Постанова

від 21.11.2024 по справі 624/1140/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/1140/23 Головуючий суддя І інстанції Куст Н. М.

Провадження № 22-ц/818/2022/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про позбавлення батьківських прав

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Наталії Іванівни на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 06березня2024року,усправізапозовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття. Дозволити ОСОБА_3 , разові, періодичні побачення з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності батька дитини ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6 . Після народження дочки мати дитини ОСОБА_3 повідомила батькові дитини ОСОБА_1 про те, що вона не бажає опікуватися дочкою.

17 листопада 2023 року ОСОБА_7 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав не заперечує.

23 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини за адресою місця проживання батька: АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, мати дитини, яка проживає окремо, має право за попереднім погодженням з батьком та з урахуванням стану здоров`я дитини, зустрічатися з дитиною (за місцем проживання батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною.

Внаслідок поданої ОСОБА_1 заяви службою у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради Харківської області було здійснено вихід на місце проживання дитини, де складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини.

Згідно даного акта батько ОСОБА_8 проживають з дочкою ОСОБА_4 удвох. Взаємовідносини між членами сім`ї задовільні. Батько з великою любов`ю ставиться до доньки. Батько сам займається вихованням малолітньої дитини, дитина забезпечена харчуванням, має все для розвитку та життя. Батько справляється з батьківськими обов`язками самостійно, проживаючи разом з донькою.

Отже, ОСОБА_7 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки. Вона не бажає за нею доглядати, наразі догляд та виховання дочки проводиться батьком самостійно. ОСОБА_3 лише інколи приходить провідувати дочку. Матеріально дочку мати не утримує, одяг, їжу, ліки чи інші необхідні речі дитині не купує.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 04 грудня 2023 року і до досягнення нею повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків у відношенні до доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Тимошенко Н.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_9 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки. Не бажає за нею доглядати, наразі догляд та виховання проводиться батьком самостійно, ОСОБА_3 лише інколи приходить провідувати доньку, матеріально не утримує, одяг, їжу, ліки чи інші необхідні речі дитині не купує, тому відсутні підставі для відмови в задоволення вимог про позбавлення батьківських прав, а мотиві, наведені в рішенні суду є лише превентивними заходами впливу на матір, в разі, коли така матір проживає разом з дитиною, що в даному випадку не відповідає дійсності.

Відзив на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, тривалий час продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Досліджені судом докази дійсно підтверджують обставини окремого проживання відповідачки із своєю дитиною та дають суду підстави вважати, що відповідачка у певній мірі дійсно не виконує свої батьківські обов`язки щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Водночас позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідачка має захворювання «післяпологову депресію».

Позивачем також не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до доньки батьківських прав.

Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своєї малолітньої дитини не буде сприяти захисту інтересів останньої, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов`язків.

Суд також критично оцінив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських праввідповідачкищодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим, зокрема опис щодо неналежної участі матері у вихованні доньки містить джерела походження інформації, якими є пояснення позивача. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дитини, її протиправну чи винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дитини, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав. А тому, за наведених обставин, висновок органу опіки та піклування не може бути беззаперечним доказом для підтвердження факту ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а також застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6ст. 19 СК України).

Разом з тим, відповідачка дійсно у певній мірі не виконувала свої батьківські обов`язки відносно малолітньої дитини, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить висновку про передчасність прийняття такого рішення та недоцільність позбавляти відповідачку батьківських прав, однак слід попередити її про необхідність зміни свого ставлення до обов`язку по вихованню дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Судом також було враховано, що відповідачка є особою працездатного віку, зона зобов`язана згідно закону утримувати та виховувати власну дитину, тому з неї необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_10 у розмірі частки заробітку (доходу), до досягнення дитиною повноліття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюстатті 7 Сімейного кодексу України(далі -СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першоюстатті 164 СК Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 23 листопада 2023 року вбачається що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір стосовно місця проживання та утримання спільної малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначили місце проживання дитини разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, мати дитини, яка проживає окремо, має право за попереднім погодженням з батьком та з урахуванням стану здоров`я дитини, зустрічатися з дитиною (за місцем проживання батька) та без перешкод спілкуватися з дитиною (копія нотаріально посвідченого договору, а.с.12-13).

17 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , не заперечує (копія, а.с.10).

Службою обстежено житлові-побутові умови проживання, ОСОБА_8 проживають з дочкою ОСОБА_4 удвох. Місце роботи батька « ОСОБА_11 ». Взаємовідносини між членами сім`ї задовільні. Батько з великою любов`ю ставиться до доньки. Батько сам займається вихованням малолітньої дитини, дитина забезпечена харчуванням, має все для розвитку та життя. Батько справляється з батьківськими обов`язками самостійно, проживаючи разом з донькою, про що складено відповідний акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 листопада 2023 року (копія, а.с.14)

Згідно висновку від 22 грудня 2023 року № 04-30/3816 орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_12 стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у висновку зазначено, що мати дитини, ОСОБА_3 , після ОСОБА_13 доньки відмовилися та самоусунулася піклуватися, займатися вихованням дитини. Відмовляється брати її на руки, годувати, не реагує на плач немовля.

ОСОБА_1 звернувся за допомогою для дружини ОСОБА_14 до спеціаліста в обласну клінічну лікарню міста Харкова. Лікар-консультант надав висновок: тривожний - депресивний синдром вегето - судинна дисфункція з лікворно - гіпертензійним, вестебуло - атактичним та вираженим астенігним синдромом, схильністю до синкопальних нападів та частих вегето - вісцеральних пароксидмів. Синдром хребтової артерії з вертебро- базилярною недостатністю.

ОСОБА_15 проживає окремо від дитини ОСОБА_4 , вона повідомила ОСОБА_16 , батька дитини, про те, що вона не бажає опікуватися донькою. На вмовляння ОСОБА_16 повернутися додому і виховувати дитину разом ОСОБА_17 категорично відмовилася спілкуватися та турбуватися про доньку. 17 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до служби у справах дітей та сім`ї Кегичівської селищної ради заяву про те, що не бажає брати участі у вихованні та утриманні своєї доньки ОСОБА_4 . Проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , не заперечує. З громадянкою ОСОБА_18 проведено профілактичну бесіду щодо даного факту і встановлено, що громадянка навмисно не виконує свої батьківські обов`язки та не дотримується рекомендацій, які їй надає служба у справах дітей та сім`ї (а.с.33-34).

Крім того, в судовому засіданні досліджено копії медичної документації ОСОБА_3 , в яких зазначено, що остання має захворювання, а саме: «тривожно-депресивний синдром з вегето-судинними пароксизмом післяпологовий період».

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихстаттею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини шостоїстатті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

В даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першоюстатті 164 СК Українидля позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні. Мати проти позбавлення батьківських прав заперечує, про що вказує у апеляційній скарзі, має намір на відновлення відносин з сином, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування є таким, що має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від15 квітня 2021 року (справа № 243/13192/19-ц).

В даному випадку висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер, не містить посилань на виключні обставини, які могли б бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Посилання позивача на те, що донька проживає разом із ним та не бачиться із відповідачкою не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від17 червня 2021 року (справа №466/9380/17).

Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від06 жовтня 2021 року, справа № 320/5094/19).

Не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав і доводи позивача про те, що відповідач належним чином не утримує дитину.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначеностаттею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2021 року (справа № 459/3411/18).

Судом не встановлено обставин, які свідчили б про наявність безспірних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина. Доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенко Наталії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 06березня2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2024 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

О.В.Маміна