Рішення

від 08.03.2024 по справі 709/14/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/14/24

2/709/145/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,

в с т а н о в и в:

ТДВ «Альянс Україна» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування завданої майнової шкоди.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що міжним таТОВ «БейоУкраїна» укладенодоговір добровільногострахування наземноготранспортного засобу,предметом якогоє майновіінтереси страхувальника,пов`язані зволодінням та/абокористування та/аборозпорядженням застрахованимтранспортним засобомта додатковимобладнанням заумови,що вонизазначені вдоговорі.Застрахованим автомобілемє «RenaultKadjar».За участівказаного автомобілята автомобіля«OpelKadett»під керуваннямвідповідача сталасядорожньо-транспортнапригода (далі ДТП),внаслідок чогозастрахований упозивача автомобіль«RenaultKadjar»отримав пошкодження.Постановою судувідповідача визнановинним уДТП тапритягнуто доадміністративної відповідальностіза ст.124КУпАП.Позивачем вказанаДТП визнанастраховим випадкомта виплаченострахове відшкодування.Цивільно-правовавідповідальність відповідачана моментнастання ДТПбула забезпеченав ПрАТ«СГ «ТАС»за договоромобов`язкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів,яким передбаченоліміт відповідальностіза шкодузаподіяну майну.ПрАТ «СГ«ТАС» сплатилона користьпозивача страховевідшкодування,однак залишиласярізниця міжфактичним розміршкоди тастраховою виплатою,яка підлягаєстягненню звідповідача накористь позивача. Посилаючись на приписи законодавства та судову практику Верховного Суду позивач просить стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди та судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 лютого

2024 року у задоволенні клопотання відповідача про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідного до якого останній стверджує, що матеріали справи не містять підтвердження виконання страхувальником обов`язків визначених у додатку № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту, зокрема письмового повідомлення страховика про зміну юридичної адреси, а тому страхувальник зобов`язаний повернути страховику отримане раніше страхове відшкодування. Відтак на думку відповідача позовні вимоги позивача повинні бути адресовані до ТОВ «Бейо Україна». Крім того, відповідач стверджує, що матеріали справи не містять відомостей про проходження водієм забезпеченого транспортного засобу, а саме «Renault Kadjar», перевірки на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в порядку визначеному чинним законодавством. При цьому розширена довідка ДАІ, що міститься в матеріалах справи, не містить вказівки працівників поліції щодо встановлення ознак будь-якого сп`яніння. Вказана довідка була наявна в матеріалах страхової справи, оскільки на неї є посилання в тексті страхового акту по страховому випадку. Відсутність в матеріалах справи доказів про відсутність у водія алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є невиконанням умов договору, а відтак страховик не мав права здійснювати страхове відшкодування. Разом з тим відповідач зазначає, що заява на виплату страхового відшкодування підписана неповноважною особою; відсутній вхідний номер та будь-яке підтвердження отримання такої заяви страховиком. Таку заяву необхідно вважати неподаною страхувальником, що є порушенням положень додатку № 1 до договору, а тому в страховика не наступив обов`язок на здійснення страхового відшкодування. Крім того, в матеріалах справи відсутній додаток № 2 до договору добровільного страхування, а тому встановити якою являється менша із величин: страхова сума або ринкова вартість на день настання страхового випадку на думку відповідача неможливо, що робить неможливим правильно розрахувати належне страхувальнику відшкодування. Відповідач також вважає, що ремонтна калькуляція виготовлена з порушенням Національного стандарту № 1, та в ній відсутня інформація щодо особи, яка виконувала розрахунки. Водночас відповідач вважає, що оцінювач, який проводив огляд та складав звіт не мав права цього робити, а тому доказ є неналежним, недостовірним та не достатнім в розумінні ЦПК України, та таким, що не доводить розмір матеріальної вимоги. Відповідач також стверджує, що має місце не регресна, а суброгаційна вимога, оскільки не відбулося припинення попередніх правовідносин та виникнення нових, пов`язаних із регресною вимогою. На думку відповідача в матеріалах справи відсутній доказ, який би підтвердив надання страховику з боку страхувальника права звертати до винуватця ДТП суброгаційну вимогу. Крім того, відповідач вважає за необхідне застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту настання страхового випадку він збіг, і на час подання позовної заяви закінчився.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він вказує, що в позовній заяві зазначено докази та на підставі яких документів здійснено відшкодування. Проведений розрахунок суми збитків відповідає умовам договору. Право вимоги страхового відшкодування позивач набув відповідного до вимог законодавства. Крім того, представник позивача вважає, що позовна давність, зокрема загальна позовна давність, не пропущена, оскільки з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин, у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції Covid-19, та внесено зміни до законодавства, якими строки позовної давності продовжено на час дії карантину. Разом з тим з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та відповідно до положень Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. На підставі викладеного представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому він вважав, що у представника позивача відсутні правові підстави на підписання процесуальних документів та представлення позивача в судовому провадженні, оскільки в ордері зазначено іншу юридичну особу ніж позивач, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Підтримав раніше викладену ним позицію у відзиві на позовну заяву. Водночас, щодо необхідності застосування строків позовної давності зазначив, що позовну заяву подано після відміни на всій території України карантину. Крім того, сама позовна заява та всі подані пізніше документи не містять жодних поважних причин пропуску строку позовної давності. Позивачем зазначено сам факт наявності карантинних обмежень та введення військового стану на території України, однак не наведено поважності причини пропуску процесуального строку, не подано заяв чи клопотань про його поновлення на подання позовної заяви. Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання сторони не викликалися.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч. 8 ст. 279 ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

14 листопада 2019 року позивач та ТОВ «Бейо Україна» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № MOD 19800 (а.с. 6-7).

Умови добровільного страхування наземного транспортного засобу визначені в додатку 1 до вказаного договору (а.с. 8-16).

Згідно з п. 3.1. додатку 1 до договору страхування, предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням за умови, що воно зазначене в договорі.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 372/3192/20 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 19). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться у відкритому доступі, вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до змісту вказаної постанови, 12 вересня 2020 року об 11:39 на перехресті сіл Германівка Степок Обухівського району Київської області, відповідач керуючи автомобілем марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміни, виїжджаючи на перехрестя не рівнозначних доріг не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав переваги в русі автомобілю марки «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на головній дорозі, внаслідок чого допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальних збитків.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини ДТП, а також винність відповідача у вчиненні цієї ДТП, що визначені у постанові Обухівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 372/3192/20, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

12 вересня 2020 року позивачем складено повідомлення про настання події з ознаками страхової (а.с. 20-21).

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 01 жовтня 2020 року вих. № 17310, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_2 складає 401383,52 грн., а його ринкова вартість на дату ДТП складає 524690,00 грн. (а.с. 22-64).

15 жовтня 2020 року ТОВ «Бейо Україна» звернулося до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування по справі № 2501/0137215 (а.с. 65).

Сума відшкодування, відповідно до акту по страховому випадку № 2501/0137215 від 16 жовтня 2020 року склала 254140,00 грн. (а.с. 66)., та цього ж дня отримана ТОВ «Бейо Україна», що підтверджується копією платіжної інструкції № 2228 від 16 жовтня 2020 року (а.с. 67).

Позивач направив претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу до

ПАТ «Страхова група «ТАС», в якому було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, на суму 251140,00 грн. (а.с. 68-69).

У своїй відповіді позивачу, ПАТ «Страхова група «ТАС» повідомило, що сума страхового відшкодування складе 130000,00 грн. та буде перерахована на відповідні реквізити позивача (а.с. 70).

Крім того, позивач направив на адресу відповідача претензію № 0137215, в якій просив останнього сплатити в добровільному порядку залишок страхового відшкодування у сумі 121140,00 грн. (а.с. 71-72).

18 жовтня 2021 року відповідач звернувся до позивача із запитом про надання матеріалів страхової справи (а.с. 73), на що отримав лист про часткове задоволення його запиту та неможливість надати повний перелік документів, у зв`язку з конфіденційністю інформації (а.с. 74).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Схожі положення кореспондуються і в ст. 108 Закону України «Про страхування» в чинній редакції, та в ст. 27 Закону України «Про страхування» в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04 липня

2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки позивач отримав часткову компенсацію страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн., а розмір шкоди становить 251140,00 грн., то різницю коштів у розмірі 121140,00 грн. необхідно стягнути з відповідача.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, з поміж іншого застосувавши строки позовної давності.

У поданій ним заяві зазначено, що страховий випадок (ДТП) наступив 12 вересня 2020 року, а тому строк позовної давності збіг 12 вересня 2023 року. Таким чином, на час звернення позивачем до суду з позовною заявою 25 грудня 2023 року, строк позовної давності збіг.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З 12 березня 2020 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби

COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом

SARS-CoV-2.

Як свідчить правовий висновок Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні запровадженно воєнний стан, який продовжено указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (в редакції до 30 січня 2024 року), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, який весь час безперервно продовжувався, та на час розгляду справи не закінчився, суд вважає, що застосування спливу позовної давності, про яку заявлено відповідачем, зокрема передбаченої ст. 257 ЦК України, є неможливим, та таким, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

(ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України).

Враховуючи те, що ДТП скоєна з вини відповідача, при цьому позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим поданий позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем подано заяву щодо розгляду питання про передачу пошкоджених складових частин особі, відповідальній за шкоду, в якій він просив передати йому пошкоджене майно, зокрема пошкоджені складові частини автомобіля «Renault Kadjar» д.н.з. НОМЕР_2 , однак, у зв`язку з тим, що вказане питання в порядку судової експертизи не вирішувалося, тому вказана заява розгляду не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2684,00 гривні судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товаристваз додатковоювідповідальністю «АльянсУкраїна» до ОСОБА_1 провідшкодування завданоїмайнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», суму завданої майнової шкоди у розмірі 121140,00 (сто двадцять одна тисяча сто сорок гривень 00 копійок) гривень та понесені судові витрати, які складаються із суми судового збору у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), а всього 123824,00 (сто двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 00 копійок) гривень.

Повні найменування сторін:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 21-Г, м. Київ, ЄДРПОУ 32253696.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко