Постанова

від 04.03.2024 по справі 539/5528/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/5528/23 Номер провадження 22-ц/814/1647/24Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В.,

розглянула всудовому засіданнів м.Полтаві,в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання окремих положень договору доручення та додатку №1 до нього недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , в якому просила визнати недійсним п. 7 п.п. 92 та 9.3 договору доручення №5322882700:03:001:0291 від 18.07.2023 та додаток №1 до договору доручення в повному об`ємі, укладені між нею та відповідачем.

Вимоги обґрунтовані тим, що нею було подано зустрічну позовну заяву до пред`явленого ФОП ОСОБА_2 позову про стягнення коштів за порушення договору доручення.

В зв`язку з тим, що ухвалою суду їй було відмовлено в поновленні строку для подання зустрічного позову та роз`яснено право на подачу позову в загальному порядку, вона і звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання окремих положень договору доручення та додатку №1 до нього недійсними на розгляд Лебединському районному суду Сумської області.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю іншому суду, суд першої інстанції виходив з норм ч. 1 ст. 27 ЦПК України, якою визначено підсудність справ за місцем проживання( знаходження) відповідача. Окрім того, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не регулюються законодавством про захист прав споживачів, а відтак позивач не наділена правом альтернативної підсудності за її вибором.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що вона звернулася до суду з позовом в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів», вважаючи, що умови в частині розміру неустойки в подвійному розмірі мінімальної ціни належної їй земельної ділянки, які визначені в п.7 та п.п.9.3 в оспорюваних нею договорів є несправедливими, порушують її право споживача, а отже спір має розглядатися за вибором позивача.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 374 ч.1 п.6 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідност. 379 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи в листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання окремих положень договору доручення та додатку №1 до нього недійсними.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання окремих положень договору доручення та додатку №1 до нього недійсними на розгляд Лебединському районному суду Сумської області.

Передаючи справу за підсудністю іншому суду, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не регулюються законодавством про захист прав споживачів, а отже спір має розглядатися судом за місцем проживання відповідача згідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Так, звертаючись до суду з позовом про визнання окремих положень договору доручення та додатку №1 до нього недійсними, ОСОБА_1 вказувала, що умови оспорюваних правочинів є несправедливими, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на її шкоду як споживача.

Так, визначений розмір неустойки за порушення 2 пунктів договору доручення та додатку до нього становить понад 1000000 грн., що в декілька разів перевищує мінімальну вартість оцінки земельної ділянки.

Тобто позивач, обираючи спосіб захисту свого цивільного права, самостійно визначилась з предметом та підставами позову та просила здійснити судовий захист шляхом застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживача» в частині несправедливо завищеного розміру неустойки (пені).

Разом з тим, передаючи матеріали позовної заяви іншому суду, місцевий суд на стадії відкриття провадження у справі фактично вдався до оцінки правовідносин та правомірності посилання позивача на норми ЗУ «Про захист прав споживачів», якими остання обґрунтовувала предмет та підстави позову, що є передчасним та недопустимим, оскільки на стадії відкриття провадження у справі суд перевіряє відповідність позовної заяви лише вимогам ст.ст. 175 та 177 ЦПК України.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування положень вказаного Закону до спірних правовідносин, суд помилково визначив територіальну юрисдикцію за місцем проживання відповідача, виходячи із загальних положень ст. 27 ЦПК України.

Крім того, звертає на себе увагу та обставина, що саме в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області перебуває на розгляді позовна заява ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів неустойки, передбаченої умовами договору доручення та додатку до нього, які є предметом позову ОСОБА_1 , що свідчить про взаємопов`язаність заявлених вимог, а відтак необхідність їх одночасного розгляду компетентним судом, яким в даному випадку є Лубенський міськрайонний суд.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права, допущені місцевим судом при передачі матеріалів справи на розгляд іншому суду є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,368,374ч.1 п.6,379ч.1 п.п.3,4,382,383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.

Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна О.В. Чумак