Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/8259/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/8259/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Родинна оселя"

про стягнення 369 254,08 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Родинна оселя" про стягнення 369 254,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 4540846 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.01.2010 в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої у період з 01.10.2017 по 25.08.202018 теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 369 254,08 грн, право вимоги на яку позивач набув 30.08.2021 за результатами продажу на аукціоні майна постачальника послуг - Акціонерного товариства "К.Енерго", як банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8259/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

15.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2010 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство "Київенерго", а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Родинна оселя" (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4540846 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору визначено обов`язок постачальника безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з пунктом 4.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3 Договору).

Додатками до Договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, акт розмежування балансової належності теплових мереж, систем та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку даних по будинку тощо.

Згідно з пунктом 1 Додатку 2 до Договору розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання.

За умовами пункту 2 Додатку 2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Пунктом 3 Додатку 2 до Договору передбачено, що в разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з пунктом 1.3 Додатка 1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число звітного місяця (пункт 4 Додатку 2 до Договору).

За умовами пункту 5 Додатку 2 до Договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ № 4 за адресою: вулиця Борщагівська, 171/18 не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 8 Додатку 2 до Договору визначено, що в разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9 Додатку 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 4 за адресою: вулиця Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 Додатку 2 до Договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

25.08.2021, відповідно до протоколу № UA-PS-2021-08-10-000016-3, відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеної Господарським судом Донецької області в справі №905/1965/19.

Переможцем зазначеного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" (в подальшому, згідно протоколу загальних зборів учасників від 14.09.2021 № 1/2021, найменування Товариства з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (далі - позивач).

Згідно Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство "К.Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241 900 394,18 грн.

У витягу з додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зазначено про включення до загального обсягу відступленої дебіторської заборгованості також заборгованості Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Родинна оселя" у розмірі 369 254,08 грн за Договором.

Результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Доказів визнання недійсними або скасування результатів даного аукціону матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач став новим кредитором за Договором та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим Договором.

При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів зміни найменування постачальника за Договором з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Акціонерне товариство "Київенерго" та у подальшому на Акціонерне товариство "К.Енерго", оскільки при зміні типу акціонерного товариства - постачальника, його ідентифікаційний код залишався незмінним, що свідчить про те, що право вимоги позивач придбав саме у постачальника.

08.07.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за вих. № 1216 про сплату заборгованості в розмірі 369 254,08 грн разом з рахунком на оплату №000001216/7/22 від 08.07.2022.

08.08.2022 на адресу позивача відповідач направив лист-відповідь за вих. № 01/4583, в якому зазначив, що заборгованість відсутня, а зобов`язання за Договором припинені починаючи з 26.04.2014.

17.01.2023 позивач на адресу відповідача направив листа за вих. № 02-14/2977 з проханням сплатити заборгованість у розмірі 369 254,08 грн, проте відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було.

Позивач зазначає, що в порушення договірних зобов`язань, відповідач не вносив у повному обсязі плату за спожиту теплову енергію (опалення), в результаті чого за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 369 254,08 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір енергопостачання підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відтак саме на позивачеві лежить тягар доказування факту поставки відповідачу теплової енергії за Договором, а також факту переходу від постачальника права вимоги за вказаним Договором щодо оплати вартості поставленої теплової енергії.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

На підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за Договором у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 позивач надав дублікати облікових карток за Договором, довідку Акціонерного товариства "К.Енерго" про стан розрахунків, відомості обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції, рахунки-фактури.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час здійснення постачальником постачання теплової енергії відповідачу) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору документами, які підтверджують виконання постачальником зобов`язання з постачання теплової енергії та її прийняття відповідачем, є акти приймання-передавання товарної продукції, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій.

В окремих випадках суд може прийняти в якості доказів і інші документи, зокрема облікові картки, які містять величину фактично спожитої теплової енергії та її вартість за розрахунковий період (місяць).

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово розглядалось у судовій практиці, що відображено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17 та від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано посиланням на облікові картки (табуляграми).

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товарів чи послуг і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

За доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати поставленої у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 року теплової енергії, за ним обліковується заборгованість в розмірі 369 254,08 грн, а свідченням фактичного постачання теплової енергії є наявні в матеріалах справи дублікати облікових карток.

Водночас суд вважає, що надані позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за Договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа.

Обставини справи свідчать про те, що позивач придбав на аукціоні право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, при цьому крім права вимоги сплати суми боргу жодних інших прав за Договором позивач не набув.

Відтак, оскільки позивач не став стороною Договору, у нього відсутні повноваження на виготовлення первинних документів, у тому числі дублікатів таких документів.

Також безпідставним є посилання позивача на положення пункту 9 Додатку № 2 до Договору, згідно з якими на відповідача покладено обов`язок самостійно отримувати оформлені постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період, акт звіряння, та повернути один примірник постачальнику, адже першочергово такі документи мають бути складені постачальником.

Враховуючи ту обставину, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту постачання відповідачу теплової енергії за Договором у спірний період та її обсяг, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо підтвердженого в Довідках про стан розрахунків за спожиту теплову енергію від АТ "К.Енерго" розміру заборгованості відповідача за Договором у сумі 369 254,08 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням між ТОВ "Київенерго-борг" та АТ "К.Енерго", в процесі ліквідації останнього, договору щодо відступлення права вимоги, право вимагати від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Родинна оселя" виконання грошового зобов`язання за Договором в загальному розмірі 369 254,08 грн перейшло до ТОВ "Київенерго-борг".

Однак суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що постачальником було поставлено відповідачу теплову енергію за Договором на вищевказану суму, право вимоги за яким було набуто позивачем.

У цьому контексті варто зазначити, що частиною першою статті 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. З наведеним кореспондується припис частини першої статті 519 Цивільного кодексу України, згідно з яким первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 369 254,08 грн задоволенню не підлягає.

Між тим суд не може погодитись із доводами відповідача про те, що зобов`язання сторін за Договором припинились відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України неможливістю їх виконання, у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким запроваджено модель надання житлового-комунальних послуг на підставі прямих договорів між виконавцями та споживачами цих послуг.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів існування індивідуальних договорів чи волевиявлення як співвласників будинку, так і самого відповідача щодо припинення Договору та укладення індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії, суд дійшов висновку, що відповідач міг бути колективним споживачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період в будинку № 5 по вул. Ніжинській у місті Києві.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 538,81 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2024.

Суддя О.В. Нечай