Постанова

від 28.02.2024 по справі 911/908/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 911/908/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Гоцалюк М.О.;

від відповідача: Тіт В.А.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 (повний текст складено 09.10.2023)

у справі № 911/908/23 (суддя Шевчук Н.В.)

за позовом Державного підприємства «Антонов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест»

про стягнення 21 411 404,62 грн штрафних санкцій за договором № ГБ-79ДП-2018 на виготовлення партії гальмівних коліс від 05.11.2018,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2023 року Державне підприємство «Антонов» (далі - ДП «Антонов», Підприємство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест» (далі - ТОВ «Гідробест», Товариство) 21 411 404,62 грн неустойки за порушення термінів виконання зобов`язань за Договором № ГБ-79ДП-2018 на виготовлення партії гальмівних коліс від 05.11.2018, з яких 15 502 869,82 - пеня та 5 908 534,80 грн - штраф.

В обґрунтування заявлених вимог Підприємство посилається на неналежне виконання Товариством зобов`язань за Договором №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018 в частині виготовлення та поставки оплаченого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2023 позов ДП «Антонов» до ТОВ «Гідробест» про стягнення 21 411 404,62 грн штрафних санкцій за договором №ГБ-79ДП-2018 на виготовлення партії гальмівних коліс від 05.11.2018 задоволено повністю.

Суд встановив, що Товариство зобов`язання за договором не виконало, а тому нарахування передбачених договором штрафних санкцій є правомірним, а їх розрахунок - арифметично вірним. Суд наголосив, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках; суд дійшов висновку про відсутність правових та інших підстав для зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ «Гідробест» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/908/23 скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з ТОВ «Гідробест» на користь ДП «Антонов» за договором №ГБ-79ДП-2018 на виготовлення партії гальмівних коліс від 05.11.2018, до 2 141 140,46 грн, з яких 1 550 286,98 грн - пеня та 590 853,48 грн - штраф.

ТОВ «Гідробест» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

Скаржник зазначає, що примусове виконання оскаржуваного рішення та стягнення з нього 21 411 404,62 грн штрафних санкцій призведе до накладання арешту на поточні рахунки Товариства, оскільки на банківських рахунках Товариства відсутні кошти в такому розмірі. Арешт банківських рахунків призведе до зупинки виплати заробітної плати 115 працівникам Товариства, розпочнеться скорочення працівників, що призведе до відсутності кваліфікованої робочої сили на підприємстві, зупиниться виробнича діяльність і як наслідок зупиниться виконання Товариством зобов`язань за договорами з контрагентами, в т.ч. і виконання робіт з поставки коліс за укладеним з Підприємством договором.

Скаржник відзначає, що завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зазначаючи, що неустойка не є джерелом отримання додаткового прибутку стягувачем, скаржник вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На думку апелянта, заявлений Підприємством розмір штрафних санкції не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, а відтак підлягає зменшенню.

Посилаючись на практику Верховного Суду, скаржник зазначає, що є неспівмірно високими штрафні санкції, які складають половину ціни договору, або третину ціни договору. У даній справі розмір штрафних санкцій становить майже третину ціни договору, а тому підлягає зменшенню.

На думку скаржника, стягнення непомірно великої за розміром неустойки не тільки не стимулюватиме його до виконання договору, а й взагалі унеможливить його виконання в майбутньому, оскільки стягнення неустойки у заявленому розмірі призведе до неплатоспроможності Товариства.

Апелянт просить суд звернути увагу не лише на наявність листа Торгово-промислової палати України, розміщеного на веб-сайті, що засвідчує існування форс-мажорних обставини у період з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, тобто до скасування (закінчення) воєнного стану, впровадженого у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а й на виданий саме Товариству Сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено існування для нього форс-мажорних обставин.

За наведених обставин скаржник вважає, що справедливим, добросовісним та розумним буде зменшення заявленої Позивачем неустойки на 90% за кожною вимогою пропорційно, а загалом - до 2 141 140,46 грн.

До апеляційної скарги Товариство додало докази щодо свого фінансового стану на день звернення з апеляційною скаргою. Скаржник зазначає, що вказані докази не були надані до суду першої інстанції, оскільки на час розгляду справи в місцевому суді даних доказів не існувало. За таких підстав Товариство просить суд визнати поважною причину неподання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Позиції учасників справи.

Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування; просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

У відповіді на відзив Товариство заперечило проти доводів відзиву на апеляційну скаргу, просило вимоги викладені апеляційній скарзі задовольнити в повному обсязі.

Підприємство надало пояснення, у якому не визнає та відхиляє наведені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу доводи та міркування апелянта повністю, просить залишити апеляційну скаргу Товариства без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Підприємство надало додаткові пояснення у справі, у яких повідомило, що 18.01.2024 йому надійшла пропозиція (лист вих. №039/101-24 від 17.01.2024) від ТОВ «Гідробест» укласти мирову угоду. За змістом цього листа відповідач зазначає про визнання порушення з його боку термінів виконання зобов`язань із виготовлення партії гальмівних коліс за договором, проте вважає за доцільне зменшити заявлені ДП «Антонов» штрафні санкції на 90% за кожною вимогою пропорційно, зменшивши загальний розмір штрафних санкцій до 2 141 140,46 грн, з яких 1 550 286,98 грн - пеня та 590 853,48 грн - штраф. Також Товариство запропонувало дійти взаєморозуміння шляхом вирішення існуючого спору мирним шляхом та повернення до виконання своїх зобов`язань за договором.

Підприємство повідомляє, що надало відповідь №126/1087-24 від 25.01.2024 щодо неможливості укладення мирової угоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/908/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Гідробест» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 до надходження матеріалів справи №911/908/23.

09.11.2023 матеріали справи №911/908/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Гідробест» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/908/23. Розгляд справи призначено на 11.12.2023.

11.12.2023 та 10.01.2024 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.01.2024 та до 29.01.2024 відповідно згідно ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкладено судове засідання на 28.02.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо наданих Товариством з апеляційною скаргою доказів колегія суддів зазначає таке.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суд відзначає, що подані Товариством з апеляційною скаргою докази щодо фінансового стану були створені після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, що виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також відзначає, що Товариство не зазначає причин, за яких докази щодо фінансового стану, які мали бути надані Товариством суду першої інстанції, не були надані з причини, що об`єктивно не залежала від Товариства.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

28.08.2018 ДП «Антонов» та ТОВ «Гідробест» прийняли спільне Рішення №178-521/18 по імпортозаміщенню гальмівного колеса КТ216, що застосовується в літаку Ан-178.

05.11.2018 ДП «Антонов» (покупець) та ТОВ «Гідробест» (продавець) уклали договір №ГБ-79ДП-2018 на виготовлення партії гальмівних коліс (далі - договір).

За умовами п. п. 1.1, 1.3 договору продавець зобов`язується на підставі спільного Рішення №178-521/18 від 12.08.2018 та Угоди №ГБ-79УП-2018 від 01.11.2018 виготовити та поставити покупцеві для проведення стендових випробувань та сертифікаційних льотних випробувань дослідну партію гальмівного колеса НВ45А (альтернативна гальмівного колеса КТ216) (далі - продукція), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію згідно з рахунками та накладними у повному об`ємі.

Найменування продукції, асортимент, кількість та ціна продукції, яка поставляється за цим договором, зазначені в Додатку №1 та Додатку №2, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна за договором становить 84 407 640,00 грн, що еквівалентно 3 001 818,85 долара США за курсом НБУ на 01.11.2018 1 долар США = 28.118832 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 14 067 940,00 грн.

Відповідно до п. п. 4.1-4.3 Договору оплата за Договором здійснюється наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 80% від суми договору рівними частинами протягом 24 місяців згідно з виставленими рахунками;

- наступні 10% оплачуються протягом 10 днів після повідомлення про готовність продукції до відвантаження;

- останні 10% - протягом 10 днів після передачі продукції покупцю.

Авансові платежі, зазначені в п. 4.1, виконуються в період з 10 по 20 число кожного місяця, починаючи з моменту підписання цього договору.

Днем оплати продукції вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п. 5.1 договору терміни поставки продукції - відповідно до додатку №2 до даного договору.

Як визначено п. 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати, відповідно до розділу IV Порядок здійснення оплати договору, термін поставки переноситься на термін затримки оплати.

Поставка продукції здійснюється на умовах EXW Київська область (за адресою, визначеною п. 5.3 договору).

Відповідно до умов даного Договору днем поставки продукції вважається день фактичної передачі продукції покупцю (п. 5.4 договору).

За умовами п. п. 5.5, 5.6 договору можлива поставка продукції партіями. Продавець здійснює поставку кожної партії продукції на основі видаткової накладної з додаванням необхідної експлуатаційної документації та оформленням технічного акта приймання продукції.

Право власності на продукцію, а також ризики випадкової втрати або пошкодження продукції переходять від продавця до покупця у момент підписання видаткової накладної (п. 5.7 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити рахунок, виставлений продавцем за замовлену продукцію, а продавець зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим Договором (підп. 6.1.1, 6.3.1 договору).

Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Застосування господарських санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання за Договором, не звільняє її від виконання зобов`язань (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення продавцем строків виготовлення та поставки продукції продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі семи відсотків від вартості вказаної продукції.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п. 8.1 договору).

За умовами п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків та відповідальності - до повного виконання сторонами зобов`язань по Договору (п. 10.1 договору).

За умовами п. 11.1 всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, що підписуються обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком №1 (Специфікація) до договору продавець зобов`язався виготовити та поставити покупцю наступну продукцію: Колесо гальмівне НВ45А в кількості 8 одиниць за ціною 7 815 520,00 грн без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 62 524 160,00 грн без ПДВ; Колесо (без гальма) НВ45 в кількості 3 одиниці за ціною 2 605 180,00 грн без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 7 815 540,00 грн без ПДВ. Загальна вартість продукції з ПДВ, що поставляється за даною Специфікацією, складає 84 407 640,00 грн.

Додатком №2 до договору (Графік та обсяг поставки виробів: колесо гальмівне НВ45А (альтернатива КТ216) під шину розміром 1120*450 модель 10А) передбачено, що колеса (без гальма) НВ45 в загальній кількості 3 одиниці повинні бути поставлені продавцем покупцю в термін - вересень 2019 року для проведення випробування на стійкість до: радіального навантаження; комбінованого радіального та бокового навантаження; надлишкового тиску (розвороту бортів). Колеса гальмівні НВ45А в загальній кількості 8 одиниць повинні бути поставлені продавцем покупцю в термін - червень 2020 року для проведення льотних випробувань та випробувань в умовах перерваного зльоту (RTO) у складі повітряного судна АН-178.

29.10.2019 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою Додаток №2 до договору виклали в новій редакції Додатку №1 до вказаної Додаткової угоди, зокрема, збільшили строки поставки продукції, щодо коліс (без гальма) НВ45 у кількості 3 одиниць - березень 2020 року та щодо гальмівних коліс НВ45А у кількості 8 одиниць - грудень 2020 року.

02.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, якою змінили порядок оплати продукції покупцем, зокрема:

- авансовий платіж в розмірі 61 898 936,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 10 316 489,33 грн, здійснюється рівними частинами протягом 22 місяців згідно з виставленими рахунками;

- залишок платежу у розмірі 22 508 704,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 3 751 450,67 грн, сплачується покупцем рівними частинами по 3 751 450,67 грн з ПДВ протягом 6 (шість) місяців згідно з виставленими рахунками після оплати авансового платежу в розмірі 61 898 936,00 грн з ПДВ.

Також цією Додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2021, а в частині розрахунків та відповідальності - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Внесено зміни до Додатку №1 (Специфікація) до Договору №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018: п. 3 «Кінцевий термін поставки продукції - червень 2020 року» замінено на «Кінцевий термін поставки продукції - лютий 2021 року».

Затверджено новий Додаток №1 «Графік та обсяг поставки виробів» до Додаткової угод №2 до Договору №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018, яким змінено дати поставки на лютий 2021 року та не більше 6 місяців після виконання п. 1 (табл. 1).

24.11.2021 сторони уклали Додаткову угоду №3 до договору, якою внесли, зокрема, такі зміни:

1. Стаття Х «Строк дії договору», п. 10.1 викласти в наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків та відповідальності - до повного виконання сторонами зобов`язань по договору";

2. Внести зміни до Додатку №1 (Специфікація) до договору №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018: пункт 3. "Кінцевий термін поставки продукції - лютий 2021 року" замінити на "Кінцевий термін поставки продукції - 10.03.2022";

4. Затвердити "Графік та обсяг поставки виробів" (Додаток №2 до договору №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018) в редакції додатку №1 до Додаткової угоди №3 до договору №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018.

Згідно з новим графіком колеса (без гальма) НВ45 в загальній кількості 3 одиниці повинні бути поставлені продавцем покупцю в термін січень 2022 року; колеса гальмівні НВ45А в загальній кількості 8 одиниць повинні бути поставлені продавцем покупцю в термін 10.03.2022.

Підприємство на виконання договору в редакції Додаткової угоди №2 від 02.09.2020 останній платіж авансового платежу здійснило 26.08.2020, а залишок грошових коштів у розмірі 22 508 704,00 грн з ПДВ остаточно сплатило 18.05.2021.

Станом на дату укладення Додаткової угоди №3 від 24.11.2021 до договору, якою було змінено «Графік та обсяг поставки виробів», Підприємство повністю виконало грошові зобов`язання перед ТОВ «Гідробест» та сплатило на користь продавця 84 407 640,00 грн. Будь-яких зауважень та/або заперечень з приводу неповноти виконання грошових зобов`язань покупця від продавця не надходило.

За твердженням Підприємства, Товариство в порушення п. 1.1, Розділу V, підп. 6.3.1 договору, а також п. п. 2, 4 Додаткової угоди №3 від 24.11.2021 до договору не виконало зобов`язання з поставки покупцю коліс (без гальма) НВ45 в кількості 3-ох одиниць в термін до січня 2022 року включно, а також не виконало зобов`язання з поставки покупцю коліс гальмівних НВ45A в кількості 8 одиниць в термін до 10.03.2022 включно.

Підприємство зазначає, що взагалі не отримувало від Товариства жодної з одиниць продукції, зазначеної в Додатку № 1 до договору (Специфікації), в обумовлені терміни.

23.08.2022 ДП «Антонов» звернулось до ТОВ «Гідробест» з претензією №126/6713-22 від 22.08.2022, в якій просило Товариство сплатити неустойку за порушення строків виконання зобов`язань за договором та поставити обумовлену договором продукцію.

У відповіді №415/101-22 від 28.09.2022 на претензію ТОВ «Гідробест» зазначило, що вважає звинувачення ДП «Антонов» безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, просило Підприємство негайно відкликати претензію.

Листом вих. №199/101-22 від 06.06.2022 ТОВ «Гідробест» відповідно до розділу «Обставини непереборної сили», викладеного у договорі, повідомило ДП «Антонов», що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх закінчення є надзвичайними, об`єктивними та невідворотними обставинами для Товариства, що призводять до неналежного виконання ним договірних зобов`язань.

Сертифікатом №3200-23-0068 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. №007/03.23 від 06.01.2023) Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; призупинення діяльності ТОВ «Гідробест» (період лютий-квітень 2022 року) щодо обов`язку (зобов`язання) виготовити та поставити для проведення стендових випробовувань та сертифікаційних льотних випробувань дослідну партію гальмівного колеса НВ45А (альтернатива гальмівного колеса КТ216) у термін до 10.03.2022 за договором на виготовлення партії гальмівних коліс №ГБ-79ДП-2018 від 05.11.2018, укладеним з ДП «Антонов». Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): 24.02.2022-30.04.2022.

ДП «Антонов» просить суд стягнути з ТОВ «Гідробест» 21 411 404,62 грн неустойки, а саме:

- 1 697 535,29 грн пені за порушення термінів виготовлення та поставки колеса (без гальма) НВ45 в кількості 3-ох одиниць, нарахованої за період з 01.02.2022 по 31.07.2022;

- 656 505,36 грн штрафу (7%) за порушення терміну виготовлення та поставки колеса (без гальма) НВ45 в кількості 3-ох одиниць;

- 13 805 334,53 грн пені за порушення терміну виготовлення та поставки колеса гальмівного НВ45А в кількості 8 одиниць, нарахованої за період з 11.03.2022 по 10.09.2022;

- 5 252 029,44 грн штрафу (7%) за порушення терміну виготовлення та поставки колеса гальмівного НВ45А в кількості 8 одиниць.

ТОВ «Гідробест» надало відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Товариство вважає заявлені позивачем вимоги та їх розрахунки такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки є надмірними для нього (відповідача).

ТОВ «Гідробест» зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення на території України воєнного стану стали підставою для невиконання зобов`язань за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин для Товариства. Відповідач наголошує, що терміни поставки продукції відтерміновувались, зокрема з причин порушення Підприємством строків виконання грошових зобов`язань за договором. Також відповідач зазначає, що виконання зобов`язань за спірним договором залежить від виконання зобов`язань за договором №ГБ-71ДП-2018 від 04.06.2018, укладеним між тими ж сторонами та умови якого позивачем не виконані, що у свою чергу виключає відповідальність ТОВ «Гідробест» за договором № ГБ-79ДП-2018.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відзиву заперечив та навів власні доводи на їх спростування.

ТОВ «Гідробест» подало клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просило зменшити розмір неустойки за договором до 2 000 000,00 грн.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, висновки Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18; зазначає, що заявлена Підприємством до стягнення неустойка становить 26% від загальної ціни договору, значно перевищує суму доходу та є надмірною для Товариства. Відповідач також відзначає, що здійснює спрямовані на виконання зобов`язання дії, зокрема, згідно з контрактом від 06.09.2022 замовило штамповки, необхідні для поставки гальмівних коліс.

ДП «Антонов» надало заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що Підприємство та Товариство уклали договір поставки, за умовами якого (в редакції Додаткової угоди №3 до договору) визначили кінцевим терміном поставки продукції 10.03.2022 та затвердили «Графік та обсяг поставки виробів» (Додаток №2 до договору) в редакції Додатку №1 до Додаткової угоди №3 до договору, згідно з яким колеса (без гальма) НВ45 в загальній кількості 3 одиниці повинні бути поставлені продавцем покупцю у термін - січень 2022 року; колеса гальмівні НВ45А в загальній кількості 8 одиниць повинні бути поставлені продавцем покупцю у термін - 10.03.2022.

У матеріали справи Товариство докази виконання ним зобов`язання за договором з виготовлення та поставки визначеної у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) продукції не надало.

Виходячи з визначених сторонами стоків поставки коліс, Товариство вважається таким, що порушило строк виконання зобов`язань з виготовлення та поставки продукції з 01.02.2022 в частині поставки коліс (без гальма) НВ45 у кількості 3-ох одиниць та з 11.03.2022 в частині поставки коліс гальмівних НВ45А в кількості 8 одиниць.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. А тому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд встановив, сторони у п. 7.3 договору узгодили, що у випадку порушення продавцем строків виготовлення та поставки продукції, продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі семи відсотків від вартості вказаної продукції.

Зважаючи на те, що позивач є державним підприємством, обов`язкове застосування таких штрафних санкцій на його користь передбачене ст. 231 Господарського кодексу України.

Перевіривши надані позивачем та здійснені судом першої інстанції розрахунки пені та штрафу на суми несвоєчасно виготовленої та поставленої продукції щодо 3-ох одиниць товару (9 378 648,00 грн) та щодо 8-ми одиниць товару (75 028 992,00 грн) за періоди з 01.02.2022 по 31.07.2022 та з 11.03.2022 по 10.09.2022, колегія суддів вважає їх правомірними та арифметично вірними.

Щодо доводів Товариства про наявність форс-мажорних обставин суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч. 4 ст. 219 ГК України).

Згідно зі ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У п. п. 8.1-8.3 договору сторони визначили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Суд встановив, що Товариство направило Підприємству лист від 06.06.2022 №199/101-22, у якому послалось на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану, та зазначило, що відповідно до розділу «Обставини непереборної сили», викладеного у договорі, повідомляє ДП «Антонов», що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх закінчення є надзвичайними, об`єктивними та невідворотними обставинами для Товариства, що призводять до неналежного виконання ним договірних зобов`язань.

Докази направлення зазначеного листа Товариство не надано, однак Підприємство підтверджує отримання цього листа 07.06.2022 та зауважує, що він направлений позивачу з порушеннями п. п. 8.2, 8.3 Договору.

Колегія суддів зважає на те, що умовами договору передбачено повідомлення про настання форс-мажорних обставин стороною протягом 5 днів з дня їх настання. Враховуючи дату вказаного листа (06.06.2022), Товариство направило його з пропуском 5-денного строку, визначеного договором.

Товариство надало у матеріали справи Сертифікат №3200-23-0068 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. №007/03.23 від 06.01.2023), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), період дії таких обставин: 24.02.2022-30.04.2022.

Підприємство зазначає, що йому стало відомо про цей сертифікат лише після ознайомлення з матеріалами відзиву.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки Торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (п. 76).

Сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 77).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Положення укладеного сторонами договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що постачальник не повідомив замовника в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідні підтверджуючі документи чи без них).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Колегія суддів відзначає, що лист Товариства з повідомленням про настання форс-мажорних обставин датовано 06.06.2022, в той час як згідно з сертифікатом №3200-23-0068 вбачається, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ТОВ «Гідробест» настав 24.02.2022 та закінчився 30.04.2022. Тобто лист від 06.06.2022 Товариство направило Підприємству вже після закінчення дії форс-мажорних обставин.

Суд відзначає, що оскільки дія обставин непереборної сили тривала більше 30-ти календарних днів, за умовами п. 8.4 договору ТОВ «Гідробест» в установленому порядку мало право розірвати договір шляхом укладення додаткової угоди і в такому випадку Товариство мало повернути Підприємству грошові кошти (передоплату), в частині не поставленої в строк продукції, протягом 5 днів з дня розірвання даного договору.

Таким чином, починаючи з травня 2022 року до звернення Підприємства з позовом у цій справі (березень 2023 року) включно Товариство мало можливість виконати зобов`язання за договором, оскільки форс-мажорні обставини відпали, проте цього не зробило.

Крім того, частина продукції за договором (колеса (без гальма) НВ45 у кількості 3-ох одиниць) мали бути виготовлені та поставлені покупцю ще в січні 2022 року, тобто до настання обставин непереборної сили.

Наведеним спростовуються доводи Товариства про неможливість виконання ним зобов`язань у зв`язку із бойовими діями на території Бучанського району Київської області, незначні пошкодження території підприємства внаслідок ворожих обстрілів, звільнення кваліфікованих кадрів та об`єктивної неможливості виконувати працівниками підприємства трудових функцій, оскільки такі зобов`язання за договором повинні були бути виконанні до настання форс-мажорних обставин.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство не довело того, що прострочення виконання ним зобов`язання за договором було зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а тому підстави для звільнення Товариства від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання з виготовлення та поставки продукції про відсутні.

Щодо клопотання про зменшення неустойки (з урахуванням відповідних доводів апеляційної скарги) колегія суддів зазначає таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.

Так, ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд відзначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Товариство у поданому клопотанні та у апеляційній скарзі зазначає, що сума неустойки значно перевищує суму його доходу та є надмірною для нього, стягнення неустойки може призвести до арешту рахунку, неможливості виконувати зобов`язання за іншими договорами, закуповувати сировину, виплачувати заробітну плату та, відповідно, звільнення більше 115 працівників товариства, втрати національного виробника оборонної сфери, а також інших наслідків, що витікають із вказаного. Товариство зазначає про загрозу доведення його до банкрутства.

Підприємство як у поданих суду першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу та поданих поясненнях проти зменшення неустойки заперечило та зазначило про відсутність для цього підстав.

З обставин цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судом першої інстанції, а відповідна мотивація викладена в судовому рішенні. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення неустойки та зазначає, що Товариство станом на 18.05.2021 отримало передоплату за договором у розмірі 84 407 640,00 грн у повному обсязі. Строки поставки гальмівних коліс у загальній кількості 11 одиниць неодноразово змінювались, остаточно погодженим строком поставки є січень 2022 року та 10.03.2022.

Натомість Товариство продукцію Підприємству станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення не поставило.

Так, укладаючи в листопаді 2018 року Договір № ГБ-79ДП-2018, сторони визначили строк виконання зобов`язань - два роки, до 31.12.2020 (який продовжувався згідно з Додатковими угодаами); з позовом Підприємство звернулось у березні 2023 року, а оскаржуване рішення було прийнято 21.09.2023. Тобто від дати укладення договору до звернення Підприємства з позовом пройшло 4,5 року, ще півроку тривав розгляд справи, що загалом складає майже 5 років. Однак Товариство зобов`язання не виконало навіть частково.

Оскільки Товариство взяло на себе зобов`язання з поставки продукції за договором, відповідно воно було обізнане про правові наслідки порушення строків поставки та існуючий порядок розрахунків штрафних санкцій. Тобто, погоджуючи поставку продукції, Товариство як постачальник мало усвідомлювати необхідність належного планування і виконання своїх зобов`язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що окрім позивача контрагентами Товариства є ще низка державних підприємств, які також формують оборонне замовлення, зокрема, колегія суддів зазначає, що Товариство здійснює підприємницьку діяльність та особисто і без примусу ухвалює рішення щодо того, чи укладати йому той чи інший договір чи не укладати його, а також чи може воно виконати те чи інше зобов`язання у той чи інший строк. Таким чином, Товариство, маючи триваючі (незакінчені) зобов`язання перед Підприємством та укладаючи нові договори з іншими контрагентами, взяло на себе додаткові зобов`язання перед ними, і відповідно, Товариство попередньо оцінило можливість належного виконання ним усіх цих зобов`язань, а також ризики їх невиконання, в т.ч. щодо штрафних санкцій.

Крім того, як доцільно зазначив суд першої інстанції, строк дії договору поставки № 16-22-553/ГБ від 27.10.2022 закінчився 31.03.2023 (постачальник зобов`язаний поставити товар до 27.01.2023 - Додаток № 1 до Договору), строк дії договору поставки № 16-22-608/ГБ від 22.11.2022 закінчиться 31.12.2023 (втім постачальник зобов`язаний поставити товар до 20.01.2023), строк дії договору поставки №1805/044 від 18.05.2022 сплинув 31.12.2022 (втім відповідно до Додатку №2 до Договору перша партія мала бути поставлена до 30.08.2022, друга - до 30.09.2022, третя - до 30.10.2022, четверта - до 30.11.2022, п`ята до 30.12.2022 Додаток №2), також відповідно до Додатку №1 до Договору №323 від 14.07.2022 - термін поставки продукції по специфікації №1 - до 31.07.2022, по специфікації №3 - до 28.10.2022, по специфікації №4 - до 30.11.2022, по специфікації №6 - до 25.05.2023.

Таким чином, якщо брати до уваги строки виконання зобов`язань за вказаними договорами, то Товариство мало їх виконати ще до подання ДП «Антонов» позовної заяви.

Щодо того, що 22.06.2023 Товариство уклало з Міністерством оборони України Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів за державні кошти №370/3/5/6/2/50, за умовами якого Товариство розмір прибутку постачальника чітко регламентовано Постановою КМУ №363 від 03.03.2021, колегія суддів зазначає таке.

Вказаний договір з МОУ Товариство уклало 22.06.2023, тобто після закінчення строку виконання зобов`язання за спірним договором та звернення Підприємства з позовом, що розглядається. Укладення договору з МОУ жодним чином не могло вплинути на вчасне виконання Товариством зобов`язання перед Підприємством.

Наявний у матеріалах справи витяг річної фінансової звітності відповідача за 2022 рік, на переконання суду, не може бути беззаперечною підставою зменшити розмір неустойки, оскільки такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими достатніми доказами, які свідчили би, що фінансове становище Товариства є безпорадним чи підприємство, наприклад, знаходиться у стані припинення.

У частині доводів Товариства про загрозу доведення його до банкрутства у разі стягнення на користь Підприємства штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що в даному випадку Товариство намагається «перекласти відповідальність» за здійснення ним своєї підприємницької діяльності на третіх осіб, оскільки штрафні санкції є наслідком невиконання ним взятого ним самим на себе зобов`язання і штрафні санкції за таке порушення не були для нього «сюрпризом», оскільки були узгоджені сторонами у договорі.

Тут суд відзначає, що за умовами п. 8.4 договору після того, як строк дії обставин непереборної сили перевищив 30 днів, Товариство мало право в установленому порядку розірвати договір шляхом укладення додаткової угоди і в такому випадку строк прострочення виконання ним зобов`язання та, відповідно, розмір штрафних санкцій, був би меншим.

Щодо доводів Товариства в частині співвідношення розмірів зобов`язання та штрафних санкцій колегія суддів відзначає, що в цьому конкретному випадку такий розмір складає не третину (як це вважає скаржник), а майже чверть і обумовлений саме повним тривалим невиконанням зобов`язання Товариством.

З огляду на вимоги апеляційної скарги колегія суддів також зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% за кожною вимогою пропорційно фактично нівелюватиме мету їх існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обстязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробест» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/908/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/908/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №911/908/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 7.03.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак