Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/405/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/405/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Алданової С.О.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

прокуратури - не з`явились

від позивача-1 - Потапова Г.М.

від позивача-2- Самойлович О.В.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. (повний текст складено 07.03.2023 р.)

у справі № 910/405/23 (суддя - Котков О.В.)

за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

У січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 20.10.2021 р. до договору про закупівлю № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р., яка укладена між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костанза», та стягнення з 110814,20 грн.

Вимоги прокурора обґрунтовані тим, що додаткову угоду № 1 від 20.10.2021 р. укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору, що є підставою для визнання її недійсною на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Також з відповідача підлягають стягненню надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 110814,20 грн на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. у справі № 910/405/23 залишено без розгляду позовну заяву керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" м. Києва.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на наявність у нього повноважень на представництво в суді законних інтересів держави, посилаючись на те, що додаткова угода № 1 від 20.10.2021 р. до договору про закупівлю товару № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р. укладена з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки при укладанні оспорюваної додаткової угоди № 1 від 20.10.2021 р. відповідачем не доведено коливання цін на сіль та їх збільшення станом на жовтень 2021 року, тому додаткову угоду № 1 від 20.10.2021 р. укладено без документального підтвердження коливання цін на сіль на ринку. Враховуючи те, що фінансування договору від 12.07.2021 р. № 37-05/21-7 проводилося за рахунок бюджету територіальної громади міста Києва, уповноваженим державою органом здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Київська міська рада. Встановивши порушення законодавства про публічні закупівлі, порушення інтересів держави, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва 15.06.2022 р. на адресу Київської міської ради спрямовано листа щодо виявлених порушень законодавства, який був скерований до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). У листі від 27.06.2022 р. Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив про відсутність інформації про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі відповідно до листа прокуратури, контроль зазначеної закупівлі не здійснювався, заходи цивільно-правового характеру не вживалися.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/405/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. у справі № 910/405/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/405/23.

До суду 27.03.2023 р. надійшов супровідний лист, до якого додано платіжну інструкцію № 432 від 23.03.2023 р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу у розмірі 2684,00 грн.

До суду 05.04.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/405/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/405/23 та призначено до розгляду на 09.05.2023 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1635/23 від 08.05.2023 р. у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/405/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/405/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. справу № 910/405/23 за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

До суду 09.05.2023 р. від Київської міської прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 р. зупинено апеляційне провадження у справі № 910/405/23 до перегляду судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах та зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 905/1907/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 910/405/23 та призначено її до розгляду на 05.03.2024 р.

У судовому засіданні 05.03.2024 р. представники позивачів надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача та прокуратури не з`явилися, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали про поновлення провадження у справі відповідачу та прокуратурі доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про поновлення апеляційного провадження від 07.02.2024 р. у справі № 910/405/23 оприлюднена у реєстрі 08.02.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача та прокуратури не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

За результатами аукціону, на підставі рішення тендерного комітету № 37-05/21-6 від 01.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза" та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва було укладено договір про закупівлю № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р.

20.10.2021 р. між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костанза» укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р., якою змінено ціну за одиницю товару (за 1 тону) і викладено специфікацію до договору в новій редакції.

При зверненні до суду в позовній заяві прокурор стверджує про наявність повноважень на представництво в суді законних інтересів держави, посилаючись на те, що додаткова угода № 1 від 20.10.2021 р. до договору про закупівлю товару № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р. укладена з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки при укладанні оспорюваної додаткової угоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Костанза» не доведено коливання цін на сіль та їх збільшення станом на жовтень 2021 року, тому таку додаткову угоду укладено без документального підтвердження коливання цін на сіль на ринку. Враховуючи те, що фінансування договору від 12.07.2021 р. № 37-05/21-7 проводилося за рахунок бюджету територіальної громади міста Києва, уповноваженим державою органом здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Київська міська рада.

Встановивши порушення законодавства про публічні закупівлі, порушення інтересів держави, Святошинською окружною прокуратурою міста Києва 15.06.2022 р. на адресу Київської міської ради направлено лист щодо виявлених порушень законодавства, який був скерований до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відповідь, листом від 27.06.2022 р. Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив про відсутність інформації про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі відповідно до листа прокуратури, контроль зазначеної закупівлі не здійснювався, заходи цивільно-правового характеру не вживалися.

Прокурор стверджує, що Київська міська рада та Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) мали можливість дізнатися про порушення під час укладення додаткової угоди № 1 від 20.10.2021 р. з офіційного сайту публічних закупівель «Prozorro», інших офіційних джерел інформації, а також отримати інформацію безпосередньо від замовника вказаної закупівлі - Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, маючи обов`язки з контролю за законністю використання розподілених бюджетних коштів, Київська міська рада та Департамент не вжили жодних заходів реагування в межах повноважень, а також не вжили заходів цивільно-правового характеру для захисту інтересів держави та територіальної громади з метою припинення безпідставного та незаконного витрачання бюджетних коштів. Вказане свідчить про невиконання Київською міською радою, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

При цьому, оскільки надмірне витрачання бюджетних коштів здійснено Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва шляхом перерахування коштів з рахунків підприємства на рахунки ТОВ «Костанза», тому останнє є позивачем у справі. Крім того, Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва є замовником публічної закупівлі товару - сіль для промислового переробляння, ДК 021:2015: 14410000-8 - Кам`яна сіль в кількості 2800 тони, а відтак уповноважене розпоряджатись коштами місцевого бюджету.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди № 1 від 20.10.2021 р. до договору про закупівлю товару № 37-05/21-7 від 12.07.2021 р. про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, на думку прокурора, створює загрозу порушення інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За змістом ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 р. у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 р. у справах № 923/199/21).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 р. у справі № 923/199/21).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 р. у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, зокрема в особі державних компаній.

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абз. 1 ч. 3, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення ч. 2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 ГК України та Закону України «Про місцеве самоврядування» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто комунальне підприємство не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень (постановах Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 р. у справі № 638/11634/17).

Вбачається, що Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, тобто є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Оскільки Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва є неправомірним.

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва є юридичною особою публічного права, права та обов`язки якої набуває з моменту державної реєстрації та самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України, та має право від свого імені укладати договори, бути позивачем та відповідачем у судах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 року у справі № 914/2656/21.

Також у постанові від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі комунального підприємства та вказала про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі комунального підприємства, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Залишаючи без розгляду позов прокурора, місцевий суд вказав на те, що Київська міська рада та Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва не є належними органами, уповноваженими здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в частині залишення без розгляду позову прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, однак не погоджується з висновком суду в частині про залишення без розгляду позову прокуратури поданого в особі Київської міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Як передбачено ч. ч. 1, 4, 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 р. у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. 1.1 статуту Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва останнє створене шляхом реорганізації відповідно до рішення Київської міської Ради від 02.10.2001 р. № 54/1488 "Про деякі питання діяльності підприємств, що входять до складу Київського комунального об`єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд на них "Київміськгідрошляхміст", є правонаступником комунальних підприємств "Шляхово-експлуатаційні дільниці по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Ленінградського, Радянського, Шевченківського районів м. Києва в частині прав та обов`язків, що випливають з переданого їм майна, засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва і безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації.

Отже, оскільки власником майна Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Київська міська Ради є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 р. у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 р. у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 р. у справі № 904/8332/21 та від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21.

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь комунального підприємства Велика Палата Верховного Суду звернула увагу також на свої висновки, викладені у постанові від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20.

Постановляючи рішення в частині залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Київської міської ради, про стягнення на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва грошових коштів, суд першої інстанцій виходив, зокрема, з того, що Київська міська рада не є стороною укладеного договору.

У постанові від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Київською міською радою, яка, за його твердженнями, усвідомлювала порушення інтересів держави та територіальної громади, однак відмовилась вживати заходи, спрямовані на стягнення спірних грошових коштів у судовому порядку, про що повідомила прокурора відповідним листом (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що цей позов спрямований на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження коштами місцевого бюджету, а також вказав, що витрачання цих коштів з порушенням бюджетного законодавства та законодавства про закупівлі, порушує права та інтереси територіальної громади, що, в свою чергу, не відповідає інтересам держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Однак, залишаючи без розгляду позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Київської міської ради, суд першої інстанції обмежився констатацією того, що позов містить вимоги, спрямовані на стягнення коштів на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, а Київська міська рада не є стороною укладеного договору.

Аргументувавши необхідність залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Київської міської ради, неправильними висновками, зокрема, про те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, суд першої інстанції не врахував того, що Київська міська рада наділена владними повноваженнями та не з`ясував питання невиконання або неналежного виконання цим позивачем дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та належним чином не встановив, чи дотримався прокурор порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто чи мала Київська міська рада можливість спростувати стверджуване ним порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також чи можна кваліфікувати її дії у спірних правовідносинах як бездіяльність.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що у прокурора відсутні законні підстави на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради є необґрунтованим, оскільки такий висновок зроблено без встановлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання такого звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для залишення без розгляду судом першої інстанції позовної заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про залишення без розгляду позову справа передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга першого заступника керівника Київської міської прокуратури підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. у справі № 910/405/23 - частковому скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги здійснюється, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. у справі № 910/405/23 скасувати в частині залишення без розгляду позову керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва, поданого в інтересах держави в особі Київської міської ради.

3. Справу № 910/405/23 в цій частині передати до Господарського суду м. Києва для продовження розгляду.

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2023 р. у справі № 910/405/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 172 А, код 39822094) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код 02910019) 1342 (одна тисяча триста сорок дві),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.03.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

С.О. Алданова