Постанова

від 29.02.2024 по справі 904/3413/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3413/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Зарвій Р.Л., ордер серії АЕ №1195316 від 25.04.2023, адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 (суддя Бондарєв Е.М. повний текст якої підписаний 13.10.2023) у справі №904/3413/22

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на дії приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" м. Дніпро

до Дніпровської міської ради м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини" м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Мазур Н. І. м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/3413/22 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на дії приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" м. Дніпро, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу ТОВ ДЖОРМАКС-ІНВЕСТ на рішення приватного виконавця у виконавчому провадженні № 72172083 задовольнити частково;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про відкриття виконавчого провадження №72172083 від 06.07.2023;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про розмір мінімальних витрат з боржника у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

- скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про закінчення виконавчого провадження №72172083 від 10.07.2023;

- стягнути з приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖОРМАКС-ІНВЕСТ" 372,15 грн. - основної винагороди приватного виконавця та 300,00 грн. витрат виконавчого провадження;

- Стягнути солідарно з Дніпровської міської ради та Приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРМАКС-ІНВЕСТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн. за подання апеляційної скарги.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не в повному обсязі досліджені обставини справи, зокрема, щодо подвійного стягнення судового збору за умови добровільного виконання рішення, що є недопустимим, з огляду на ч.1 ст. 61 Конституції України та норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання зобов`язань не виконаних Боржником добровільно.

Посилаючись на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі № 120/2061/22-а (адміністративне провадження № К/990/36164/22), від 04 березня 2020 року у справі №653/2554/17 (провадження № К/9901/48714/18), від 27 березня 2019 року у справі № 826/15117/17 (провадження № К/9901/52767/18) зазначає, що належним і ефективним способом судового захисту ТОВ «ДЖОРМАКС-ІНВЕСТ» є скасування оскаржуваних постанов у виконавчому провадженні 72172083, без визнання їх протиправними.

Одночасно скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст ухвали отримано 23.10.2023.

Приватний виконавець Селезньов М.О. у відзиві на апеляційну скаргу просив ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання визначений частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII і таких підстав при поданні заяви встановлено не було; при цьому, в заяві про примусове виконання рішення відомості про виконання рішення боржником не містились, будь-які відповідні документи приватному виконавцю також надані не були; нормами Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачений алгоритм дій державного/приватного виконавця при отриманні виконавчого документа, який дотриманий у даному випадку приватним виконавцем Селезньовим М.О. Зауважує, що за час здійснення ним виконавчого провадження № 72172083, включно до його закінчення, від сторін виконавчого провадження або інших осіб повідомлення про самостійне виконання рішення боржником не надходили. Таким чином, всі виконавчі дії у виконавчому провадженні № 72172083 проведені ним в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Стверджує, що факт необізнаності про обставини виконання судового рішення напряму пов`язаний з оцінкою дій виконавця. Така правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом за результатами розгляду справ за схожих обставин та застосування аналогічних норм Закону № 1404-VIII. При цьому, Верховний Суд виснував про відсутність підстав для визнання дій виконавця неправомірними, а постанов незаконними та їх скасування.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду, вважає безпідставними, оскільки такі не є релевантними до цієї справи.

Вважає, що відповідна зміна скаржником своїх вимог в апеляційній скарзі, тобто фактично часткова зміна предмету скарги, а також її підстав на етапі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, суперечить положенням частини 3-4 статті 46 ГПК України.

Інші учасники процесу відзив на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористались.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/3413/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

08.11.2023 матеріали справи №904/3413/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

16.11.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 09.11.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою суду від 28.11.2023 апелянту поновлений строк на подачу скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/3413/22; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.01.2024 на 10:30 год.; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

11.01.2024 до суду апеляційної інстанції від приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання через невідкладні виконавчі дії, які займуть значний проміжок часу.

Ухвалою від 11.01.2024 клопотання приватного виконавця задоволено, розгляд справи відалкдений на 29.02.2024 на 09:30 годину.

27.02.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3413/22 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024, справу №904/3413/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

В судовому засіданні 28.02.2024 представник апелянта надав свої пояснення щодо апеляційної скарги, просив її задовольнити. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не направили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач та приватний виконавець не забезпечили участі представників (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення сторін, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення Позивача та Відповідача про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників відповідача та приватного виконавця.

В судовому засіданні 28.2.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3413/22 від 06.02.2023 позовні вимоги задоволено, скасовано рішення Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Мазур Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64066941 від 04.07.2022 та стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" судовий збір у сумі 2 481,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі №904/3413/22 задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі №904/3413/22 скасовано та прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" до Дніпровської міської ради третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Мазур Наталію Іванівну, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування рішення державного реєстратора - відмовлено у повному обсязі та судові витрати по справі покладені на позивача.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі №904/3413/22 видано 26.05.2023 наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 721, 50 грн.

13 червня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" добровільно сплачено на користь Дніпровської міської ради суму судового збору у розмірі 3721,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №625 від 13.06.2023.

На підставі заяви №11/11-85 від 23.06.2023 Дніпровської міської ради про примусове виконання рішення з додатком, копії довіреності представника стягувача та оригіналу наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2023 по справі №904/3413/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на користь Дніпровської міської ради витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн., Приватним виконавцем Селезньовим М.О. 06.07.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72172083 з виконання вказаного наказу.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження Приватним виконавцем 06.07.2023 винесено постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 372,15 грн.

Також 06.07.2023 Приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 72172083 на суму 300,00 грн.

Крім того, на підставі інформації Державної фіскальної служби України, наданої 06.07.2023 на запит Приватного виконавця від 06.07.2023 № 167955922, та згідно приписів статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", Приватним виконавцем 06.07.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника на його рахунку в АТ "Сенс Банк", у межах суми стягнення за наказом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, а саме - на суму 4 393,65 грн. До банківської установи разом з постановою направлено платіжну інструкцію № 186 про списання арештованої суми з рахунку боржника.

07 липня 2023 року з рахунка боржника вказану суму стягнуто в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №JBKLN76O7N від 07.07.2023.

Відповідно до приписів статей 45, 47 Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням заяви стягувача від 10.07.2023 про надання реквізитів, стягнуті кошти 10.07.2023 розподілені та перераховані: 3 721, 50 грн. - стягувачу в рахунок виконання вимог наказу (платіжна інструкція №19432 від 10.07.2023), 372,15 грн. - основна винагорода приватного виконавця (платіжна інструкція №19434 від 10.07.2023), 300,00 грн. - компенсація витрат, понесених приватним виконавцем при виконанні виконавчого провадження (платіжна інструкція №19434 від 10.07.2023).

Відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем 10.07.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№ 72172083.

11 серпня 2023 року стягувач звернувся до Приватного виконавця Селезньова М.О. із заявою про повернення коштів у сумі 4 393,65 грн. у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду боржником та зазначив, що стягнення повторно у примусовому порядку суми судового збору суперечить засадам виконавчого провадження встановлених Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Листом №01-29/6379 від 28.08.2023 Приватний виконавець повідомив, що за час здійснення виконавчого провадження №72172083, включно до його закінчення, від сторін виконавчого провадження або інших осіб повідомлення про самостійне виконання рішення боржником Приватного виконавцю не надходили. Таким чином, всі виконавчі дії у виконавчому провадженні №72172083 проведені Приватним виконавцем в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

За допомогою системи "Електронний суд" до суду 31.08.2023 надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на дії приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича, в якій просить:

1) визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про відкриття виконавчого провадження №72172083 від 06.07.2023;

2) визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

3) визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про розмір мінімальних витрат з боржника у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

4) визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №72172083 від 06.07.2023;

5) визнати протиправною та скасувати Постанову приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича про закінчення виконавчого провадження №72172083 від 10.07.2023;

6) стягнути з приватного виконавця Селезньова Максима Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" 372,15 грн. основної винагороди приватного виконавця та 300,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що Приватний виконавець вчиняє дії лише щодо примусового виконання судових рішень, натомість у даній справі таке рішення виконано Боржником ще до відкриття виконавчого провадження, відтак, не потребувало будь-яких дій щодо його виконання за допомогою механізмів примусового виконання. Постанова ж про відкриття виконавчого провадження та всі похідні від відкриття виконавчого провадження, як наслідок, є протиправними.

Скаржником 09.10.2023 долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №21/08/2023Э№1409 від 25.09.2023 про повернення коштів Дніпровською міською радою на рахунок ТОВ "Джормакс-Інвест" у сумі 3 721,50 грн.

Ухвалою від 09.10.20203 за результатами розгляду скарги постановлено оскаржувану ухвалу.

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, господарський суд виходив з того, що, врахування обставин виконання скаржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження було б можливим виключно у разі своєчасного доведення такого факту до відома виконавця. Натомість, інформацію про сплату скаржником коштів за рішенням суду до пред`явлення виконавчого документа приватному виконавцю на виконання, представник скаржника зазначив у заяві від 10.08.2023, яку приватним виконавцем отримано 11.08.2023, тобто після спливу місячного строку з дня закінчення виконавчого провадження.

Тож, факт необізнаності про обставини виконання судового рішення напряму має бути пов`язаний з оцінкою дій виконавця. При цьому, оскільки приватний виконавець при прийнятті постанови від 06.07.2023 про відкриття виконавчого провадження №72172083 та вчинені інших виконавчих дій у ВП №72172083 діяв з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та в межах визначених законом повноважень, відсутні підстави для задоволення поданої позивачем скарги.

Також суд першої інстанції звернув увагу позивача, що він не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з його добровільним виконанням боржником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 1, п.1 ч.2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 21 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження": виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1, 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону № 1404-VIII виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

За приписами статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" саме сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно матеріалів дійсної справи, зважаючи на відсутність визначених частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, приватним виконавцем 06.07.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72172083 з виконання наказу по цій справі.

При цьому колегія суддів констатує, що жодною нормою законодавства не встановлено обов`язку виконавця при відкритті виконавчого провадження перевіряти самостійне виконання боржником рішення суду про стягнення з нього коштів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 по справі № 750/2414/17, зазначивши, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець не може з`ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що врахування обставин виконання скаржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження було б можливим виключно у разі своєчасного доведення такого факту до відома виконавця в порядку ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».

Схожив висноків дійшов Верховний Суд у справі №580/1547/19, дослідивши, що станом на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження виконавець не володів інформацією щодо оскарження виконавчого документа у судовому порядку, протилежного позивачем не доведено і судами не встановлено, тому Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 резюмував про відсутність підстав до визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №910/6104/21).

А у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 905/584/19 зазначено, що на оцінку правомірності або неправомірності дій приватного виконавця впливають саме обставини його необізнаності. При цьому, Верховний Суд окремо підкреслив, що в силу частини 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про виникнення таких обставин.

Встановивши у дійсній справі, що жодною із сторін приватного виконавця не повідомлено про виконання рішення суду, а інформацію про сплату скаржником коштів за рішенням суду до пред`явлення виконавчого документа приватному виконавцю на виконання, представник скаржника навів у заяві від 10.08.2023, яку приватним виконавцем отримано 11.08.2023, тобто зі спливом місячного строку з дня закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що всі виконавчі дії у виконавчому провадженні № 72172083 проведені приватним виконавцем в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги позивача.

При цьому, судами обох інстанцій враховано, що станом на момент ухвалення оскаржуваної ухвали позивачу відповідачем повернута сплачена сума судового збору у розмірі 3721,50 грн, чим спростовуються доводи апелянта про подвійне притягнення до відповідальності.

Щодо доводів скарги про необхідність самостійної зміни судом обраного позивачем способу захисту шляхом скасування постанов приватного виконавця за відсутності їх протиправності, та посилання на постанови Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 120/2061/22, від 04.03.2020 у справі № 653/2554/17 та від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на їх нерелевантність до спірних відносин.

Так, у справах № 653/2554/17 та № 120/2061/22 Верховний Суд прийняв рішення про скасування лише постанови про закінчення виконавчого провадження, за відсутності її протиправності, але за інших обставин, нормативного регулювання, мотивів та позовних вимог.

Основною мотивацію вказаних рішень є необхідність вжиття виконавцем всіх виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення. Тож, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження в таких випадках викликано потребою у продовженні виконавчого провадження. При цьому, вимоги щодо скасування інших постанов та стягнення з виконавця коштів виконавчого провадження у цих справах не заявлялися, тож відповідних висновків вказані рішення суду не містять.

В той же час, жодних висновків щодо скасування майже всіх постанов, які винесені у виконавчому провадженні, яке вже закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, та вимог щодо стягнення з виконавця коштів виконавчого провадження (основної винагороди та витрат виконавчого провадження - ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII) за умови правомірності вчинення виконавцем всіх виконавчих дій, а отже й добросовісного отримання таких коштів, у справі № 826/15117/17, на яку посилається скаржник, також не міститься.

Колегія суддів також зазначає, що за приписами ч.5 ст.269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Застосовуючи вказану норму за аналогією, слід зазначити, що подана скаржником апеляційна скарга містить змінений предмет та підстави, ніж були наведені в скарзі, поданій до суду першої інстанції.

Так, у скарзі, поданій до Господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись, зокрема, на норми статей 1, 5, 10, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», боржник наголошував на порушенні свого права саме внаслідок незаконності дій приватного виконавця, та саме у зв`язку з цим вимагав визнати протиправними та скасувати винесені ним у виконавчому провадженні № 72172083 постанови про відкриття виконавчого провадження; стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат; про арешт коштів боржника та про закінчення виконавчого провадження, а також стягнення з приватного виконавця 372,15 грн. основної винагороди приватного виконавця та 300,00 грн. витрат виконавчого провадження.

Відповідно, суд першої інстанції надав оцінку спірним відносинам з огляду на наведений предмет та підстави скарги.

Натомість, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі № 904/3413/22 скаржник фактично змінив (вилучив) свої вимоги щодо визнання винесених приватним виконавцем постанов протиправними, тобто фактично змінив свою матеріальну вимогу, як і нормативно-правову кваліфікацію обставин, обґрунтовуючи свої вимоги вже не протиправністю дій приватного виконавця, а посилаючись на ч. 1 ст. 61 Конституції України щодо неможливості двічі бути притягнутим за одне й те саме правопорушення та судову практику.

В той же час, зважаючи на обставини даної справи та навіть на зміст апеляційної скарги, в якій наразі визнається й самим скаржником, зокрема, відсутність будь-якої протиправності дій приватного виконавця, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

За наведених вище обставин, враховуючи надані суду докази, які свідчать про добросовісність лій приватного виконавця, колегія суддів не убачає ознак неправомірної діяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду від 26.05.2023 по справі № 904/3413/22.

На підставі викладеного, господарський суд правомірно відмовив в задоволені скарги ТОВ "Джормакс-Інвест".

Отже, господарський суд повно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі № 904/3413/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/3413/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Джормакс-Інвест" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.03.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков