Постанова

від 08.03.2024 по справі 447/2833/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2833/22 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/3481/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок Державного бюджету України, завдану бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 року за виконавчим листом №2-15/10, виданим Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що бездіяльністю державного виконавця йому завдано моральну шкоду, як пенсіонеру та людині похилого віку, яка виражається у принижені честі та гідності, а також ділової репутації.

Завдану моральну шкоду позивач оцінив у сумі 400 мільярдів гривень.

Зазначав, що бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання вищевказаного рішення визнана ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 року (справа №447/2314/16-ц), яка набрала законної сили 28.11.2016 року.

Окрім того, зазначав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Просив поновити строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, покликаючись на те, що строк подання заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст.ст.1173, 1174 ЦК України настав 28.11.2016 року і сплив 28.11.2019 року.

Стверджував, що вказаний строк ним пропущено з поважних причин, у зв`язку із перебуванням з 14.02.2017 року по 02.03.2017 року, з 30.12.2019 року по 10.01.2020 року, з 23.04.2021 року по 06.05.2021 року на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні та Новороздільській міській лікарні.

Також, у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок Державного бюджету України, завдану незаконними діями в.о. начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М.Т. щодо нерозгляду заяв про відвід державного виконавця Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Марутяка О.І.

Наголошував, що вищевказані незаконні дії визнані ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 року у справі №447/6/17, яка набрала законної сили 04.04.2017 року.

Вказував, що такі дії державного виконавця завдали йому моральну шкоду, яка виражається у принижені честі, гідності та ділової репутації.

Окрім того, зазначав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Зазначав, що строк для звернення до суду з даним позовом сплив 04.04.2020 року, тому просив поновити його, покликаючись на те, що з 30.12.2019 року по 10.01.2020 року та з 23.04.2021 року по 06.05.2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні та Новороздільській міській лікарні.

Також, у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок Державного бюджету України, завдану діями державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з винесення постанови від 25.12.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у зв`язку з винесенням державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О.І. зазначеної вище постанови, яку скасовано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 року у справі №447/57/14-ц, йому завдано моральну шкоду, як пенсіонеру та людині похилого віку, яка виражається в принижені честі та гідності, а також ділової репутації.

Окрім того, зазначав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Просив поновити строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, покликаючись на те, що ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 року у справі №447/2247/13-ц набрала законної сили 28.01.2014 року, тому строк подання заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст.ст.1173, 1174 ЦК України сплив 28.01.2017 року.

Зазначав, що з 18.06.2014 року по 07.07.2014 року, з 08.07.2014 року по 16.07.2014 року, з 29.12.2014 року по 06.01.2015 року, з 03.10.2016 року по 13.10.2016 року, з 14.02.2017 року по 02.03.2017 року, з 30.12.2019 року по 10.01.2020 року, з 23.04.2021 року по 06.05.2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні та Новороздільській міській лікарні, що на його переконання, є поважною причиною пропуску строку на подання позовної заяви.

Також, у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок Державного бюджету України, завдану діями державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. із внесення змін у мотивувальній та резолютивній частинах постанови від 10.06.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі №2-34/10.

Зазначав, що дії, вчинені державним виконавцем відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О.І., із внесення змін у мотивувальній та резолютивній частинах постанови від 10.06.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі №2-34/10, яку скасовано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 року (справа №447/2551/13-ц), визнано неправомірними.

Вказував, що такими діями йому завдано моральну шкоду, як пенсіонеру та людині похилого віку, яка виражається у принижені честі та гідності, а також ділової репутації.

Окрім того, зазначав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Просив поновити строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки такий, на його переконання, закінчився 09.12.2016 року, так як ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 року у справі №447/2551/13-ц набрала законної сили 09.12.2013 року.

Стверджував, що вказаний строк ним пропущено з поважних причин, у зв`язку з перебуванням з 18.06.2014 року по 07.07.2014 року, з 08.07.2014 року по 16.07.2014 року, з 29.12.2014 року по 06.01.2015 року, з 03.10.2016 року по 13.10.2016 року, з 14.02.2017 року по 02.03.2017 року, з 30.12.2019 року по 10.01.2020 року, з 23.04.2021 року по 06.05.2021 року на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні та Новороздільській міській лікарні.

Також, у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок Державного бюджету України, завдану бездіяльністю державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06.08.2010 року за виконавчим листом №2-15/10, виданим Миколаївським районним судом Львівської області 21.09.2015 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що бездіяльністю державного виконавця йому завдано моральну шкоду, як пенсіонеру та людині похилого віку, яка виражається в принижені честі та гідності, а також ділової репутації.

Завдану моральну шкоду позивач оцінив в сумі 400 мільярдів гривень.

Зазначав, що бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. з примусового виконання вищевказаного рішення визнана ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 року (справа №447/2314/16-ц), яка набрала законної сили 28.11.2016 року.

Окрім того, зазначав, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Просив поновити строк позовної давності для подання позову, покликаючись на те, що бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяка О.І. щодо примусового виконання вищевказаного рішення визнано ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 року (справа №447/2314/16-ц), яка набрала законної сили 28.11.2016 року, відтак, строк подання заяви про відшкодування моральної шкоди в порядку ст.ст.1173, 1174 ЦК України сплив 28.11.2019 року.

Стверджував, що вказаний строк ним пропущено з поважних причин, у зв`язку із перебуванням з 14.02.2017 року по 02.03.2017 року, з 30.12.2019 року по 10.01.2020 року, з 23.04.2021 року по 06.05.2021 року на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні та Новороздільській міській лікарні.

Ухвалами Миколаївського районного суду Львівської області від 27 червня 2023 року цивільну справу №447/849/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, цивільну справу №447/848/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди, цивільну справу №447/851/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року цивільну справу №447/2831/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди об`єднано водне провадження з цивільною справою №447/2833/22 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та присвоєно об`єднаній справі номер №447/2833/22.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .

Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт не погоджується з відмовою суду у задоволенні його позовних вимог, просить змінити рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року і задовольнити позовну заяву у справі №447/2833/22 та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету; задовольнити позовну заяву у справі №447/2831/22, об`єднаній в одне провадження зі справою №447/2833/22, і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету; задовольнити повторну позовну заяву у справі №447/848/23, об`єднаній в одне провадження зі справою №447/2833/22, і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету, задовольнити повторну позовну заяву у справі №447/849/23, об`єднаній в одне провадження зі справою №447/2833/22, і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету, задовольнити повторну позовну заяву у справі №447/851/23, об`єднаній в одне провадження зі справою №447/2833/22, і відшкодувати моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету.

Наголошує, що названими діями та бездіяльністю державних виконавців відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області, правонаступником якого є Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції ( м. Львів), йому завдано моральну шкоду, як пенсіонеру та людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.

Зазначає, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 квітня 2016 року (справа №456/105/16-к), яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено його позов про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 мільярдів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, щодо обставин, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, заявляти вимогу про відшкодування йому моральної шкоди в даній справі.

Вважає, що рішення суду є неповним, не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням ст.ст.95, 183, 263, 264, 265 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Зокрема, звертає увагу на недотримання вимог процесуального закону при складанні рішення, невідповідності вказаної судом у рішенні назви справи фактичній назві позовної заяви (позовних заяв), а викладених судом обставин та позовних вимог фактичним обставинам справи та змісту позовних вимог, зазначених ним в позовній заяві (позовних заявах), неправильному найменуванні відповідача, неправильному зазначенні дати подання позовної заяви (позовних заяв) до суду, відтак, вважає, що суд розглянув невідому йому позовну заяву (позовні заяви).

Також позивач покликається на порушення норм процесуального закону та допущення вказаних недоліків при постановленні судом ухвали від 20.04.2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в справі, у зв`язку з чим він подавав на ім`я голови суду заяви про постановлення окремої ухвали відносно головуючого судді.

Аналогічного змісту заяви він подавав й щодо допущених процесуальних порушень при постановленні судом ухвал від 04.04.2023 року та 04.05.2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в справі.

На переконання позивача, нерозгляд його заяв, адресованих голові суду, щодо видачі розпорядження про передачу справи до вищестоящого суду, в порядку ч.6 ст.31 ЦПК України, для постановлення окремої ухвали відносно головуючого судді, доводить на підставі ч.2 ст.353 ЦПК України, що рішенням суду порушено ч.1 ст.19 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Також позивач звертає увагу на порушення представником відповідача вимог процесуального закону при поданні до суду письмових пояснень, заяв та клопотань, зокрема, про закриття провадження у справі та застосування наслідків спливу позовної давності.

Не погоджується з висновками суду про недоведеність позовних вимог і наголошує на порушенні судом ч.3 ст.3 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.02.2024 року, є дата складення повного судового рішення 08.03.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, яке міститься у ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»,шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Таким чином, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду його скарг на дії та/або бездіяльність державних виконавців названого відділу ДВС, зокрема: ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2016 року (справа №447/2314/16-ц); ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2017 року у справі №447/6/17; ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2014 року у справі №447/57/14-ц; ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 17.09.2013 року (справа №447/2551/13-ц).

Разом з тим, сам факт задоволення (часткове задоволення) скарг позивача на дії чи бездіяльність державних виконавців не є достатньою підставою для висновку про заподіяння позивачу внаслідок такої дії (бездіяльності) та/або рішення органу державної виконавчої служби моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, зокрема, факту заподіяння шкоди, її розміру та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та заподіяною шкодою.

Безпідставними є покликання позивача на встановлення ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 року (справа №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016) факту заподіяння моральної шкоди в розмірі 400 мільярдів гривень, оскільки цією ухвалою лише зобов`язано посадову особу Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області вжити заходів щодо усунення порушень вимог ст.214 КПК України, допущених слідчим щодо внесення до ЄРДР відомостей по заяві ОСОБА_1 : дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела зазначити 11.12.2015 року; прізвище, ім`я, по батькові заявника або потерпілого зазначити ОСОБА_1 ; зазначити короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником ОСОБА_1 ; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог у даній справі.

При цьому, необхідно зазначити, що згідно з усталеної практики Верховного Суду, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість (безпідставність). Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (п.73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (п.80), від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (п.61), №522/2201/15-ц (п.62) та №522/2110/15-ц (п.61), від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (п.71), від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 (п.134), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (п.51)).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди із констатацією суду відповідних положень та висновків про неможливість застосування наслідків спливу позовної давності до безпідставних позовів, не заслуговують на увагу.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що немає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, в тому числі, й при постановленні ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення заявлених позивачем вимог і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 березня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич