ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2024 Справа № 914/753/23
За позовом: ОСОБА_1 , м.Львів,
до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська дорога», м.Львів,
про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники сторін:
від позивача: М. Дручек,
від відповідача: не з`явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська дорога» про визнання наказу голови правління ОСББ «Любінська дорога» №6-ос від 20.07.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним та скасувати його; поновлення на посаді голови правління ОСББ «Любінська дорога» та стягнення з ОСББ середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також компенсації за невикористану відпустку в сумі 20'029,20 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.03.2023 року справу № 914/753/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2023 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав.
Ухвалою від 25.04.2023 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2060/22, а 20.11.2023 - поновив провадження у справі. Подальший рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Протокольною ухвалою від 16.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, про що у порядку ст.ст.120-121 ГПК України повідомлено відповідача.
Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги.
Відповідач участь повноважного представника у судове засідання 04.03.2024 не забезпечив, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що питання обрання нових членів правління на загальних звітно-виборних зборах ОСББ «Любінська дорога», оформлених протоколом №15 від 30.08.2021 прийнято за відсутності кворуму, а також тим, що при обранні головою правління ОСББ ОСОБА_2 порушено норми статуту ОСББ, що у подальшому призвело до видачі незаконного наказу про звільнення.
Аргументи відповідача.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить захистити його корпоративні та трудові права. Позивач вважає себе працівником ОСББ, однак не надав при цьому документів на підтвердження факту встановлення між ним та відповідачем трудових відносин (трудовий договір). Доданий до позовної заяви протокол №1 установчих зборів ОСББ засвідчує факт виникнення у позивача не трудових, а корпоративних відносин та набуття ним права на управління ОСББ. Із копії вказаного протоколу не вбачається, що позивачеві встановлено матеріальне заохочення за роботу голови правління ОСББ, адже заробітна плата є невід`ємним елементом перебування особи у трудових відносинах. Факт обрання позивача головою правління ОСББ не може слугувати достатньою підставою для виникнення трудових відносин, що також суперечить трудовому законодавству. Отже, позивач не довів факту перебування у трудових відносинах з відповідачем, відтак вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №6-ос від 20.07.2022, виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, тому суд розглянув справу за його відсутності. У судовому засіданні 04.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
17.04.2016 відбулись установчі збори співвласників багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . На вказаних зборах було прийнято рішення про створення ОСББ «Любінська дорога» та затверджено його статут (протокол №1). На установчих зборах ОСББ «Любінська дорога» було обрано членів правління та обрано голову правління - ОСОБА_1 .
08.06.2016 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови правління.
05.08.2021 правлінням ОСББ прийнято рішення про проведення 30.08.2021 загальних зборів об`єднання.
30.08.2021 відбулись загальні звітно-виборні збори ОСББ «Любінська дорога», у яких, згідно із списком присутніх на зборах, взяли участь власники 62 квартир, що в сукупності складає 32,8% від загальної кількості 189 квартир ОСББ. На зборах прийнято рішення про обрання правління у кількості 10 осіб (обрано 7 осіб на зборах, решта членів шляхом письмового опитування); вказане рішення оформлено протоколом №15.
Рішенням правління ОСББ «Любінська дорога», оформленого протоколом №1 від 17.10.2021, серед іншого, головою правління ОСББ «Любінська дорога» обрано ОСОБА_2 . На думку позивача, вказане рішення новими учасниками правління прийнято з порушенням кворуму, визначеного п.15 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Любінська дорога» та за відсутності підписів його членів за результатами голосування.
08.08.2022 ОСББ «Любінська дорога» від новобраного голови правління ОСОБА_2 отримано лист із наказом №6-ос від 20.07.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Любінська дорога» з 04.08.2022, згідно з п.5 ст.41 КЗпП України. Підстава: рішення зборів членів ОСББ «Любінська дорога» від 30.08.2021 та протокол №2 засідання правління ОСББ «Любінська дорога» від 15.07.2022.
Позивач, не погоджуючись із порядком проведення зборів 30.08.2021 та прийнятими за наслідками рішення, 09.09.2022 подав заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №914/2060/22 за позовом ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська дорога» за участю третіх осіб про визнання недійсним рішення зборів ОСББ, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів ОСББ, визнання недійсним рішення правління ОСББ. Заява обгрунтована тим, що під час проведення зборів 30.08.2021 не була дотримана процедура голосування, зокрема, порушено процедуру встановлення результатів голосування, визначену пунктами 7 і 8 розділу 3 статуту ОСББ. Також не було затверджено порядок денний зборів, і питання затвердження порядку денного зборів не було поставлено на голосування в листках письмового опитування. В порушення Закону без рішення правління ОСББ головою зборів ОСОБА_4 самочинно було розроблено бланк листка письмового опитування та призначено осіб для проведення опитування.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 у справі №914/2060/22 позовні вимоги задоволено; визнано рішення звітно-виборних зборів членів ОСББ «Любінська дорога», які оформлені протоколом №15 від 30.08.2021, недійсними; визнано рішення правління ОСББ «Любінська дорога», оформлене протоколом №1 від 17.10.2021 недійсним; скасовано запис про державну реєстрацію змін до відомостей про ОСББ «Любінська дорога»; присуджено до стягнення з ОСББ «Любінська дорога» в користь Державного бюджету України 4'962,00 грн судового збору. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 задоволено; визнано рішення правління ОСББ «Любінська дорога», оформлене протоколом №1 від 17.10.2021 недійсним та присуджено до стягнення з ОСББ «Любінська дорога» на користь ОСОБА_1 2 481,00 грн судового збору.
Позивач стверджує, що наказ №6-ос від 20.07.2022 про його звільнення є похідним від незаконного рішення зборів ОСББ «Любінська дорога» від 30.08.2021, оформленого протоколом №15 та рішення правління, оформленого протоколом №1 від 17.10.2021 про обрання ОСОБА_2 головою правління ОСББ «Любінська дорога», а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Згідно довідки про доходи №30 від 03.08.2022 позивач виконував обов`язки голови правління та бухгалтера. У довідці вказана заробітна плата голови правління та бухгалтера.
29.02.2024 подано додаткові пояснення, у яких наведено уточнюючий розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 05.08.2022 по 31.10.2023 у розмірі 387'076,74 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом учасникам справи була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, даний спір належить до юрисдикції господарського суду.
Наказом №6-ос від 20.07.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ «Любінська дорога» згідно з п.5 ст.41 КЗпП України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач не довів факту перебування у трудових відносинах з відповідачем є необґрунтованими, адже позивач, згідно займаної ним до звільнення посади був посадовою особою ОСББ «Любінська дорога».
У даному випадку, вимоги про скасування наказу №6-ос від 20.07.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Любінська дорога» є похідними від спору про визнання недійсним рішень зборів ОСББ «Любінська дорога» від 30.08.2021, оформленого протоколом №15 та рішення правління, оформленого протоколом №1 від 17.10.2021 про обрання ОСОБА_2 головою правління ОСББ «Любінська дорога».
Як уже відзначалося, рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 у справі №914/2060/22 позовні вимоги задоволено; вказані рішення ОСББ «Любінська дорога» визнано недійсними.
Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.
Згідно з п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Саме така правова позиція щодо способу обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладена у численних постановах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 14.09.2016 у справі №523/18850/14-ц.
Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.
Згідно довідки про доходи №30 від 03.08.2022 та додаткових поясненнях вбачається, що заробітна плата за основним місцем роботи голови правління у червні 2022 року становила 19080,44 грн, у липні 2022 19'508,93 грн.
Суд вважає помилковим проведений позивачем розрахунок коштів за час вимушеного прогулу, адже ним не враховано пп.«ї» п.4 Порядку, де вказано, що при обчисленні середньої заробітної плати не береться заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством). Тому заробітна плата бухгалтера, яку він отримував за сумісництвом, не повинна враховуватися
Здійснивши відповідні перерахунки, суд встановив, що за період з 05.08.2022 по 31.10.2023 правомірним буде стягнення з відповідача 289'869,89 грн (897,43 грн. х 323 середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді) за час вимушеного прогулу.
Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку суд відзначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічне правове регулювання встановлено частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки".
З огляду на те, що суд дійшов висновку про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Оскільки позивач згідно пп.1 п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому згідно приписів ч.2 ст.129 ГПК України стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити частково
2.Визнати наказ №6-ос від 20.07.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Любінська дорога» незаконним.
3.Поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ «Любінська дорога».
4.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська дорога» (79040, м. Львів, вул. Любінська, 160; ідентифікаційний код 40542155) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 289'869,89 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська дорога» (79040, м. Львів, вул. Любінська, 160; ідентифікаційний код 40542155) в дохід Державного бюджету України 9'716,05 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.03.2024.
Суддя Б. Яворський.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2024 |
Оприлюднено | 13.03.2024 |
Номер документу | 117553978 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Яворський Б.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні