Постанова

від 08.03.2024 по справі 520/19698/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 р. Справа № 520/19698/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/19698/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігель»

до Харківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товару,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 адміністративний позов ТОВ "Вігель" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000131/2 від 22.03.2023.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України, понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,0 гривень.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року заяву представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігель» (пр-кт Героїв Сталінграда, буд. 39, м. Харків, 61105, ЄДРПОУ 44357093) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок).

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у звадоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг). Вказує, що у наданому позивачем акті про надання адвокатських послуг №2 від 02.10.2023 переписаний пункт загального договору про надання правової допомоги №5723052023 від 25.05.2023 із розцінками, додане лише номер оскаржуваного рішення про визначення митної вартості. Згідно платіжної інструкцією №159 від 21.07.2023 витрати на правову допомогу понесені позивачем до подання позовної заяви до суду. Розмір оплати в зазначеній платіжній інструкції №159 визначений у розмірі 10000грн. В графі «Призначення платежу» вказаний загальний договір №5723052023 від 25.05.2023, проте не зазначено по якій справі .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення, в зв`язку з чим просить залишити додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвакатом Божно А.В. та ТОВ "Вігель" укладено договір про надання правової допомоги від 23.05.2023 року № 57/23052023, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України (п.1.1.1 розділу 1).

Згідно п.4.1.1 розділу 4 договору, за послуги, визначені в підпункті 1.1.1 п. 1.1 Договору -10000 грн за оскарження до суду 1 (одного) рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, які включають:

а)формування правової позиції Клієнта щодо оскарження Рішення в судовому порядку, формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування Рішення (надалі - «Позовна заява»), та їх збір - 500,00 грн.;

б) підготовку позовної заяви - 4 500,00 грн.;

в)ознайомлення з відзивом митного органу на Позовну заяву та підготовку відповіді Клієнта на відзив митного органу у відповідній адміністративній справі - 2 000,00 грн.;

г)підготовку письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду судом першої інстанції відповідної адміністративної справи - 500,00 грн.;

ґ) підготовку апеляційної скарги Клієнта на рішення суду першої інстанції у відповідній адміністративній справі при оскарженні Клієнтом рішення суду першої інстанції та/або ознайомлення з апеляційною скаргою митного органу на рішення суду першої інстанції та підготовку відзиву Клієнта на таку апеляційну скаргу митного органу - 2 000,00 грн.;

д)підготовку письмових заяв та клопотань Клієнта під час розгляду судом апеляційної інстанції відповідної адміністративної справи - 500,00 грн.

За послуги, визначені в підпунктах 1.1.2-1.1.4 пункту 1.1 Договору, - за додатковою домовленістю Адвоката та Клієнта на умовах 100% передоплати за такі послуги ( пп 4.1.2 розділу4 )

Клієнт сплачує 100% вартості адвокатських послуг, визначених у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів із дня виставлення Адвокатом відповідного рахунка.

21.07.2023 адвокатом Божко А.В. виставлено рахунок у розмірі 10000 грн за представництво інтересів ТОВ "Вігуль" при оскарженні в судовому порядку рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000131/2 від 22.03.2023.

Платіжною інструкцією №159 від 21.07.2023 року підтверджено перерахування Клієнтом на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 10 000,00 грн., призначення платежу: № 57/23052023 від 21.07.2023, правова допомога.

Отже, представником позивача надано до суду всі необхідні документи на підтвердження понесення ТОВ "Вігуль" витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Божко А.В, а саме: договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, які оформлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно платіжної інструкцією №159 від 21.07.2023 витрати на правову допомогу понесені позивачем до подання позовної заяви до суду, оскільки за умовами договору від 23.05.2023 року № 57/23052023 Клієнт сплачує 100% вартості адвокатських послуг, визначених у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів із дня виставлення Адвокатом відповідного рахунка

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що розмір оплати в зазначеній платіжній інструкції №159 визначений у розмірі 10000грн. В графі «Призначення платежу» вказаний загальний договір №5723052023 від 25.05.2023, проте не зазначено по якій справі, оскільки у вказаній платіжній інструкції призначення платежу визначено як № 57/23052023 від 21.07.2023, правова допомога, що відповідає виставленому адвокатом розрахунку від 21.07.2023, який у свою чергу, містить посилання на оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Божко А.В. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 520/19698/23.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

В постанові від 16.03.2020 року по справі №1.380.2019.001962 Верховний Суд зазначив, що сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову.

Враховуючи скасування оскаржуваного рішення Харківської митниці UА807000/2023/000131/2 від 22.03.2023, яким відкориговано митну вартість товару в бік збільшення на загальну суму 277 555, 59 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., що складає менше 10% від ціни позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 статті 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Відповідачем вказано про завищення витрат на правничу допомогу, однак, ним не наведено спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 7000,00 грн пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 520/19698/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий