Рішення

від 29.02.2024 по справі 921/526/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

29 лютого 2024 рокуСправа № 921/526/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" /адвокат Молень Р.Б./ про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судові витрати у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Любава-Агро, 48322, Тернопільська обл., Монастириський район, с. Ковалівка, вул. Зарічна, 400

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича, АДРЕСА_1

про стягнення 1 853 273,84 грн

представники сторін не з`явилися.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Любава-Агро звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича про стягнення 1 853 273,84 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2024 у справі №921/526/23 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (вул. Зарічна, буд. 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322, ідентифікаційний код 32147790) 1 284 759 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 63 коп. вартості поставленого товару; 94 333 (дев`яносто чотири тисячі триста тридцять три) грн 04 коп., що становить 20 % річних за кожен день прострочення користування товаром; 198 362 (сто дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят дві) грн 64 коп. пені; 275 818 (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 53 коп. 20% штрафу та 27 799 (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 12 коп. судового збору.

15.02.2024 до суду від представника ТОВ "Любава-Агро" адвоката Молень Р.Б. надійшла заява б/н від 12.02.2024 (вх. №1303) про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить стягнути з ФОП Білокорилого В.Б. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" судові витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката у справі №921/526/23 у розмірі 53 114 грн. (п`ятдесят три тисячі сто чотирнадцять) грн.

Ухвалою суду від 15.02.2024 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" адвоката Моленя Р.Б. б/н від 12.02.2024 /вх. №1303 від 15.02.2023/ про стягнення судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2024 та запропоновано відповідачу надати письмові заперечення на заяву (при наявності таких).

20 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання-заперечення б/н від 07.02.2024 (вх. №1483) про зменшення розміру судових витрат до 500,00 грн, оскільки вважає не обґрунтовано завищеним в розрахунку суму судових витрат понесених Позивачем. Окрім того вказує, що дана справа не стосується репутації сторін, не характеризується значною складністю та не викликає суспільного інтересу.

В судовому засіданні 26.02.2024 уповноважений представник позивача підтримав подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в клопотанні -запереченнях просить зменшити заявлені ТОВ "Любава-Агро" судові витрати за надання професійної правничої допомоги до 500,00 грн, з підстав викладених у клопотанні-запереченні б/н від 07.02.2024.

В судовому засіданні 26.02.2024 суд, в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, оголосив перерву до 29.02.2024, про що присутній представник позивача повідомлений під розписку.

Представник відповідача про дату та час розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 26.02.2024.

29.02.2024 позивачем до канцелярії суду подано заяву б/н від 29.02.2024 /вх. №1739/ про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представника позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 29.02.2024 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" про відшкодування удових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 53 114,00 грн позивач надав суду:

- копію Договору про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023;

- копію Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №32/06 від 23.06.2023;

- копію Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023;

- копію Акту про надання правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд зважає на те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" у заяві про відшкодування судових витрат просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Білокрилого В.Б. 53 114,00 грн судових витрат на надання професійної правничої допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги, 23 червня 2023 року ТОВ "Любава-Агро" (Клієнт) уклало договір про надання правничої допомоги №23/06 з Адвокатським об`єднанням "Молень, Багранюк та Партнери" (Адвокатське об`єднання), відповідно умов якого, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

Як визначено в розділі 4 "Гонорар. Умови розрахунків" даного Договору, розмір гонорару за надання правничої допомоги, передбаченої Розділом 2 цього правочину, встановлюється в розмірі, що визначається відповідно до Тарифів на обчислення вартості послуг, які є додатком №1 до цього Договору (п.4.1.).

За домовленістю Сторін до складу гонорару за надання правничої допомоги входить гонорар успіху адвоката. Розмір гонорару успіху адвоката встановлюється за взаємною домовленістю Сторін та сплачується лише у разі ухвалення рішення на користь Клієнта, або у інших випадках, що визначаються Сторонами (п.4.2.).

Пунктом 4.4. даного правочину сторони передбачили, що суми гонорару зазначаються Адвокатським об`єднанням в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

За наявності зауважень щодо обсягу наданої правничої допомоги та/або суми гонорару, зазначеної Адвокатським об`єднанням в акті, Клієнт повинен повернути акт з умотивованими запереченнями у спосіб та строк, визначені п. 4.4. та п. 4.5. цього договору.

У випадку неповернення Клієнтом отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правничої допомоги вважаються Сторонами повністю погодженими з боку Клієнта та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором. Належним підтвердженням надання правничої допомоги у такому випадку є односторонній акт Адвокатського об`єднання з відміткою про отримання Клієнтом та неповернення двостороннього акту, а також доказами відповідно до п..4.4.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023, сторони даного правочину узгодили Тарифи на обчислення вартості послуг, зокрема: розрахунок вартості однієї години надання послуг 8% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг; розрахунок вартості складання одного документа 10% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг; розрахунок вартості години надання послуг 30% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг; розрахунок вартості одного документа 40% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, на дату підписання акта приймання-передачі наданих послуг. До кожного розрахунку вартості послуг, сторони погодили їх перелік.

05 лютого 2023 року між ТОВ "Любава-Агро" та Адвокатським об`єднання "Молень, Багранюк та Партнери" укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023, відповідно до умов якої на виконання вимог правочину про надання правничої допомоги №23/06 від 23.06.2023, Сторони дійшли згоди про вартість наданої правничої допомоги, пов`язаної з представництвом і захистом прав та інтересів Клієнта у Господарському суді Тернопільської області під час розгляду справи №921/526/23 становить 53 114,00 грн.

Фактичне отримання вказаних послуг позивачем підтверджується доданим Актом про надання правничої допомоги від 09.02.2024, який містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, зокрема: 1. Зустріч та усна консультація (1 год.) вартість - 536,00 грн; 2. Ознайомлення та вивчення документів наданих Клієнтом (3 год.) 1 704,00 грн; 3. Вивчення законодавства, яке підлягає застосуванню, та судової практики (3 год.) 1 704,00 грн4 4. Складання позовної заяви 1 док. 2 840,00 грн; 5. Складання заяви про забезпечення позову 2 док. 5 680,00 грн; 6. Представництво інтересів Клієнта в суді у справі №921/526/23 5 зас. 10 650,00 грн; 7. Гонорар успіху адвоката 30 000,00 грн.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані із розглядом справи даної справи становлять 53 114,00 грн.

Щодо прохання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

При вирішенні питання розподілу витрат позивача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Врахувавши принцип співмірності, суд зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналізуючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі договору новації, який є договором (угодою) про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між Сторонами (новацією) чинного договору купівлі-продажу. Тобто, на переконання суду, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.

Фактичними обставинами справи є існування заборгованості по за поставлений товар на суму 1 284 759,63 грн. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об`ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань штрафу та 3% річних, долучений до позовної заяви, також не є складним та об`ємним.

Заява в основному містить нормативні положення Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого видається, що складення такої відповідного позову не є особливо затратним по часу.

Судова практика у справах відповідної категорії в господарському судочинстві є усталеною, тому підготовка позовних заяв за наведених фактичних обставин відносин між сторонами не потребує додаткової пошукової роботи стосовно з`ясування позицій касаційного суду.

Суд зауважує, що складання позовної заяви включає в як ознайомлення та вивчення документів наданих Клієнтом, так і зустріч та усну консультацію. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Також слід зазначити, що судом без задоволення залишені заяви Товариства про забезпечення позову у справі №921/526/23, а відтак суд не вбачає підстав для відшкодування витрат адвокату за їх подання.

Враховуючи характер справи, як за ціною позову, так і за критерієм незначної складності, кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку позивача за час судового провадження заяв по суті справи (позовна заява), суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

З огляду на викладене, заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу у справі №921/526/23, суд задовольняє частково, а саме: в розмірі 43 490,00 грн., який є співмірним із ціною позову, складністю справи та витраченим часом адвоката, та не покладає на відповідача надмірних необґрунтованих витрат, отже не є додатковим фінансовим тягарем та заходом відповідальності.

Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву б/н від 12.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білокрилого Володимира Богдановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любава-Агро" (вул. Зарічна, буд. 400, с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, 48322, ідентифікаційний код 32147790) - 43 490,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 11.03.2024.

СуддяА.М. Сидорук