Постанова

від 06.03.2024 по справі 199/11233/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2864/24 Справа № 199/11233/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпрі апеляційнускаргу Керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №199/11233/23 за позовною заявою заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (суддя першої інстанції Подорець О.Б.), -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області звернувся до Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 накористь Кальчицькоїсільської радиДонецької областіземельної ділянкисільськогосподарського призначення,площею 2га зкадастровим номером1421784400:04:000:1421для веденняособистого селянськогогосподарства натериторії Малоянісольськоїсільської радиНікольського районуДонецької областіта стягнення з відповідача витрат на сплату судового збору в розмірі 4026,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Лівобережної окружноїпрокуратури Донецькоїобласті посилався на те, що 26 березня 2020 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 36127357 про право приватної власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку на території Малоянісольської сільськоїради Нікольськогорайону Донецькоїобласті за межами населених пунктів.

Підставоюдля внесеннятакого записустав наказГоловного управлінняДержгеокадастру уДонецькій області№ 1224-СГвід 10березня 2020року «Прозатвердження проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення державноївласності»,яким,начебто, ОСОБА_1 передано із земель державної власності у приватну власність спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421784400:04:000:1421.

За результатами опрацювання Лівобережною окружною прокуратурою даних офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, з`ясовано, що наказ № 1224-СГ від 10 березня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався та спірна земельна ділянка ОСОБА_1 не передавалась безоплатно у приватну власність, що також підтверджено і відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 20 січня 2023 року.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано належним чином завірену копію наказу № 1224-СГ від 04 березня 2020 року, але з іншим змістом, тобто про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га.

При цьому, під наказом № 1224-СГ від 10 березня 2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься в реєстраційній справі, зазначена посада та прізвище підписанта « ОСОБА_3 ».

Наказ № 1224-СГ від 04 березня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 2,0000 га, підписано в.о. начальника Тетяною Підгорною з накладенням її особистого підпису.

Тобто, зміст наказу № 1224-СГ від 04 березня 2020 року не відповідає змісту наказу з тим же номером, але іншою датою, що містяться у реєстраційній справі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421784400:04:000:1421.

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 10-28-0.152-8694/2-23 від 17 серпня 2023 зазначено, що 04 березня 2020 року та 10 березня 2020 року обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала ОСОБА_4 , яка і мала повноваження на підписання наказів з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Також за відомостями Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 4224-СГ від 03 вересня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області, однак наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.

Таким чином, державою ніколи не приймалось рішення про відчуження земельної ділянки 1421784400:04:000:1421, а остання вибула з державної власності поза її волею та у ОСОБА_1 не було законних підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку.

У грудні 2023 року заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області звернувся до Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська із заявою до ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1421784400:04:000:1421 площею 2,0000 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2063629414000), що знаходиться на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області, яка підлягає витребуванню з власності ОСОБА_1 на користь Кальчицької сільської ради Донецької області.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_1 не набула право власності на земельну ділянку у законний спосіб, що порушує інтереси держави. Враховуючи, що зазначена земельна ділянка знаходиться на території Кальчицької сільської ради, що перебуває тимчасово в окупації під час воєнного стану, тому вжиття забезпечення позову не зашкодить істотно правам та інтересам відповідача, враховуючи, що відповідачка по справі ОСОБА_1 на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що обумовлює вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміни її конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від03січня 2024 року у задоволенні заяви заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - відмовлено.

Не погодившись із ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2024року, Керівник Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області 17 січня 2024 року подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу мур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2024року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у цій справі, обґрунтовуючи це тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є порушенням норм процесуального права.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачкою на підставі наказу, який ніколи не приймався уповноваженим органом. Судом не надано оцінки доводам прокурора з приводу того, що відповідачка, яка має зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, на даний час має реальну можливість вільно розпорядитись спірною земельною ділянкою, що значно утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та інтереси держави продовжать порушуватись, що призведе до необхідності вжиття позивачем додаткових заходів та нових звернень до суду з метою захисту інтересів держави.

Відсутність на даний час будь-яких дій відповідачки, що могли б підтвердити її наміри здійснити відчуження земельної ділянки, не спростовують наявності у неї можливості безперешкодно розпорядитись земельною ділянкою, якщо не вжити таких заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив такі доводи прокурора, як і не зважав на предмет позовних вимог, які заявлені прокуратурою. На думку прокуратури, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого позитивного рішення суду за відсутності вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року виділені матеріали оскарження ухвали було витребувано з суду першої інстанції.

02 лютого 2024 року матеріали оскарження ухвали надійшли до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали направлено сторонам у справі засобами поштового зв`язку 07 лютого 2024 року та в електронні кабінети сторін 08 лютого 2024 року (а.с.82,83).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в загальному порядку на 06 березня 2024 року о 16 год. 10 хв.

Копію ухвали про призначення справи до розгляду та виклик в судове засідання сторонам направлено поштою 20 лютого 2024 року, до електронних кабінетів учасників справи 20 лютого 2024 року, які є доставленими того ж дня (а.с.85,86).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 06 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника Донецької обласної прокуратури Профатило О.П., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Керівника Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області задоволенню не підлягає наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви Керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на те, що висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Доводи апеляційної скарги Керівника Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області про те, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам прокурора, наведеним у заяві про забезпечення позову з приводу того, що відповідачка на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатися спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміни її конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, є безпідставними, оскільки заявником не долучено жодного доказу на підтвердження існування загрози вчинення відповідачкою дій щодо відчуження належного їй майна та можливості виконання ухвали про забезпечення позову з огляду на знаходження земельної ділянки на тимчасово окупованій території України.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги Керівника Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області про те, що існує загроза можливості невиконання рішення суду за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, є безпідставними, оскільки пунктом 14-I Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно дочастини другоїстатті 37-1цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи викладене вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2024 року і задоволення апеляційної скарги Керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Лівобережноїокружної прокуратуриДонецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В. Халаджи

Повний текст судового рішення складений 11 березня 2024 року

Суддя: О.Д.Канурна