Рішення

від 28.02.2024 по справі 177/1574/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1574/23

Провадження № 2/177/55/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 лютого 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваль Н.В.

за участі:

секретаря судового засідання Виноградова Д.В.

представника позивача Піціка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Криворізької РДА про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Піцик А.В., звернувся 08.08.2023 до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на самочинно реконструйований житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ.А, загальною площею 68,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., сараю літ. Б, погребу літ. В, сараю літ. Г, літнього душу літ. Д, вбиральні літ. Е, ворота № 1, огорожа № 2, та на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1221884700:02:001:0248, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після смерті якого, відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.

Після смерті батька позивач звернулась до нотаріальної контори для реалізації свого спадкового права, про те отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що згідно поданих документів на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виявлена реконструкція нерухомого майна без відповідного дозволу, а правовстановлюючі документи на такі зміни не оформлені, у зв`язку із чим позивачу запропоновано звернутися до суду.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Виконкому Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, представник третьої особи надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Криворізької РДА, в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, давши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.23). Родинний зв`язок між позивачем та померлим підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00038198937 (а.с.42 зворот).

За життя ОСОБА_4 , був власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1 (заг.пл.47,3 кв.м., житл.пл. 15,1 кв.м.), сараю Б, погребу В, про що свідчать копія договору дарування домоволодіння від 01.09.2004 (а.с.11) та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.12) та власником земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 1221884700:02:001:0248, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копія свідоцтва про право власності (а.с.17), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.18), Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.19-20).

Після смерті батька, відкрилася спадщина на належне йому за життя майно та позивач звернулась до нотаріальної контори для реалізації свого спадкового права, про те отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 25), у зв`язку із тим, що згідно поданих документів на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виявлена реконструкція нерухомого майна без відповідного дозволу, а правовстановлюючі документи на такі зміни не оформлені, у зв`язку із чим позивачу запропоновано звернутися до суду.

Обґрунтовуючи відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зазначила, що згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого 24.01.2023 ФОП ОСОБА_5 , реєстраційний номер № ТІ01:2204-3370-5821-9113 та відомостей про технічний стан об`єкту нерухомого майна від 21.01.2023, домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має наступний опис: житловий будинок житлового будинку А, загальною площею 68,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., сарай Б, погреб В, сарай Г, літній душ Д, вбиральня Е, ворота № 1, огорожа № 2.

Замовником не надано дозвільні документи на реконструкцію житлового будинку А та будівництво сараю Г, літнього душу Д, вбиральні Е. За рахунок реконструкції житлового будинку загальна площа змінилось з 47,3 кв.м. на 68,8 кв.м, житлова площа з 15.1 кв.м., на 45,2 кв.м.

Нотаріус, як державний реєстратор, відповідно до ст. 46-1 ЗУ «Про нотаріат», згідно п. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що після придбання померлим ОСОБА_4 , житлового будинку, останній його удосконалив, та після його смерті при виготовлені нового технічного паспорту при проведенні технічного обстеження, встановлено, про можливість надійної та безпечної експлуатації будинку, у зв`язку із чим, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на ново строєне нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма ч. 1 ст. 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не входять до складу спадщини об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до роз`яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.

Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що згідно Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року за № 158, зареєстрованого в МЮ України 28.08.2018 року за № 976/32428: для об`єктів збудованих (без оформлення дозвільних документів) у період з 05.08.1992 року до 09.04.2015 року, право власності оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Як видно з матеріалів справи самочинно збудоване нерухоме майно споруджено у період з 1939 по 2014 роки, тобто до 09.04.2015, таким чином право власності на зазначене майно оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Верховним Судому у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції об`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності.

Відповідно до пункту 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, які були чинними в Україні із 01 січня 2010 року:

- реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників;

- прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.(ч. 3 ст. 13).

Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що інформація про наявність у спадкодавця дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутні, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйований житловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Що стосується визнання права власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 1221884700:02:001:0248, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до наступного.

Відповідно до норми ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Статтею 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Оскільки закон пов`язує одночасний перехід права власності на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку на якій він розташований, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині так як позивачем не доведено та не обґрунтовано позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок, після фактичного розширення його площі внаслідок самочинного будівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька.

За наведених обставин суд вважає, що заявлені вимоги позивача не обґрунтовані, а тому слід відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 274, 279, 285 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Криворізької РДА про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.03.2024.

Суддя: