Рішення

від 05.03.2024 по справі 472/11/24

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/11/24

Провадження №2/472/96/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2024 р. смт Веселинове

Веселинівський районнийсуд Миколаївськоїобласті ускладі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона має на праві приватної власності земельну ділянку площею 5, 5718 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Маючи намір продати належну їй земельну ділянку, вона звернулася за консультацією до нотаріальної контори, де їй повідомили про те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 213237044 від. 25.10.2022 р., на все її майно відділом державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 198239 від 27.01.2010 р.

24.11.2023року воназвернулася доПершого відділудержавної виконавчоїслужби уВознесенському районіМиколаївської області ПівденногоМіжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),із заявоюпро зняттяарешту з майна.

Але отримала повідомлення про те, що згідно АСВП та внаслідок перевірки журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчих проваджень, журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції та журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям за 2018-2023 роки, на виконання не надходили виконавчі провадження про стягнення боргів з неї та станом на 05.10.2023 року не перебувають. Підстав для зняття арештів з усього майна боржника у відділі відсутні. Надати більш детальну інформацію щодо виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у Веселинівському відділі ДВС, в яких вона мала статус Боржника неможливо, у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчих проваджень.

Оскільки виконавчі провадження відносно неї були знищені та ідентифікувати в якому саме виконавчому провадженні був накладений арешт не можливо, а також з урахуванням того, що арешт на нерухоме майно не знято, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, оскільки наявне обтяження створює перешкоди у здійсненні права володіти та розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою суду від 10.01.2024 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) О.Буланча надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, одночасно повідомила, що згідно АСВП щодо боржника ОСОБА_2 наявний арешт на все нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження 9454235 від 27.01.2010 року, підстава обтяження- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 198239, 27.01.2010, ВДВС Веселинівського РУЮ.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 має направі приватноївласності земельнуділянку площею 5, 5718 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, кадастровий номер земельної ділянки 4821755000:01:000:0114,право власності якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 48231523 від 25.10.2022 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 313241601 від 25.10.2022 р.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 213237044 від 25.10.2022 р., на все майно ОСОБА_2 відділом державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34226821) накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 198239 від 27.01.2010 р.

Відповідно до Договору іпотеки від 25 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль», як Іпотекодержателем, та позивачем ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, було укладено Договір Іпотеки, за яким в забезпечення Кредитного договору № 014/0021/82/128488 , ОСОБА_2 було заставлене належне їй майно, зокрема, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (надалі Житловий будинок), та земельна ділянка розміром 1257 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 4821755100:04:017:0167, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (надалі Земельна ділянка). Договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Веселинівського районного нотаріального округу Болгарчук О. Ф. (надалі Нотаріус) та зареєстрований в реєстрі за № 1850.

У зв`язкуз порушенням ОСОБА_2 умов Кредитногодоговору, ВАТ «РайффайзенБанк Аваль» 15 вересня 2009 року звернулося до Веселинівського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості.

Веселинівський районнийсуд Миколаївськоїобласті заочнимрішенням,ухваленим 18.11.2009р.у справі№ 2-437/2009,позов договору ВАТ «РайффайзенБанк Аваль» задовольнив,розірвав Кредитний договір№ 014/0021/82/128488, укладений19.09.2008року міжВАТ «РайффайзенБанк Аваль»та ОСОБА_2 та вирішив: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ВАТ „Райффайзен Банк Аваль в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за кредитом № 014/0021/82/128488 у розмірі 8730 (вісім тисяч сімсот тридцять) євро 74 цента, еквівалент в національній валюті 95897 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 58 коп., звернувши стягнення на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу будинку на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Рішення набрало законної сили 30.11.2009 р.

На виконання вище зазначеного рішення суду, відділом державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції було відкрите виконавче провадження, в ході якого виконавцем 27.01.2010 р. було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АА № 198239, на підставі якої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було зроблено запис про арешт нерухомого майна за № 9454235 від 27.01.2010 р.

Крім того, 23.01.2012 р. в цьому ж провадженні виконавцем було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 29392466, на підставі якої в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було зроблено запис про арешт нерухомого майна за № 12636360 від 19.06.2012 р.

Викладене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 213237044 від. 25.10.2022 р. та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за № 361110365 від 08.01.2024 р.

Згідно довідки Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області № 2120/14.6 від 02.08.2017 р., виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_2 боргів, згідно АСВП та внаслідок перевірки журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчих проваджень, журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції та журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям за 2014-2017 роки, на виконання надходили, але при цьому завершені згідно п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчі провадження станом на 02.08.2017 року не перебувають. Надати більш детальну інформацію не є можливим у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчих проваджень відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5 у зв`язку зі сплином строків зберігання.

Згідно повідомлення за № 47390 від 24.11.2023 р. позивача повідомлено про те, що, згідно АСВП та внаслідок перевірки журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчих проваджень, журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції та журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям за 2018-2023 роки, на виконання не надходили виконавчі провадження про стягнення боргів з неї та станом на 05.10.2023 року не перебувають.

Додатково повідомляєно, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень арешт на все нерухоме майно Реєстраційний номер обтяження: 9454235 від 27.01.2010 року. Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА № 198239, 27.01.2010, ВДВС Веселинівського РУЮ. Дані щодо підстави накладення вказаного арешту у відділі відсутні.

Надати більш детальну інформацію або надати матеріали виконавчого провадження не виявляється можливим, у зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчих проваджень відповідно до пункту 6 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої

служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2017 року № 699/30567 у зв`язку зі сплином строків зберігання».

Одночасно було повідомлено, що ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 08.01.2024, інформація щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Єдиному реєстрі боржників відсутня.

Ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на час винесення постанов про арешт майна, та ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до ст. 57 Закону 606-XIV, який діяв на час винесення постанов про арешт майна, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Аналогічна вказівка міститься й в ст. 56 діючого Закону України "Про виконавче провадження".

Ч. 2 ст. 57 Закону 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону N 606-ХІV "Наслідки завершення виконавчого провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Ч. 2 ст. 50 цього ж Закону встановлено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожа норма міститься й в Законі 1404-VIII. Зокрема, відповідно до ст. 40 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру

боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, вищевказаними положеннями закону на державного виконавця покладено обов`язок щодо зняття (скасування) арешту майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження.

Однак виконавчі провадження було завершено посадовими особами ДВС без вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна позивача, раніше накладеного у зв`язку з відкриттям виконавчих проваджень.

Як наслідок, записи про існування відповідного арешту досі містяться у Реєстрі обтяжень нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно із положеннями статті 18 Закону 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За такого, арешт, накладений у межах виконавчого провадження, з огляду на фактичне завершення останнього та знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, втратив своєю актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.

Верховний суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті і Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками надежних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Вказане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 1 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980СВ21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження N 61-18160СВ19) та від 13.07.2022 року у справі № 2/3001/806/11 (провадження № 61-3814СВ22).

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 № 203/3435/21 (61-5467СВ22).

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача (ів), відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд вважає невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації. Ч. 3 ст. 3 цього Закону встановлено, що обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Верховний Суд 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467 св22) дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі вищевикладеного, зважаючи, що виконавчі провадження, по відношенню до позивача були знищені та ідентифікувати в якому саме виконавчому провадженні був накладений арешт не можливо, а також з урахуванням того, що арешт на нерухоме майно не знято, з метою захисту прав та законних інтересів позивача, та усунення перешкоди у здійсненні права володіти та розпоряджатися майном, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 391 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 5, 19, 30, 175-177 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ), на праві власності нерухомим майном, шляхом:

-зняття обтяження з нерухомого майна, накладеного на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 198239, винесеною 27.01.2010 року відділом Державної виконавчої служби Веселинівського РУЮ, шляхом скасування арешту та обтяження з нерухомого майна та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей (запису) про обтяження: арешт нерухомого майна (реєстраційний номер

обтяження: 9454235), зареєстрований 27.01.2010 11:23:17 за № 9454235 реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України;

- зняття обтяження з нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , накладеного на підставі Постанови про арешт майна та оголошення зарони на його відчуження, винесеної старшим державним виконавцем ВДВС Веселинівського РУЮ Легкою О.В., шляхом скасування арешту та заборони на відчуження майна та виключення відомостей (запису) про обтяження: арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 12636360), зареєстрований 19.06.2012 14:32:36 за № 12636360 реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 11 березня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області С.С. Кучерявенко