Рішення

від 26.02.2024 по справі 521/24904/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__

Справа №521/24904/23

Пр. №2/521/1434/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Трояненко А.Ю. за участю:

представника відповідача адвоката Макаренка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Керуюча компанія «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг

встановив:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Приватного підприємства «КК «Коін» (далі - ПП«КК «Коін»), посилаючись на те, що 04 червня 2021 року він уклав з відповідачем договір про надання послуг №МР6536 від 04 червня 2021року, за умовами якого останній зобов`язувався надати йому житлові-комунальні послуги з постачання електричної енергії, холодної води та водовідведення, технічного обслуговування мереж газопроводу приміщення, а також з управління житловим комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що 16 березня 2023 року суддею Приморського районного суду м.Одеси Павлик І.А. за заявою ПП«КК «Коін» було видано наказ про стягнення з нього на користь ПП«КК «Коін» заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 14976,62 грн.

Вказував, що квартира АДРЕСА_2 належить йому на праві власності, але в ній він не проживає, оскільки квартира знаходиться в стані від будівельника, у зв`язку з чим він звертався до відповідача з письмовою заявою про перегляд певних видів послуг, проте вони не змогли прийти до згоди.

Зазначив, що договір про надання послуг (комунальних послуг) його примусово заставили підписати, погрожував, що якщо не пидпишить договір, то йому не видадуть ключі від квартири.

Стверджував, що заборгованість взята невідомо звідки, оскільки житловий комплекс ще добудовується, будинок не зданий в експлуатацію, послуги не надаються, а заборгованість росте з кожним днем.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд розірвати договір про надання послуг №МР6536 від 04 червня 2021 року, укладений між ним, ОСОБА_1 та ПП «КК «Коін».

Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року по справі відкрите провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 20).

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с. 34).

Позивач та його представник, діюча на підставі ордеру від 27 листопада 2023 року в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надали клопотання про підтримання позовних вимог та просили суд розглянути справу за їх відсутності (а.с. 25-26, 27, 28, 95).

Представник відповідача, діючий на підставі наказу ПП «КК «Коін» від 11 лютого 2023 року та ордеру від 25 січня 2024 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав відзив на позов (а.с. 58, 60-64, 87, 88).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ПП «КК «Коін» є юридичною особою, та діє на підставі Статуту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №305946 від 03 листопада 2023 року (а.с. 17-18, 57).

Встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується пенсійним посвідченням та відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 306460 від 06 листопада 2023 року (а.с. 6, 19).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 32, 50-51).

Встановлено, що 14 січня 2021року видано сертифікат готовності будинку по АДРЕСА_4 до експлуатації за реєстраційним номером №1У 123210104435 від 14 січня 2021 року.

01 травня 2021 року був складений акт приймання передачі багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 48-49).

Тобто, будинок по АДРЕСА_4 прийнятий до експлуатації.

Встановлено, що 19 червня 2021 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підставі довідки, серія та номер б/н, виданою 09 грудня 2020 року, видавник: ТОВ «СК Фамільний Дім»; акту приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданого 04 червня 2021 року, видавник: ТОВ «СК Фамільний Дім»/ ОСОБА_1 ; технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 04 червня 2021 року, видавник: ФОП ОСОБА_2 ; договору купівлі-продажу, майнових прав, серія та номер 6/48, виданого 09 грудня 2020 року, видавник: ТОВ «СК Фамільний Дім»/ ОСОБА_1

04 червня 2021 року між ПП «КК «Коін» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №МР6536 від 04 червня 2021 року, за умовами якого ПП «КК «Коін» (Управитель) зобов`язувалося надавати послуги, передбачені у п.1.2 цього Договору для забезпечення належної експлуатації житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_4 , а Замовник (Споживач) ОСОБА_1 своєчасно оплачувати витрати пов`язані із наданням таких послуг у строк та на умовах у відповіднос ті до цього Договору (а.с. 4-5).

Пунктами 6.1,6.2 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його укладення та вважається укладеним строком на два роки. Якщо за два місяця до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про розірвання цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим на наступний тотожній строк. Цей договір може бути розірваний достроково у випадках, передбаченим чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.3Договору припинення дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які на час такого при пинення залишилися невиконаними, якщо інше не випливає з підстав припинення цього договору або не погоджене сторонами.

Крім того, 04 червня 2021 року між ПП «КК «Коін» та ОСОБА_1 було укладено договір про відшкодування комунальних послуг №МР6536 від 04 червня 2021 року (а.с.52).

Судом встановлено, що у позивача існує заборгованість по житлово комунальним послугам в розмірі24747,16 грн., що підтверджується бухгалтерсько. Довідкою від 31 грудня 2023 рок (а.с. 70-73).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що між позивачем та відповідачем склалися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

За положеннями ч. 1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.

Відповідно до вимог п.1, 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7., п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.

Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ч. 1 ст.610ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 651,652 ЦК України зміна аборозірвання договорудопускається лишеза згодоюсторін,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Договірможе бутизмінено аборозірвано зарішенням судуна вимогуоднієї ізсторін уразі істотногопорушення договорудругою стороноюта вінших випадках,встановлених договоромабо законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разіістотної зміниобставин,якими стороникерувалися приукладенні договору,договір можебути зміненийабо розірванийза згодоюсторін,якщо іншене встановленодоговором абоне випливаєіз сутізобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторонине досяглизгоди щодоприведення договоруу відповідністьз обставинами,які істотнозмінились,або щодойого розірвання,договір можебути розірваний,а зпідстав,встановлених частиноючетвертою цієїстатті,-змінений зарішенням судуна вимогузаінтересованої сторониза наявностіодночасно такихумов: 1)в моментукладення договорусторони виходилиз того,що таказміна обставинне настане; 2)зміна обставинзумовлена причинами,які заінтересованасторона немогла усунутипісля їхвиникнення привсій турботливостіта обачності,які віднеї вимагалися; 3)виконання договорупорушило бспіввідношення майновихінтересів сторіні позбавилоб заінтересованусторону того,на щовона розраховувалапри укладеннідоговору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що уразі змінидоговору зобов`язаннясторін змінюютьсявідповідно дозмінених умовщодо предмета,місця,строків виконаннятощо. Уразі розірваннядоговору зобов`язаннясторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Пунктами 4,5ст.653ЦК Українивизначено,що сторонине маютьправа вимагатиповернення того,що буловиконане нимиза зобов`язаннямдо моментузміни аборозірвання договору,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Суд вважає, що обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, в односторонньому порядку договір про надання послуг №МР6536 від 04 червня 2021 року не може бути розірваний,

Відповідно доп.п.6.1,6.2Договорупро надання послуг № МР6536 від 04 червня 2021 року, Договір набирає чинності з моменту його укладення та вважається укладеним строком на два роки. Якщо за два місяця до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про розірвання цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим на наступний тотожній строк. Цей договір може бути розірваний достроково у випадках, передбаченим чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не вчинив належних дій для розірвання договору, а також не надав суду доказів істотного порушення договору другою стороною.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «КК «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у справі складає 1073,60 грн., який не сплачений позивачем при зверненні до суду, оскільки він, як інвалід 2 групи звільнений від оплати на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 15,16, 626,629,651 ЦК України, ст.1 Закону України «Про житлові комунальні послуги», ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Керуюча компанія «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 березня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда