Рішення

від 28.02.2024 по справі 203/2118/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/2118/23

Провадження № 2/0203/147/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1», третя особа директор Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» Мамаєва Лариса Григорівна, про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 08.06.2021 року була прийнята на роботу за сумісництвом на 0,5 ставки на посаду онколога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1». Згідно наказу №1 від 01.04.2022 року Департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради керівникам всіх закладів охорони здоров`я Маріупольської міської ради було наказано перевести лікувальні заклади у режим вимушеного простою з 01.04.2022 року та проводити нарахування та виплату заробітної плати всьому персоналу закладів охорони здоров`я в розмірі 2/3 посадового окладу (за наявності фінансування). З вказаним наказом її ознайомлено не було. Починаючи з 01.04.2022 року заробітна плата їй не виплачується. Для роз`яснення щодо оплати праці за час вимушеного простою працівникам-сумісникам вона звернулась до Державною служби України з питань праці та згідно отриманої відповіді було зазначено, що до сумісництва застосовуються вимоги законодавства про працю, в тому числі щодо оплати простою не з вини працівника. 27.07.2022 року в месенджері Viber вона написала керівнику закладу ОСОБА_4 повідомлення щодо неотримання заробітної плати починаючи з 01.04.2022 року, на що 01.08.20222 року від співробітника відділу кадрів отримала повідомлення про призупинення з нею трудового договору. На адвокатський запит було з`ясовано, що на підставі наказу №4 від 01.04.2022 року трудовий договір з нею було призупинено. Вказаний наказ не наводить дійсні та достатні причини призупинення дії трудового договору, а також не вказує в чому саме поляґає неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки. Позивачка неодноразово повідомляла директора ОСОБА_4 про своє місце перебування із зазначенням остистих контактів для зв`язку. Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що керівництвом закладу проводилось вибіркове призупинення дії трудових договорів з працівниками, які з тих чи інших виключно суб`єктивних міркувань керівництва є «неугодними» на підприємстві. Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» головною умовою призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Ці дві умови мають виконуватись одночасно. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ №4 від 01.04.2022 року в частині призупинення з нею з 01.04.2022 року трудового договору, а також стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та понесені по справі судові витрати.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилався на те, що позивачка була прийнята на роботу на посаду лікаря-онколога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» в червні 2021 року за зовнішнім сумісництвом, з встановленням індивідуального режиму роботи. Основним її місцем роботи є посада завідуючої диспансерним відділенням Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Онкологічний диспансер м.Маріуполь». 24.02.2022 року російська федерація розпочала військові дії на території України, у т.ч. у Маріуполі, де фактично розташоване Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1». Після початку боїв у м.Маріуполі з 25.02.2022 року, позивачка на робочому місці не з`являлась, про причину нез`явлення на робочому місці не повідомила, на телефонні дзвінки не відповідала. В подальшому в м.Маріуполі було вимкнено мобільний зв`язок, що унеможливило зконтактувати з позивачкою та з`ясувати її долю та причини не виходу на роботу. Враховуючи виниклі непереборні обставини, пов`язані із збройною агресією, з метою фінансової підтримки працівників лікарні, керівництвом лікарні було прийнято рішення про виплату заробітної плати всім працівникам, незалежно від виконання ними своєї роботи. В тому числі позивачці на її картковий рахунок була виплачена заробітна плата за березень місяць 2022 року. В подальшому, керуючись положеннями ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також розпорядженням міського голови м.Маріуполя від 01.04.2022 року «Про встановлення режиму роботи підприємствам, установам та закладам міської ради», беручи до уваги відсутність працівників на робочому місці, місцезнаходження яких невідоме, не задіяними в роботі підприємства, а також в зв`язку із неможливістю забезпечення працівників роботою, відповідачем було видано наказ №4 від 01.04.2022 року «Про призупинення дії трудового договору», відповідно до якого було призупинено дію трудових договорів з працівниками, які працювали в лікарні за зовнішнім сумісництвом, у т.ч. із позивачкою. Однією із підстав для призупинення трудового договору була відсутність позивачки на робочому місці, місцезнаходження якої було невідомо. Крім того, після початку обстрілів та окупації м.Маріуполя лікарня не мала можливості проводити специфічні лабораторні онкологічні дослідження біоматеріалів онкохворих, оскільки така лабораторія припинила свою роботу в м.Маріуполі в березні 2022 року. Відсутність персоналу, а саме лікарів-онкологів, пошкодження обладнання внаслідок обстрілів приміщень лікарні, відсутність можливості проводити лабораторні дослідження, відсутність хіміотерапевтичних та гематологічних препаратів, призвели до припинення фінансування з боку Національної служби здоров`я України, згідно укладеного договору №0222-Е122-Р000. Іншою підставою призупинення трудового договору з позивачкою була відсутність можливості забезпечення її роботою. З урахуванням ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», для забезпечення кадрового діловодства, при першій нагоді з появою мобільного зв`язку, у медичному закладі за розпорядженням керівника лікарні в месенджері Viber була створена група, до якої додані працівника лікарні, у т.ч. і позивачка. З долучених нею до позову документів вбачається, що остання 28.04.2022 року стала на облік як внутрішньо переміщена особа у м.Світловодську Кіровоградської області. Ні в квітні 2022 року, після того як вона виїхала на підконтрольну територію України, ні в подальшому, позивачка не зв`язалась з лікарнею, не надала про себе будь-яку інформацію (місце знаходження, фізичний та моральний стан, можливість виконувати роботу, тощо). Тільки 27.07.2022 року за допомогою смс в месенджері позивачка звернулась до керівника лікарні з інформацією у зв`язку із неотриманням заробітної плати. 01.08.2022 року за її проханням позивачці в месенджері було направлено наказ №4 від 01.04.2022 року та витяг з додатку до нього. 19.07.2022 року було внесено зміни в редакцію ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими було передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб, а також встановлено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Таким чином, вказаний Закон надав право роботодавцю призупинити дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати. Як вже зазначалась, позивачка працює за основним місцем роботи на посаді завідуючої диспансерним відділенням Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Онкологічний диспансер м.Маріуполь», яке після окупації м.Маріуполя має нову локацію у м.Києві. З рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10.04.2023 року у справі №201/791/23 вбачається, що позивачка звернулась з позовом до вказаного підприємства про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору. Згідно встановлених обставин, 15.08.2022 року вона зверталась до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Онкологічний диспансер м.Маріуполь» з листом-згодою працювати у цьому закладі в м.Києві, однак роботодавець її згоду не прийняв та 22.08.2022 року видав наказ про призупинення дії трудового договору. Вказане свідчить про штучність позову, оскільки 15.08.2022 року позивачка дає свою згоду на роботу за основним місцем роботи у Комунальному некомерційному підприємстві Маріупольської міської ради «Онкологічний диспансер м.Маріуполь» в м.Києві, а 21.08.2022 року звертається до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» з повідомленням, що вона знаходиться на підконтрольній Україні території. Таким чином, позивачка не могла одночасно працювати у м.Києві та у м.Маріуполі. Крім того, наявність загрози для життя та здоров`я працівника, внаслідок чого роботодавець не має можливості гарантувати безпеку останнього, з огляду на положення ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є підставою для призупинення дії трудового договору навіть при бажанні працівника продовжувати далі працювати на власний ризик.

У відповіді на відзив представник позивачки зазначив, що відповідно до наказу №1 від 01.04.2022 року Департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради, в підпорядкуванні якого перебуває відповідач, визначено обов`язок, у т.ч. і керівника Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1», забезпечити організацію роботи медичного закладу та надання громадянам медичної допомоги в умовах правового режиму воєнного стану; організувати роботу персоналу з надання медичної допомоги населенню, у т.ч. в дистанційному режимі; а також щодо проведення нарахування та виплати заробітної плати персоналу, що продовжує забезпечення функціонування закладу та надання медичної допомоги населенню (у т.ч. дистанційно), відповідно до затверджених штатних розписів та фактично відпрацьованого часу, а працівникам, що перебувають в режимі простою у розмірі не нижче 2/3 посадового окладу. З початку повномасштабних військових дій на території України та початку боїв на території м.Маруіполя, до позивачки, як лікаря-онколога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» в телефонному режимі звертались онкохворі з приводу надання їм медичних консультацій, медичної допомоги. Враховуючи обізнаність позивачки зі змістом наказу №1 від 01.04.2022 року, а також неможливістю впродовж певного періоду зв`язатись із керівництвом лікарні, позивачка вживала заходів щодо виконання своїх посадових обов`язків лікаря-онколога терапевтичного відділення в дистанційному режимі. Оголошення на підприємстві простою із виплатою працівникам 2/3 посадового окладу та, при цьому, по зовнішнім сумісникам прийняття рішення про призупинення трудового договору, не є правомірним з огляду на вимоги діючого законодавства. Доводи відповідача про те, що після початку обстрілів та окупації м.Маріуполя, лікарня не мала можливості проводити специфічні лабораторні онкологічні дослідження біоматеріалів онкохворих, оскільки така лабораторія припинила свою роботу у м.Маріуполі в березні 2022 року, про відсутність персоналу, а саме лікарів-онкологів, пошкодження обладнання внаслідок обстрілів приміщень лікарні, відсутність хіміотерапевтичних та геоматологічних препаратів, що призвело до призупинення дії трудового договору з позивачкою, не підтверджено належними та допустимими доказами. Окрім того, пов`язаність таких обставин з можливістю виконання позивачкою своїх посадових обов`язків в дистанційному порядку або на виконання трудових розпоряджень з метою збереження кадрового потенціалу та підтримки трудових колективів закладу у воєнний час переведення її на підприємстві в режим простою, з виплатою гарантованих 2/3 посадового окладу, жодним чином не обгрунтовано відповідачем. В оскаржуваному наказі не наведено дійсні та достатні причини призупинення дії трудового договору з позивачкою. Також є безпідставними твердження відповідача, що лікарня не працює та не фінансується, оскільки продовжувала працювати в 2022 та 2023 роках, про що свідчать укладені договори з Національною службою здоров`я України.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2023 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 26.05.2023 року, після усунення недоліків, позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, наведені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наведені у відзиві підстави.

Третя особа за викликами до суду не з`явилась, про причини неявки не повідомила, пояснень по суті справи не надала.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи, викладені ними в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що з 27.05.1996 року позивачка працювала на посаді завідуючої диспансерним відділенням у Комунальному некомерційному підприємстві Маріупольської міської ради «Онкологічний диспансер м.Маріуполь».

08.06.2021 року позивачку було прийнято на роботу за сумісництвом на 0,5 ставки на посаду онколога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1».

Згідно наказу №1 від 01.04.2022 року Департаменту охорони здоров`я Маріупольської міської ради керівникам всіх закладів охорони здоров`я Маріупольської міської ради, у зв`язку із запровадженням на території України режиму воєнного стану, згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п.п.3.1.5, 5.2.4 «Положення про департамент охорони здоров`я Маріупольської міської ради», враховуючи, що робота закладів охорони здоров`я м.Маріуполя тимчасово неможлива через ведення бойових дій на території міста, з метою збереження та підтримки трудових колективів закладів у воєнний час, було наказано, корім іншого: керівникам всіх закладів охорони здоров`я Маріупольської міської ради перевести лікувальні заклади у режим вимушеного простою з 01.04.2022 року до особливого розпорядження»; проводити нарахування та виплату заробітної плати всьому персоналу закладів охорони здоров`я в розмірі 2/3 посадового окладу (за наявності достатнього фінансування з боку НСЗУ та залишків грошових коштів на рахунках закладів); не проводити нарахування та виплату заробітної плати працівникам, щодо яких є наявні достеменні відомості про їх працевлаштування на повний робочий день до іншого працедавця, а також щодо їх смерті.

На підставі вказаного наказу №1 від 01.04.2022 року, наказом відповідача №6-к від 01.04.2022 року працівникам Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» згідно переліку в додатку №1 до цього наказу було оголошено простій не з вини працівника з 01.04.2022 року до особливого розпорядження. Звільнено працівників від обов`язку бути присутніми на робочих місцях, з установленням оплати праці в розмірі 2/3 окладу (за наявності достатнього фінансування з боку НСЗУ та залишків грошових коштів на рахунку).

Наказом Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» від 01.04.2022 року №3а, внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 24.02.2022 року та окупації м.Маріуполя, на підставі ч.11 ст.60-2 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 01.04.2022 року було запроваджено дистанційну роботу для працівників закладу, а саме: директора ОСОБА_4 та економіста з фінансової роботи ОСОБА_5 .

Наказом відповідача №4 від 01.04.2022 року, відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», розпорядження міського голови від 01.04.2022 року №200/1 «Про встановлення режиму роботи підприємствам, установам та закладам міської ради», а також в зв`язку із неможливістю виконання роботи працівниками місцезнаходження яких невідоме, не задіяними в роботі підприємства, а також в зв`язку з неможливістю забезпечення працівників роботою, було наказано призупинити дію трудового договору з зовнішніми сумісниками Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1 за переліком, котрий наведений у додатку до цього наказу, з 01.04.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше до припинення або скасування воєнного стану. Завідувачів структурних підрозділів ознайомити з цим наказом всіх працівників засобами дистанційного зв`язку.

Згідно додатку до цього наказу, до переліку таких працівників включено і лікаря-онколога терапевтичного відділення ОСОБА_3 .

Відповідно до доповідної завідуючої терапевтичним відділенням Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» від 28.02.2022 року, актів про відсутність на робочому місці від 03.03.2023 року, 28.03.2022 року вбачається, що позивачка в період з 24.02.2022 року по 28.03.2024 року була відсутня на робочому місці у закладі. Про відсутність не попереджала, на зв`язок не виходила, причини відсутності на робочому місці не відомі.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 взято на відповідний облік за місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Зі скріншотів у месенджері Viber вбачається, що позивачці 01.08.2022 року було надіслано у месенджері копію оскаржуваного наказу №4 від 01.04.2022 року.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно дост.64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченістаттями24,25,27,28,29,40,47,51,%2,55,56,57,58,59,60,61,62,63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022«Про введення воєнного стану в України, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який на теперішній час не припинено та не скасовано.

Згідно з п.3 зазначеного Указу, в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

15.03.2022 року було прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 2 та 3 ст.1 вказаного Закону №2136-ІХ (в редакції, як на дату видачі оскаржуваного наказу №4 від 01.04.2022 року, так і в діючий редакції) передбачено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно достатей 43,44Конституції України, а також не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Пунктом 2 Глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 13 Закону №2136-ІХ (в редакції станом на момент видачі оспорюваного наказу №4 від 01.04.2022 року) було встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Статтею 13 Закону №2136-ІХ (в редакції Закону№2352-ІХ від 01.07.2022 року, що набрав чинності 19.07.2022 року), встановлено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як встановлено судом та зазначено вище, позивачка з 08.06.2021 року працювала за сумісництвом на 0,5 ставки на посаді онколога терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1».

Місцем розташування вказаного медичного закладу є адреса: Донецька область, м.Маріуполь, вул.М.В.Радіна,2.

Є загальновідомим фактом, що після початку збройної агресії російською федерацією 24.02.2022 року, з цього часу на території Донецької області, у т.ч. у м.Маріуполі, відбувались активні бойові дії, місто піддавалось постійним обстрілам ворогом, внаслідок чого відбувалось руйнування його інфраструктури, закладів, житлових будинків, убивство великої кількості жителів цього міста.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.05.2022 року №92 внесені зміни до наказу Міністерства зпитань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 та затверджено перелік територіальних громад, щорозташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12.05.2022 року. До цього переліку, зокрема, належить Маріупольська міська територіальна громада.

Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що 08.08.2022 року СВ 2 управління (з дислокацією у м.Маріуполь Донецької області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022052800000302 за ч.1 ст.438 КК України, за заявою директора Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1», за фактом масованих обстрілів з боку незаконних збройних формувань ДНР та військових РФ м.Маріуполя, внаслідок чого було пошкоджено та зруйновано корпуси будівель Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1», що розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.М.В.Радіна, а також майно, що перебувало на балансі лікувальний та бухгалтерський корпус, анатомічний відділ, інфекційне відділення, відділення неврології та урології, хірургічний корпус, травматологія та реанімація; клініко-діагностична лабораторія; рентген відділення, лікувально-діагностичний центр. Знищено та викрадено транспортні засоби.

Вказані обставини свідчать про те, що станом на 01.04.2022 року відповідач був об`єктивно, за незалежних від нього причин, позбавлений можливості забезпечити позивачці за місцем її роботи та знаходження медичного закладу в м.Маріуполі належні та безпечні умови праці, гарантовані ст.43 Конституції України, через військову агресією проти України, активні бойові дії на території м.Маріуполя, що ставило під загрозу життя працівників закладу; руйнування та знищення частини будівель закладу, що позбавляло можливості надавати медичні послуги, у т.ч. здійснювати прийом хворих, проводити специфічні лабораторні онкологічні дослідження біоматеріалів онкохворих, а позивачка в свою чергу була позбавлена можливості виконувати роботу.

Також суд враховує, що після 24.02.2022 року та станом на теперішній час заклад адресу не змінював та на підконтрольну територію України не переміщений, що також позбавляло відповідача забезпечити позивачку іншою роботою у цьому ж закладі.

В частині доводів позивачки щодо можливості виконувати роботу дистанційно, суд враховує, що такий режим роботи для позивачки у закладі відповідно до ст.60-2 КЗпП України не встановлювався.

Крім того, суд враховує, що позивачка з 24.02.2022 року на роботу не виходила, виїхала з м.Маріуполя та про своє місце знаходження відповідача не повідомляла.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наказ про призупинення дії трудового договору з позивачкою було винесено законно, за наявність підстав, передбачених ст.13 Закону №2136-ІХ, що свідчили про абсолютну неможливість відповідачау зв`язку з військовою агресією проти України та загрозу для життя та здоров`я працівників закладу, надати позивачці роботу, а останній її виконувати.

В зв`язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю та небгрунтованістю позовних вимог. Понесені позивачкою по справі судові витрати покласти на останню.

Керуючись ст.ст.1,13, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п.2 Глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України КЗпП України, ст.ст.2,3,4,5,10-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1», третя особа директор Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня №1» Мамаєва Лариса Григорівна, про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Понесені позивачкою по справі судові витрати покласти на останню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2024 року.

Суддя С.Ю.Казак