Рішення

від 27.02.2024 по справі 916/3834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3834/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/3834/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ (65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 10, код ЄДРПОУ 35406417)

про виселення та стягнення 288 359,38грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ про виселення та стягнення 288 359,38грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023р. було відкрито провадження по справі №916/3834/23. Розгляд справи призначено за загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.04.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Благодійною організацією Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 188/31.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 71,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 8. Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ОМБТІ та РОН 28 серпня 2009р.. Експертна оцінка об`єкта оренди становить 144 848 грн. без ПДВ. Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ТОВ «Експертне агентство «Єдність» сертифікат субєкта оціночної діяльності №10078/10 виданий 29 жовтня 2010р. Фондом державного майна України. Передача в оренду об`єкта зазначеного у пункті 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про оренду державного та комунального майна, розпорядження міського голови від 22.04.2013 № 378-01р. Строк дії договору оренди з 22.04.2013 до 22.03.2016.

Згідно з п. п. 2.1-2.4 договору оренди орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності, затвердженої постановою Кабінету міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 509,79 грн. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення від 22.04.2013 Позивач передав, а Відповідач прийняв нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 71,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 8, на підставі розпорядження міського голови від 22.04.2013р. №378-01р.

Додатковим договором від 08.05.2013 № 1 було збільшено площу орендованого приміщення з 71,8 кв.м. до 109,8кв.м. Крім того викладено п.2.2 в наступній редакції: «За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 08.05.2013р. за перший місяць після підписання додаткового договору №1 в розмірі 957,63 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 25.01.2014 № 2 на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 № 4273-VІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2014 по 31.12.2014 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 14.01.2015 № 3 на підставі рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6047-VI, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість).

Додатковим договором від 22.01.2016 №4 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VII, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковимдоговором від 15.12.2016 № 5 продовжено термін дії Договору до 31.12.2017 тана підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1433-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 по 31.12.2017 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковимдоговором від 12.12.2017 № 6 продовжено термін дії Договору до 31.12.2018. Крім того викладено п.2.2 в наступній редакції: «За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2018р. в розмірі 2 537,49 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 26.02.2018 № 7 на підставі рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 № 2782-VІІ, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 26.12.2018 № 8 продовжено термін дії Договору до 31.12.2019 та на підставі рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4066-VII, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 2 791,49 грн., що розрахована на 01.12.2018 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 23.12.2019 № 9 продовжено термін дії Договору до 31.12.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5520-VII, Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2021 у розмірі 2934,84 грн., що розрахована на 01.12.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Відповідно до п. 7.11 Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що після настання дати закінчення строку Договору оренди, а саме 31.12.2020р. відповідач продовжує користуватись об`єктом оренди, що свідчить про невиконання відповідачем зобов`язань які виникли на підставі п. 4.7, Договору оренди, та про порушення норми ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного га комунального майна 03.10.2019 № 157-ІХ, відповідно до якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Також позивачем було зазначено суду, що відповідно пункту 7.7. Договору оренди, після закінчення строку дії Договору, Орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов Договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 р. №1 57-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Окремо слід враховувати, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019 р. орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Позивачем було зазначено суду, що відповідачем не дотримано вимог положення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 р. а також положень п. 136 та 143 Порядку, а саме відповідач не звернувся до Орендаря з заявою про продовження договору оренди, та на сьогоднішній день у встановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила, звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт не подано. Отже, за посиланням позивача, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України, якими врегульовано правовідносини що виникли між Департаментом та відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим.

За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 31.12.2020р., тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Виходячи із наведеного, позивачем було зазначено суду, що відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01 січня 2021р. по 31 серпень 2023р. в розмірі 288 359,38грн.

07.07.2023р. комісією Департаменту було складено акт обстеження нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. м. Одеса, вул. Пастера, 8 згідно якого при обстеженні встановлено що приміщення зачинене, вхід зачиненій.

Позовні вимоги направлені на виселення відповідача з нежитлове приміщення підвалу загальною площею 109,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 8 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та на стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 288 359,38 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Благодійній організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ згідно з договором оренди нежитого приміщення від 22.04.2013р. №188/31, з урахуванням Додаткового договору 1 від 08.05.2013р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради передано у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 109,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 8.

Пунктом 1.3 договору оренди встановлено, що термін дії договору з 22.04.2013р. по 22.03.2016р.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено низку Додаткових договорів, якими зокрема вносились зміни до п.1.3 договору, щодо строку дії договору.

Так відповідно до Додаткового договору від 23.12.2019 № 9 продовжено термін дії Договору оренди нежитого приміщення від 22.04.2013р. №188/31 до 31.12.2020р.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковім для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.9. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Дослідивши обставини справи та враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що продовження строку дії договору оренди у встановленому законом порядку не відбулось та термін дії договору закінчився 30.12.2020р., тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України Про виконавче провадження Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.

Згідно з ч. 3 ст. 66 вищевказаного Закону, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Отже суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів повернення об`єкту оренди , заявлена Департаментом комунальної власності Одеської міської ради вимога про виселення відповідача зі спірного приміщення після закінчення строку дії договору є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому дані вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем розрахована неустойку за неповернення об`єкту оренди за Договором в розмірі 288 179,69 грн. за період з січень 2020 по серпень 2023 виходячи з ціни оренди 3521,84 грн. (в тому числі ПДВ).

Як вже зазначалось вище, Додатковим договором від 23.12.2019 № 9 продовжено термін дії договору на один рік, а саме з 01.01.2020 до 31.12.2020.

У Додатковому договорі від 23.12.2019 № 9 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 22.04.2013 № 188/31 сторони, керуючись рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5520-VII Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціям на 2020 рік , дійшли згоди, що річна орендна плата з 01.01.2020 по 31.12.2020 розраховується у розмірі 1,20 грн. з ПДВ, а з 01.01.2021 3 521,81грн.

Однак, із закінченням з 31.12.2020 дії Договору від 22.04.2013, умови Додаткового договору від 23.12.2019 № 9 щодо встановлення з 01.01.2021 орендної плати в розмірі 3 521,81 грн. не набули чинності. А відтак, неправомірним є нарахування Відповідачу неустойки із розрахунку орендної плати в розмірі 3521,81 грн. Неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном у спірний період за час прострочення слід нараховувати з розрахунку орендної плати, що була чинною в останній день дії Договору оренди від 21.04.2013, а саме, 1,20 грн. з ПДВ в рік.

Судом встановлено, що неустойка за неповернення орендованого приміщення за Договором від 22.04.2013 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 складає 7,78 грн. (1,20 грн. / 365 = 0,004 Х 2 Х 973 = 7,78).

Отже з урахування наведеного вище, суд доходить висновку що вимога позивач про стягнення з Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди підлягає частковому задоволенню в сумі 7,78грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок неустойки підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ (65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 10, код ЄДРПОУ 35406417) задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ (65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 10, код ЄДРПОУ 35406417) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 7 (сім)грн. 78коп.

3. Виселити Благодійну організацію Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ (65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 10, код ЄДРПОУ 35406417) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 109,8кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 8, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

4. Стягнути з Благодійної організації Об`єднання неурядових організацій Одеської області РАЗОМ ЗА ЖИТТЯ (65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 10, код ЄДРПОУ 35406417) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн. 12коп.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08 березня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна