Постанова

від 29.02.2024 по справі 941/1578/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 941/1578/21

провадження № 61-9782св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Петрівська селищна рада Олександрівського району Кіровоградської області, Комунальний заклад «Петрівське навчально-виховне об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» Петрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Петрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області, Комунального закладу «Петрівське навчально-виховне об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» Петрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди та середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до Комунального закладу «Петрівське навчально-виховне об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» Петрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області (далі - КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія»), який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» від 08 листопада 2021 року № 131-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »;

- стягнути з КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» на її користь середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи від 08 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року включно в розмірі 58 328,91 грн;

- стягнути з КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона працює вчителем початкових класів закладів загальної середньої освіти КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія».

01 листопада 2021 року директором КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» Вєтровою А. С. її було повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія».

На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, вона повинна була надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протикопаказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Також її повідомлено, що у разі ненадання до 05 листопада 2021 року одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-111. Крім того, її проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Наказом директора КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08 листопада 2021 року № 131-К, керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» її, вчителя початкових класів закладів загальної середньої освіти КП «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більш ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На період відсторонення працівника призупинено виплату заробітної плати.

Зазначала, що вона була не згодна з даним наказом, про що вказала при його ознайомленні 08 листопада 2021 року, а також 09 листопада 2021 року подала директору КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» Вєтровій А. С. заперечення на наказ про відсторонення від роботи від 08 листопада 2021 року.

Петрівський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 17 лютого 2022 року залучив до участі у справі як співвідповідачем Петрівську селищну раду Олександрівського району Кіровоградської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Петрівський районний суд Кіровоградської області рішенням від 03 травня 2022 року позов задовольнив частково.

Визнав незаконним та скасував наказ директора КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» від 08 листопада 2021 року № 131-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнув з КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до 03 березня 2022 року включно у розмірі 58 328,91 грн.

Стягнув з КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що прийняття відповідачем оскаржуваного наказу лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення є порушенням вимог частин другої, шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та законних прав позивача на працю.

Встановивши порушення порядку відсторонення від виконання посадових обов`язків позивача, а також право ОСОБА_1 на працю, місцевий суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 235 КЗпП України та стягнення з КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» на її користь середньої заробітної плати за період відсторонення від роботи.

Внаслідок звільнення з роботи, яке судом визнано незаконним, позивач зазнала моральних переживань, необхідність звернення до відповідачів і суду за захистом порушених прав, що порушило її звичний порядок організації життя та змусило докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення попереднього стану, тому суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу Петрівського ліцею Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області задовольнив. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що позивач не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19, тому КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова А. І. у липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.

Також зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач незаконно вимагав від позивача інформацію щодо її щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; відсторонення позивача на підставі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним, оскільки щеплення проти COVID-19 не відноситься до обов`язкових щеплень; наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи є незаконним, оскільки містить дискримінацію щодо наявності чи відсутності щеплення проти COVID-19; в оскаржуваному наказі відповідача відсутні посилання на будь-які випадки, передбачені статтею 46 КЗпП України, які б надавали право відсторонювати позивача від роботи.

Також апеляційний суд залишив поза увагою, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що вона створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Петрівського ліцею Петрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що позивач не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації, тому правомірно було прийнято рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача.

Висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі 3 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Петрівського районного суду Кіровоградської області.

Справа № 941/1578/21 надійшла до Верховного Суду 26 липня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює вчителем початкових класів закладів загальної середньої освіти КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія».

Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 проінформовано, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СОVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Вказаними повідомленнями ОСОБА_1 запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання. Також ОСОБА_1 проінформовано, що якщо до 05 листопада 2021 року вона не надасть документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання, 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-111.

Наказом директора КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-IІІ ступенів-гімназія» від 08 листопада 2021 року № 135-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-IІІ ступенів-гімназія» відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на строк до здійснення щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більш ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На період відсторонення працівника призупинено виплату заробітної плати.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним наказом та зазначила, що вона не погоджується з ним.

Також 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала директору КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-IІІ ступенів-гімназія» заперечення на наказ про відсторонення від роботи від 08 листопада 2021 року.

Наказом директора КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-IІІ ступенів-гімназія» від 03 березня 2022 року № 46-к «Про допуск до роботи ОСОБА_1 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні» ОСОБА_1 , вчителя початкових класів КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-IІІ ступенів-гімназія» допущено до роботи з 04 березня 2022 року до завершення правового режиму воєнного стану в Україні.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституція України як Основний закон гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, тобто безпосереднього виконання ним трудових обов`язків, міститься у статті 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство».

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України імперативно встановлено обов`язковість урахування судом висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Питання правомірності відсторонення працівника від роботи у зв`язку з відсутністю у нього профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було предметом правового дослідження та аналізу Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначила таке:

«…нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначені цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку, без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

Переглядаючи по суті справу № 130/3548/21 (спір, що виник у аналогічних правовідносинах зі справою, що переглядається) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що:

«…У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 є вчителем початкових класів загальної середньої освіти КЗ «Петрівське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія».

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» роботодавець письмово повідомив ОСОБА_1 про необхідність надати документ про вакцинацію або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень. Також в цих повідомленнях наведено про те, що працівників, які не нададуть один із зазначених документів, буде відсторонено від роботи.

ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеним документом під особистий підпис 02 листопада 2021 року, проте відмовилась від проходження вакцинації.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення встановивши, що за характером виконуваних обов`язків позивач підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненим коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсторонення позивача від роботи на час до проведення щеплення відбулося з додержанням чинного законодавства.

Крім того, приймаючи оскаржуване судове рішення апеляційний суд врахував, що держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивача на працю у навчальному закладі загальної середньої освіти було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено, зокрема у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року № 941/1581/21.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що за таких обставин керівник закладу освіти правомірно прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, не заслуговують на увагу, оскільки у цих справах і у справі, що переглядається встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Інші доводи касаційної скарги доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров