Постанова
від 06.03.2024 по справі 917/67/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/67/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора Кадацька Д.М. на підставі службового посвідчення від 01.03.2023 №072726;

1-го позивача не з`явився;

2-го позивача - не з`явився;

відповідача Приходько О.М. на підставі додаткової угоди від 29.12.2023 до трудового договору від 01.04.2021

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м.Полтава, (вх. №2835 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту 30.11.2023 )

за позовом: Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, м.Глобине, Полтавська область, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава, Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, смт. Семенівка, Кременчуцького району, Полтавської області,

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба", с. Очеретувате, Семенівський район, Полтавська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, смт.Семенівка Полтавської області,

про розірвання договору оренди земельної ділянки, розірвання додаткової угоди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба", з позовними заявами про:

- розірвання договору оренди землі від 06.09.2010, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів, розірвання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 06.09.2010 та внесення до нього змін від 16.06.2016, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки;

- розірвання договору оренди землі від 06.09.2010, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів; розірвання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 06 вересня 2010 року та внесення до нього змін від 16.06.2016; скасування державної реєстрації додаткових угод та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що земельні ділянки: кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, які розташовані на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів та перебувають в оренді ПСП Дружба використовуються з порушенням природоохоронного режиму використання земель, що є порушенням ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України та пунктів 15, 17, 31 умов укладених договорів оренди землі та пунктів 17, 29 додаткових угод про поновлення цих договорів.

Вищезазначені земельні ділянки, як зазначав прокурор, віднесені до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності є сіножатями, можуть використовуватись лише в межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Факт нецільового використання земельних ділянок, як стверджував прокурор, підтверджується, зокрема, тим, що 25.05.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами, зокрема: 5324585600:00:002:0634 площею 130,3100 га, 5324585600:00:001:0631 площею 10,0100 га, розташованих на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, за результатами якої складено акт №318-ДК/0211/АП/09/01/-20.

Перевіркою встановлено, що зазначені земельні ділянки представлені ріллею з посівами сільськогосподарської культури (соняшника), перебувають в оренді ПСП Дружба на підставі договорів оренди строком на 7 років, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2016 за № 15136763 та за № 1516032. В діях ПСП Дружба , яке здійснило розорювання сіножатей та посів сільськогосподарської культури (соняшника), встановлене порушення вимог ст. 37 Закону України «Про охорону земель».

Крім того, прокурор зазначав, що за фактом розорювання сіножатей на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Лубенською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42020171240000075 від 14.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 Кримінального кодексу України, що підтверджується доданим до позовної заяви витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Окрім викладеного, прокурор посилався на те, що зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.06.2020 №0-16-0.4-3147/2-20, наданого у відповідь на звернення Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області від 15.05.2020 №33/5-5059вих-20 щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, зокрема: з кадастровим номером 5324585600:00:002:0634, площею 130,3100 га, та з кадастровым номером 5324585600:00:001:0631, площею 10,01 га, вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються з порушенням вимог ст.37 Закону України «Про охорону земель».

Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області Головному управлінню Держгеокадастру в Полтавській області, в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено листи №33/5-24вих21 та №33/5-25вих21 від 04.01.2021, в яких прокуратура просила повідомити про те, чи зверталося ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з позовом про розірвання договорів оренди землі від 06.09.2010 та додаткових угод до них, відповідно до яких ПСП Дружба надано в користування на умовах оренди спірні земельні ділянки та чи планує звертатися з таким позовом.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листами №10-16-0.6-75/2-21, №10-16-0.6-76/2-21 від 05.01.2021 повідомило, що у зв`язку з великим обсягом роботи та значним навантаженням на працівників юридичного управління, Головне управління наразі не має можливості звернутися до суду із вказаним позовом.

06.01.2021 Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Семенівської селищної ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з листами №33/5-73вих21 та №33/5-72вих21, в яких прокуратура просила повідомити про те, чи зверталась Семенівська селищна рада з позовом про розірвання договорів оренди землі від 06.09.2010 та додаткових угод до них, відповідно до яких ПСП Дружба надано в користування на умовах оренди спірні земельні ділянки та чи планує звертатися з таким позовом.

У відповідь Виконавчий комітет Семенівської селищної ради листами №01-17/29 та №01-17/30 від 11.01.2021 зазначив, що у зв`язку зі значним навантаженням на юридичний відділ Виконавчого комітету Семенівської селищної ради, зумовленим передачею земельних ділянок у комунальну власність, та недостатністю коштів у бюджеті, що унеможливлює сплату судового збору, Семенівська селищна рада з позовом про розірвання договорів оренди від 06.09.2010 та додаткових угод до них не зверталася та звертатися на даний час не планує.

З огляду на вищевикладене, наголошуючи на неналежному виконанні відповідачем обов`язків, встановлених договорами оренди землі та додатковими угодами до них, та порушенні вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме використання орендованих земельних ділянок не за передбаченим договорами видом цільового призначення, укладені між Семенівською РДА та ПСП Дружба договори оренди землі від 06.09.2010 та додаткові угоди про поновлення договору оренди землі від 16.06.2016 підлягають достроковому розірванню.

У відзивах на позовну заяву, поданих відповідачем до господарського суду Полтавської області (вх. № 2309 від 01.03.2021, вх.№2306 від 01.03.2021) останній заперечував проти задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що відповідач дотримується всіх прав та обов`язків, що передбачені чинним законодавством та умовами вищезазначених договорів, як оренда

На думку відповідача, прокурором було безпідставно ототожнено поняття «порушення природоохоронного режиму» та «зміна цільового призначення», оскільки ані в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 №318-ДК/0211/АП/09/01/-20, ані в листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 10-16-06-76/2-21 від 05.01.2021 не було вказано про факт зміни відповідачем цільового призначення земельних ділянок, навпаки наголошено, що «листи Головного управління не є нормативно-правовими актами і носять інформативний характер», тобто є суб`єктивним баченням ситуації посадовою особою.

Посилаючись на Український класифікатор цільового використання землі, затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205, ч. 1-4 ст.22 ЗК України, відповідач зазначав, що п. "б" ч. 3 ст. 22 ЗК України чітко визначив, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач наголошував, що твердження прокурора про те, що відповідачем порушено ст.37 Закону України «Про охорону земель» та ст.96 Земельного кодексу України не підтверджено жодними належними та допустимим доказами, які б свідчили про те, що відповідач не виконує обов`язки землекористувача, чи не виконує обмеження щодо використання земельної ділянки.

Зокрема, відповідач зазначав, що обмеження у використанні земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00:001:0631, 5324585600:00:002:0634 відсутні, оскільки відомості про такі обмеження відсутні у Витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

В пунктах 24 Додаткової угоди до договорів зазначено: «На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб», а отже, як зазначає відповідач, обмеження (обтяження) користування земельними ділянками сторонами врегульовано.

Крім того, посилаючись на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 року №5Р-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та додаток до Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15.12.2020 року, де в графі «відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» з кадастровими номерами 5324585600:00:001:0631, 5324585600:00;001:0634 стоїть відмітка «відсутні», відповідач зазначав, що твердження прокурора про наявність обмежень є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Посилаючись на ст.651 ЦК України, ч.ч. 3,4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. «г» ч. 1 ст. 141, 143 ЗК України, відповідач зазначав, що засівання наданих для товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок посівами сільськогосподарських культур не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для сільськогосподарського виробництва. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №916/1998/19.

Крім того, як вказував відповідач, до ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Також, вказана норма пов`язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

Посилаючись на розділ II Наказу Державного комітету статистики України від 05.08.2008 №270 «Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій», відповідач зазначав, що сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входить рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Таким чином, як зазначав відповідач, сіножаті - це земельна ділянка, яка розорана з метою її докорінного поліпшення та яка використовується постійно під кормовими культурами і разовий посів спірних земельних ділянок соняшником, що відноситься до кормових культур, не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення грунтів. Зазначений в матеріалах справи акт перевірки не містить будь-яких даних щодо систематичного розорювання та не є доказом зміни ПСП Дружба виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з сіножаті на ріллю.

Відповідач також звертав увагу суду на те, що Полтавським окружним адміністративним судом 16 листопада 2020 року було прийнято рішення у справі №440/3960/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проведення перевірок за використанням та охороною земель під час використання земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00;001:0634, 5324585600:00;001:0631 державної форми власності, що були проведені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 318-ДК від 19 травня 2020 року та № 331-ДК від 22 травня 2020 року, та результати яких оформлені актами № 318-ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25 травня 2020 року та № 331-ДК/0220/АП/09/01/-20 від 29 травня 2020 року, а саме акт №318- ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25 травня 2020 року, який додано прокурором в якості основного доказу про нібито скоєне порушення відповідачем, що є неналежним доказом.

Окрім викладеного, відповідач зазначав, що на підставі вищезазначеного акту, 14.05.2020 року відкрито кримінальне провадження №42020171240000075 стосовно ПСП Дружба за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.1 ст.254 Кримінального Кодексу України, в ході розслідування якого питання цільового використання орендованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі спірних земельних ділянок, неодноразово було предметом судових розглядів.

Відмовляючи в задоволенні клопотань слідчих щодо арешту майна (спірних земельних ділянок, посіяних на них сільськогосподарських культур (врожаю), слідчий суддя посилався на недоведення факту нецільового використання земельних ділянок.

22.04.2022 прокурором подано до господарського суду Полтавської області письмові пояснення (вх. №2715 від 22.04.2022 ), в яких посилаючись на ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» зазначав, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій, розорювання сіножатей, пасовищ.

Прокурор також зазначав, що у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19 Судом було зроблено висновок про те, що використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та її повернення власнику в особі позивача.

У вказаній справі, яка є аналогічною за змістом до правовідносин щодо яких подано позов, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій зроблено висновок про необхідність розірвання договору оренди землі, хоча оскаржуваний у цій справі договір оренди землі також не містив спеціальних обмежень щодо розорювання сіножатей та підстав розірвання договору у результаті такого розорювання.

Крім того, відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Враховуючи викладені правові позиції, прокурор наголошував, що використання сіножатей як рільних земель є порушенням законодавства, умов договору оренди землі і не потребує встановлення додаткових обмежень у договорі, які прямо забороняють вчиняти такі дії.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.01.2021 прийнято позовну заяву щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів до розгляду, відкрито провадження у справі №917/67/21 у порядку загального позовного провадження .

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.02.2021 прийнято позовну заяву щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, розташованої на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів до розгляду, відкрито провадження у справі №917/65/21, призначено підготовче засідання у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Семенівську районну державну адміністрацію Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 у справі №917/65/21 об`єднано в одне провадження справу №917/65/20 та справу 917/67/21; передано справу №917/65/21 на розгляд судді Солодюк О.В.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.04.2021 у справі №917/67/21 присвоєно об`єднаним в одне провадження справам № 917/67/21 та №917/65/21 номер справи - №917/67/21.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 в позові відмовлено повністю.

Відповідні висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції мотивовані тим, що сіножаті, рілля є видами угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення землі сільськогосподарського призначення та відповідно до п. б ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, судами було зазначено про те, що прокурором не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про користування ПСП Дружба спірними земельними ділянками з порушенням їх цільового призначення, а отже доводи прокурора про порушення відповідачем приписів статті 37 Закону України Про охорону земель та статті 96 Земельного кодексу України визнано судом безпідставними.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №917/67/21 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 та рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2022 у справі № 917/67/21, справу передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що прокурор звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на порушення відповідачем умов договорів оренди землі, передбачених пунктами 15, 17, 31, пунктами 17, 29 додаткових угод та вимог статті 37 Закону України «Про охорону земель», статті 96 ЗК України та на неправомірну зміну відповідачем виду використання земельних ділянок в межах однієї категорії цільового призначення землі сільськогосподарського призначення, шляхом посіву сільськогосподарських культур, що призвело до розорювання земельних ділянок.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій наведених вище норм законодавства не врахували, обмежившись посиланням на недоведеність прокурором обставин використання відповідачем спірних земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення, не надали належної правової оцінки умовам договорів оренди землі та додаткових угод до них, у тому числі, що стосуються заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та обов`язків орендаря, використання земельної ділянки за цільовим призначенням у сукупності з умовами, за якими спірні земельні ділянки за видом цільового призначення класифікуються як сіножаття, з урахуванням поданих сторонами доказів на підтвердження обставин та їх заперечення; пославшись на те, що доводи прокурора щодо порушення відповідачем положень статті 37 Закону України «Про охорону земель», статті 96 ЗК України є безпідставними, не звернули увагу на вимоги частини 5 статті 20 ЗК України у відповідній редакції та не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Також, без будь-якої оцінки судів попередніх інстанцій залишилися суперечливі аргументи відповідача, який у процесі розгляду справи одночасно стверджував про відсутність з його боку порушень умов договорів оренди землі та вимог законодавства, а з іншого - наголошував на тому, що разовий посів не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення ґрунтів, що також свідчить про відсутність достеменно встановлених обставин, які підтверджено необхідними доказами, щодо використання відповідачем земельних ділянок відповідно до умов договорів оренди, додаткових угод до них, вимог законодавства та виду їх цільового призначення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій з огляду на наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, належним чином не з`ясували обставини справи, не дослідили та не надали оцінки доказам, наявним у матеріалах справи та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 відмовлено в задоволенні позову, з тих підстав, що прокурором не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про користування ПСП Дружба спірними земельними ділянками з порушенням їх цільового призначення, а тому доводи прокурора про порушення відповідачем приписів статті 37 Закону України «Про охорону земель» та статті 96 Земельного кодексу України є безпідставними та відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем відповідно до вимог статті 22 Земельного кодексу України, є необґрунтованими, оскільки суперечать положенням статті 20 Земельного кодексу України щодо виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення та висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №925/929/19.

Крім того, прокурор посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції передчасно не визнав належним та допустимим доказом акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 25.05.2020 №331-ДК/0220/АП/09/01/-20 складений за результатами перевірки управлінням з контролю за використанням земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яким встановлено що спірна земельна ділянка площею 198,5731га., представлена ріллею з посівами сільськогосподарської культури (сояшнику), посилаючись на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду №440/3960/20 дії ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, щодо проведення зазначеної перевірки визнано протиправними.

Проте, судом не було враховано той факт, що сам акт перевірки не скасовано, а відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 08.07.2020 у справі № 520/5778/2020, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб??єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, а дії по складанню цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

На час проведення перевірки та складення акту від 25.05.2020 відповідачем було істотно порушено умови договору, що відповідно до пункту 39 договору, є умовою його розірвання в односторонньому порядку, а саме: використання земельних ділянок за нецільовим призначенням, недотримання науковообгрунтованої сівозміни в частині технічних культур, зокрема соняшнику, посіви якого щорічно перевищують 9 %6 загальної площі орних земель.

Окрім того, як стверджує прокурор, факт розорювання та посів сільськогосподарських культур на спірних земельних ділянках також підтверджуються протоколом огляду місця події від 22.05.2020, проведеному у кримінальному провадженні Nє42020171240000075 від 14.05.2020 та додатком у вигляді фототаблиці до нього, проте, судом не було прийнято до уваги вказаний доказ, з тих підстав, що висновками слідчого судді Семенівського районного суду у справі 547/636/20 не доведено факту нецільового використання земельних ділянок ПСП Дружба .

Вказані висновки суду, на думку прокурора, є помилковими, оскільки процесі досудового розслідування кримінального провадження Nє42020171240000075 від 14.05.2020 слідчим суддею вирішувалися лише питання накладення арешту на майно (урожай сільськогосподарських культур) та сільськогосподарську техніку. При цьому, до компетенції слідчого судді місцевого суду під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження не належить вирішення питання щодо правомірності користування спірними земельними ділянками, на що помилково вказує відповідач. Відповідно слідчим суддею не вирішувалося питання щодо встановлення факту нецільового використання спірної земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до висновків Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду (ухвала від 19.08.2020 у справі № 547/636/20) неправильним є на даному етапі досудового розслідування надання слідчим суддею оцінки достатності або недостатності доказів вчинення кримінального правопорушення, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, на які послався слідчій суддя у своїй ухвалі, не узгоджуються із приписами законодавства.

Отже, за наведених підстав, прокурор вважає, що господарським судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги надані останнім докази щодо встановлення факту розорення відповідачем пасовищ та засівання її сільськогосподарськими культурами (сояшником), що також визнавалось у відзивах та наданих доказах відповідачем ПСП Дружба, що призвело до призвело до неправильного вирішення справи.

Окрім викладеного, прокурор також вказує, що відсутність у спірних договорах прямих обмежень щодо розорення пасовищ та сіножатей не дає право орендареві використовувати орендовані землі поза межами виду використання, хоч і в межах певної категорії. І саме зазначеним діям відповідача повинна надаватись оцінка судом, як нецільове використання.

З огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що висновки суду про те, що достатньою умовою для належного використання відповідачем спірних земельних ділянок є те, що відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку і відповідно до договору та додаткових угод до нього, сторони погодили цільове призначення земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва, не ґрунтуються на законі та суперечать матеріалам справи, оскільки в залежності від виду використання земель формується і розмір орендної плати.

Таким чином, оскільки, спірні земельні ділянки є сіножатями, то їх використання шляхом розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (сояшником) суперечить цільовому призначенню.

В контексті спірних правовідносин, прокурор також посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19, в якій Суд вказав, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель та пасовищ відповідно до обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та іншими вимогами законодавства, отже розорювання пасовищ є таким, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельних ділянок.

Таким чином, Верховним Судом зроблено висновок, що використання орендованої земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення, а саме розорювання сіножатей, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та її повернення власнику в особі позивача.

У вказаній справі, яка є аналогічною за змістом до правовідносин щодо яких подано позов, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій зроблено висновок про необхідність розірвання договору оренди землі хоча оскаржуваний у цій справі договір оренди землі також не містив спеціальних обмежень щодо розорювання сіножатей та підстав розірвання договору у результаті такого розорювання.

З огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а рішення ухвалено на підставі помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 залишено апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

02.02.2024 та 05.02.2024 прокурором подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжні доручення на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на "06" березня 2024 о 12:30 годині.

12.02.2024 представником відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Семенівському районному суду Полтавської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Семенівському районному суду Полтавської області (inbox@sm.pl.court.gov.ua) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/67/21, розгляд якої відбудеться 06.03.2024 о 12:30год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132.

23.02.2024 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2785), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 залишити без змін.

28.02.2024 позивачем Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області подано до апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Також, просить суд задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в повному обсязі (вх.№2986).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 07.03.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 залишити без змін.

Враховуючи, що прокурор з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №647 від 14.12.2009 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою ПСП Дружба» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Приватному сільськогосподарському підприємству Дружба (т.1 а.с.31).

Пунктами 2, 3 вказаного розпорядження продовжено ПСП Дружба термін дії договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 5 років. Встановлено орендну плату у розмірі 350,00 грн за 1 га ріллі за рік, 40,00 грн за 1 га пасовищ за рік, 50,00 грн за 1 га сіножатей за рік.

06.09.2010 між Семенівською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" в особі засновника Семигреєнка Сергія Васильовича (надалі - орендар) було укладено договори оренди земельної ділянки (т.1 а.с.32-34 справа №917/65/21, т.2 а.с.32-35 справа №917/67/21 надалі - договори), відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Очеретуватської сільської ради (пункти 1 договорів).

Відповідно до пункту 2 договорів, в оренду передаються земельні ділянки, загальною площею 130,31 га та 10,01 га сіножатей, за межами населеного пункту на території Очеретуватської сільської ради.

Згідно з пунктом 8 договорів договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 15 договорів визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом пунктів 16 договорів цільове призначенням земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Умови збереження стану об`єкта оренди - використання за цільовим призначенням (пункти 17 договорів).

Вказані договори оренди земельної ділянки 06.09.2010 зареєстровано у Семенівському районному відділі ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за №№041056200059, 041056200058.

16.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, надалі - орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" в особі засновника Семигреєнка Сергія Васильовича (надалі - орендар) на підставі наказу від 16.06.2016 № 4125-СГ (т.2 а.с.39 справа №917/67/21 надалі - додаткова угода) було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.09.2010 та внесення до нього змін (т.2 а.с.36-38 справа №917/67/21 надалі додаткова угоди), відповідно до пункту 1 якої орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Також, 16.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, надалі - орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" в особі засновника Семигреєнка Сергія Васильовича (надалі - орендар) наказу від 16.06.2016 №4126-СГ було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.09.2010 та внесення до нього змін (т.1 а.с.36-38 справа №917/65/21 надалі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 в оренду передається земельна ділянка загальною площею загальною площею 10,0100 га, у тому числі сіножаті 10,0100 га.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324585600:00:001:0634 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 130,3100 га, у тому числі сіножаті 130,3100 га.

Відповідно до пункту 8 додаткових угод договір укладено терміном на 7 років, починаючи з 07.09.2015 по 07.09.2022.

Пунктами 14 додаткових угод передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки-землі сільськогосподарського призначення, код використання згідно з КВЦПЗ А.01.01.02 (п.15 додаткових угод).

За змістом пунктів 16 додаткових угод умови збереження стану об`єкта оренди - використання ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Зазначені додаткові угоди 24.06.2016 зареєстровані у встановленому порядку державним реєстратором Семенівської РДА, номер запису про інше речове право 15136763 (земельна ділянка за кадастровим номером 5324585600:00:002:0634) та номер запису про інше речове право 15136032 (земельна ділянка за кадастровим номером 5324585600:00:001:0631).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав, що 25.05.2020 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровими номерами, зокрема: 5324585600:00:002:0634 площею 130,3100 га, 5324585600:00:001:0631 площею 10,0100 га, розташованих на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області, за результатами якої складено акт №318-ДК/0211/АП/09/01/-20 (т.2 а.с.41-43 справа №917/67/21).

За фактом розорювання сіножатей на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Лубенською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №42020171240000075 від 14.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 Кримінального кодексу України, що підтверджується доданим до позовної заяви витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.2 а.с.45-46 справа №917/67/21).

15.12.2020 наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №50-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Семенівській селищній раді Кременчуцького району (Семенівського району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5164,7674 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (т.2 а.с.53 справа №917/67/21).

Актом приймання-передачі від 15.12.2020 Семенівською селищною радою прийнято у комунальну власність, у тому числі, земельну ділянку площею 130,31 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634, земельну ділянку площею 10,01 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 (т.2 а.с.53 на звороті справа №917/67/21).

30.12.2020 на першій сесії Семенівської селищної ради восьмого скликання прийнято рішення №61 «Про прийняття у комунальну власність Семенівською селищною радою з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», у тому числі земельні ділянки площею 130,3100 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 та площею 10,0093 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 (т.2 а.с.55-56 справа №917/67/21).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №814/115-20 від 10.12.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 130,31 га, кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 становить 1 913 021,76грн, земельної ділянки площею 10,0093 га, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 становить 40 262,51 грн. (т.2 а.с.44).

В подальшому, 16.01.2021 зареєстровано право комунальної власності Семенівської селищної ради на земельну ділянку площею 130,3100 га кадастровий номер 5324585600:00:002:0634, 18.01.2021 - на земельну ділянку площею 10,01 га кадастровий номер 5324585600:00:001:0631.

10.09.2021 між Семенівською Селищною радою в особі селищного голови Милашевич Л.П. (надалі орендодавець) та Приватним сільськогосподарського підприємства "Дружба" в особі засновника Семигреєнка Сергія Васильовича (надалі - орендар) на підставі рішень п`ятої сесії восьмого скликання Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 453 та № 452 від 31.08.2021 укладено додаткові угоди №2 до договорів оренди землі від 06.09.2010 та до додаткових угод від 16.06.2016, згідно п.7 яких, договори укладено строком на 10 років (т.2 а.с.207-208, 213-214 справа №917/67/21).

Дані додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками. Вказані зміни зареєстровано 10.09.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Прокурор наголошував, що земельні ділянки: кадастровий номер 5324585600:00:002:0634 площею 130,31 га, кадастровий номер 5324585600:00:001:0631 площею 10,01 га, які розташовані на території Очеретуватської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів та перебувають в оренді ПСП Дружба використовуються з порушенням природоохоронного режиму використання земель, що є порушенням ст. 37 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України та пунктів 15, 17, 31 умов укладених договорів оренди землі та пунктів 17, 29 додаткових угод про поновлення цих договорів.

Вищезазначені земельні ділянки, як зазначав прокурор, віднесені до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності є сіножатями, можуть використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельних ділянок повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, наголошуючи на неналежному виконанні відповідачем обов`язків, встановлених договорами оренди землі та додатковими угодами до них, та порушенні вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а саме використання орендованих земельних ділянок не за передбаченим договором видом цільового призначення, укладені між Семенівською РДА та ПСП Дружба договори оренди землі від 06.09.2010 та додаткові угоди про поновлення договору оренди землі від 16.06.2016 підлягають розірванню, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області (т.1 а.с.1-58 справа №917/65/21, т.2 а.с.1-59 справа №917/67/21).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі даній справі відмовлено в задоволенні позову, з підстав викладених вище (т.6 а.с.34-41)/

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У розумінні наведених положень прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

В позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Семенівською селищною радою Кременчуцького району Полтавської області, оскільки вказані державні органи не вжили жодних заходів на усунення порушень вимог земельного законодавства, в тому числі і спрямованих на розірвання спірних договорів оренди.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області Головному управлінню Держгеокадастру в Полтавській області, в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» було направлено листи №33/5-24вих21 та №33/5-25вих21 від 04.01.2021, в яких прокуратура просила повідомити про те, чи зверталося ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з позовом про розірвання договорів оренди землі від 06.09.2010 та додаткових угод до них, відповідно до яких ПСП Дружба надано в користування на умовах оренди спірні земельні ділянки та чи планує звертатися з таким позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав представництва у спірних правовідносинах.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частин 1 та 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності, мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно із статтею 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Так, код використання згідно з КВЦПЗ А.01.01.02, який визначений в додаткових угодах від 16.06.2016, застосовується до земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтею 37 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що господарський суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 20, 32, 33-37 Земельного кодексу України, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Судова колегія зазначає, що як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області та Фермерського господарства «Тищук», в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 04.08.2016 №11-З/УІІ та визнати недійсним договір оренди землі від 30.11.2016, укладений між відповідачами щодо земельних ділянок площею 3,2904 га та 7,4059 га з кадастровими номерами 7120984600:02:001:0459 та 7120984600:02:001:0460.

В обґрунтування позову прокурор вказав, зокрема, на невідповідність спірного рішення та договору статтям 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статтям 12, 19, 20, 22, 31, 33-37, 78, 80, 83, 90, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про землеустрій", статтям 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерські господарства", з огляду на те, що винесення рішення, а потім і укладення договору мало здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувались для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана громадянину Тищуку М.В. в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.01.02), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення. Під час прийняття оспорюваного рішення Нагірнянська сільська рада Жашківського району Черкаської області протиправно здійснила зміну цільового призначення земельної ділянки з виду цільового використання земель «для сінокосіння та випасання худоби» на такий вид цільового використання землі як «для ведення фермерського господарства».

Рішенням Господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Змінюючи мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статей 31, 33 -37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17 про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

З матеріалів даної господарської справи вбачається, що розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №647 від 14.12.2009 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками, загальною площею 539,42 га, у тому числі: 86,04 га ріллі земель запасу, 219,46 га сіножатей, 233,92 га пасовищ на території Очеретуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Приватному сільськогосподарському підприємству Дружба .

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру №НВ-5317608652021 від 03.02.2021 та № НВ-5317615522021 від 03.02.2021 відомості щодо обмежень у використанні земельних ділянок за кадастровим номером 5324585600:00:001:0631 та за кадастровим номером 5324585600:00:002:0634 не зареєстровані.

Згідно додатку до акту приймання-передачі від 15.12.2020 Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області передало із земель державної власності Семенівській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки площею 130,31 га з кадастровим номером 5324585600:00:002:0634 та площею 10,01 га з кадастровим номером 5324585600:00:001:0631. Відомості про обмеження у використанні земельними ділянками (цільове призначення земельних ділянок 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) відсутні.

В пункті 26 договорів оренди землі від 06.09.2010 та пунктах 24 додаткових угод до договорів зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Таким чином обмеження (обтяження) користування земельною ділянкою сторонами врегульовано.

Згідно з пунктом 30 договорів та пунктом 28 додаткових угод орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Як було зазначено вище, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Статтею 22 Земельного кодексу України у відповідній редакції було встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно приписів статей 141, 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельної ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею предмета Договору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки представлена ріллею з посівом сільськогосподарських культур (соняшнику) і таким чином використовується з порушенням вимог ст.37 Закону України "Про охорону земель"

Судова колегія зазначає, що рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №808/3614/16).

Натомість, сіножаті - це земельна ділянка, яка розорана з метою її докорінного поліпшення та яка використовується постійно під кормовими культурами.

Отже, разовий посів земельної ділянки соняшником, що відноситься до кормових культур, не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення грунтів.

Крім того, судова колегія враховує, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №916/1998/19.

Щодо доводів прокурора про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково не визнав належним та допустимим доказом акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки від 29.05.2020 №318-ДК/0211/АП/09/01/-20, яким встановлено, що спірні земельні ділянки представлені ріллею з посівами сільськогосподарської культури (соняшника), судова колегія зазначає наступне.

Так, Полтавським окружним адміністративним судом 16.11.2020 було прийнято рішення у справі №440/3960/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проведення перевірок за використанням та охороною земель під час використання земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 5324585600:00:002:0634, 5324585600:00:001:0631 державної форми власності, що були проведені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 318-ДК від 19.05.2020 та № 331-ДК від 22.05.2020, та результати яких оформлені актами № 318-ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25.05.2020 та № 331-ДК/0220/АП/09/01/-20 від 29.05.2020, а саме акт №318- ДК/0211/АП/09/01/-20 від 25.05.2020.

Зокрема, рішенням суду від 16.11.2020 у справі №440/3960/20 встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено перевірки з суттєвим порушенням процедури, встановленої Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, наслідком чого є визнання дій щодо проведення таких перевірок протиправними.

Стосовно доводів прокурора про те, що факт розорювання та посів сільськогосподарських культур на спірних земельних ділянках підтверджується постановою слідчого СВВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Солод Ю.С., яким встановлено, що відповідно до огляду місця події спірні земельні ділянки розорені та засіяні соняшником, колегія суддів зазначає, що ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області у справі №547/636/20 від 09.07.2020, залишеною без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2020, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Аліна М.С. про арешт майна (земельних ділянок і посіяних на них сільськогосподарських культур (урожаю) та передачу майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області від 15.07.2020 у справі №547/636/20 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції ГУ НП у Полтавській області Солода Ю.С. щодо арешту сільськогосподарської техніки ПСП Дружба .

Ухвалою слідчого судді Семенівського районного суду Полтавської області від 06.08.2020 у справі №547/636/20 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції ГУ НП у Полтавській області Солода Ю.С. щодо арешту майна (озимої пшениці).

У вказаних судових актах слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотань слідчих, посилався на не доведення факту нецільового використання ПСП Дружба земельних ділянок, у тому числі і спірних земельних ділянок.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанту поліції Солод Ю.С. від 21.04.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020171240000075 від 14.05.2020 закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діях посадових осіб ПСП Дружба складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1, ч.1 ст.254 Кримінального кодексу України.

За таких обставин доводи прокурора щодо неправомірного неприйняття місцевим господарським судом доказів наданих прокурором в обґрунтування позовних вимог спростовуються матеріалами справи, а висновки місцевого господарського суду щодо відхилення даних доказів є законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про користування ПСП Дружба спірними земельними ділянками з порушенням їх цільового призначення, а тому доводи прокурора про порушення відповідачем приписів статті 37 Закону України «Про охорону земель» та статті 96 Земельного кодексу України є безпідставними та відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2023 у справі №917/67/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	06.03.2024
Оприлюднено	13.03.2024
Номер документу	117552547
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Плахов Олексій Вікторович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.03.2024 по справі 917/67/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —917/67/21

Постанова від 06.03.2024

Постанова
від 06.03.2024 по справі 917/67/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД