Ухвала

від 07.03.2024 по справі 752/8772/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8772/22

Провадження № 1-кс/752/1133/24

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12022100000000357, відомості щодо якого внесені 16.06.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023 року у справі №752/8772/22 (провадження №1-кс/752/1308/23) у кримінальному провадженні №12022100000000357 від 16.06.2022 року, на грошові кошти у сумі 38 300 гривень, 65 002 доларів США та 22 765 євро, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В обгрунтування клопотання зазначає, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000357 від 16.06.2022 року. 14.02.2023 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 винесено ухвалу про арешт майна (справа 752/8772/22, провадження № 1-кс/752/1308/23) у кримінальному провадженні №12022100000000357 від 16.06.2022 та накладено арешт на грошові кошти в сумі 38 300 гривень, 65 002 доларів США, 22 765 євро, які належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучені 10.02.2022 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалу мотивовано тим, що 10.02.2023 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.01.2023 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено 38 300 гривень, 65 002 доларів США та 22 765 євро. Власники майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із вказаним рішенням не погоджуються, вважають вказаний арешт необґрунтованим. Вказують про те, що ОСОБА_10 з 19.03.2015р. і по теперішній час проживає та має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, провівши обшук за адресою проживання та реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , слідчими були вилучені кошти, які належать саме їм, а не ОСОБА_7 . Грошові кошти були отримані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході здійснення ними підприємницької діяльнсоті. З 1995 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюють у малому бізнесі та мають такі зареєстровані підприємства як ТОВ Фірма "Ювента", ПВКП "Атанор", де мають невелике виробництво металевого кухонного

обладнання, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 близько 5 років зареєстровані як фізичні особи - підприємці та займаються торгівлею металевих виробів. Підприємства є платниками податку на прибуток на загальних підставах, платниками ПДВ, платниками єдиного податку. Заборгованості по податках не мали. Про походження вилучених у ході обшуку грошових коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово повідомляли слідчій та прокурору. Вилучені кошти утримуються слідчими органами вже рік. При цьому ні на момент проведення обшуку, ні на момент накладення арешту, ні на даний час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодного статусу у кримінальному провадженні не мають, жодного разу після вилучення грошових коштів до слідчого не викликались. Будь-яка причетність грошових коштів до кримінального провопорушення не встановлена.

Слідчий, прокурор у судове засідання не з`явились, пояснень щодо вимог клопотання про скасування арешту майна не надали.

Розглянувши клопотання про скасування арешту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000357, відомості щодо якого внесені 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.02.2023р. накладено арешт у рамках кримінального провадження №12022100000000357 на грошові кошти у сумі 38 300 гривень, 65 002 доларів США та 22 765 євро.

Як вбачається з ухвали, арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

Так, частиною першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року, у кримінальному провадженні №12022100000000357 від 16.06.2022р., а саме на грошові кошти у сумі 38 300 гривень, 65 002 доларів США та 22 765 євро.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1