Ухвала

від 08.05.2024 по справі 911/908/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/908/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів: Євсіков О. О., Алданова С. О., Корсак В. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 (суддя Шевчук Н. В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробест" про стягнення 21 411 404,62 грн штрафних санкцій,

за участю представників:

позивача - Гацулюк М. О.,

відповідача - Тіт В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2023 року Державне підприємство "Антонов" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробест" (далі - Товариство) 21 411 404,62 грн неустойки, а саме:

- 1 697 535,29 грн пені за порушення термінів виготовлення та поставки колеса (без гальма) НВ45 у кількості трьох одиниць, нарахованої за період з 01.02. по 31.07.2022;

- 656 505,36 грн штрафу (7 %) за порушення терміну виготовлення та поставки колеса (без гальма) НВ45 в кількості трьох одиниць;

- 13 805 334,53 грн пені за порушення терміну виготовлення та поставки колеса гальмівного НВ45А в кількості восьми одиниць, нарахованої за період з 11.03. по 10.09.2022;

- 5 252 029,44 грн штрафу (7 %) за порушення терміну виготовлення та поставки колеса гальмівного НВ45А у кількості 8 одиниць, а всього 15 502 869,82 пені та 5 908 534,80 грн штрафу.

2. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на порушення Товариством термінів виконання зобов`язань за договором від 05.11.2018 № ГБ-79ДП-2018 на виготовлення та поставки гальмівних коліс.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Учасниками цього спору є Підприємство і Товариство, яке не виконало взяті на себе за договором від 05.11.2018 № ГБ-79ДП-2018 зобов`язання на виготовлення партії гальмівних коліс і не поставило їх Підприємству.

4. Так, за умовами названого вище договору покупець зобов`язався своєчасно та повністю оплатити рахунок, виставлений продавцем за замовлену продукцію, а продавець - поставити продукцію у визначені договором строки (пп. 6.1.1, 6.3.1 договору).

5. Товариство станом на 18.05.2021 повністю отримало передбачену цим договором передплату у розмірі 84 407 640 грн. Строки поставки гальмівних коліс у загальній кількості 11 одиниць неодноразово змінювались, остаточно погодженим строком поставки був січень 2022 року та 10.03.2022.

6. Натомість Товариство продукцію Підприємству не поставило.

7. Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку порушення продавцем строків виготовлення та поставки продукції продавець зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі 7 відсотків від вартості вказаної продукції.

8. У зв`язку з цим Підприємство звернулося до суду з позовом у цій справі про стягнення з Товариства пені та штрафу за порушення строків поставки.

9. Товариство, зі свого боку, вважає заявлені позивачем вимоги такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки є для нього надмірними. До того ж посилається на обставини введення на території України воєнного стану, що стали підставою для невиконання зобов`язань за названим договором. Просило зменшити розмір штрафних санкцій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. 21.09.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, про задоволення позову.

11. Судові рішення мотивовані тим, що Товариство зобов`язання за договором не виконало, а тому нарахування Підприємством штрафних санкцій є правомірним, а їх розрахунок - арифметично правильним. Суди не знайшли підстав для зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення з відповідача.

Короткий зміст касаційних скарг

12. Товариство оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове, яким зменшити присуджений до стягнення з нього розмір штрафних санкцій до 1 550 286,98 грн пені та 590 853,48 грн штрафу.

13. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.10.2020 у справі № 910/13801/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22 та від 23.03.2021 у справі № 921/580/19.

14. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- зупинення його роботи у результаті стягнення присудженої суми штрафних санкцій, що матиме негативний соціальний вплив на щонайменше 115 сімей працівників Товариства, призведе до відсутності кваліфікованої робочої сили на підприємстві, зупинення виробничої діяльності і, як наслідок, зупинення виконання Товариством зобов`язань за іншими договорами;

- наголошує на тому, що неустойка не є джерелом отримання додаткового прибутку стягувачем, вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;

- заявлений Підприємством розмір штрафних санкції не забезпечує балансу інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання; не стимулюватиме скаржника до виконання договору й унеможливить його виконання у майбутньому, оскільки призведе до неплатоспроможності Товариства;

- вважає, що справедливим, добросовісним і розумним є зменшення неустойки.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що висновки суду касаційної інстанції у наведених скаржником постановах не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі.

16. Підприємство також заявило клопотання про заміну його на правонаступника - Акціонерне товариство "Антонов", на підтвердження чого надало витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і наказ від 05.04.2024 "Про деякі питання створення Акціонерного товариства "Антонов". Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання з огляду на його обґрунтованість та приписи статті 52 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

17. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій прийнято постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

18. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

19. Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із судовими рішеннями про стягнення з відповідача заявленого позивачем розміру штрафних санкцій, які скаржник вважає надмірно великими, тоді як колегія суддів вважає, що по суті вони зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій.

20. Так, спірним питанням у цій справі є правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.

21. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

22. Тобто неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Такі висновки зробив Верховний Суд у пунктах 39-41 постанови від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23.

23. Відповідно до частини другої статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

24. Частиною ж третьою статті 551 ЦК визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

25. Судова практика щодо застосування цих норм наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 та від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися такими загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виняткових випадках з урахуванням всіх обставин справи.

26. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони та які мають бути доведені ними. При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК). Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20 та від 14.02.2024 у справі № 910/3015/23.

27. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.

28. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

29. З обставин цієї справи вбачається, що така оцінка проведена судами попередніх інстанцій і їх мотивування зроблено відповідно до усталених підходів, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги не спростовують їх. Адже аргументи касаційної скарги в цілому не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями Товариства спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, проте в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції таких повноважень немає.

30. Як зазначалося раніше, скаржник посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких міститься у пункті 13 цієї ухвали, позаяк не згоден із відсутністю підстав для зменшення заявленого Підприємством розміру штрафних санкцій.

31. Разом з тим, вирішуючи питання про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, суди попередніх інстанцій оцінили надані сторонами докази та, врахувавши встановлені наведені вище обставини, у тому числі те, що нарахований позивачем розмір штрафних санкцій не має ознак каральної санкції, дійшли висновку про відсутність підстав для їх зменшення. Висновки судів про застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду. Застосування судами цих норм залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих доказів, що входило у предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

32. До того ж об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, у питаннях щодо підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

33. Позиція щодо повноважень суду на зменшення неустойки відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, є більш пізньою у часі у порівнянні з тими правовими позиціями, якими обґрунтовані доводи касаційної скарги, наведені скаржником у справі, що розглядається. Тому саме цю правову позицію суд касаційної інстанції враховує, до того ж висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях їй не суперечать.

34. Звідси неузгодженості у питаннях застосування цих приписів матеріального права між здійсненим місцевим й апеляційним господарськими судами правозастосуванням у цій справі та Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник, немає.

35. Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

36. Для касаційного оскарження судових рішень, а відтак, і для їх касаційного перегляду мають існувати виключні випадки, наявність яких скаржник не навів.

37. Отже, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

39. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/908/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Л. І. Рогач