Рішення

від 07.02.2024 по справі 910/12884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2024Справа № 910/12884/23

За позовомОСОБА_1 доАкціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаСелянське (фермерське) господарство "Злагода"провизнання недійсним договору Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаКавчук А.В.;від відповідачаПогодін В.О.;від третьої особине з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним договору поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро".

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний правочин був укладений позивачем під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах та під впливом обману, що відповідно, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/12884/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.09.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

01.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

11.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Також 11.09.2023 від позивача надійшли пояснення по справі.

15.09.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 20.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 надано можливість позивачу брати участь у судовому засіданні 20.09.2023 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

У підготовчому засіданні 20.09.2023 оголошувалася перерва до 11.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

28.09.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/12884/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 02.11.2023.

27.10.2023 від позивача в системі "Електронний суд" надійшла заява про участь у всіх судових засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

02.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо недійсності договору поруки №221121-П/2 від 22.11.2021.

У підготовчому засіданні 02.11.2023 оголошувалася перерва до 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні.

06.11.2023 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

20.11.2023 від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зміну підстав позову, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову повернуто заявнику.

У підготовчому засіданні 29.11.2023 оголошувалася перерва до 07.12.2023.

05.12.2023 від позивача повторно надійшла заява про зміну підстав позову.

У підготовчому засіданні 07.12.2023 представник позивача підтримав подану 05.12.2023 заяву про зміну підстав позову. Відповідач заперечив щодо вказаної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 заяву позивача про зміну підстав позову прийнято судом до розгляду, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову - до 14.12.2023, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням заяви про зміну підстав позову - до 20.12.2023, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.12.2023.

14.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.12.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 21.12.2023 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.02.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, наведених як у позовній заяві, так і у заяві про зміну предмета позову, прийнятій судом до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача свого представника у судові засідання не направила, письмових пояснень по справі не надала, хоча про розгляд справи достеменно обізнана (позивач є керівником і засновником фермерського господарства). Про проведення судових засідань третя особа повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 07.02.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (банк) від імені якого діє ОСОБА_2., старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308, як позикодавцем, та Селянським (фермерським) господарством "Злагода", від імені якого діє голова ОСОБА_1. на підставі статуту, як позичальником, укладено кредитний договір від №221121-КЛН/2 (кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України в загальній сумі 820000,00 грн та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору (п.1.1).

Згідно п.2.5.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит/транш в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу та в дати, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту, що є додатком 2 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 24.11.2023 (включно), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту/траншу, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору. У разі надання кредиту з графіком погашення кредиту та у разі порушення позичальником встановлених у відповідному графіку термінів, розмір простроченої заборгованості за кожним траншем визначається банком самостійно.

Відповідно до п.2.6 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом/траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 14,0% (чотирнадцять) процентів річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього договору.

Пунктом 2.6.5 кредитного договору передбачено, що з урахуванням ст.212 Цивільного кодексу України, банк має право встановити за користування одержаним кредитом/траншем процентну ставку збільшену на 3% (три) процентних пункти до встановленої п.2.6 договору у випадку порушення/невиконання/часткового виконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених п.п.5.5, 5.9, 5.14 цього договору.

Пунктом 2.11 кредитного договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину кредиту/траншу в кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту/ліміту кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього договору, або у встановлений згідно п.2.12 цього договору термін повернення кредиту/траншу, позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 19,0% (дев`ятнадцять) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом/траншем, що надані в національній валюті України, якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості сторін, при цьому сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі, якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.9.1 кредитного договору).

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України ).

З метою забезпечення кредитних зобов`язань позичальника перед позикодавцем, між банком та третьою особою було укладено договори застави рухомого майна, що перебувало у власності позичальника, а саме:

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-30/1;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-30/2;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-ЗАВ/1;

- договір застави рухомого майна від 22.11.2021 №221121-ЗАВ/2.

Додатково, з метою забезпечення зобов`язань позичальника перед позикодавцем, між банком від імені якого діє ОСОБА_2., старший менеджер по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308 та ОСОБА_1 (позивач), який також є головою Селянського (фермерського) господарства "Злагода", було укладено договір поруки від 22.11.2021 №221121-П/2 (далі - договір поруки).

Відповідно до п.1.1 договору поруки, за цим договором поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов`язання 1 (кредитний договір №221121-КЛН/2 від 22.11.2021) та основного зобов`язання 2 (сплата суми процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках основного договору) за основним договором, а саме за кожне з цих основних зобов`язань окремо.

Крім того, п.1.5 договору поруки передбачає, що поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого основного зобов`язання та/або строку основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей договір та порука за цим договором будуть діяти до повного виконання всіх основних зобов`язань без необхідності попереднього та наступного погодження із поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього договору.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого банк має право пред`явити вимоги до поручителя, становить 7 років з дати укладення цього договору.

В п.7.1 договору поруки якщо у випадку пред`явлення банком вимоги поручитель не виконає будь-яке основне зобов`язання в терміни (строки), встановлені у зазначеній вимозі, банку має право вимагати, а поручитель зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (як спеціальний вид відповідальності згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) в розмірі 19,0% (дев`ятнадцять) процентів річних від простроченої заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (у разі, якщо вони використовуються сторонами) і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.1 договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що:

- спірний договір поруки позивач змушений був укласти задля погашення існуючої заборгованості перед іншим банком та через загрозу банкрутства, в свою чергу, відповідач відмовився надавати кошти в кредит без одночасного укладення договору поруки;

- умови спірного договору поруки містять вкрай невигідні умови щодо видів забезпечення - як застави, так і поруки, хоча вартість предмета застави повністю покривала суму кредиту;

- обумовлена кредитним договором відсоткова ставка істотно перевищує облікову ставку НБУ;

- п.1.5 договору поруки передбачає, що поручитель надає згоду на зміну будь-якого розміру основного зобов`язання та строку основного договору, тобто фактично покладає на позивача обов`язок зі сплати коштів у не визначеному наперед розмірі;

- договором поруки не передбачена винагорода поручителя за його послуги;

- строк поруки встановлений у 7 років, що перевищує строк повернення кредиту за основним договором та строк, визначений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України;

-п.9.1 та п.9.2 договору поруки є несправедливими, оскільки порівняно з банком поручитель має істотно менше варіантів, з використанням яких його повідомлення, надіслане банку, вважатиметься належним відповідно до умов договору;

- договір поруки вчинено під впливом обману, оскільки банк стверджував, що без укладання договору поруки банк не зможе укласти кредитний договір.

Також позивач зазначив, що договір поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" був підписаний з боку відповідача повіреним - ОСОБА_2 , однак у вказаному договорі не має згадки про рішення колегіального компетентного органу банку, прийнятого з цього приводу. Крім того у рішенні компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не вказано, що надається згода (дозвіл) на укладення оспорюваного договору поруки, не вказано умов такого договору, а також відсутні відомості про надання повноважень для укладення такого договору повіреному - ОСОБА_2 тощо, а отже таке рішення жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати повноваження ОСОБА_2. на укладення відповідного договору поруки, внаслідок чого договір поруки був підписаний ОСОБА_2 без необхідних повноважень, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Крім того, за твердженнями позивача, підставою для визнання недійсним зазначеного договору поруки є те, що основне зобов`язання забезпечене оспорюваним договором поруки є недійсним у зв`язку з тим, що відокремлений підрозділ відповідача не наділений повноваженнями підписувати (укладати) кредитні договори від імені відповідача, оскільки на офіційному веб-сайті відповідача відсутня інформація про такий відокремлений підрозділ, а на вебсайті Національного банку України, у довіднику банків, які мають банківську ліцензію, у переліку відокремлених підрозділів Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відомості про цей відокремлений підрозділ також відсутні.

Як стверджує позивач, кредитний договір від імені відповідача підписано не уповноваженою на те особою - старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" ОСОБА_2 без зазначення у цьому правочині про рішення компетентного колегіального органу банку з приводу надання кредиту, а рішення компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021 не уповноважує ОСОБА_2 на укладення кредитного договору, не містить положень про наділення його будь-якими повноваженнями, що стосуються вчинення зазначеного договору, відповідальність за виконання умов фінансування покладено на директора Запорізького корпоративного регіонального центру Порвіна Є.В., а отже таке рішення визначає іншу уповноважену особу на вчинення кредитного договору - директора Запорізького корпоративного регіонального центу Порвіна Є.В, а старший менеджер по роботі з клієнтами ОСОБА_2 відокремленого підрозділу відповідача не мав повноважень на укладення кредитного договору від імені відповідача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що укладення договору поруки під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах під впливом оману, спростовується матеріалами справи. Відповідач вважає, що поведінка позивача є суперечливою. Адже позивач, як голова Селянського (фермерського) господарства "Злагода" та поручитель за договором поруки, з однієї сторони визнає факт укладення між ним та відповідачем договору поруки, наявність невиконаного зобов`язання та заборгованості за кредитним договором, та самостійно ініціював самостійно врегулювання спору шляхом оплати ним, як поручителем, 30% від загальної кредитної заборгованості позичальника та нарахованих відсотків в строк до 6 місяців з моменту досягнення згоди щодо реструктуризації боргу, а з іншої сторони - ставить під сумнів законність таких правовідносин, звертаючись до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним.

Також, як зазначає відповідач, 22.11.2021 в межах наданих повноважень представником банку - ОСОБА_2 старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", який створено у встановлений законом спосіб, було підписано від імені банку кредитний договір №221121-КЛН/2 від 22.11.2021 та договір поруки №221121-П/2 від 22.11.2021 на підставі рішення компетентного колегіального органу банку в рамках індивідуальних повноважень №111.1 від 18.11.2021, а отже твердження позивача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, з наступних підстав.

Зобов`язанням, згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання (ст.548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

Статтею 558 Цивільного кодексу України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Згідно зі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу приписів ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, ст.230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Стаття 233 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені ст.216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Стаття 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних соціальних результатів та одержання прибутку.

В даному випадку, Селянське (фермерське) господарство "Злагода" в особі голови цього господарства ОСОБА_1. за рахунок нового кредитора здійснило погашення кредитної заборгованості з попереднім кредитором.

Господарською діяльністю згідно із ст.3 Господарського кодексу України є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційний розрахунок та власний комерційний ризик є одним з принципів підприємництва (ст.44 Господарського кодексу України), отже суб`єкт комерційної діяльності не лише отримує прибуток, а й несе ризики комерційної діяльності.

Отже, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Мінімізація таких ризиків суб`єкта господарювання не може відбуватись через інститут недійсності правочину.

Позивач як поручитель, підписуючи договір поруки, погодився з умовами договору поруки, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору та розумів міру своєї відповідальності в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальником, а також наслідки, які спричинить для підприємства у подальшому таке невиконання.

Суть поруки і полягає у тому, що кредитор отримує додаткову гарантію виконання зобов`язання з боку солідарного боржника, а боржник, який отримав кредит (тобто матеріальне благо) отримує підтримку у вигляді поручителя.

Тому посилання позивача на укладення договору поруки під впливом тяжкої обставини та вкрай невигідних умовах саме для позивача як фізичної особи (навіть враховуючи те, що ОСОБА_1 є учасником Селянського (фермерського) господарства "Злагода"), в розумінні приписів ст.233 Цивільного кодексу України, судом відхиляються з урахуванням того, що такі обставини не є важкими та вкрай невигідними саме для позивача.

Крім того, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними, тобто явно кабальними для особи.

Всупереч зазначеному, позивачем не доведено, що умови договору поруки були вкрай невигідними для нього, а також те, що цей правочин був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, судом встановлено відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували:

- наявність тяжких обставин у позивача (матеріали справи не містять будь-яких доказів дійсного матеріального стану позивача та наявності у нього тяжких обставин, які зумовили укладення спірного правочину);

- наявності вкрай невигідних умов спірного договору поруки (зокрема, відсутні докази на підтвердження того, що будь-яка інша банківська установа уклала б відповідний договір з позивачем на вигідніших для нього умовах);

- наявності запевнень чи тверджень банку щодо ненадання кредиту без укладення спірного договору поруки (такі твердження позивачем викладені в позовній заяві, проте нічим не підтверджені).

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для кваліфікації спірного договору як такого, що вчинено під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, відсутні.

За висновками суду зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення сторін договору поруки було вільним і відповідало їх внутрішній волі, цей правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вже вказувалося судом, 22.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", як позикодавцем, та Селянським (фермерським) господарством "Злагода", як позичальником, було укладено кредитний договір від №221121-КЛН/2.

Крім того, 22.11.2021 між ОСОБА_1 як поручителем та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" з метою забезпечення виконання зобов`язання Селянського (фермерського) господарства "Злагода" за кредитним договором №221121-КЛН/2 від 22.11.2021 було укладено договір поруки від №221121-П/2.

Вказані правочини від імені відповідача були підписані ОСОБА_2 , старшим менеджером по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на підставі довіреності від 24.03.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308.

Зазначеною довіреністю від 24.03.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" в особі виконуючого обов`язки голови правління Волкова С.О., який діяв на підставі статуту уповноважив ОСОБА_2, старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" як повіреного, представляти інтереси Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", з питань, пов`язаних з діяльністю Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

Для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю, повірений уповноважується вчиняти (укладати та підписувати) від імені банку правочини та документи в обсязі, визначеному цією довіреністю, зокрема, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: кредитні договори, генеральні договори за документарними операціями, що укладаються банком з юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, ліміт операції до 35000000,00 грн, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: кредитні договори, забезпечені заставою майнових прав за вкладним рахунком (депозит), що укладаються банком з юридичними особами, та/або фізичними особами-підприємцями), договори про грошове покриття та пов`язані з цим документи, ліміт операції до 35000000,00 грн, на підставі рішення компетентного колегіального органу банку: договори забезпечення, в т.ч. договори поруки, що укладаються в забезпечення виконання зобов`язань за правочинами, передбаченими цією довіреністю, без обмежень. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам і дійсна до 24.03.2024. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. та зареєстрована в реєстрі за №308.

Рішенням №111.1 в рамках індивідуальних повноважень Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 18.11.2021 (доповідач: ОСОБА_2.) розглянуто та затверджено наступні рішення, зокрема: про відкриття Селянському (фермерському) господарству "Злагода" невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування не більше 820000,00 грн, зі строком фінансування до 24.11.2023, графік зниження ліміту кредитування, вартість фінансування: процентна ставка за строковою заборгованістю - 14,0% річних, проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) за простроченою заборгованістю - 19,0% річних, ціль фінансування: погашення заборгованості за кредитним договором №5-07/2019-АМК-UАН від 12.09.2019 (укладений СФГ "Злагода" в рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій №ГД-5-07/2019 від 12.09.2021 з AT "Мегабанк", в загальній сумі не більше 820000,00 грн, комфортні фактори: порука не нотаріально - ОСОБА_1.

Згідно витягу із наказу голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" "Про внесення змін в організаційну структуру ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 01.09.2014 №603-вк згідно рішення Наглядової Ради від 29.08.2014 про внесення змін в Організаційну структуру банку вирішено створити нові структурні підрозділи, зокрема, Запорізький корпоративний регіональний центр.

За змістом Положення про корпоративний регіональний центр АТ "Банк Кредит Дніпро", затвердженого рішенням Наглядової Ради AT "Банк Кредит Дніпро" №7 від 14.04.2021 корпоративний регіональний центр є самостійним структурним підрозділом головного офісу та безпосередньо підпорядковується директору з продажів. В організаційній структурі банку Центр є складовою блоку корпоративного бізнесу, управління яким здійснює заступник голови правління з корпоративного бізнесу (п.1.3).

За висновками суду, зазначеними вище доказами, спростовуються твердження позивача про те, що у ОСОБА_2 - старшого менеджера по роботі з клієнтами в агробізнесі Запорізького корпоративного регіонального центру Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" були відсутні повноваження як на підписання основного договору, так і оспорюваного правочину, оскільки вчинення таких дій передбачено довіреністю від 24.03.2021, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаріфуліною Я.В. за реєстровим №308, рішенням №111.1 в рамках індивідуальних повноважень Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 18.11.2021, а також Положенням про корпоративний регіональний центр АТ "Банк Кредит Дніпро", затвердженого рішенням Наглядової Ради AT "Банк Кредит Дніпро" №7 від 14.04.2021, що в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки зміст оспорюваного договору поруки не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням наведеного вище, судом не встановлено, а позивачем не доведено суду існування підстав для визнання недійсним договору поруки від 22.11.2021 №221121-П/2, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.03.2024

Суддя Ю.М.Смирнова