Рішення

від 06.03.2024 по справі 624/1140/23

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/1140/23

№ провадження 2/624/46/24

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 06 березня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/1140/23,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області,

представник третьої особи: Богинська Тетяна Іванівна,

суть вимог: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторони позивача.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття. Дозволити ОСОБА_3 , разові, періодичні побачення з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності батька дитини - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6 . Після народження дочки мати дитини ОСОБА_3 повідомила батькові дитини ОСОБА_1 про те, що вона не бажає опікуватися дочкою.

17 листопада 2023 року ОСОБА_7 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав не заперечує.

23 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини за адресою місця проживання батька: АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, мати дитини, яка проживає окремо, має право за попереднім погодженням з батьком та з урахуванням стану здоров`я дитини, зустрічатися з дитиною (за місцем проживання батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною.

Внаслідок поданої ОСОБА_1 заяви службою у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області було здійснено вихід на місце проживання дитини, де складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини.

Згідно даного акта батько ОСОБА_8 проживають з дочкою ОСОБА_4 удвох. Взаємовідносини між членами сім`ї задовільні. Батько з великою любов`ю ставиться до доньки. Батько сам займається вихованням малолітньої дитини, дитина забезпечена харчуванням, має все для розвитку та життя. Батько справляється з батьківськими обов`язками самостійно, проживаючи разом з донькою.

Отже, ОСОБА_7 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки. Вона не бажає за нею доглядати, наразі догляд та виховання дочки проводиться батьком самостійно. ОСОБА_3 лише інколи приходить провідувати дочку. Матеріально дочку мати не утримує, одяг, їжу, ліки чи інші необхідні речі дитині не купує.

Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

04 грудня 2023 року позивач в особі представника звернувся до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 04 грудня 2023 року судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року клопотання представника позивача про відмову від частини позовних вимог задоволено.

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року визнано обов`язковою явку в судове засідання учасників справи та відкладено розгляд справи на 06 березня 2024 рік.

В судовому засіданні учасники справи пояснили:

Позивач, зазначив, що відповідачка не хоче брати участь у вихованні дитини, не знає чому, можливо тому, що вона із міста, а він із села. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка просить позбавити їх батьківських прав, оскільки дитина їй не потрібна, не хоче її бачити, знаходитись поруч, бо їй тхне від неї, огидно, все бісить. Народила для чоловіка, бо він дуже просив, обіцяв опікуватися, дарувати квіти. Зараз не хоче мати нічого спільного із чоловіком та дитиною, бо вона навіть не схожа на неї. Хворою себе не вважає, не хоче їхати жити у село, зараз проживає у м. Харків, має ще одну доньку 8 років. Роз`їхались із відповідачем, бо не зійшлися характерами. Вважає, що нікому поганого нічого не зробила.

Представник третьої особи вказала, що родина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на обліку не перебували, жодних скарг від жителів села та сусідів не надходило. Вперше до служби в справах дітей звернулась з письмовою заявою ОСОБА_9 - 17 листопада 2023 року, про те, що вона відмовляється від своїх батьківських обов`язків у вихованні народженою нею дитиною. Також ОСОБА_9 не заперечила, щоб її позбавили батьківських прав. Цього ж дня була повідомлена обласну службу у справах дітей. За рекомендаціями обласної служби, проведено бесіду з ОСОБА_3 , але вона не була позитивно налаштована. Обстежено місце проживання ОСОБА_1 , де знаходилась дитина. В будинку було чисто, тепло, одяг та памперси також були наявними. Після того, як надійшла ухвала Кегичівського районного суду, службою було винесено питання на засіданні комісії селищної ради, яке відбулося 21 грудня 2023 року. На засідання також були запрошені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , але вони написали заяви про проведення засідання без їх участі. ОСОБА_10 повідомила, що не заперечує про позбавлення її батьківських прав. В свою чергу ОСОБА_1 також не заперечував. ОСОБА_1 сприяв, щоб його дружина виконувала батьківські обов`язки, звертався до спеціалістів-лікарів в лікарню, а також в обласну лікарню, намагався допомогти дружині подолати хвороби, які виникли після пологів, про що були надані висновки. ОСОБА_9 відмовлялась брати дитину на руки, не реагувала на дитячий плач. Відповідач зараз не проживає із своєю донькою.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 23 листопада 2023 року вбачається що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір стосовно місця проживання та утримання спільної малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначили місце проживання дитини разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, мати дитини, яка проживає окремо, має право за попереднім погодженням з батьком та з урахуванням стану здоров`я дитини, зустрічатися з дитиною (за місцем проживання батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною (копія нотаріально посвідченого договору, а.с.12-13).

17 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , не заперечує (копія, а.с.10).

Службою обстежено житлові-побутові умови проживання, ОСОБА_8 проживають з дочкою ОСОБА_4 удвох. Місце роботи батька - « ОСОБА_12 ». Взаємовідносини між членами сім`ї задовільні. Батько з великою любов`ю ставиться до доньки. Батько сам займається вихованням малолітньої дитини, дитина забезпечена харчуванням, має все для розвитку та життя. Батько справляється з батьківськими обов`язками самостійно, проживаючи разом з донькою, про що складено відповідний акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 листопада 2023 року (копія, а.с.14)

Згідно висновку від 22 грудня 2023 року № 04-30/3816 орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_9 стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у висновку зазначено, що мати дитини, ОСОБА_3 , після народження доньки відмовилися та самоусунулася піклуватися, займатися вихованням дитини. Відмовляється брати її на руки, годувати, не реагує на плач немовля.

ОСОБА_1 звернувся за допомогою для дружини ОСОБА_14 до спеціаліста в обласну клінічну лікарню міста Харкова. Лікар-консультант надав висновок: тривожний - депресивний синдром вегето - судинна дисфункція з лікворно - гіпертензійним, вестебуло - атактичним та вираженим астенігним синдромом, схильністю до синкопальних нападів та частих вегето - вісцеральних пароксидмів. Синдром хребтової артерії з вертебро- базилярною недостатністю.

ОСОБА_15 проживає окремо від дитини ОСОБА_4 , вона повідомила ОСОБА_16 , батька дитини, про те, що вона не бажає опікуватися донькою. На вмовляння ОСОБА_16 повернутися додому і виховувати дитину разом ОСОБА_17 категорично відмовилася спілкуватися та турбуватися про доньку. 17 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , не заперечує. З громадянкою ОСОБА_18 проведено профілактичну бесіду щодо даного факту і встановлено, що громадянка навмисно не виконує свої батьківські обов`язки та не дотримується рекомендацій, які їй надає служба у справах дітей та сім`ї (а.с.33-34).

Крім того, в судовому засіданні досліджено копії медичної документації ОСОБА_3 , в яких зазначено, що остання має захворювання, а саме: «тривожно-депресивний синдром з вегето-судинними пароксизмом післяпологовий період».

Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці ( ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Положеннями ч. 7 ст. 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі №462/4705/19.

Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення від 18 грудня 2008 року у справі за заявою «Saviny v. Ukraine», № 39948/06, § 50).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Досліджені судом докази дійсно підтверджують обставини окремого проживання відповідачки із своєю дитиною та дають суду підстави вважати, що відповідачка у певній мірі дійсно не виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Водночас позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідачка має захворювання «післяпологову депресію».

Позивачем також не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до доньки батьківських прав.

Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своєї малолітньої дитини не буде сприяти захисту інтересів останньої, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов`язків.

Суд також критично оцінює висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, зокрема опис щодо неналежної участі матері у вихованні доньки містить джерела походження інформації, якими є пояснення позивача. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дитини, її протиправну чи винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дитини, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав. А тому, за наведених обставин, висновок органу опіки та піклування не може бути беззаперечним доказом для підтвердження факту ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Таким чином, беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про злісне ухилення нею від виховання своєї дитини і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, у матеріалах справи відсутні.

Також, суд звертає увагу, на той факт, що позивач звернувся до суду з позовом, коли дитині ще не виповнилось і одного місяця.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідачка дійсно у певній мірі не виконувала свої батьківські обов`язки відносно малолітньої дитини, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить висновку про передчасність прийняття такого рішення та недоцільність позбавляти відповідачку батьківських прав, однак слід попередити її про необхідність зміни свого ставлення до обов`язку по вихованню дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Визнання позовних вимог відповідачкою в даному випадку не може бути визнане судом належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у спорі про позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, яка є малолітньою, суд приходить висновку, що у вимогі про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення аліментів.

За вимогами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При вищевикладених обставинах, судом враховується, що відповідачка є особою працездатного віку, законодавчо покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягнення на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_13 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття.

На вимогу ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.

Суд вважає, враховуючи, що позовна вимога в частині стягнення аліментів задоволено, то з відповідачки ОСОБА_3 в порядку ст.141 ЦПК України, та Закону України "Про судовий збір", підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60.

Таким чином, оскільки судом в частині позбавлення батьківських прав відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення нею повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків у відношенні до доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області або через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Комунарка Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33,

представник третьої особи: Богинська Тетяна Іванівна, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33.

Суддя Н.М. Куст