Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/13846/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/13846/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023

у справі № 910/13846/22 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА"

про стягнення 721 133,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Матвеєва Олена Василівна (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" (далі-відповідач) про стягнення 721 133,19 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2020) позивач за актом приймання - передач від 30.06.2020 передав відповідачу в суборенду нерухоме майно, а відповідач зобов?язався сплачувати орендну плату, експлуатаційні послуги та відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг. Позивач наголошує, що ним виставлялись до оплати відповідні рахунки, проте, відповідач не здійснив оплату за користування майном, не сплатив експлуатаційні послуги та не відшкодував вартість спожитих комунальних послуг за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно, загалом в сумі 721 133,19 грн., які ним заявлені до стягнення. Нормативно в обгрунтування позову позивач послався на приписи ст. ст. 193, 286 Господарського кодексу України, ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 759, 762 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та листа ТПП № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, відповідач звільнений від плати за увесь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, зокрема внаслідок незаконної військової агресії російської федерації проти України, що є форс-мажором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи повідомлення позивачем відповідача про припинення договору та відсутність у матеріалах справи будь-яких інших доказів продовження дії договору, а відтак за умовами повідомлення договір є припиненим по спливу 10 календарних днів з моменту повідомлення про припинення, отже станом на момент розгляду справи договір суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020 є припиненим з 21.06.2022, у зв?язку з чим обумовлені договором та законом підстави для стягнення оплати за користування майном, експлуатаційних послуг та вартості спожитих комунальних послуг за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року загалом в сумі 721 133,19 грн. - відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Матвеєва Олена Василівна 29.04.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- висновки суду про наявність фактів, що свідчать про істотну зміну обставин, яку не могли передбачити сторони договору та яка безпосередньо впливає на виконання умов договору, не грунтуються на доказах, що були досліджені судом, адже відповідач не надав таких доказів;

- відповідачем не було доведено фактів, що перешкоджали йому повернути приміщення згідно чинного законодавства, оформивши повернення відповідним актом;

- судом не встановлено факту, що може свідчити про дострокове розірвання договору, підписанням сторонами акту приймання - передачі (повернення приміщення), що передбачено цивільним законодавством, а відповідачем не наведено фактів чи обставин, що об?єктивно унеможливлювали таке підписання;

- рахунки, надані позивачем, доводять факт належного виконання позивачем своїх зобов?язань саме за договором, зокрема і в період з 24.02.2022 по 21.06.2022;

- відповідач не виконав зобов?язання, передбачені договором та додатками до нього, не здійснив оплати, що передбачені договором;

- факт наявності договірних зобов?язань у сторін підтверджується договором, що не був розірваний;

- факт настання форс-мажорних обставин, що перешкоджали відповідачу виконати свої зобов?язання за договором, не було підтверджено належними та допустимими доказами, як і той факт, що відповідач не міг в установленому законом та договором порядку повернути приміщення орендарю та закріпити таке повернення актом приймання - передачі (повернення) приміщення.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

24.08.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому відповідач вказував на обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення а відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:

- відповідач не міг і не користувався, з незалежних від його волі обставин, суборендованим приміщенням з 24.02.2022, договір є припиненим, а приміщення повернуто позивачу на підставі акту приймання - передачі (повернення) приміщення з 21.06.2022;

- сторони у п. 18.4 договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020 домовились, що висновок ТПП України є достатнім доказом і беззаперечною підставою для кваліфікації певних обставин форс-мажорними;

- відповідач вжив всіх можливих заходів для повернення приміщення позивачу (підтверджується листами № 20220610-1 від 10.06.2022, 20220705-1 від 05.07.2022, № 20220719-1 від 19.07.2022, з якими надсилались і відповідні акти повернення приміщення), а фактами, що перешкоджали відповідачу повернути приміщення, є бездіяльність позивача;

- строк виконання зобов?язання з оплати нерозривно пов?язаний з виставленням орендарем та отримання суборендарем рахунку на оплату, проте, з 24.02.2022 відповідач не отримував рахунків, зазначених у позові.

Короткий зміст відповіді на відзив

21.11.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стосовно стверджуваних відповідачем обставин форс-мажору зазначав, що:

- запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання Відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію;

- відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023), у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 на всій території міста Києва велися активні бойові дії, що вказує на існування у цей період на території міста Києва обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають;

- позивачем не нараховувалась суборендна плата за Договором суборенди за період з березня по червень 2022 року (включно), а нараховувалися лише витрати з експлуатаційних послуг та компенсації/ відшкодування комунальних платежів, суборендна плата почала ним нараховуватися лише з липня 2022 року;

- умовами Договору суборенди погоджено, що незалежно від того, користується Відповідач спірним приміщенням, чи ні, плата за суборенду приміщення та інші платежі нараховуються у повному обсязі;

- висновок ТПП України № В-304 від 16.08.2022 при виникненні спору між сторонами Договору суборенди не може братись до уваги, як беззаперечна підстава для кваліфікації певних обставин як форс-мажорних, оскільки відповідач має довести суду, що обставини, засвідчені у висновку ТПП України, об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених Договором суборенди.

Також, стосовно доводів відповідача про неотримання рахунків - фактур, позивач вказував, що згідно з п. 22.4. Договору суборенди сторони погодили, що повідомлення, в т.ч. передбачені цим Договором документи, передані за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою, а також копії вказаних документів, мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами. Крім того, до п. 3.2. Договору суборенди визначено, що суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому Договорі, незалежно від факту отримання суборендарем відповідних рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою для оплати є цей Договір).

Позивач наголошує, що згідно листа відповідача від 24.05.2022 р. за вих. № 20220524-1 (абз. 3 арк. 2 листа Відповідача; арк. 117 матеріалів справи), Відповідач стверджує, що отримував від Позивача засобами електронної пошти рахунки за Договором суборенди. Таким чином, твердження відповідача про нерозривний зв`язок зобов`язання Відповідача з оплати платежів за Договором суборенди із виставленням позивачем рахунків на оплату, а також не отриманням відповідачем від позивача рахунків не відповідає дійсності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13846/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Мальченко А.О., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13846/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22.

17.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13846/22.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 17.05.2023 по 02.06.2023 та у відпустці - 05.06.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (06.06.2023).

У зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2023 у справі № 910/13846/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Станік С.Р., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

12.07.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (03.08.2023).

У зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.08.2023 у справі № 910/13846/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне прийняти апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 07.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкладено розгляд справи на 02.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкладено розгляд справи на 21.11.2023.

У зв`язку з тим, що суддя Шаптала Є.Ю. перебуватиме у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/13846/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 21.11.2023 у відпустці по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2023 у справі №910/13846/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 30.01.2024.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.01.2024 з`явились представники позивача (скаржника) та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 25.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Матвеєвою Оленою Василівною (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Док.ЮА" (суборендар) укладено Договір суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ, відповідно до умов якого орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язаний прийняти у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') та сплачувати плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020, договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в Додатку №1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання.

У Додатку №1 до Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020 сторони погодили, що строк суборенди становить 35 місяців з дати підписання акту приймання-передачі, але не пізніше 30.06.2020.

Строк суборенди починає свій перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю (п. 2.2 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020).

Відповідно до п. 2.3 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020, строк суборенди закінчується у дату, визначену Додатком №1, або у день дострокового розірвання договору (залежно від того, яка дата настане раніше), але у будь-якому випадку не пізніше дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Згідно з п. 8.1 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020? приміщення передається суборендарю на підставі акту приймання-передачі приміщення що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

У п. 8.5 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020 визначено, що повернення приміщення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

За актом приймання-передачі приміщення від 30.06.2020 відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А'), площею 215,78 кв.м.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказував, що станом на момент пред`явлення позову приміщення орендарю не повернуто за актом приймання-передачі (повернення) у зв`язку з чим суборендар використовує приміщення у власних цілях, а орендар продовжує нараховувати суборендну плату та інші передбачені Договором суборенди платежі.

Пункт 3.1. розділу 3 Договору визначає, що користування приміщенням є оплатним, плата за суборенду приміщення складається з: суборендної плати порядок нарахування якої визначено в розділі 4 Договору; плати за експлуатаційні послуги, порядок нарахування яких визначено в розділі 5 Договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що суборендар зобов?язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому договорі, незалежно від факту отримання рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою є цей договір).

Суборендна плата:

Згідно п. 4.1. розділу 4 Договору оренди, суборендна плата розраховувалась за формулою з урахуванням умов Додатку 1 (п.8 Додатку).

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 Договору оренди, суборендна плата за перший місяць суборендного користування сплачується Суборендарем по 07.07.2020.

Суборендна плата за всі наступні місяці суборендного користування сплачується суборендарем щомісяця до 25 -ого числа кожного місяця, який передує місяцю за який має здійснюватися оплата.

Рахунки виставляються орендарем з 1-ого по 5-те число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата.

Плата за експлуатаційні послуги:

Згідно п. 5.1. розділу 5 Договору, суборендар зобов`язаний щомісяця сплачувати орендарю плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування будівлі загалом і приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені в Додатку 1.

Згідно Додатку 1, плата за експлуатаційні послуги розраховувалась за формулою (п.10).

Плата за експлуатаційні послуги за перший місяць суборенди сплачується суборендарем по 07.07.2020.

Плата за експлуатаційні послуги за всі наступні місяці суборенди сплачується суборендарем щомісяця до 25 -ого числа кожного місяця, який передує місяцю за який має здійснюватися оплата.

Рахунки виставляються орендарем з 1-ого по 5-те число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата.

Крім сплати суборендної плати та експлуатаційних платежів, суборендар зобов`язався сплачувати орендарю витрати на забезпечення суборендованої площі та площ загального користування комунальними послугами (п. 6.1. розділ 6 Договору суборенди).

Пунктом 19.3 Договору сторони обумовили, що орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення суборендарю за 20 днів до запланованої дати розірвання у випадку настання будь-якої з обставин, передбачених п. 14.1 договору, а пунктом 19.4 договору сторони також обумовили і право орендаря розірвати відповідний договір якщо суборендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження приміщення та/або будівлі, у випадку неусунення суборендарем такого порушення протягом 3 календарних днів після направлення орендарем відповідної письмової вимоги; суборендар протягом 15 календарних днів не приступив до проведення ремонту приміщення, якщо обов?язок проведення ремонту був покладений на суборендаря.

Пунктом 19.5 Договору визначено, що повідомлення про розірвання договору надсилається суборендарю на адресу, зазначену в цьому договорі. Якщо суборендар не отримує такого повідомлення або з інших причин не отримав його, тоді повідомлення вважається врученим суборендарю, а договір розірваним в день повернення АТ «Укрпошта» поштового відправлення орендарю за закінченням терміну зберігання.

Також, пунктом 19.6 Договору сторони узгодили, що орендар та суборендар мають право на розірвання договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надсилання іншій стороні письмового повідомлення про таке розірвання за шість місяців до дати розірвання договору.

В свою чергу, 15.12.2021 між орендарем та суборендарем укладено додаткову угоду до Договору, в якій, зокрема, сторони погодили викласти пункт 19.6 Договору в наступній редакції: орендар має право на розірвання договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надсилання іншій стороні письмового повідомлення про таке розірвання за чотири місяці до дати розірвання договору. Суборендар має право на розірвання Договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надіслання орендарю письмового повідомлення про таке розірвання за чотири місяці до дати розірвання Договору.

31.12.2020 між орендарем та суборендарем укладено додаткову угоду (далі по тексту - Угода), у відповідності до якої сторони внесли зміни в Договір суборенди шляхом викладення пунктів Договору суборенди в новій редакції.

Згідно п. 1 зазначеної Угоди, сторони виклали в новій редакції характеристики приміщення з 01.01.2022, а саме: приміщення - розташоване на 5 поверсі Майнового комплексу №А5-01 загальною площею 215,78 квадратних метри, та розташоване на 4 поверсі Майнового комплексу приміщення № А4-24-2, загальною площею 53 квадратних метри характеристики яких зазначено у Додатках 2 та 4-5.

Акт приймання-передачі додаткового приміщення (53 м.кв.) підписано сторонами 01.01.2021.

01.09.2021 між орендарем та суборендарем укладено додаткову угоду стосовно доповнення Договору п. 6.1.1 стосовно розрахунку плати за спожиті комунальні послуги.

20.01.2022 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, де визначено розмір суборендної плати за лютий 2022 року.

08.02.2022 Сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, де визначено розмір суборендної плати за березень 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що на виконання умов Договору суборенди орендар здійснював виставлення рахунків суборендарю, однак починаючи з лютого 2022 року орендар порушує умови Договору суборенди в частині проведення розрахунків у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати суборендної плати, експлуатаційних послуг та компенсації комунальних послуг.

За твердженням позивача, суборендарем не сплачено в повному обсязі наступні рахунки:

- Рахунок на оплату від 01.02.2022 № 6 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 33 571 грн. 11 коп. (березень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 01.05.2022 № 19, на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (травень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 25.05.2022 року № 22 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 40 462 грн. 29 коп. (лютий - квітень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 31.05.2022 року №23 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (червень 2022);

- Рахунок на оплату від 17.06.2022 року № 26 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 3 051 грн. 98 коп. (травень 2022);

- Рахунок на оплату від 08.04.2022 року № 17 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (квітень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 01.07.2022 року № 27 на оплату cуборендної плати у розмірі: 69 196 грн. 95 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 34 598 грн. 48 коп., всього по рахунку: 103 795 грн. 43 коп. (липень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 12.08.2022 року № 35 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 2 279 грн. 56 коп. (липень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 13.07.2022 року № 30 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 2 134 грн. 54 коп. (червень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 29.07.2022 року № 31 на оплату cуборендної плати у розмірі: 95 140 грн. 06 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 47 568 грн. 19 коп., всього по рахунку: 142 708 грн. 25 коп. (серпень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 12.09.2022 року № 40 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 35 710 грн. 69 коп. (серпень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 12.08.2022 року № 187 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 1 957 грн. 51 коп.;

- Рахунок на оплату від 01.09.2022 року № 37 на оплату суборендної плати у розмірі: 95 140 грн. 06 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 47 568 грн. 19 коп., всього по рахунку: 142708 грн. 25 коп. (вересень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 13 жовтня 2022 року № 44 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 1 960 грн. 58 коп. (вересень 2022 року);

- Рахунок на оплату від 03.10.2022 року № 42 на оплату суборендної плати у розмірі: 95 140 грн. 06 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 47 568 грн. 19 коп., всього по рахунку: 142 708 грн. 25 коп.

Крім того, 18.05.2022 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія - повідомлення (накладна поштової установи про направлення 0870302995855), в якій позивач просив здійснити погашення заборгованості за Договором: за експлуатаційні послуги в сумі 102 768,07 грн. та компенсації комунальних послуг в сумі 58 718,78 грн.

В свою чергу, відповідачем разом з відзивом подано:

- лист № 202200301-1 від 01.03.2022 (направлений поштовим відправленням з описом вкладеного), яким відповідач повідомив позивача про прохання зупинити з 01.03.2022 нарахування орендної (суборендної) плати у зв?язку з форс-мажорними обставинами (внаслідок російського вторгнення на територію України 24.02.2022), посилаючись на лист ТПП № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 та ч. 6 ст. 762 ЦК України;

- лист №20220516-1 від 16.05.2022 (направлений поштовим відправленням 0200252788408 з описом вкладеного) про припинення порушення прав суборендаря та відновлення доступу до приміщення і речей;

- відповідь № 20220524-1 від 24.05.2022 на претензію б/н від 18.05.2022, в якій відповідач наголошував на наявності форс-мажорних обставин та вимагав припинити порушення законних прав суборендаря шляхом відновлення доступу до приміщення;

- лист № 20220610-1 від 10.06.2022 (направлений 10.06.2022 поштовим відправленням 0740500621838 з описом вкладеного), яким відповідач повідомив позивача про припинення Договору оренди у зв?язку з настанням форс-мажорних обставин, ТПП № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022;

- лист № 20220705-1 від 05.07.2022 направлений поштовим відправленням 0305718831631 з описом вкладеного), яким відповідач повідомив позивача про припинення Договору та необхідність зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати належних до сплати платежів, направлення уповноваженого представника позивача 19.07.2022 для прийняття приміщення;

- Акт від 19.07.2022, складений за участі представників відповідача, яким зафіксовано, що позивач (його представники) не прибули для прийняття приміщення з суборенди за відповідним Актом;

- лист № 20220719-1 від 19.07.2022 (направлений поштовим відправленням 0200252786324 з описом вкладеного), яким відповідач направив позивачу примірник підписаного відповідачем в односторонньому порядку Акту приймання - передачі (повернення) приміщення за Договором, а також Акт від 19.07.2022;

- висновок В-304 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP) від 16.08.2022, складений Івано-Франківською ТПП, щодо засвідчення настання істотної зміни обставин, що складаються з сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які впливають на виконання ТОВ «ДОК.ЮА» своїх зобов?язань за Договором суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020;

- лист № 20220829-1 від 29.08.2022 (направлений поштовим відправленням 0740500657913 з описом вкладеного), яким відповідач направив позивачу примірник висновку В-304 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP) від 16.08.2022, складений Івано-Франківською ТПП;

- заява до Солом?янського управління поліції ГУНП у м.Києві про вчинення кримінального правопорушення.

Також, відповідачем разом з відзивом було надано примірник ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/12089/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Док.ЮА» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни про визнання припиненим з 21.06.2022 Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020, у зв`язку з чим зобов`язати відповідача надати позивачу доступ до приміщення для звільнення його від власного майна.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108380392), яке набрало законної силі, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що:

- зважаючи на зміст порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «Док.ЮА» (неможливість забрати власне майно, яке залишилось в орендованих позивачем приміщеннях після припинення орендних правовідносин), суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання договору припиненим, у зв`язку з чим зобов`язати відповідача надати позивачу доступ до приміщення для звільнення йог від власних речей) не є ефективним способом захисту;

- при цьому, в даному випадку ефективним способом захисту є позов про витребування належного позивачу майна, яке перебуває у приміщенні, розташованому в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А'), яке орендувалось позивачем на умовах Договору суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020;

- обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №922/3308/20.

Отже, звертаючись до суду із позовом позивач вказував, що загальний розмір заборгованості зі сплати суборендної плати, експлуатаційних послуг та компенсації/відшкодування комунальних платежів за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року включно складає: 721 133 грн. 19 коп., які заявлені ним до стягнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що враховуючи повідомлення позивачем відповідача про припинення договору та відсутність у матеріалах справи будь-яких інших доказів продовження дії договору, а відтак за умовами повідомлення договір є припиненим по спливу 10 календарних днів з моменту повідомлення про припинення, отже станом на момент розгляду справи договір суборенди №КА/ССО/А5-01/МШ від 25.06.2020 є припиненим з 21.06.2022, у зв?язку з чим обумовлені договором та законом підстави для стягнення оплати за користування майном, експлуатаційних послуг та вартості спожитих комунальних послуг за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року загалом в сумі 721 133,19 грн. - відсутні.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Ч. 3 та ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.12.2021 між орендарем та суборендарем укладено додаткову угоду до Договору, в якій, зокрема, сторони погодили викласти пункт 19.6 Договору в наступній редакції:

- орендар (тобто позивач) має право на розірвання договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надсилання іншій стороні письмового повідомлення про таке розірвання за чотири місяці до дати розірвання договору;

- суборендар (тобто відповідач) має право на розірвання Договору незалежно від наявності вищевикладених підстав, за умови надіслання орендарю письмового повідомлення про таке розірвання за чотири місяці до дати розірвання Договору.

В свою чергу, відповідачем було направлено позивачу лист № 20220610-1 від 10.06.2022 направлений поштовим відправленням 0740500621838 з описом вкладеного), яким відповідач повідомив позивача про припинення Договору оренди у зв?язку з настанням форс-мажорних обставин, посилаючись на лист ТПП № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022.

Проте, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків зі сплати платежів за спірні періоди, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було, адже відповідний примірник висновку В-304 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP) від 16.08.2022, складений Івано-Франківською ТПП направлений відповідачем позивачу листом № 20220829-1 від 29.08.2022 (направлений поштовим відправленням 0740500657913 з описом вкладеного), тобто після направлення позивачу листа № 20220610-1 від 10.06.2022 про припинення Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання Відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023), у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 на всій території міста Києва велися активні бойові дії, що вказує на існування у цей період на території міста Києва обставин непереборної сили, за які сторони не відповідають.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем не нараховувалась суборендна плата за Договором суборенди за період з березня по червень 2022 року (включно), а нараховувалися лише витрати з експлуатаційних послуг та компенсації/ відшкодування комунальних платежів, суборендна плата почала ним нараховуватися лише з липня 2022 року.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин, зазначений у листі № 20220610-1 від 10.06.2022 (направлений 10.06.2022 поштовим відправленням 0740500621838 з описом вкладеного), не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що листом № 20220610-1 від 10.06.2022 відповідач реалізував право на припинення Договору, обумовлене пунктом 19.6 Договору (в редакції, додаткової угоди від 15.12.2021) та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, а тому відповідний Договір припинив свою дію через чотири місяці після надіслання вказаного листа, тобто 10.10.2022.

Ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Посилання відповідача на те, що в силу приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, якими на його переконання є обставини військового вторгнення російської федерації на територію України, - є необгрунтованими в контексті спірних правовідносин, адже не можуть однозначно засвідчувати неможливість використання такого майна ані відповідно до мети договору, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведена відповідачем обставина не є абсолютною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України, як підстави для звільнення його від сплати орендних платежів за період з лютого 2022 року по 10.10.2022.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі 910/7495/16 викладено правові висновки, згідно яких відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

В свою чергу, у даній справі відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин неможливості використання такого майна ані відповідно до мети договору, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а надані відповідачем докази фактично зводяться до наміру припинити суборендні правовідносини за Договором.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що саме відповідач реалізував право на припинення Договору, обумовлене пунктом 19.6 Договору (в редакції, додаткової угоди від 15.12.2021) та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, а тому відповідний Договір припинив свою дію через чотири місяці після надіслання вказаного листа, тобто 10.10.2022, у зв?язку з чим підстави для звільнення відповідача від сплати орендних платежів за період з лютого 2022 року по 10.10.2022 та відповідно, експлуатаційних та комунальних платежів - відсутні.

При цьому, як зазначено вище, подальше зазначення у листуванні відповідачем висновку В-304 про настання істотної зміни обставин (HARDSHIP) від 16.08.2022, складений Івано-Франківською ТПП направлений відповідачем позивачу листом № 20220829-1 від 29.08.2022 (направлений поштовим відправленням 0740500657913 з описом вкладеного), не спростовує обставину припинення Договору в порядку п. 19.6 Договору (в редакції, додаткової угоди від 15.12.2021) та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, саме внаслідок реалізації відповідачем обумовленого права на розірвання Договору в односторонньому порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні застосував ст. 79 Віденської конвенції 1980, CISG,яка набула чинності для України 01.02.1991, згідно якої сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана Конвенція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що:

- по-перше, статтею 1 вказаної Конвенції зазначено, що вказана Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: a) коли ці держави є Договірними державами; або b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави, проте, у спірні правовідносини стосуються договору суборенди, укладеного між сторонами, зареєстрованими в Україні;

- по друге, статтею 4 вказаної Конвенції визначено, що ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов`язання продавця і покупця, які випливають з такого договору, а між сторонами у даній справі укладено договір суборенди.

За аналогічних підстав не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і застосовані судом першої інстанції Правила Міжнародної Торгової Палати по врегулюванню договірних відносин (ICC Publication No 421 (0) on Force Majeure and Hardship) .

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України факт порушення відповідачем договірних зобов`язань за укладеним між сторонами Договором, а саме нездійснення оплати загалом в сумі 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп., яка сформована на підставі рахунків на оплату від 01.02.2022 № 6 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 33 571 грн. 11 коп. (березень 2022 року); від 01.05.2022 № 19, на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (травень 2022 року); від 25.05.2022 року № 22 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 40 462 грн. 29 коп. (лютий - квітень 2022 року); від 31.05.2022 року №23 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (червень 2022); від 17.06.2022 року № 26 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 3 051 грн. 98 коп. (травень 2022); від 08.04.2022 року № 17 на оплату оренди приміщення (експлуатаційних послуг) у розмірі: 34 598 грн. 48 коп. (квітень 2022 року); від 01.07.2022 року № 27 на оплату cуборендної плати у розмірі: 69 196 грн. 95 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 34 598 грн. 48 коп., всього по рахунку: 103 795 грн. 43 коп. (липень 2022 року); від 12.08.2022 року № 35 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 2 279 грн. 56 коп. (липень 2022 року); від 13.07.2022 року № 30 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 2 134 грн. 54 коп. (червень 2022 року); від 29.07.2022 року № 31 на оплату cуборендної плати у розмірі: 95 140 грн. 06 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 47 568 грн. 19 коп., всього по рахунку: 142 708 грн. 25 коп. (серпень 2022 року); від 12.09.2022 року № 40 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 35 710 грн. 69 коп. (серпень 2022 року); від 12.08.2022 року № 187 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 1 957 грн. 51 коп.; від 01.09.2022 року № 37 на оплату суборендної плати у розмірі: 95 140 грн. 06 коп. та експлуатаційних послуг у розмірі: 47 568 грн. 19 коп., всього по рахунку: 142708 грн. 25 коп. (вересень 2022 року); від 13 жовтня 2022 року № 44 на компенсацію (відшкодування) комунальних послуг у розмірі: 1 960 грн. 58 коп. (вересень 2022 року); від 03.10.2022 року № 42 (в частині орендної плати за лише 10 днів жовтня 2022 року, в сумі 3 069,03 грн. та 1 534, 46 грн експлуатаційних витрат), розрахованих згідно додатку до договору).

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що суборендар зобов?язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому договорі, незалежно від факту отримання рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою є цей договір), у зв?язку з чим доводи відповідача про неотримання ним рахунків - не є підставою для неоплати орендної плати за спірний період, експлуатаційних та комунальних платежів, в сумі 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп., яка сформована на підставі вищенаведених рахунків.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу приписів ст. 526, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України у відповідача перед позивачем наявний обов`язок сплатити суму боргу за Договором в розмірі 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп., адже належних та допустимих доказів сплати відповідачем належних платежів на вказану суму матеріали справи не містять, позивачем було доведено факт наявності заборгованості на вказану суму, який не спростовано відповідачем, а тому вимоги позивача в цій частині є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що оскільки за наслідками розгляду справи документально підтверджується, що укладений між сторонами Договір припинив свою дію через чотири місяці після надіслання відповідачем позивачу листа № 20220610-1 від 10.06.2022, тобто 10.10.2022, а тому підстави для нарахування спірних платежів після 10.10.2022 - відсутні у зв?язку з припиненням Договору шляхом його розірвання відповідачем в порядку реалізації права, обумовленого п. 19.6 Договору (в редакції, додаткової угоди від 15.12.2021), і відповідно, припиненню зобов?язань за Договором в силу приписів ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині вимог про стягнення 138 104,76 грн. (сума, що не охоплюється розрахунком, здісненим до 10.10.2022) - задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Усі інші міркування, доводи та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даній постанові щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни підлягає стягненню 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп. заборгованості. В решті вимог про стягнення заборгованості в сумі 138 104,76 грн. - слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни підлягає стягненню 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп. заборгованості. В решті вимог про стягнення заборгованості в сумі 138 104,76 грн. - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 745 (вісім тисяч сімсот сорок пять) грн. 43 коп. судового збору за подачу позову та 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 00 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги. В решті сплачений судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги - залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/13846/22 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

Позов Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" про стягнення 721 133,19 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" (01054 місто Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, код ЄДРПОУ 40564603) на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 583 028 (п?ятсот вісімдесят три тисячі двадцять вісім) грн. 43 коп. заборгованості та 8 745 (вісім тисяч сімсот сорок пять) грн. 43 коп. судового збору за подачу позову.

В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК.ЮА" (01054 місто Київ, вул. Івана Франка, буд. 30, код ЄДРПОУ 40564603) на користь Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 00 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги - залишити за скаржником.

5. В решті вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Матвеєвої Олени Василівни - відмовити.

6. Матеріали справи № 910/13846/22 повернути Господарському суду м. Києва, доручивши видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров