Постанова

від 07.03.2024 по справі 260/5146/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5146/23 пров. № А/857/20331/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (головуючий суддя: Скраль Т.В., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 21.06.2023 звернувся до суду з позовом, в якому, просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служба України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.04.2023 АО № 360111.

Обґрунтовує позов тим, що 20.02.2023 відповідач здійснив контроль транспортного засобу позивача, а про перевірку склав акт від 20.02.2023 № 350019. Актом позивача звинувачено в порушенні статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині обов`язку роздруковувати дані цифрового тахографу. Стверджуване правопорушення кваліфіковане за абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт», як відсутність документів на час перевірки. Наявність роздруківки тахографа за 20.02.2023 підтверджується її копією, яка наявна у матеріалах перевірки і перебуває у розпорядженні відповідача. Перевезення без реєстрації режимів праці і відпочинку водіїв кваліфікується за зовсім іншою нормою, аніж зазначена в акті і постанові. За відсутність роздруківки даних тахографу слід застосувати санкцію за абзацом одинадцятим, а не шостим частини першої статті 60 закону.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що позивач, який є перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», не дотримався вимог статті 53 Закону щодо організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів. У цій статті містяться вимоги щодо обов`язкових документів при здійсненні резидентами України міжнародних перевезень.

Крім того, в абзаці 6 статті 53 Закону міститься вимога: «Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв».

Наявність роздруківки тахографу, без необхідної інформації щодо особи яка керувала транспортним засобом та /або без зазначення періодів такої роботи є фактичним доказом невиконання перевізником обов`язків п. 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010.

Вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача санкцію, яка передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки ця правова норма має посилання щодо зобов`язання установлювати і використовувати контрольні пристрої- тахографи для всіх типів міжнародних перевезень (як вантажних так і пасажирських).

Позивач, 11.12.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 лютого 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку № 013970 від 20 лютого 2023 року та графіка проведення рейдових перевірок від 20 лютого 2023 року було проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH 42T, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яким керував ОСОБА_2 (а. с. 80, 91-92).

За результатами такої перевірки складено акт № 350019 від 20 лютого 2023 року. Відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення під час здійснення міжнародних вантажних перевезень з Чехії до України транспортних засобом обладнаним тахографом за відсутності документів визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», (а. с. 80).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, 17 квітня 2023 року прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 360111, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано відповідальність, передбачену абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн (а. с. 79).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 360111 від 17 квітня 2023 року протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах до позивача необхідно застосувати санкцію, яка передбачена абз. 11 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи вищенаведене перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-IIІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі)..

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 53, 56, 57 і 59 Закону, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

За приписами пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У відповідності до ст. 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

За приписами ч. 7, 8 ст. 53 Закону № 2344-III, у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. Разом з тим, за відсутності документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не заперечував вчиненого правопорушення, яке ставиться йому у вину, зокрема, перевезення вантажу без реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, а саме роздруківка даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_2 за 20.02.2023 на паперовому носії.

Разом з тим, позивач, звертаючись з позовом до суду, покликався на те, що у спірних правовідносинах до позивача необхідно застосувати санкцію, яка передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання, які взяв до уваги і суд першої інстанції, є помилковими з огляду на таке.

Так, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилкове покликання позивача на абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, оскільки зміст цього абзацу визначає відповідальність, зокрема, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Натомість, абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

У свою чергу, стаття 53 Закону № 2344-III, передбачає, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, а у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Тобто, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є тим документом, який, в розумінні ст. 53 Закону № 2344-III, підтверджує перевізником дотримання умов організації міжнародних перевезень вантажів.

Крім цього, наявність цієї роздруківки з інформацією про роботу та відпочинок водія обумовлена наявністю картки водія (картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрої), яка виготовляється відповідно до п. 2.1 Порядку обліку карток, що використовується в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30.05.2013 № 329.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки VOLVO FH 42T, номерний знак НОМЕР_1 , взагалі не користувався карткою водія до цифрового тахографу, що, у свою чергу свідчить, що за відсутності на момент перевірки картки водія (картка цифрового контрольного пристрою (тахографа) із вбудованою мікросхемою, призначеною для використання в цифровому контрольному пристрою), неможливо застосувати санкцію передбачену абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за відсутність щоденних реєстраційних листків.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу без реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, а саме роздруківка даних роботи та відпочинку за 20.02.2023 на паперовому носії, а тому відповідачем правомірно застосовано санкцію до позивача, яка передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Щодо покликання суду першої інстанції, що до спірних правовідносин необхідно застосувати висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 816/179/17, то суд апеляційної інстанції вважає, що вказана судова практика не є релевантною, оскільки у справі яка розглядалася судом касаційної інстанції, зафіксовано керування транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень з вимкненим контрольним пристроєм (тахографом).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 260/5146/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін