, починаючи з 19.07.2022 i дотепер.

Вирішуючи спір судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Збройних Сил України, про що свідчить посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Указом президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом (п.2 Положення №1153/2008).

Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (п.4 Положення №1153/2008).

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (п.5 Положення №1153/2008).

Згідно Витягу із наказу ректора Одеської національної морської академії від 01.04.2010 року №156 по особовому складу, призначено капітана 3 рангу ОСОБА_2 на посаду курсового офіцера, як такого, що відповідно до наказів Міністра оборони від 04.03.2010р. №185 та Міністра освіти і науки України від 13.03.2010р. № 209 відряджений до Одеської національної морської академії із залишенням на військовій службі. З 01 квітня 2010 року прийняв справи та посаду курсового офіцера.

Згідно Витягу із наказу ректора Одеської національної морської академії від 02.01.2023 року №01, капітана 3 рангу ОСОБА_2 , курсового офіцера організаційно-стройового відділу Національного університету «Одеська морська академія» звільнено з посади курсового офіцера організаційно-стройового відділу та направлено у розпорядження Міністерства оборони України. 03 січня 2023 року виключено зі списків особового складу Університету та знято з усіх видів постачання.

При цьому, у наказі від 02.01.2023 року №01 зазначено, що додатковою винагородою в розмірі 30 000 гривень щомісячно, згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за весь період нарахування не забезпечувався.

Таким чином, позивач з 01.04.2010 року по 02.01.2023 року проходив військову службу в НУ ОМА.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані: пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, та розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, в редакції наказу Міністерства оборони №44 від 25.01.2023, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.

Так, згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 № 43, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

В свою чергу, керуючись пунктом 2-1 Постанови №168 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування, застосовується з 01.02.2023.

Як наслідок з 01.02.2023 року Порядком №260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у визначених цим Порядком випадках.

Суд звертає увагу, що системний аналіз положень Постанови КМУ № 168 та Розділу XXXIV Порядку № 260 дає підстави вважати, що вони не суперечать одна одним, оскільки цією постановою делеговано Міноборони визначити не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а також її розмір.

Окрім того, суд відмічає, що наведене тлумачення узгоджується з подальшими змінами, внесеними до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Зокрема, 30.06.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX.

Пунктом 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (абзац 1).

Пунктом 4 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX Кабінету Міністрів України приписано вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, що випливають із цього Закону.

На виконання абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 9 серпня 2023 р. № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168».

11.08.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2023 р. № 836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», якою:, зокрема, доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 пунктом 1-1 такого змісту, зокрема: «Установити, що на період воєнного стану: … військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.».

Пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 викладено в такій редакції: «Установити, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 1-1 і 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.».

Що стосується посилання позивача на приписи ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що пунктом 1 постанови КМУ від 7 лютого 2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно пункту 1 розділу І Порядку №260, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що з 01 лютого 2023 року, згідно розділу XXXIV Порядку № 260, визначена обов`язковість виконання військовослужбовцем бойових завдань, як необхідна передумова для виплати додаткової грошової допомоги в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, однак позивач проходив військову службу в НУ ОМА до 03.01.2023 року, тому за період з 24.02.2022 року по 02.01.2023 року він має право на виплату додаткової винагороди.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача як військовослужбовця Збройних Сил України права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, а саме:

у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року;

у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 19.07.2022 року по 02.01.2023 року (дата виключення зі списків особового складу НУ ОМА, оскільки позовні вимоги заявлені саме до НУ ОМА).

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що постанова КМУ №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державної установи цивільного закладу освіти, оскільки пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 в редакції, що діяла у період з 24.02.2022 до 02.01.2023, встановлена вказана додаткова винагорода всім військовослужбовцям Збройних Сил України та не містить будь-яких виключень, у тому числі щодо військовослужбовців, які відряджені з військових частин.

Як вже було зазначено, згідно п.1 постанови КМУ від 07.02.2001 №104, за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача як військовослужбовця Збройних Сил України права на виплату спірної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у період з 24.02.2022 до 02.01.2023 включно.

Що стосується позовних вимог в частині виплати позивачу спірної додаткової винагороди після 01.02.2023 року (після звернення до суду 26.10.2022 року позивач не уточнив позовні вимоги, враховуючи що з 03.01.2023 року він виключений зі списків особового складу НУ ОМА).

Як зазначено судом вище, з 01 лютого 2023 року визначена обов`язковість виконання військовослужбовцем бойових завдань, як необхідна передумова для виплати додаткової грошової допомоги в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, наказом ректора Одеської національної морської академії від 02.01.2023 року №01, капітан 3 рангу ОСОБА_3 звільнений з посади курсового офіцера організаційно-стройового відділу НУ ОМА та направлений у розпорядження Міністерства оборони України.

Враховуючи, що позивач з 03.01.2023 року виключений зі списків особового складу НУ ОМА, підстави для виплати йому додаткової винагороди після цієї дати відповідачем - НУ ОМА відсутні.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що НУ ОМА є неналежним відповідачем по справі, оскільки позивач у 2010 році відряджений Міністерством оборони України із залишенням на військовій службі до Міністерства освіти і науки України.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 1 постанови КМУ №104, виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, саме на керівника Національного університету Одеська морська академія покладено обов`язок щодо видання наказу про виплату робітнику університету - військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача, що спірна додаткова винагорода не входить до складу грошового забезпечення.

Як вже було зазначено, провадження у справі було зупинено до вирішення по суті зразкової справи №260/3564/22 щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, службовцям Служби судової охорони.

Суд зазначає, що ця справа дійсно не є типовою, проте правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року, підлягають застосуванню в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року по справі №260/3564/22 підтримала висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2023 року, що установлена постановою КМУ №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ №168, є складовою грошового забезпечення позивача.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Пунктом 3 ст.116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011р. № 0-рп/2011 та від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005р.) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Інші доводи та аргументи сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету Одеська морська академія (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65052, код ЄДРПОУ 01127799), за участю третьої особи Міністерства освіти і науки України (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська морська академія» щодо встановлення і виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року та додаткової винагороди у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 19.07.2022 року по 02.01.2023 року.

Зобов`язати Національний університет «Одеська морська академія» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та додаткову винагороду у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 19.07.2022 року по 02.01.2023 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук