Постанова

від 05.03.2024 по справі 420/2648/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2648/23

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Афанасенко Ю.М.

за участю: представника позивача Мовчана А.О.,

представника відповідача Панчошака О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 420/2648/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» звернулось з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.12.2022 № UA500500/2022/200411/2;

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товарів за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, та не містять розбіжностей, що призвело до додаткового нарахування позивачу мита та митних платежів, чим порушується його право на сплату митних платежів за ціною контракту.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500047187U1 від 23.12.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 червня 2023 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.12.2022 № UA500500/2022/200411/2.

Стягнув з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ витрати зі сплати судового збору у сумі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що у наданих позивачем до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- суд першої інстанції проігнорував, що згідно інвойсу № 43716 від 27.10.2022 покупець сплачує передплату за партію товару до 15.10.2022 у сумі 32 571,6 та 8 685,78 до 31.12.2022, але позивач жодного банківського платіжного документа до митного оформлення на надав;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- суд першої інстанції проігнорував, що такі розбіжності виявлені митним органом після розгляду додатково надісланих документів позивачем не були усунуті, а саме: зокрема, в наданому платіжному документу б/н від 12.10.2022 сума предоплати не відповідає умовам зазначеним в інвойсі; в платіжному документі № 208 від 13.10.2022 є посилання на проформу інвойс № 8538 від 11.10.2022, яка до митного оформлення та додатково не надавалась; в декларації країни відправлення зазначена ціна на умовах поставки FOB; відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2021 до договору про транспортно-експедиторського обслуговування № 200036 від 19.05.2020, договір є чинним до 30.06.2022;

- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2021 у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ провадить господарську діяльність за наступними методами: основний вид діяльності - 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; інші види діяльності: допоміжне обслуговування наземного транспорту, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, вантажний автомобільний транспорт.

03.10.2022 між Larchfield Limited (Англія) (Продавець) та TOB ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ (Покупець) було укладено Контракт № 23, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати на умовах Контракту Товари.

Відповідно до Інвойсу № 43716 від 27.10.2022 Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму 41 257,44 доларів США.

З метою митного оформлення імпортованого за вказаним контрактом товару (прямий ровінг (рівниця) з скловолокна, використовується у виробництві конструкуційних склопластиків методом намотування й пультрузії, у бабінах: - Direct Roving ECER24-4800D-601, прямий, у бобінах, діаметр елементарної нитки 24,691 мкм-63866кг. Продукція переміщується на клеєних піддонах з фанери. Країна виробництва CN Виробник GLASSTEX FIBERGLASS MATERIALS CORP) декларант ТОВ ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ - ТОВ Лан-Україна подало до Одеської митниці митну декларацію № 22UA500500047187U1 від 23.12.2022, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару: пакувальний лист (Packing list) № 3473 від 27.10.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 43716 від 27.10.2022; коносамент (Bill of lading) № NSZEC221006975 від 27.10.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.12.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.12.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.12.2022, декларація про походження товару (Declaration of origin) № 43716 від 27.10.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № А221200012 від 20.12.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2022-12165 від 21.12.2022; документ, що підтверджує вартість страхування № 1552308003802 від 09.11.2022; документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 11.11.2022, рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця № ZSC20221011 від 11.10.2022, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.10.2022, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113/314 від 13.12.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 03.10.2022 № 23; договір про надання послуг митного брокера № 107/21-Т від 01.10.2021; договір (контракт) про перевезення № 1959 від 01.11.2022; договір (контракт) про перевезення № 200036 від 19.05.2020; договір (контракт) про перевезення додаткова угода № 1 від 29.12.2021, заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами б/н від 27.10.2022, інші некласифіковані документи інформація виробника 27.10.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

Одеська митниця Державної митної служби України надіслала позивачу запит щодо митного оформлення вищезазначеного товару.

На електронний запит митниці, декларантом було надано Одеській митниці лист, в якому позивач зазначив, що додатково надає документи для здійснення митною оформлення вантажу за митною декларацією від 23.12.2022, окрім тих, що вже подані, а саме: експортна декларація країни відправлення № 425820220001040868 від 25.10.2022; проформа Інвойс Larchfield № 8538 від 11.10.2022; платіжна інструкція в іноземній валюті № 208 від 13.10.2022 на передплату; платіжна інструкція в іноземній валюті № 213 від 07.12.2022 на доплату; прайс-лист Larchfield б/н від 25.10.2022; проформа Інвойс Zhenjiang Smart Composites CO., Ltd від 11.10.2022 до Інвойсу № ZSC20221011; платіжне підтвердження б/н від 12.10.2022. Також повідомлено, що згідно п. 2.1 зовнішньоекономічною договору (контракту) від 03.10.2022 № 23 ціни на товари включають вартість упаковки, маркування та піддонів та вказуються в Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Крім того, ТОВ ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ даним листом повідомило Митницю про те, що не має наміру подавати додаткові документи для здійснення митного оформлення вантажу за митною декларацією № 22UA500500047187U1 від 23.12.2022, окрім тих, що вже подані, всі необхідні документи для митного оформлення вже подані, вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим просило на підставі вже поданих документів здійснити митне оформлення згідно чинного законодавства.

Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200411/2 від 25.12.2022 за митною декларацією 22UA500500047187U1, яким обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний; та скориговано митну вартість товарів; роз`яснено декларанту, зокрема, що він має право на вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби.

У графі 33 Рішення від 25.12.2022 зазначено, що у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.10.2022 № 23 ціна за товар включає упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно інвойсу № 43716 від 27.10.2022 покупець сплачує передплату за партію товару до 15.10.2022 у сумі 32 571,6 та 8 685,78 до 31.12.2022 але жодного банківського платіжного документа до митного оформлення не надавалось.

Також у графі 33 Рішення від 25.12.2022 зазначено, що відповідно до статті 254 Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ), органи доходів і зборів мають право вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

25.12.2022 декларантом ТОВ ЛАН-Україна було додатково надіслано лист від 25.12.2022 № 286, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та додатково надіслані банківські платіжні документи, експортна декларація, прайс-лист, проформа інвойс, Зокрема в наданому платіжному документу б/н від 12.10.2022 сума предоплати не відповідає умовам зазначеним в інвойсі, а в платіжному документі № 208 від 13.10.2022 є посилання на проформу інвойс № 8538 від 11.10.2022 яка до митного оформлення та додатково не надавалась. В декларації країни відправлення зазначена ціна на умовах поставки FOB. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.12.2021 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 200036 від 19.05.2020 договір є чинним до 30.06.2022.

В зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару № 1 - 1,54 дол. США/кг нетто (МД від 08.08.2022 № UA100380/2022/308863) ніж заявлено декларантом 0,71 дол. США/кг нетто.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

На підставі вищезазначеного рішення Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001484.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 22UA500500047369U5 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем відповідно до законодавства.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частинами 1-2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України унормовано вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із частинами 5-6 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до рішення про коригування митної вартості першою претензією митного органу була відсутність наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відомостей щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що обставинами, з`ясованими судами першої та апеляційної інстанцій підтверджується, що згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.10.2022 № 23 ціна за товар включає упаковки та маркування товару, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Тотожна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 815/4132/17.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно наполягає на необхідності надання числових значень вартості пакування.

Тобто, оскільки відповідно до умов контракту ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Такі правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 по справі № 815/6794/17 .

Додатково колегія суддів акцентує увагу, що саме з митної декларації № 22UA500500047187U1 від 23.12.2022 вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання ZZ00 (а.с. 111, т. 1).

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому відповідно до приписів підпункту в пункту 1 частини 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 160/8775/18 та постанові від 06 лютого 2020 року по справі № 520/10709/18.

Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 25.12.2022 № UA500500/2022/200411/2 на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару (пакування), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є неспроможними.

Щодо другої претензії митного органу, відносно того, що згідно інвойсу № 43716 від 27.10.2022 покупець сплачує передплату за партію товару до 15.10.2022 у сумі 3 2571,6 та 8685,78 до 31.12.2022, але жодного банківського платіжного документа до митного оформлення не надавалось, слід зазначити про таке.

Так, згідно інвойсу № 43716 від 27.10.2022 покупець сплачує передплату за партію товару до 15.10.2022 у сумі 32 571,6 USD та 8 685,78 USD до 31.12.2022 (а.с.16,т.1).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ сплатило Продавцю: Larchfield Limited (Англія, Об`єднане Королівство) по інвойсу № 43716 від 27.10.2022 41 257,44 доларів США, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № 208 від 13.10.2022 (USD 32571,66) та № 213 від 07.12.2022 (USD 8685,78) (а.с.28,29,т.1).

Також, оплата підтверджується документами, які подавалась відповідачу під час проведення консультацій щодо митного оформлення листом від 25.12.2022 (платіжні інструкції в іноземній валюті від 13.10.2022 № 208 та від 07.12.2022 № 213) та в порядку ч.8 ст.55 МК України листом № 5 від 09.01.2023 (довідка № 599 від 06.01.2023 року, виписки по рахунку від 13.10.2022 року, від 07.12.2022).

Тобто, позивач оплатив товар у відповідності до умов Контракту та Інвойсу, про що було своєчасно та у повному обсязі повідомлено відповідача.

Водночас, митницею правильно зазначено, що в платіжному документі № 208 від 13.10.2022 є посилання на проформу інвойс № 8538 від 11.10.2022, яка до митного оформлення та додатково не надавалась як і не додавалась позивачем до суду.

З цього приводу представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що виявлена неточність могла статися через велику кількість різних поставок однакового товару.

Втім, суд апеляційної інстанції акцентує, що загалом сума сплачена позивачем за двома платіжними документами від 13.10.2022 № 208 та від 07.12.2022 № 213 відповідає сумі зазначеній у інвойсі 41 257,44 USD.

Щодо посилань митного органу на те, що в наданому платіжному документу б/н від 12.10.2022 сума предоплати не відповідає умовам зазначеним в інвойсі, колегія суддів зазначає, що такі твердження не відповідають наданим до суду доказам, оскільки у наданому платіжному документі б/н від 12.10.2022 сума предоплати становить 31 933, 00 USD, що відповідає ціні вказаній в інвойсі ZSC20221011 від 11.10.2022 (а.с.30,115,т.1)

Також у рішенні про коригування митної вартості відповідач акцентував увагу, що в декларації країни відправлення зазначена ціна на умовах поставки FOB, з цього приводу представник позивача пояснив, що зазначені умови поставки стосувалисть правовідносин між виробником товару і Larchfield Limited (Англія) (Продавцем) .

Знайшли своє підтвердження і посилання апелянта на те, що відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2021 до договору про транспортно-експедиторського обслуговування № 200036 від 19.05.2020, договір є чинним до 30.06.2022.

Таким чином, апеляційний суд не погоджується із судом першої інстанції, що доводи відповідача про те, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України не містять розбіжності та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність зазначених вище розбіжностей формально дає підстави митному органу для обчислення митної вартості за резервним методом.

Отже такі висновки суду першої інстанції підлягають виключенню із мотивувальної частини .

Відповідно до частин 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частинами 4-5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2-8 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частин 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ТОВ ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом.

Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару № 1 - 1,54 дол. США/кг нетто (МД від 08.08.2022 №UA100380/2022/308863) ніж заявлено декларантом 0,71 дол. США/кг нетто.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що визначення митної вартості за МД від 08.08.2022 Митницею не може вважатися обґрунтованим, оскільки відсутні дані щодо подібності характеристик товару, умов поставки, тощо з ввезеним позивачем товаром.

Крім того, МД від 08.08.2022 не надана відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції суду, що взагалі позбавляє можливості дослідити цей доказ на предмет його належності, допустимості, тощо за правилами статтей 72-90 КАС України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень.

Що стосується посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС, то формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у у справі №818/1186/17.

До того ж Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а, від 25.11.2020 по справі № 1.380.2019.001657, від 15.06.2021 по справі № 804/2584/16 наголосив, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Тому саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Як зазначено вище, митна декларація від 08.08.2022 відповідачем не надана, що позбавляє суд можливості навіть перевірити доказ на предмет належності та достовірності в контексті алгоритму визначення митної вартості за застосованим методом, як і взагалі обґрунтованість його застосування.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас, суд першої інстанції зробив висновок, що документи подані для визначення митної вартості товару позивачем не містять розбіжностей, проте такі висновки є помилковими з огляду на наведене вище.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують .

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас, правові висновки суду першої інстанції що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару не містять розбіжності є помилковими та підлягають виключенню із мотивувальної частини судового рішення.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Одеської митниці слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у відповідності до частини 4 статі 317 КАС України змінити, виключити із мотивувальної частини висновки, в яких надається правова оцінка щодо відсутності розбіжностей у документах наданих позивачем до митного органу.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції по суті без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 420/2648/23 змінити з підстав наведених у мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі № 420/2648/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 07 березня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк