Ухвала

від 12.03.2024 по справі 953/1827/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1827/24

н/п 1-кс/953/1932/24

УХВАЛА

"12" березня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 22023220000001341 від 22.09.2023 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 6 ст. 111-1 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання прокурора ОСОБА_3 по вказаному кримінальному провадженню, в якому він просить накласти арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні № 22023220000001341 від 22.09.2023 на нерухоме майно, а саме на квартиру, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ,шляхом заборониправа навідчуження тарозпорядження зазначениммайном.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 22023220000001341 від 22.09.2023, в якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до початку повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора (російської федерації), ОСОБА_4 будучи мешканкою м. Ізюм Харківської області, мала достатній досвід роботи у відділенні поштового зв`язку м. Ізюм АТ ХД «Укрпошта» в умовах незалежної України.

Саме, 24.02.2022 російською федерацією, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.

У результаті ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, 01 квітня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано м. Ізюм Харківської області із встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту. У зв`язку з чим в місті припинили свою роботу державні органи та установи, в тому числі АТ «Укрпошта».

Таким чином, ОСОБА_4 , як жителька м. Ізюм, де вона проживала на той час у кв. АДРЕСА_2 , за вищевказаних обставин опинилася на тимчасово окупованій території України.

В подальшому представниками держави-агресора, з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях було розпочато здійснення незаконного створення підконтрольних окупаційній владі адміністрацій, в тому числі на захопленій частині території Харківської області.

Під час тимчасової окупації представниками рф на тимчасово окупованій території Харківської області було створено т.зв. «Временную гражданскую администрацию Харьковской области» підпорядковану, керовану та фінансовану рф, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Харківської області.

10.06.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_5 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрации Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т.зв. «временной гражданской администрации Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).

18.07.2022 головою т.зв «временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_5 видано наказ № УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно з п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.

Так, головою т.зв. «военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области» було призначено громадянина України ОСОБА_6 .

Вподальшому,громадянка України (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) погодилася на пропозицію ОСОБА_6 добровільно зайняти посаду у новоствореному комунальному підприємстві окупаційної адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території, а саме посаду директора комунального підприємства «Почта Изюма».

Вподальшому,невстановленими підчас досудовогорозслідування особамив м.Ізюм Харківськоїобласті організованоредакцію,підготовку публікаційта друкгазет «ХарьковZ»та «Комсомольськаправда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

Завданням КП «Почта Изюма», серед іншого, було поширення серед населення зазначених пропагандистських газет «Харьков Z» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Так, під час тимчасової окупації м. Ізюм Харківської області, у громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , наприкінці травня 2022 року, точний день та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, вступила у злочинну змову з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, добровільно надала згоду на призначення її на посаду директора ВПЗ № 5 КП «Почта Изюма».

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою, в групі з директором КП «Почта Изюма» (досудове розслідування стосовно неї здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та іншими невстановленими особами, розуміючи, що самостійно не зможе реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на пособництво шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, обіймаючи посаду начальника ВПЗ № 5 КП «Почта Изюма», одержувала, зберігала та в подальшому шляхом надання вказівок підпорядкованим їй листоношам організовувала поширення серед населення м. Ізюм, через відділення КП «Почта Изюма» пропагандистських газет «Харьков Z» та «Комсомольська правда», в яких містилися матеріали на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, збройних формувань, у тому числі ідей проросійської спрямованості та геополітичних інтересів Російської Федерації, агітаційні матеріали, які мали на меті переконати українців, які є жителями окупованих територій, а також українського народу загалом, у тому, що Російська Федерація і її збройні сили не є їхнім ворогом, з турботою ставляться до жителів окупованих територій, надають їм та готові в подальшому надавати будь-яку допомогу і підтримку, а також нав`язати масовому адресату негативне ставлення до держави України та посіяти в українському суспільстві недовіру до органів державної влади України, її Збройних Сил, заперечуючи при цьому здійснення з боку РФ агресії відносно жителів тимчасово окупованих територій.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві шляхом надання засобів для здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, спрямованої на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, за відсутності ознак державної зради, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 на праві власності володіє нерухомим майном.

Так,відповідно довитягу №369207076 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що підозрюваній ОСОБА_4 на праві сумісної власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а тому у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваної, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та задля недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, повідомлений належним чином та своєчасно, на адресу суду надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Підозрювана та її захисник, та інші власники майна у судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що СВ УСБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001341 від 22.09.2023 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 6 ст. 111-1 КК України.

11.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 08.05.2024, включно, без визначення суми застави.

Згідно витягу №369207076 від 11.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить наступне нерухоме майно: частка квартири, загальною площею 48,4 кв.м., житловою площею 30,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2576890863040). Інші співвласники вказаного нерухомого майна невідомі.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання,

перетворення, пересування, передачі, відчуження. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Як зазначено вище, 11.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

Санкція ч.6 ст. 111-1 КК України передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання, оскільки прокурор довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення-злочин, накладання арешту на майно підозрюваної забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 6 ст. 111-1 КК України, однак клопотання підлягає задоволенню лише в частині накладення арешту на частку вказаної квартири, оскільки доказів, що підозрюваній належить вся квартира матеріали клопотання не містять.

Захід забезпечення у вигляді арешту майна підозрюваної, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, належного підозрюваній, відповідає завданням кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавлення таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт на частку квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2576890863040), що належатьна правіспільної частковоївласності ОСОБА_4 ,РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В решті клопотання відмовити.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1