Ухвала

від 11.03.2024 по справі 521/24904/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/24904/23

Пр. №2-др/521/29/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Ткач А.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесізаяву представника Приватного підприємства«Керуюча компанія«Коін»про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Керуюча компанія «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг,

встановив:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «КК «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг (справа №521/24904/23).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ПП «КК «Коін» про розірвання типових індивідуальних договорів про надання послуг.

У березні 2024 року від представника відповідача, діючого на підставіордеру від25січня 2024року,до суду надійшла заява, згідно якої останній просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 12112,00 грн.

Суд, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява представника ПП «КК «Коін» про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. ч. 3-4 статті 270ЦПК України передбачено,що суд,що ухваливрішення,ухвалює додатковесудове рішенняв томусамому складіпротягом десятиднів іздня надходженнявідповідної заяви.Додаткове судоверішення ухвалюєтьсяв томусамому порядку,що йсудове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Верховний Суд зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим ст. 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Дані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 06 грудня 2023 року (справа № 370/463/21, провадження № 61-10515св23)

На підтвердженнясвоїх повноваженьта понесенихвитрат позивачана правничудопомогу, представник позивача надав до суду ордер від 25 січня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000318, договір про надання правової допомоги №1 від 01 січня 2024 року, додаткова угода №1 до договору №1 від 01 січня 2024 року про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року, акт №1 здавання-приймання виконаних робіт від 27 лютого 2024 року.

Однак в підтвердження сплати позивачем витрат на правничі послуги, зокрема, не надано квитанції, платіжного доручення чи будь-якого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

На підставі викладеного, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 260, 261, 264, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

У прийнятті додаткового рішення за заявою представника Приватного підприємства«Керуюча компанія«Коін»про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Керуюча компанія«Коін» пророзірвання типовихіндивідуальних договорівпро наданняпослуг- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена у п`ятнадцятиденний строк шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя: О.М. Сегеда