Постанова

від 08.03.2024 по справі 520/19698/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 р. Справа № 520/19698/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/19698/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігель»

до Харківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вігель» (надалі - позивач, ТОВ «Вігель») звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000131/2 від 22.03.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000131/2 від 22.03.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігель» (пр-кт Героїв Сталінграда, буд. 39, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 44357093) судовий збір у розмірі 4 163,34 грн (чотири тисячі сто шістьдесят три гривні 34 копійок).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем на вимогу митного органу на підставі ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ та з урахуванням спрацьованих по спірній ЕМД № 23UA807200003041U3 від 22.03.2022 ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості до митного контролю та митного оформляння не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2022 року між Taizhou Shangyi Import Export Trading Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (падалі - «Продавець») та позивачем був укладений Контракт SY2211 від 17 грудня 2022 року (надалі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець зобов`язується продати товар, а Позивач - прийняти та оплатити продукцію (див. аркуші 13-15 цієї Позовної заяви).

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.2, 4.3 та 5.2 Контракту продавець і ТОВ «Вігель» погодили, зокрема, що характеристики товару: якість, розміри та зовнішній вигляд продукції повинні відповідати опису в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Номенклатура, кількість та ціни на товар, що постачається, визначаються відповідно до погоджених сторонами додатків, які складаються на кожну конкретну партію товару, що постачається, та є невід`ємним частинами Контракту.

Умови та строки поставки можуть бути змінені та зазначені в додатках (інвойсах) до Контракту.

Ціна товару, який постачається за Контрактом, встановлюється в доларах СІНА та включає вартість тари, упаковки та маркування товару.

Ціни на товар зазначаються в додатках (інвойсах) на кожну партію товару, що постачається.

Умови оплати: 100% передоплата.

17 грудня 2022 року продавець та ТОВ «Вігель» на виконання Контракту уклали Специфікацію №1 до Контракту (надалі - «Специфікація»), відповідно до якої Продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах Контракту товар виробництва Китайської Народної Республіки (надалі - «Товар») (див. аркуш 16 цієї Позивної заяви).

Відповідно до Специфікації продавець та ТОВ «Вігель» визначили, що загальна вартість Товару за Специфікацією складає 25 542,00 долари СІІІА на умовах поставки товару FOB м. Ксінганг, Китайська Народна Республіка.

17 грудня 2022 року продавець на виконання пунктів 1.2 та 4.3 Контракту виставив позивачу до сплати Інвойс Лої на загальну суму 25 542,00 долари США (надалі - «Інвойс») на умовах поставки товару FOB м. Ксінганг, Китайська Народна Республіка, які передбачені Контрактом.

21 грудня 2022 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти за Товар, придбаний у рамках Контракту за Інвойсом, у розмірі 7 660,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №6 від 21 грудня 2022 року, виданим позивачем на загальну суму 7 660,00 доларів США, з яких 7 660,00 доларів США були сплачені за Товар.

06 січня 2023 року позивач перерахував на користь Продавця грошові кошти за Товар, придбаний у рамках Контракту за Інвойсом, у розмірі 17 882,00 долари США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №8 від 06 січня 2023 року, виданим ТОВ «Вігель» на загальну суму 17 882,00 долари США , з яких 17 882,00 долари США були сплачені за Товар

З метою митного оформлення випуску ввезених товарів до Харківської митниці було надано митну декларацію №1М40ДЕ 23UA807200003041U3.

Позивач при поданні вказаної митної декларації надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Специфікації, Інвойса, електронних Платіжних доручень, Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №7136 від 15 березня 2023 року (надалі - «CMR»), Довідки про транспортні витрати №7136 від 16 березня 2023 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Брок» (надалі - «Довідка про транспортні витрати» та «Експедитор» відповідно), Сертифіката про походження товару №23С344001586/00002 від 25 січня 2023 року та Експортної митної декларації №021720230000025490 від 22 січня 2023 року.

Під час митного оформлення товару за митною декларацією №1М40ДЕ 23UA807200003041U3 відповідач звернувся до ТОВ «Вігель» із запитом про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, у якому просив надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо; 3) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копії митної декларації країни відправлення з перекладом та проведенням верифікації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

22 березня 2023 року позивач через свого митного брокера -ТОВ «Ірта-Плюс», ураховуючи невзяття позивачем на бухгалтерський облік спірного Товару через його перебування в зоні митного контролю, у відповідь на запит надав лист б/н від 22 березня 2023 року, разом із яким надіслав митному органу для ознайомлення фотокопії Рахунка на оплату №2303041 від 16 березня 2023 року, виставленого Експедитором та Договору надання послуг з перевезень вантажів AUSV-280921 від 28 вересня 2021 року, укладеного між Експедитором та ТОВ «Бізнес-Рейс».

22.03.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UА807000/2023/000131/2

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України зазначено відповідачем, як:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині 2 ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з попаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ. Наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами. Мають розбіжності; які мають вплив на правильність визначення митної вартості; до митного оформлення надані платіжні доручення з порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, а саме, відсутні печатка та підпис, відповідальної особи, як банку так і покупця, у експортної митної декларації зазначено код товару, який не відповідає коду товару зазначеному у МД а також відсутній переклад та верифікація експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп, відсутні прайс лист, калькуляція виробника товару, тобто не включено всі складові митної вартості;

2) не надана декларантом інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5)не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний (резервний) метод визначення вартості у відповідності ст. 64 МКУ.

Позивач вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність у зв`язку із цим підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів наданн

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5 000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору ("вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000131/2від 22.05.2022 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно доводів митного органу про те, що позивачем додано до митної вартості спірного товару транспортно -експедиційні витрати експедитора, понесені в інтересах ТОВ «Вігель» щодо перевезення спірного товару на митній території України, які зазначені у рахунку експедитора, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення спірного товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України та пов`язаних із ним витрат, загальний розмір яких склав 189 105,31 грн надав митному органу копії наступних документів: Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №7136 від 15 березня 2023 року (надалі - «CMR») та Довідки про транспортні витрати №7136 від 16 березня 2023 року, виданої ТОВ «СВ Брок» (надалі - «Довідка про транспортні витрати»).

Також ТОВ «Вігель» через свого митного брокера - ТОВ «Ірта- Плюс» додатково у відповідь на запит митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості спірного товару разом із Листом б/н від 22 березня 2023 року надав відповідачу для ознайомлення копії наступних документів, які підтверджують вартість зазначених вище витрат, а саме: Рахунка на оплату №2303041 від 16 березня 2023 року, виставленого Експедитором (надалі - «Рахунок Експедитора»), та Договору надання послуг з перевезень вантажів AUSV-280921 від 28 вересня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Рейс» та Експедитором.

Додатково, позивач разом із листом №0706/23-01 від 07 червня 2023 року з метою підтвердження понесених ним витрат щодо перевезення спірного товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України та пов`язаних із ним витрат, у загальному розмірі 189 105,31 грн. надав митному органу копії Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2303041 від 24 березня 2023 року, складеного між Експедитором та ТОВ "Вігель" та Платіжної інструкції №70 від 17 березня 2023 року, виданої позивачем , які, в свою чергу, містять посилання на рахунок експедитора.

Митним органом не враховано вказаний Рахунок Експедитора для підтвердження зазначених вище витрат, з огляду на те, що в ньому зазначено розмір транспортно- експедиційних послуг Експедитора, пов`язаних із перевезенням спірного товару на митній території України, які, на думку апелянта, позивач помилково включив до митної вартості спірного товару на умовах поставки FOB м. Ксінганг, Китайська Народна Республіка відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Разом з тим, як свідчать обставини справи, ТОВ "Вігул" ураховуючи те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах FOB м. Ксінганг, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010), включив до митної вартості спірного товару в силу приписів частини десятої статті 58 МК України витрати, понесені Експедитором в інтересах позивача у зв`язку з перевезенням товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, в загальному розмірі 189 105,31 грн., які підтверджуються Рахунком Експедитора, Актом та Довідкою про транспорті витрати, а саме:

а)організацію морського перевезення за межами території України, без ПДВ, у розмірі 62 166,62 грн.;

б)організацію перевалки вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи за межами території України, без ПДВ, у розмірі 83 738,61 грн.:

в)організацію міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна), а/м AC5325HI/AC5968XF, ПДВ 0%, у розмірі 43 200,08 грн.

Таким чином, позивач до вартості спірного товару, яку він сплатив Taizhou Shangyi Import Export Trading Co., Ltd., компанії, зареєстрованій у Китайській Народній Республіці, (надалі - «Продавець») в розмірі 25 542,00 долари США додав зазначені вище додаткові витрати, пов`язані з перевезенням товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України, в загальному розмірі 189 105,31 грн. і визначив митну вартість спірного товару в гривневому еквіваленті станом на 22 березня 2023 року в розмірі 1 123 140,49 грн. (25 542,00 долари США х 36,5686 + 189 105,31 грн.).

Також поза увагою митного органу залишилася довідка про транспортні витрати, яка підтверджує розмір понесених позивачем витрат щодо перевезення товару з території Китайської Народної Республіки до місця ввезення на митну територію України в сумі 189 105,31 грн.

Вказана довідка містить вичерпну інформацію щодо організатора наданих транспортних послуг (Експедитора), маршруту доставки, номера контейнера, в якому здійснювалося перевезення вантажу (BSIU8053703), реєстраційних номерів транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення спірного товару (AC5325HI/AC5968XF), та загальної вартості транспортних витрат до митної території України, яка підлягає обчисленню (189 105,31 грн.).

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, МК України не містить вичерпного переліку документів, які зобов`язаний надати позивач для підтвердження числових значень витрат на транспортування, а тому такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у його постановах від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 10.11.2020 року у справі №280/1853/19 та від 03.02.2021 року у справі №810/4441/16, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами. При цьому Верховний Суд дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо твердження відповідача про те, що в CMR у якості перевізника зазначено LLC «Biznes-Reis», слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Як зазначає позивач, що Експедитор для виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем із метою здійснення перевезення спірного товару з порту м. Гданська, Республіки Польщі до митної території України в якості субпідрядника залучив LLC «Biznes-Reis».

ТОВ "Вігул" на запит митного органу щодо надання додаткових документів надав копію Договору про надання послуг з перевезень вантажів AUSV-280921 від 28 вересня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Рейс» та Експедитором, який підтверджує залучення Експедитором його субпідрядника, зазначеного в CMR, щодо здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом як на території іноземних держав, так і на митній території України, в тому числі щодо перевезення спірного товару.

Відтак, позивач не зобов`язаний був надавати митному органу будь-які документи, довідки та рахунки з LLC «Biznes-Reis» (TOB «Бізнес-Рейс»), адже така організація була залучена для перевезення товару Експедитором, а не позивачем.

Колегія судді вважає безпідставним твердження апелянта про те, що останній не може перевірити правильність розміру транспортних витрат, так як позивач не надав до митного оформлення спірного товару договору транспортного експедирування, укладеного між Експедитором та ТОВ "Вігель", оскільки надані позивачем документи під час митного оформлення спірного товару (зокрема, CMR, Довідка про транспортні витрати та Рахунок Експедитора) разом із додатковими документами, наданими разом із листом №0706/23-01 від 07 червня 2023 року , підтверджують понесені позивачем витрати щодо перевезення спірного товару з території Китайської Народної Республіки (порту м. Ксінганг) до місця ввезення на митну територію України та пов`язані з ним додаткові витрати в розмірі 189 105,31 грн., а відтак ненадання договору транспортного експедирування не позбавляє відповідача можливості перевірити розмір витрат на транспортування спірного товару.

Доводи скаржника про ненадання до митного оформлення спірного товару цінової інформації щодо товару, крім Інвойса №1 від 17.12.2022 не відповідає дійсності, оскільки позивач разом із митною декларацією надав митному органу, зокрема, копії Специфікації №1 від 17 грудня 2022 року до Контракту SY2211 від 17 грудня 2022 року, електронного платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №6 від 21 грудня 2022 року, виданого позивачем на суму 7 660,00 доларів США та електронного Платіжного доручення №8 від 06 січня 2023 року, виданого позивачем на суму 17 882,00 долари США.

Доводи митного органу про відсутність доказів оплати за спірний товар спростовуються наданими позивачем Платіжними дорученнями, які позивач надав митному органу разом із листом №0706/23-01від 07 червня 2023 року та які підтверджують здійснення оплати вартості спірного товару, придбаного за Контрактом, Специфікацією та Інвойсом, а також інформація, викладена в такому листі, зокрема, про те, що ТОВ "Вігул" :

а)21 грудня 2022 року перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту за Інвойсом в розмірі 7 660,00 доларів США, що підтверджується Платіжним дорученням 6, виданим Позивачем, з яких 7 660,00 доларів США були сплачені за спірний товар;

б)06 січня 2023 року перерахував на користь Продавця грошові кошти в рамках Контракту в розмірі 17 882,00 долари США, що підтверджується Платіжним дорученням 8, виданим Позивачем, з яких 17 882,00 долари США були сплачені за спірний товар.

При цьому, у наданих платіжних дорученнях, засвідчених підписом та печаткою (штампом) обслуговуючого банку позивача, що підтверджують здійснення оплати за поставлений товар, у полі «Призначення платежу» зазначено номери та дати Контракту та Інвойса, а також найменування товару, що з урахуванням відомостей, зазначених в інших документах, наданих ТОВ "Вігул" надавало відповідачу можливість ідентифікувати платежі з партією спірного товару та підтвердити розмір заявленої позивачем митної вартості товару.

Платіжні доручення були оформлені позивачем в електронній формі через клієнт-банкінг Акціонерного товариства «Скай Банк», підписані (засвідчені) ТОВ "Вігул" за допомогою кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується відповідними відмітками в полі «Підписи та печатки платника» , а печатки (штампи) Акціонерного товариства «Скай Банк» про виконання таких Платіжних доручень свідчать, у свою чергу, про те, що позивач заповнив усі обов`язкові реквізити таких платіжних документів у відповідності до приписів, зокрема, пункту 14 Розділу II Положення "Про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженого постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2018 .

Колегія суддів зазначає, що до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, законодавцем не включено.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд вказав, що "митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах".

У висновках постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №804/150/16 зазначено, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації."

Посилання апелянта на те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК України Верховний Суд виклав у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 у справі №820/5525/16.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на розрахунок митної вартості товару не вказавши на номер та дату митної декларації, яка були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 30.06.2022 у справі №280/1824/19, від 09.09.2020 у справі №400/3133/18, від 08.02.2019 у справі №825/648/17 вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 по справі № 520/19698/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко