Ухвала

від 11.03.2024 по справі 953/1827/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1827/24

н/п 1-кс/953/1903/24

УХВАЛА

"11" березня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі- ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 22023220000001341 від 22.09.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм, Харківської області, українки, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України,-

встановив :

11.03.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Так, представниками держави-агресора, з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях було розпочато здійснення незаконного створення підконтрольних окупаційній владі адміністрацій, в тому числі на захопленій частині території Харківської області.

Так, під час тимчасової окупації м. Ізюм Харківської області, у громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 , наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, вступила у злочинну змову з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, добровільно надала згоду на призначення її на посаду директора ВПЗ № 5 КП «Почта Изюма».

ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, в групі з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, розуміючи, що самостійно не зможе реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, обіймаючи посаду начальника ВПЗ № 5 КП «Почта Изюма», одержувала, зберігала та в подальшому шляхом надання вказівок підпорядкованим їй листоношам організовувала поширення серед населення м. Ізюм, через відділення КП «Почта Изюма» пропагандистських газет «Харьков Z» та «Комсомольська правда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Підозрювана в судовому засіданні вину у пред`явленій підозрі визнала, пояснила , що працювала на пошті в період окупації , але посилалась на відсутність ризиків та міцні соціальні зв`язки. Просила відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, що вона не має наміру переховатися від органу досудового розслідування та суду.

Захисник підозрюваної заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, недоведеність підозри, просив відмовити в задоволенні клопотання, обрати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001341 від 22.09.2023.

11.03.2024 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні повідомленої підозри посилається на наступні докази: протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол огляду речей і документів від 25.09.2023; висновок комплексної судово психолого-лінгвістичної експертизи мовлення № 23566/23638 від 15.01.2024; копії документів виділених з матеріалів кримінального провадження № 22023220000000438 від 01.04.2023 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Зазначені докази, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Згідно з вимогою ч. 6ст. 176 КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4ст. 183 КПК Українипід час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину,передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Всі інші питанняфактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення -злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесусудового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним також зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_6 кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання винуватою у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, те, що підозрювана раніше не судима, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст..ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки остання підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зокрема за ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Керуючись ст. ст.177,178,182,183,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Клопотання слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 08.05.2024, включно, без визначення суми застави.

Зобов`язати слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області майора юстиції ОСОБА_5 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_6 про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 08.05.2024 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

Копію ухвали отримала

ОСОБА_6