Постанова

від 27.02.2024 по справі 926/3427/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа №926/3427/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

за участю представників учасників процесу:

від позивача Іванов С.В.-представник

від відповідача Фуркал С.О.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м.Чернівці №23/01-13/5284 від 29.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3716/23 від 06.12.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2023 (повний текст складено 10.11.2023, суддя Ніколаєв М.І.)

у справі № 926/3427/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛК Машинері, м.Чернівці

до відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м.Чернівці

про стягнення боргу в сумі 506 336,69 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

ТОВ ЛК Машинері звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення 394 099,94 грн інфляційних втрат та 66 062,76 грн 3 % річних, що нараховані за період з 10.09.2020 по 19.07.2023, 46 173,05 грн пені, нарахованої за період з 10.09.2020 по 10.03.2021.

Позов обґрунтований тим, що Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради у встановлений договором підряду №93/17 від 10.11.2017 строк за виконані позивачем підрядні роботи не розрахувався, у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2023 у справі №926/2212/20 позов задоволено частково та стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь ТОВ ЛК Машинері 109 484,04 грн основного боргу та 1 642,26 грн судового збору, у решті вимог про стягнення 661 370, 82 грн відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 у справі №926/2212/20 рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2023 скасовано та ухвалене нове рішення, яким стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь ТОВ ЛК Машинері 770 854,86 грн.

Оскільки відповідачем не сплачено встановлену судовим рішенням суму боргу, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 394 099,94 грн інфляційних втрат, 66 062,76 грн 3 % річних та 46 173,05 грн пені, нарахування якої передбачено умовами договору №93/17.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2023 у справі №926/3427/23 позов задоволено частково; стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь ТОВ ЛК Машинері 387 110,22 грн інфляційних втрат, 65 999,59 грн 3% річних, 46 173,05 грн пені та 7 489,24 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не оплатив виконану роботу у встановлений договором №93/17 строк (до 10.09.2020 включно), отже з відповідача слід стягнути 387 110,22 грн інфляційних втрат та 65 999,59 грн 3% річних за період з 11.09.2020 по 19.07. 2023 та 46 173,05 грн пені, як це просить позивач.

Також, судом встановлено, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений, тож до моменту звернення з даним позовом до суду річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені не сплив.

Короткий зміст вимог апеляційної скари та відзиву на апеляційну скаргу.

Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м.Чернівці подано апеляційну скаргу №23/01-13/5284 від 29.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3716/23 від 06.12.2023), в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2023 у справі №926/3427/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог про стягнення пені в розмірі 46 173,05 грн, посилаючись на те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог є незаконним і необгрунтованим, прийнятим із нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що не підлягає задоволенню стягнення вказаної суми неустойки. Розрахунок пені проведено позивачем за період з 10.09.2020 по 10.09.2021. Позивачем прострочено термін позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 46 173,05 грн.

Скаржник зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні зробив висновок, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений, тож до моменту звернення з даним позовом до суду річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені не сплив, оскільки річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 46 173,05 грн спливав 11.03.2021, вказаний строк (з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень ЦК України) було продовжено на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023. Після спливу цього строку, тобто з 01.07.2023, він вважається пропущеним.

Скаржник вважає, що позивач не звертався до суду щодо поновлення пропущеного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, жодні обставини не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, як наслідок позивач втратив право на стягнення зазначеної суми. З огляду на зазначене, підлягає відмові в задоволенні позовна заява щодо стягнення пені на суму 46 173,05 грн.

ТОВ «ЛК Машинері» відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобовязано скаржника надати суду докази сплати судового збору в сумі 1 038,90грн, виконати вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 19.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м.Чернівці №23/01-13/5284 від 29.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3716/23 від 06.12.2023), призначено розгляд справи №926/3427/23 на 23.01.2024.

23.01.2024 у зв`язку з відпусткою головуючої судді судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 29.01.2024 призначено судове засідання у справі №926/3427/23 на 27.02.2024.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.11.2017 між Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (замовник) та ТОВ ЛК Машинері (підрядник) укладено договір підряду №93/17, на умовах якого підрядник, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, зобов`язується виконати роботи з будівництва зливово-каналізаційних та водопровідних мереж по вул. Заставнянській мікрорайону "Роша" в м. Чернівцях (II черга), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору №93/17 договірна ціна визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця процедури закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 6 850,000 тис. грн з ПДВ і є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), ліміт асигнувань на 2017 рік становить 488,000 тис. грн з ПДВ. Джерело фінансування кошти міського бюджету.

Відповідно до п. 4.2 договору №93/17 оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками замовника-розпорядника коштів та підрядника.

За умовами, які викладені в пункті 4.4 договору №93/17, акти приймання виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника -розпорядника коштів не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника-розпорядника коштів протягом трьох днів перевіряє виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник-розпорядник коштів зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту підписання належно оформленого акта приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України.

Пунктом 5.1 договору №93/17 визначений строк виконання робіт підрядником не пізніше 01 червня 2018 (включно).

Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником-розпорядником. Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у Договір підряду (пункти 5.4 та 5.5).

За умовами підпунктів 6.3.3 та 6.3.5 договору №93/17 підрядник наділений правом своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за якісно виконані роботи та має інші права, передбачені договором підряду, цивільним і господарським кодексами України, загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві та іншими актами законодавства.

Пунктом 8.1 договору №93/17 передбачено, що порушення зобов`язань за договором підряду є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором підряду.

Згідно пункту 8.4 договору №93/17 за невиконання або неналежне виконання зобов`язання замовник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору №93/17 визначено, що він діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не пізніше 31.12.2018.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2023 у справі №926/2212/20 задоволено частково позов ТОВ "ЛК Машинері" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення боргу за договором підряду № 93/17 в сумі 770 854,86 грн, стягнуто з Департаменту 109 484,04 грн основного боргу та 1 642,26 грн судового збору, у решті вимог про стягнення основного боргу в сумі 661 370,82 грн у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2023 у справі №926/2212/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ "ЛК Машинері" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення боргу за договором підряду № 93/17 в сумі 770 854,86 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач необґрунтовано відмовився від підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за березень-серпень 2020 року, який отриманий відповідачем 27.08.2020, оскільки в матеріалах справи наявні докази в підтвердження надання вказаних у спірному акті послуг.

Факт отримання акту приймання виконаних будівельних робіт за березень-серпень 2020 року 27.08.2020 відповідач не заперечив.

Доказів погашення боргу за договором № 93/17 в сумі 770 854,86 грн суду не надано.

Оскільки відповідач вчасно не сплатив 770 854,86 грн основного боргу, позивач за порушення строків здійснення платежу за виконані роботи на підставі п. 8.4 договору № 93/17 просить стягнути з відповідача 46 173,05 грн пені, а відповідно до ст. 625 ЦК України 394 099,94 грн інфляційних втрат та 66 062,76 грн. 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини щодо виконання договору підряду.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 та 3 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2023 у справі №926/2212/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ "ЛК Машинері" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення боргу за договором підряду № 93/17 в сумі 770 854,86 грн.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем у справі перед позивачем зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт по договору підряду № 93/17 від 10.11.2017.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Згідно з ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми коштів (боргу), не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 27.08.2020 отримав акт приймання виконаних будівельних робіт за березень-серпень 2020 року.

Згідно умов договору №93/17 відповідач протягом трьох днів (до 31.08.2020 включно, з урахуванням того, що 30.08.2020 вихідний день) повинен був перевірити виконану роботу, підписати акт в частині фактично виконаних обсягів робіт та протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (у строк до 10.09.2020 включно) прийняти рішення про оплату за виконані роботи.

Враховуючи, що відповідач не оплатив виконану роботу у встановлений договором №93/17 строк (до 10.09.2020 включно), судова колегія, здійснивши перевірку нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що з відповідача слід стягнути 387 110,22 грн інфляційних втрат та 65 999,59 грн 3% річних за період з 11.09.2020 по 19.07. 2023.

В частині стягнення 6 989,72 грн інфляційних та 63,17 грн 3% річних слід відмовити, оскільки порушення відповідачем грошового зобов`язання мало місце з 11.09.2020, а не з 10.09.2020, як зазначено позивачем в розрахунку вищевказаних сум.

В цій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 8.4 договору №93/17 сторони узгодили, за невиконання або неналежне виконання зобов`язання замовник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення 46 173,05 грн пені за період з 10.09.2020 по 10.03.2021.

Судова колегія, здійснивши перерахунок пені, вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що обгрунтованим є розрахунок пені за період з 11.09.2020 по 11.03.2021 та становить 46 194,86 грн.

Однак, враховуючи, що суд згідно ч.2 ст. 237 ГПК України не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з відповідача слід стягнути 46 173,05 грн пені, як це просить позивач.

Щодо посилання скаржника на сплив позовної давності до вимог про стягнення пені, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами Договору пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань (пункт 6.7 Договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України.

Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2021, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року .

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, датою звернення позивача з цим позовом до суду є 07.08.2023, а період нарахування позивачем пені визначений з 11.09.2020 по 11.03.2021.

З огляду на викладене, згідно з приписами Закону № 540-IX строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені), продовжуються на строк дії карантину, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), отже, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо нарахування пені за період з 11.09.2020 по 11.03.2021 та звернення з даним позовом до суду.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові в частині вимог щодо стягнення пені в зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2023 у справі №926/3427/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м.Чернівці №23/01-13/5284 від 29.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3716/23 від 06.12.2023) без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.03.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.