Постанова

від 06.03.2024 по справі 925/772/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/772/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Багай Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.), рішення Господарського суду Черкаської області від 17.07.2020 (суддя Довгань К. І.) та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 (суддя Довгань К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків»

до: 1) Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області;

2) Державного реєстратора Лип`янської сільської ради;

3) Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації»

про витребування майна, скасування рішень та зобов`язання анулювати інвентаризаційну справу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків» (далі - Товариство), звернувшись до суду з позовом до Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області (далі - Рада, відповідач-1), Державного реєстратора Лип`янської сільської ради (далі - Реєстратор, відповідач-2), Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - Підприємство; відповідач-3), просило:

витребувати з незаконного володіння Ради складське приміщення: ферма № 2 з прибудовою, Л, л, загальною площею 1677,0 м2, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, 1М, (далі - Ферма № 2);

скасувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на об`єкт нерухомого майна: складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», загальною площею 1669,4 м2, за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, будинок 1Н, а саме: рішення Ради від 13.02.2019 № 3-11/1, в частині взяття на баланс та проведення оцінки складського приміщення на території МТФ № 2, що знаходиться за адресою: село Лип`янка Шполянський район Черкаська область; пункт 6 рішення Ради від 15.03.2019 №4-15/1 про присвоєння нежитловому складському приміщенню на території МТФ № 2, адреси: вулиця Молодіжна село Лип`янка Шполянського району Черкаської області номер 1Н;

скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Ради на складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», площею 1669,4 м2, за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, будинок 1Н, а також запис Реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності від 24.04.2019 N 31366004 на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820232771257, про право власності Ради;

зобов`язати Підприємство анулювати інвентаризаційну справу щодо проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна: складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», площею 1669,4 м2, за адресою: Черкаська область Шполянський район село Лип`янка вулиця Молодіжна 1Н.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно є власністю позивача, а відповідачі протиправно перереєстрували його.

1.3 22.07.2020 до суду першої інстанції від представника Ради надійшла заява, в якій останній просив стягнути з Товариства 10 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

2.2 Суд першої інстанції виходив з того, що: об`єкт - Ферма № 2 з моменту державної реєстрації прав на нього та до моменту розгляду справи судом першої інстанції перебувало у власності позивача, а нерухоме майно, яке належить відповідачу-1, має індивідуальні ознаки, що відмінні від індивідуальних ознак нерухомого майна, яке належить позивачу та про витребування якого заявлено позов; позивач не навів доказів того, що будь-яка з складових права власності на нерухоме майно була порушена відповідачами; отже, судом не встановлено обставин, які б доводили вчинення відповідачами будь-яких дій, направлених на фактичне позбавлення позивача права власності на нерухоме майно - Ферма № 2.

2.3 Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 заяву відповідача-1 про розподіл судових витрат задоволено; стягнуто з Товариства на користь Ради 10 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4 Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення керувався статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та виходив з того, що розмір витрат підтверджується у порядку, встановленому наведеними нормами.

2.5 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 15.07.2020 та додаткове рішення цього суду від 20.08.2020 залишено без змін.

2.6 Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо недоведеності порушення прав позивача.

2.7 Що стосується додаткового рішення, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача-1 в розмірі 10 500 грн відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Товариство у касаційній скарзі просить скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, стверджує про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.3 Також Товариство в касаційній скарзі посилається на відхилення доказів, які були подані позивачем до апеляційної скарги та підлягали «дослідженню чи оцінці», і зазначає про те, що суд не витребував документи, про які просив позивач, відмовив «в задоволенні переліку питань для експерта».

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.08.2012, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ради № 43 від 18.07.2012, та витягом про державну реєстрацію прав № 35226700 від 20.08.2012, позивачу на праві приватної власності належить Ферма № 2.

4.2 Крім того, у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 20.08.2012 містяться відомості про те, що до комплексу нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, 1М, входять окрім спірної Ферми № 2, наступні будівлі: пилорама А - 145,8 м2, пилорама Б - 139,6 м2, пилорама В - 190,8 м2, прохідна Г - 12,9 м2, водонасосна станція Д - 23,4 м2, автогараж Е - 1761,7 м2, кормоцех Ж - 84,3 м2, вагова З - 11,2 м2, ферма № 5 з прибудовами И, и, и1 - 905,6 м2, ферма № 4 з прибудовами Й, й, й1 - 837,7 м2, ферма № 3 з прибудовою К, к - 837,2 м2, приміщення доїльного залу, М - 476,9 м2, ферма № 1 з прибудовою Н, н - 911,0 м2, майстерня по ремонту с/г техніки з прибудовами О, о, о1 - 622,4 м2, склад П - 561,7 м2, АЗМ, Р - 4,8 м2 (далі - Комплекс).

4.3 Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 165795498 від 07.05.2019, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 166740713 від 16.05.2019, за позивачем 20.08.2012 було зареєстровано право власності на Комплекс, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САЕ 309123 від 20.08.2012; номер об?єкта в РПВН -37417796.

4.4 Відповідно до рішення Ради від 24.01.2019№ 9А «Про проведення інвентаризації приміщень та об`єктів на території Лип?янської об`єднаної територіальної громади» створено комісію для проведення інвентаризації приміщень та об`єктів на території Лип`янської об`єднаної територіальної громади, призначено проведення інвентаризації приміщень та об`єктів на території Лип?янської об`єднаної територіальної громади з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження і складанням відповідних інвентаризаційних описів та звіряльних відомостей.

4.5 Згідно з рішенням Ради від 13.02.2019 № 3-11/І «Про взяття на баланс нежитлового приміщення» (далі - Рішення від 13.02.2019) відповідно до статей 12, 118, 121 Земельного кодексу України та статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено взяти на баланс нежитлові приміщення пождепо (приміщення для пожежного автомобіля), приміщення складське на території МТФ № 2, за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, провести оцінку вказаних приміщень.

4.6 Відповідно до пункту 6 рішення Ради від 15.03.2019 № 4-15/І «Про присвоєння на нежитлові приміщення номеру» (далі - Рішення від 15.03.2019), відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено присвоїти нежитловому приміщенню на території МТФ № 2, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Молодіжна, номер 1Н.

4.7 Також, на відповідне нежитлове приміщення на території МТФ № 2, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Молодіжна, номер 1Н, оформлено інвентаризаційну справу № 289, в якій наявний відповідний технічний паспорт, згідно якого площу вказаного приміщення зафіксовано у розмірі 1669,4 м2, з яких: 1612,4 м2 - основне, 57 м2 - допоміжне.

4.8 Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2019 № 165086243 за Радою зареєстровано право власності на складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», загальною площею 1 669,4 м2, розташоване за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Молодіжна, номер 1Н; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1820232771257; підстава для реєстрації - Рішення Ради від 15.03.2019, Рішення Ради від 13.02.2019, і відповідне право власності відповідача-1 зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Ради на складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», загальною площею 1 669,4 м2, розташоване за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Молодіжна, номер 1Н, про що вчинено також запис Реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності N 31366004 від 24.04.2019 на об`єкт нерухомого майна, за вказаною адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820232771257 про права власності Ради.

4.9 Позивач, стверджуючи про те, що його незаконно позбавлено права власності на Ферму № 2, наголошував, що відповідне позбавлення його права власності сталося внаслідок того, що відповідачем-1 здійснено заміну адреси об?єкта нерухомого майна, заміну ідентифікації об?єкта нерухомого майна, заміну власника нерухомого майна, і фактично нерухоме майно, на яке за Радою зареєстровано право власності відповідно оспорюваних позивачем рішень Ради і рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності (складське приміщення літ. «С1», прибудова літ. «с2», площею 1669,4 м2, за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, будинок 1Н), є нерухомим майном - Ферма № 2 з прибудовою, яке належить на праві власності позивачу.

4.10 За таких обставин позивач звернувся з позовом до суду у цій справі, наголошуючи, що державним реєстратором неправомірно здійснено реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за Радою неіснуючої будівлі з прибудовою «С1, с2» за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, 1Н, у зв`язку з чим оспорюється позивачем і відповідне рішення реєстратора і вчинений запис, адже документи, які подані для реєстрації, не могли бути достатніми для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідності до вимог чинного законодавства.

4.11 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено обставин, які б доводили вчинення відповідачем-1 будь-яких дій, направлених на фактичне позбавлення позивача права власності на нерухоме майно - Ферму № 2.

4.12 Водночас апеляційний господарський суд з метою з`ясування відповідних обставин, які входять до сфери спеціальних знань, за клопотанням Товариства призначив у справі судову експертизу.

4.13 Оцінивши наданий експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Черкаське відділення) Висновок від 15.06.2023 № 1485,1671/21-23,782,783,859-862/23-23, апеляційний господарський суд встановив, що у розумінні статті 73 ГПК України такий висновок є належним та допустимим доказом у справі. Згідно з висновком експертів документально не підтверджується, що будівля - Ферма № 2 з прибудовою Л, л, загальною площею 1677 м2, за адресою: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, 1М, та складське приміщення літ. «СІ», прибудова літ. «с2», площею 1669,4 м2, якій присвоєна поштова адреса: Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Молодіжна, 1Н, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, а отже, вказаним доказом, за висновком апеляційного господарського суду, спростовуються доводи позивача стосовно порушення його права власності відповідачем-1 на належне йому майно.

4.14 Суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду мотивував свою постанову недоведеністю позивачем своїх вимог доказами у справі та тим, що доводи позивача спростовані відповідачем-1 у встановленому законом порядку.

4.15 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16 У касаційній скарзі Товариство в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається, зокрема, на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 398/3161/20. Так, у цій справі міська рада звернулась до міськрайонного суду із заявою, у якій просила передати у власність територіальної громади міста в особі міської ради безхазяйне нерухоме майно.

4.17 Верховний Суд у вказаній справі виклав висновок щодо застосування норм Цивільно-процесуального кодексу України у контексті порядку розгляду справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (загального позовного чи окремого провадження). Верховний Суд, ураховуючи, що у справі № 398/3161/20 наявний спір про право на спірне нерухоме майно, дійшов висновку про скасування оскаржених рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених у порядку окремого провадження, і залишення заяви міської ради без розгляду.

4.18 Отже, безпідставним є посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі № 398/3161/20 у контексті застосування приписів Цивільно-процесуального кодексу України, який встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

4.19 Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справі від 26.05.2022 № 910/14900/19, які, на його думку, судом апеляційної інстанції не враховано (щодо застосування статті 238 ГПК України у контексті вимог до мотивувальної частини рішення суду) судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідні приписи ГПК України мають загальний, універсальний характер, вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішенні спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

4.20 Що стосується посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, то скаржник не зазначає, які саме висновки і щодо застосування яких саме норм права у зазначеній справі не врахували суди попередніх інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень.

4.21 Водночас у цій справі Верховний Суд виснував, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

4.22 Як вже зазначено вище, суди у справі, яка розглядається, дійшли висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують обставин, які б доводили вчинення Радою будь-яких дій, направлених на фактичне позбавлення позивача права власності на спірне нерухоме майно (Ферма № 2), і доказів протилежного у розумінні статей 76-79 ГПК України позивач не надав.

4.23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 25.02.2020 у справі № 910/11573/18 про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що в основу судових рішень попередніх інстанцій покладено висновок комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 22.05.2019, однак мотивів відхилення по суті висновку від 30.07.2018, складеного на замовлення позивача, в оскаржуваних судових рішеннях суди не зазначили, тобто вказаний експертний висновок не оцінювався судами на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності.

4.24 Зміст касаційної скарги в частині посилання на неврахування висновків у зазначеній справі № 910/11573/18 свідчить про те, що доводи скаржника щодо ймовірного порушення судом апеляційної інстанції статей 86, 104, 107 ГПК України зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

4.25 Крім того, помилковим є посилання скаржника, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, на викладену у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 921/647/14-г/6 правову позицію, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми та не є судовим рішенням Верховного Суду, яким може бути обґрунтовано підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.26 Посилання заявника у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 823/2042/16 є безпідставним, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі від цієї дати, Великої Палати 21.01.2015 не існувало.

4.27 Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що позивач в апеляційній скарзі просив прийняти докази, які, на його переконання, спростовують висновки суду першої інстанції та правову позицію відповідача-1.

4.28 Перевіряючи доводи Товариства в цій частині, колегія виходить з того, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

4.29 При цьому суд апеляційної інстанції відхилив вказані докази як такі, що подані з порушенням вимог статті 269 ГПК України.

4.30 Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильності такого висновку апеляційного господарського суду, оскільки надання додаткових доказів до апеляційного господарського суду без наведення об`єктивних причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, який не мав можливості їх дослідити, не узгоджуються з принципом диспозитивності.

4.31 Що стосується аргументів скаржника про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання позивача щодо витребування документів для проведення експертизи та винесення питань на розгляд експерта, колегія зазначає, що такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, матеріалами справи та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

4.32 Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 30.09.2021 суд апеляційної інстанції вирішив задовольнити клопотання позивача про призначення експертизи частково, стосовно тих питань, що стосуються земельної ділянки, а питання щодо відповідності меж земельних ділянок не входять до вирішення питання щодо призначення експертизи щодо фактичних меж об`єкту нерухомого майна. Стосовно клопотання Товариства щодо витребування документів для проведення експертизи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перелік документів, який необхідний експерту для проведення відповідної експертизи, визначається ним з урахуванням усіх обставин справи, а не виходячи з того, які документи саме сторона вважає за необхідне надати експерту.

4.33 По суті Товариство не вказує на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права при розгляді його клопотань, а лише висловлює свою незгоду з результатами їх вирішення.

4.34 Оцінюючи доводи позивача про те, що він має сумніви щодо неупередженості експертів, колегія зазначає, що такі доводи ґрунтуються на припущеннях, а у Висновку від 15.06.2023 № 1485,1671/21-23,782,783,859-862/23-23 зазначено, що експертів попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.

4.35 Зважаючи на викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

4.36 Позивач заявив вимоги про скасування рішення відповідача-2, вказавши, що за такими вимогами Реєстратор є відповідачем і суди розглянули такі вимоги по суті спору.

4.37 Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.38 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зазначила, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують, що позивач має спір з особами, які зареєстрували за собою право приватної власності та право іпотеки. Отже, позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів.

4.39 У справі, що розглядається, Товариство має спір з Радою, яка зареєструвала право власності на майно, а тому визначення судом Реєстратора співвідповідачем у цій справі є помилковим.

4.40 Крім того, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 152, 153)).

4.41 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.42 Колегія суддів не вбачає необхідності скасовувати правильні по суті судові рішення.

4.43 Позивач оскаржує також додаткове рішення у цій справі, яке суд першої інстанції ухвалив за результатами розгляду заяви Ради про розподіл судових витрат. Проте касаційна скарга позивача не містить доводів щодо порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення та під час його перегляду в апеляційному порядку.

4.44 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.45 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 у справі № 925/772/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Багай