Рішення

від 27.02.2024 по справі 916/4561/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4561/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Шивцова С.А.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: Маврич Т.А.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача: Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути ділянку,

зазначає наступне:

Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га;

визнати незаконним та скасувати п. 515 додатку до акту приймання-передачі до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,7715 га з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, що розташована за межами населених пунктів Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (запис про речове право № 42573309 від 15.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388916451247) з одночасним припиненням права комунальної власності;

усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 2,8595 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 та має 26 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: X 5 124 177,638, Y 3 261 208,084; № 2 координати: X 5 124 515,761, Y 3 261 115,561; № 3 координати: X 5 124 523,628, Y 3 261 115,067; № 4 координати: X 5 124 526,204, Y 3 261 114,962; № 5 координати: X 5 125 061,531, Y 3 261 072,131; № 6 координати: X 5 125 162,337, Y 3 261 021,368; № 7 координати: X 5 125 162,871, Y 3 261 022,227; № 8 координати: X 5 125 164,777, У 3 261 024,886; № 9 координати: X 5 125 166,853, Y 3 261 027,415; № 10 координати: X 5 125 166,990, Y 3 261 027,571; № 11 координати: X 5 125 153,370, Y 3 261 039,059; № 12 - координати: X 5 125 152,642, Y 3 261 039,685; № 13 координати: X 5 125 150,254, Y 3 261 041,922; № 14 координати: X 5 125 148,373, Y 3 261 043,909; № 15 координати: X 5 125 123,767, Y 3 261 071,368; № 16 координати: X 5 125 071,303, Y 3 261 116,359; № 17 координати: X 5 125 072,903, Y 3 261 080,421; № 18 координати: X 5 124 832,392, Y 3 261 099,664; № 19 координати: X 5 124 834,131, Y 3 261 135,390; № 20 координати: X 5 124 791,892, Y 3 261 138,748; № 21 координати: X 5 124 783,892, Y 3 261 102,599; № 22 координати: X 5 124 673,756, Y 3 261 120,013; № 23 - координати: X 5 124 679,873, Y 3 261 147,655; № 24 координати: X 5 124 524,108, Y 3 261 160,041; № 25 координати: X 5 124 280,682, Y 3 261 226,373; № 26 координати: X 5 124 244,954, Y 3 261 211,244.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури (далі Прокурор) посилається на порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про державний кордон України», що були допущені Тарутинською селищною радою Болградського району Одеської області (далі Рада, Відповідач 1) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (далі Держгеокадастр, Відповідач 2) під час передачі до комунальної власності земельної ділянки площею 7,7715 га з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, частина з якої площею 2,8595 га знаходиться в законодавчо встановлених межах прикордонної смуги, так як наслідок належить до земель оборони, які мають обмежену обороноздатність та можуть перебувати виключно в державній власності. Відтак наявні правові підстави для скасування відповідного наказу Держгеокадастру в частині відповідної земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності з одночасним припиненням права власності Ради на відповідну земельну ділянку, так само як і закриття поземельної книги відносно земельної ділянки, у той же час, частина земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 площею 2,8595 га підлягає поверненню у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі Адміністрація, Позивач).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 19.10.2023 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4561/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2023 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4561/23, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2023 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військову частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі В/Ч, Третя особа).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 р. задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039.

17.11.2023 р. Держгеокадастром реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до Держгеокадастру. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення у справі, посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 сформована шляхом поділу раніше зареєстрованої земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:0964, під час реєстрації якої матеріали документації із землеустрою не містили відомостей стосовно обмежень у використанні земельної ділянки вздовж прикордонної смуги, у той же час, до Державного земельного кадастру не внесено відомостей про державний кордон між Україною та Республікою Молдова; те, що земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:0964, з якої шляхом поділу сформована земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04.12.2019 р. до набрання чинності змін в законодавстві, якими визначено межі прикордонної смуги (01.01.2020 р.); те, що до матеріалів справи не представлено доказів фактичного вимірювання меж прикордонної смуги на місцевості, при цьому позиція Прокурора базується на опрацьованих архівних матеріалах, розроблених Державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою»; перебування земельної ділянки в межах прикордонної смуги не є підставою для віднесення її до земель оборони із подальшим вилучення із цивільного обороту.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 р. відкладено розгляд справи на 19.12.2023 р.

24.11.2023 р. від Прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 внесено до Державного земельну кадастру 12.08.2020 р., тобто вказана земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав з 12.08.2020 р., після набрання чинності змін у законодавстві 01.01.2020 р. про визначення меж прикордонної смуги, відтак під час формування земельної ділянки відповідні зміни мали бути враховано; приписами Законів України «Про державний кордон України» та «Про використання земель оборони», а також ЗК України передбачено, що земельні ділянки в межах прикордонної служби, встановленої вздовж державного кордону, належать до земель оборони, які можуть перебувати виключно в державній власності. При цьому відсутність розробленого або затвердженого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, адже приписами законодавства встановлено її нормативні розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.01.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 р. відкладено розгляд справи на 20.02.2024 р.

19.02.2024 р. Прокуратурою представлено додаткові письмові пояснення, в яких зазначає про проведення 11.05.2023 р. спільної наради між Одеською обласною прокуратурою, Держгеокадастром, Державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою» та Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України з метою аудиту земель, що знаходяться в межах прикордонної смуги, вивчення законності їх формування. При цьому Держгеокадастром складено та надано Південному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України перелік відповідних земельних ділянок, до яких входить земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, що свідчить про обізнаність та усвідомленням Держгеокадастром про примикання спірної земельної ділянки до державного кордону; земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 сформована як об`єкт цивільних прав 12.08.2020 р., після набрання чинності змін до профільного законодавства, якими встановлено нормативні розмірі прикордонної смуги. У той же час, до Державного земельну кадастру підлягають внесенню, зокрема, геодезичні, картографічні основи та відомості про них (із змінами), відомості про землі в межах державного кордону та відповідних адміністративно-територіальних одиниць, так само як і індексі кадастрові карти областей створюються в межах адміністративно-територіальних одиниць із врахуванням меж державного кордону. Відтак під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 та внесення відповідних відомостей стосовно неї, Відповідачі мали розуміти, що спірна земельна ділянка прилягає до державного кордону; державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою» як сертифікованою землевпорядною організацією представлено інформацію з урахуванням документації щодо демаркації державного кордону України (альбоми ортофотокарт відповідного масштабу, координат прикордонних знаків, які мають прив`язку до державної (національної) геодезичної мережі, до яких примикає спірна земельна ділянка, так само як і координати поворотних точок земельної ділянки), з чого вбачається, що спірна земельна ділянка примикає до лінії державного кордону.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 р. відкладено розгляд справи на 27.02.2024 р.

У призначене на 27.02.2024 р. представники Позивача, Ради та В/Ч не з`явились. Відповідно до наявних в матеріалах справи сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів всіх учасників справи доставлено кожну із ухвал суду у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене, Адміністрація, Рада та В/Ч вважаються належним чином повідомленими про призначені в межах справи судові засідання, в т.ч. про призначене на 27.02.2024 р.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від Ради та пояснень щодо позову від В/Ч до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.02.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Калачівської та Вознесенської Другої сільських рад» від 20.12.2011 р. № 643/А-2011, зокрема, надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Калачівської сільської ради Тарутинського (нині Белградського) району Одеської області.

На виконання розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 20.12.2011 р. № 643/А-2011 ТОВ «ТЕРРА КОМ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства що розташована на території Калачівської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Між ОСОБА_2 та ТОВ «ТЕРРА КОМ» також складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; список межових знаків, переданих на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого використання земель за їх наявністю.

Відповідно до представленого витягу від 12.08.2020 р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га, остання розташована в Одеській обл., Тарутинському р-н, Калачівська сільська рада (за межами населених пунктів); цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі сільськогосподарського призначення; проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розроблено ТОВ «ТЕРРА КОМ»; відсутні відомості про обтяження у використанні земельної ділянки; 12.08.2020 р. зареєстровану відповідну земельну ділянку. Додатками до відповідного витягу з Державного земельного кадастру визначено кадастровий план земельної ділянки 5124783800:01:001:1039.

12.08.2020 р. відділом Головного управління Дергеокадастру у Тарутинському районі в Одеській області відкрито поземельну книгу стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039. Відповідно до розділу 1 якої, земельна ділянка площею 7,7715 га, розташована в Одеській обл., Тарутинському р-н, Калачівська сільська рада (за межами населених пунктів); цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель землі сільськогосподарського призначення (запис від 12.08.2020 р. № 001). Розділ 2 (запис від 12.08.2020 р. № 002) містить кадастровий план земельної ділянки із координатами поворотних точок меж земельної ділянки; Відповідно до розділу 3 (запис від 19.06.2021 р. № 003) земельна ділянка перебуває у комунальній власності, власником/користувачем земельної ділянки є Рада (Код ЄДРПОУ 04379226), 15.06.2021 р. здійснено державну реєстрацію права власності.

Наказом Держгеокадастру від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 9198,1422 га, які розташовані на території Болградського (Тарутинського) району Одеської області згідно із актом приймання-передачі. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

05.12.2020 р. між Держгеокадастром та Радою у відповідності до вище наведеного наказу підписано акт приймання-передачі земельної ділянки із державної у комунальну власність, пунктом 515 якого визначено земельну ділянку із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039; площею 7,7715 га; місце розташування Одеська обл., Тарутинський р-н, Тарутинська селищна рада; цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу.

Відповідно до представленої інформаційної довідки від 17.08.2023 р. № 343209792 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388916451247), 15.06.2021 р. право комунальної власності на земельну ділянку, площею 7,7715 га (запис про речове право № 42573309), зареєстровано за Радою на підставі рішення державного реєстратора від 18.06.2021 р. № 58827100, документи подані для державної реєстрації наказ Держгеокадастру від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ, акт приймання-передачі від 05.12.2020 р. між Держгеокадастром та Радою.

27.01.2023 р. Одеською обласною прокуратурою надіслано до Адміністрації повідомлення стосовно можливого розташування окремих земельних ділянок комунальної та приватної власності в межах 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону. Просить надати інформацію стосовно прийняття рішення (розпорядження) про вилучення земельних ділянок уздовж прикордонної смуги з користування прикордонних загонів Південно регіонального управління Державної прикордонної служби України в контексті приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою з`ясування наявності питань представництва інтересів держави в суді.

01.02.2023 р. Адміністрацією надано відповідь на звернення Прокуратури, відповідно до якої розпоряджень щодо встановлення ширини прикордонної смуги не приймалось, так само як і не приймалось рішень про вилучення земельних ділянок уздовж прикордонної смуги з користування прикордонних загонів Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

20.06.2023 р. Держгеокадастром надіслано повідомлення до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України із орієнтованою інформацією про земельні ділянки, які входять в 50 метрову смугу вздовж Державного кордону України на території Одеської області. Спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 входить до переліку відповідних земельних ділянок.

Аналогічну інформацію 30.06.2023 р. надіслано Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України до Одеської обласної прокуратури. Спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 входить до переліку відповідних земельних ділянок.

25.09.2023 р. Адміністрація звернулась до Болградської окружної прокуратури Одеської області із листом, в якому повідомляє, що не володіє інформацією стосовно реєстрації прав комунальної/приватної власності на земельні ділянки, серед яких спірна земельна ділянка, у зв`язку із відсутністю інформації заходи щодо скасування в судовому порядку права комунальної власності не вживались. Повідомляє, що не заперечує проти подачі до суду позовної заяви в інтересах Адміністрації. Із змісту листа вбачається, що його видано у відповідь на запит Прокурора від 12.09.2023 р.

21.08.2023 р. Державним підприємством «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою» надано відповідь на звернення Одеської обласної прокуратури, до якої представлено схему розміщення земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, відповідно до якої частина земельної ділянки знаходиться в межах нормативної прикордонної смуги державного кордону. Поворотні точки накладення на нормативну прикордонну смугу мають наступні координати: № 1 координати: X 5 124 177,638, Y 3 261 208,084; № 2 координати: X 5 124 515,761, Y 3 261 115,561; № 3 координати: X 5 124 523,628, Y 3 261 115,067; № 4 координати: X 5 124 526,204, Y 3 261 114,962; № 5 координати: X 5 125 061,531, Y 3 261 072,131; № 6 координати: X 5 125 162,337, Y 3 261 021,368; № 7 координати: X 5 125 162,871, Y 3 261 022,227; № 8 координати: X 5 125 164,777, Y 3 261 024,886; № 9 координати: X 5 125 166,853, Y 3 261 027,415; № 10 координати: X 5 125 166,990, Y 3 261 027,571; № 11 координати: X 5 125 153,370, Y 3 261 039,059; № 12 - координати: X 5 125 152,642, Y 3 261 039,685; № 13 координати: X 5 125 150,254, Y 3 261 041,922; № 14 координати: X 5 125 148,373, Y 3 261 043,909; № 15 координати: X 5 125 123,767, Y 3 261 071,368; № 16 координати: X 5 125 071,303, Y 3 261 116,359; № 17 координати: X 5 125 072,903, Y 3 261 080,421; № 18 координати: X 5 124 832,392, Y 3 261 099,664; № 19 координати: X 5 124 834,131, Y 3 261 135,390; № 20 координати: X 5 124 791,892, Y 3 261 138,748; № 21 координати: X 5 124 783,892, Y 3 261 102,599; № 22 координати: X 5 124 673,756, У 3 261 120,013; № 23 - координати: X 5 124 679,873, Y 3 261 147,655; № 24 координати: X 5 124 524,108, Y 3 261 160,041; № 25 координати: X 5 124 280,682, Y 3 261 226,373; № 26 координати: X 5 124 244,954, Y 3 261 211,244.

04.10.2023 р. Прокурор складено до Адміністрації повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому доводить до відома останньої реєстрації за Радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, частина з якої знаходиться в межах нормативної прикордонної смуги Державного кордону України. Повідомляє, що позовну заяву буде найближчим часом скеровано до суду. Вказане повідомлення надіслано Адміністрації 09.10.2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Приписами статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

У той же час, приписи статті 21 наведеного закону визначають, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

При цьому частина 5 статті 122 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Приймаючи до уваги те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га, знаходиться в Одеській області Одеська обласна державна (військова) адміністрація є уповноваженим органом на захист інтересів держави.

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Адміністрації до суду з метою захисту порушеного права, проте Адміністрацією на вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Адміністрацією в суді.

Приписами статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 1 та 2 статті 18 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно із статтею 19 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 20 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

У відповідності до статті 65 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно із статтею 77 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Закон України Про використання земель оборони передбачає, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

За частиною 1 статті 2 Закону України Про використання земель оборони військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Поряд із цим положення статті 27 Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) визначають, що охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, законами України "Про Державну прикордонну службу України", "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У той же час, приписи частин 2 та 3 статті 115 ЗК України передбачають, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

За пунктами 1 та 2 статті 4 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України. Затвердження документів демаркації державного кордону України здійснюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частинами 1-3 статті 22 Закону України Про державний кордон України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

При цьому, частину 3 статті 22 Закону України Про державний кордон України, включено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону» від 29.10.2019 № 232-IX, який набрав законної сили 01.01.2020 р.

Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, ратифіковане 10.12.2003 р. та набрало чинності 12.01.2004 р., визначає зміст, основні принципи і порядок проведення демаркаційних робіт на державному кордоні між Україною і Республікою Молдова, далі державний кордон, а також діяльності Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії, далі Комісія.

Згідно з пунктом 8 Положення підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною і Республікою Молдова, далі демаркаційні документи, є: Протокол-опис проходження лінії державного кордону; Альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону і прикордонними знаками; Каталог координат і висот прикордонних знаків; Протоколи прикордонних знаків; Таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах. Підсумкові демаркаційні документи підписуються членами Комісії. Демаркаційні документи підлягають затвердженню кожною Стороною відповідно до її внутрішньодержавних процедур і набувають чинності з дати одержання останнього повідомлення про виконання цих процедур. Демаркаційні документи складаються і виготовляються в двох примірниках, кожний українською і молдовською мовами.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу), установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Приписами частини 4 статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого землі оборони.

У відповідності до статті 8 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; е) організація землеустрою; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, що не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з статтею 12 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За статтею 21 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За частиною 1 статті 117 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України «Про державний кордон України», частиною 3 статті 77 ЗК України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим».

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно із статтею 22 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд приймає до уваги те, що відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 внесено до Державного земельного кадастру (відкрито поземельну книгу) 12.08.2020 р., тобто земельні ділянка стала об`єктом цивільних прав з 12.08.2020 р.

У той же час, господарський суд враховує, що частину 3 статті 22 Закону України Про державний кордон України, якою визначено межу прикордонної смуги, включено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону» від 29.10.2019 № 232-IX, який набрав законної сили 01.01.2020 р.

Господарський суд приймає до уваги те, що в матеріалах справи наявна схема розміщення меж земельної ділянки за кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, надана Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". У вказаній схемі відображено координати поворотних точок меж земельної ділянки, межу державного кордону, проведено розмежування відстані меж земельної ділянки відносно державного кордону, з якої вбачається, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 частково входить у 50 метрову зону від державного кордону. Окрім того, господарський суд враховує, що схема спірної земельної ділянки співпадає з кадастровим планом земельної ділянки відповідно до додатку до витягу з Державного земельного кадастру.

Господарський суд зазначає, що Прокурором у позовній заяві вказано, що частина земельної ділянки (у розмірі 2,8595 га) за кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, загальною площею 7,7715 га, яка наразі перебуває у комунальній власності Ради, розташована в межах прикордонної смуги шириною 50 метрів уздовж лінії державного кордону, відтак в силу специфічного розташування підпадає під особливий режим використання, адже відносить до земель оборони.

Господарський суд зауважує, що нормами законодавства, зокрема, статтей 77 ЗК України передбачено, зокрема, що: землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка має межу з державним кордоном України з Республікою Молдова та з наявних матеріалів справи вбачається, що частина спірної земельної ділянки у розмірі 2,8595 га розташована у межах прикордонної смуги вздовж 30-50 метрів від лінії державного кордону, має особливий статус, відноситись до земель оборони та має відповідний режим правового регулювання.

Окрім того, господарський суд зауважує, що імперативний припис частини 2 статті 77 ЗК України чітко визначає, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності та є очевидним, що вказаний імперативний припис забороняє передачу та знаходження частини спірної земельної ділянки у будь-якій іншій власності, крім державної. За таких обставин, будь-які рішення відповідних органів виконавчої влади стосовно передачі частини спірної земельної ділянки у комунальну власність не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вище встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що оскаржуваний наказ Держгеокадастру від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким передано, зокрема, частину земельної ділянки, яка частково відноситься до земель оборони, у комунальну власність, суперечить вищевказаним нормам законодавства, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га.

Вимога про скасування пункту 515 додатку до акту приймання-передачі до наказу Держгеокадастру від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, підлягає задоволенню, оскільки правовою підставою для складання відповідного акту із включенням земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 (пункт 515) є наказ від 05.12.2020 р. № 27-ОТГ в цій частині.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.

Таким чином, за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі 359/3373/16-ц звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 р. у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 р. у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 р. у справі № 922/1125/19).

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 914/814/16.

Господарський суд вважає, що усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За частинами 6 та 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена. Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови). Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України Про Державний земельний кадастр поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

Як зазначено, частина земельної ділянки із кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 площею 2,8595 га, відповідно до відповіді Державного підприємством «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою» знаходиться в межах нормативної прикордонної смуги державного кордону із поворотними точками координат накладання на нормативну прикордонну смугу: № 1 координати: X 5 124 177,638, Y 3 261 208,084; № 2 координати: X 5 124 515,761, Y 3 261 115,561; № 3 координати: X 5 124 523,628, Y 3 261 115,067; № 4 координати: X 5 124 526,204, Y 3 261 114,962; № 5 координати: X 5 125 061,531, Y 3 261 072,131; № 6 координати: X 5 125 162,337, Y 3 261 021,368; № 7 координати: X 5 125 162,871, Y 3 261 022,227; № 8 координати: X 5 125 164,777, Y 3 261 024,886; № 9 координати: X 5 125 166,853, Y 3 261 027,415; № 10 координати: X 5 125 166,990, Y 3 261 027,571; № 11 координати: X 5 125 153,370, Y 3 261 039,059; № 12 - координати: X 5 125 152,642, Y 3 261 039,685; № 13 координати: X 5 125 150,254, Y 3 261 041,922; № 14 координати: X 5 125 148,373, Y 3 261 043,909; № 15 координати: X 5 125 123,767, Y 3 261 071,368; № 16 координати: X 5 125 071,303, Y 3 261 116,359; № 17 координати: X 5 125 072,903, Y 3 261 080,421; № 18 координати: X 5 124 832,392, Y 3 261 099,664; № 19 координати: X 5 124 834,131, Y 3 261 135,390; № 20 координати: X 5 124 791,892, Y 3 261 138,748; № 21 координати: X 5 124 783,892, Y 3 261 102,599; № 22 координати: X 5 124 673,756, У 3 261 120,013; № 23 - координати: X 5 124 679,873, Y 3 261 147,655; № 24 координати: X 5 124 524,108, Y 3 261 160,041; № 25 координати: X 5 124 280,682, Y 3 261 226,373; № 26 координати: X 5 124 244,954, Y 3 261 211,244.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,7715 га з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039; шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки; повернення у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 2,8595 га за наведеними координатами.

Іншого Держгеокадастром суду не доведено, так само як і не представлено докази в спростування позиції Прокурора. Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача: Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 р. Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га.

Визнати незаконним та скасувати п. 515 додатку до акту приймання-передачі до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 р. Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,7715 га з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, що розташована за межами населених пунктів Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт Тарутине, вул. Широка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 04379226) (запис про речове право № 42573309 від 15.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388916451247) з одночасним припиненням права комунальної власності;

Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт Тарутине, вул. Широка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 04379226) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, Код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 2,8595 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 та має 26 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: X 5 124 177,638, Y 3 261 208,084; № 2 координати: X 5 124 515,761, Y 3 261 115,561; № 3 координати: X 5 124 523,628, Y 3 261 115,067; № 4 координати: X 5 124 526,204, Y 3 261 114,962; № 5 координати: X 5 125 061,531, Y 3 261 072,131; № 6 координати: X 5 125 162,337, Y 3 261 021,368; № 7 координати: X 5 125 162,871, Y 3 261 022,227; № 8 координати: X 5 125 164,777, Y 3 261 024,886; № 9 координати: X 5 125 166,853, Y 3 261 027,415; № 10 координати: X 5 125 166,990, Y 3 261 027,571; № 11 координати: X 5 125 153,370, Y 3 261 039,059; № 12 - координати: X 5 125 152,642, Y 3 261 039,685; № 13 координати: X 5 125 150,254, Y 3 261 041,922; № 14 координати: X 5 125 148,373, Y 3 261 043,909; № 15 координати: X 5 125 123,767, Y 3 261 071,368; № 16 координати: X 5 125 071,303, Y 3 261 116,359; № 17 координати: X 5 125 072,903, Y 3 261 080,421; № 18 координати: X 5 124 832,392, Y 3 261 099,664; № 19 координати: X 5 124 834,131, Y 3 261 135,390; № 20 координати: X 5 124 791,892, Y 3 261 138,748; № 21 координати: X 5 124 783,892, Y 3 261 102,599; № 22 координати: X 5 124 673,756, У 3 261 120,013; № 23 - координати: X 5 124 679,873, Y 3 261 147,655; № 24 координати: X 5 124 524,108, Y 3 261 160,041; № 25 координати: X 5 124 280,682, Y 3 261 226,373; № 26 координати: X 5 124 244,954, Y 3 261 211,244.

Стягнути з Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський р-н, смт Тарутине, вул. Широка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 04379226) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 6710/шість тисяч сімсот десять/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34, Код ЄДРПОУ 39765871) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 6710/шість тисяч сімсот десять/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 11 березня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді 08 березня 2024 р. у відпустці.

Суддя С.Ф. Гут