Ухвала

від 22.04.2024 по справі 916/4561/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4561/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2024, ухвалене суддею Гутом С.Ф., м. Одеса, повний текст складено 11.03.2024

у справі № 916/4561/23

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідачів:

1. Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області;

2. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України,

про: усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/4561/23 позов Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації задоволено, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га; визнано незаконним та скасовано п. 515 додатку до акту приймання-передачі до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; усунуто перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,7715 га з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, що розташована за межами населених пунктів Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (запис про речове право № 42573309 від 15.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2388916451247) з одночасним припиненням права комунальної власності; усунуто перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,8595 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039, площею 7,7715 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки; усунуто перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 2,8595 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124783800:01:001:1039 та має 26 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: X 5 124 177,638, Y 3 261 208,084; № 2 координати: X 5 124 515,761, Y 3 261 115,561; № 3 координати: X 5 124 523,628, Y 3 261 115,067; № 4 координати: X 5 124 526,204, Y 3 261 114,962; № 5 координати: X 5 125 061,531, Y 3 261 072,131; № 6 координати: X 5 125 162,337, Y 3 261 021,368; № 7 координати: X 5 125 162,871, Y 3 261 022,227; № 8 координати: X 5 125 164,777, Y 3 261 024,886; № 9 координати: X 5 125 166,853, Y 3 261 027,415; № 10 координати: X 5 125 166,990, Y 3 261 027,571; № 11 координати: X 5 125 153,370, Y 3 261 039,059; № 12 координати: X 5 125 152,642, Y 3 261 039,685; № 13 координати: X 5 125 150,254, Y 3 261 041,922; № 14 координати: X 5 125 148,373, Y 3 261 043,909; № 15 координати: X 5 125 123,767, Y 3 261 071,368; № 16 координати: X 5 125 071,303, Y 3 261 116,359; № 17 координати: X 5 125 072,903, Y 3 261 080,421; № 18 координати: X 5 124 832,392, Y 3 261 099,664; № 19 координати: X 5 124 834,131, Y 3 261 135,390; № 20 координати: X 5 124 791,892, Y 3 261 138,748; № 21 координати: X 5 124 783,892, Y 3 261 102,599; № 22 координати: X 5 124 673,756, У 3 261 120,013; № 23 координати: X 5 124 679,873, Y 3 261 147,655; № 24 координати: X 5 124 524,108, Y 3 261 160,041; № 25 координати: X 5 124 280,682, Y 3 261 226,373; № 26 координати: X 5 124 244,954, Y 3 261 211,244.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

02.04.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/4561/23 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 16104 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду).

15.04.2024 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване безспірним списанням коштів з рахунку скаржника, з якого здійснюється сплата судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з ч. 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Отже, Законом України «Про судовий збір» суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Правовий висновок щодо застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

При цьому, умови, визначені у п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 цього Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.

При цьому, із системного аналізу змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що положення п. 1 та 2 ч. 1 цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом спору, що розглядається у цій справі, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для задоволення клопотання скаржника (Головного управління Держгеокадастру у Одеській області) про відстрочення сплати судового збору немає.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (п. 57).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на відсутність умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не вбачається правових підстав відстрочення сплати судового збору. Обставини, пов`язані з безспірним списанням коштів з рахунку, не передбачено вказаною нормою права.

У ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що правові підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні, тому відповідне клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, якою апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 у справі № 916/4561/23 залишено без руху, була доставлена до електронного кабінету скаржника 03.04.24 о 18:20 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

За таких підстав, днем вручення скаржнику ухвали суду є 04.04.2024.

Таким чином, кінцевим строком для усунення недоліків, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у даній справі, є 15.04.2024 включно.

Між тим, згідно із частинами 2, 6 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції») від 16.12. 1992, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).

З метою забезпечення права на апеляційний перегляд даної справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість з власної ініціативи продовжити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 03.05.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Продовжити Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області строк на усунення недоліків апеляційної скарги - до 03.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіГ.І. Діброва

Я.Ф. Савицький