Ухвала

від 22.02.2024 по справі 759/1187/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об`єктів нерухомості, як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме: з кадастровим номером 3223155400:03:043:0166, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0167, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0391, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Цією ж ухвалою заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: державним реєстраторам прав на

---

Справа 759/1187/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2278/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391, які перебувають у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник власника майна зазначав, що ухвалу слідчого судді постановлено без повідомлення ОСОБА_9 , в Єдиному державному реєстрі судових рішень її текст станом на 16.02.2024 відсутній, про факт постановлення оскаржуваної ухвали власник майна дізнався випадково, а копію ухвали отримав у слідчого лише 15.02.2024.

На переконання апелянта, клопотання слідчого підсудне Шевченківському районному суду міста Києва, оскільки слідче управління Головного управління Національної поліції в Київській області знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 15а, саме за цією адресою старший слідчий проводить досудове розслідування та за цією адресою ОСОБА_6 викликано на допит в якості свідка.

Представник власника майна зазначав, що кримінальне провадження не має жодного відношення до ОСОБА_6 , який придбав земельні ділянки в 2006-2007 роках на оплатній основі.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що рішенням Козинської селищної ради від 29.08.2001 №5/1 було передано 90 земельних ділянок, а згодом в тексті ухвали міститься перелік 13 земельних ділянок, які фігурують у кримінальному провадженні.

Проте ухвалою накладено арешт лише на 3 земельні ділянки, що належать ОСОБА_6 , без жодного обґрунтування такої вибірковості.

Апелянт зазначав, що земельні ділянки ОСОБА_6 не є знаряддям вчинення злочину, не зберегли на собі жодних слідів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не були об`єктом кримінально протиправних дій, та не містять на собі жодних відомостей, пов`язаних з даним кримінальним правопорушенням.

Посилання в ухвалі на загальні норми щодо розмірів прибережної захисної смуги є безпідставними, оскільки в даному випадку ці межі встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів з урахуванням великої кількості факторів: існуюча забудова, крутизна схилів, берегоукріплювальні споруди, протипаводкові заходи тощо.

З ухвали не вбачається, що комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад та/або генеральний план населеного пункту смт Козин, рамках якого ухвалювалося рішення від 29.08.2001 № 5/1, визнано недійсними, а визначені ними межі прибережної захисної смуги в районі розташування земельних ділянок ОСОБА_6 змінено.

ОСОБА_6 не здійснював ні будівництво, ні розорювання земельних ділянок, перелічених в ухвалі, тому посилання на те, що ним порушується режим використання прибережної захисної смуги, є безпідставним та жодним чином не підтвердженим.

Прокурор, власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

21.02.2024 від прокурора відділу представництва інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю у слідчих та процесуальних діях в іншому кримінальному провадженні.

Разом з тим, доказів на обґрунтування викладених у клопотанні обставин щодо неможливості забезпечення участі прокурора у судовому засіданні, до клопотання не долучено.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора судового провадження, який не прибув у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності ОСОБА_6 та його представника.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 отримав 16.02.2024 у слідчого, тоді як апеляційну скаргу подано цього ж дня, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000319 від 15.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства» передано безкоштовно у приватну власність 90 громадянам земельні ділянки для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства в житловому мікрорайоні «Краєвид» в смт. Козин Обухівського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2006 № 7532 ОСОБА_6 набув у невстановленої особи земельну ділянку площею 0,35 га з кадастровим номером 3223155400:03:043:0006 за рахунок вказаної вище території житлового мікрорайону «Краєвид», у зв`язку з чим останнім отримано ЯД № 931795 від 28.09.2007 на дану земельну для потреб ведення особистого селянського господарства.

Після цього, на підставі заяви від 30.07.2020 № 386 ОСОБА_6 здійснено поділ ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:043:0006 на дві по 0,08 га і 0,27 га, у зв`язку з чим утворено ділянки із кадастровими номерами 3223155400:03:043:0391 (площею 0,08 га) і 3223155400:03:043:0392 (площею 0,27 га).

Земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:03:043:0392 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2020 № 676 відчужено на користь ОСОБА_10 .

Крім того установлено, що ОСОБА_6 за рахунок вказаної вище території житлового мікрорайону «Краєвид» на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2007 № 7940 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3223155400:03:043:0166 для потреб будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і земельну ділянку площею 0,20 га з кадастровим номером 3223155400:03:043:0167 для потреб ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із чим ОСОБА_6 отримано державний акт серії ЯЖ №406960 від 14.07.2008 (кадастровий номер 3223155400:03:043:0166) і державний акт серії ЯЖ №406961 від 14.07.2008(кадастровий номер 3223155400:03:043:0167).

Таким чином, на даний час у власності ОСОБА_6 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391 для потреб ведення особистого селянського господарства і будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В ході проведеного огляду із залученням сертифікованих спеціалістів-геодезистів ТОВ «Геоматичні рішення», здійснено заміри (визначено координати) лінії урізу води річки Дніпро відносно вказаних вище земельних ділянок.

Так, інформацією ТОВ «Геоматичні рішення» земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391 знаходяться в межах 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро, що підтверджується відповідним листом товариства зі схемами розміщення земельних ділянок.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391 використовується ОСОБА_6 для будівництва та них об`єктів нерухомості і ведення особистого селянського господарства в межах прибережної захисної смуги.

Згідно вимог чинного законодавства, в межах прибережних захисних смуг заборонено відведення та використання земель для потреб будівництва заборонено та ведення особистого селянського господарства, при цьому всупереч вимог земельного законодавства дані земельні ділянки відведено у приватну власність саме за рахунок земель водного фонду в межах прибережних захисних смуг річки Дніпро.

Таким чином, вбачається, що Козинською селищною радою відведено у приватну власність земельні ділянки водного фонду всупереч вимог земельного законодавства.

Постановою прокурора відділу представництва інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 30.11.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167, 3223155400:03:043:0391, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023110000000319 від 15.09.2023.

17.01.2024 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на земельні ділянки, які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об`єктів нерухомості, як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме: з кадастровим номером 3223155400:03:043:0166, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0167, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0391, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ). Крім того, просив заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391, які перебувають у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об`єктів нерухомості, як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме: з кадастровим номером 3223155400:03:043:0166, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0167, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0391, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Цією ж ухвалою заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:043:0166, 3223155400:03:043:0167 і 3223155400:03:043:0391, які перебувають у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки, які розташовані в смт. Козин Обухівського району Київської області, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними, а також будівництва на них об`єктів нерухомості, як їх власниками, так і будь-якими іншими фізичними і юридичними особам, а саме: з кадастровим номером 3223155400:03:043:0166, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0167, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); з кадастровим номером 3223155400:03:043:0391, що перебуває у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), з тих підстав, що вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 42023110000000319 від 15.09.2023, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності арештованих земельних ділянок речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може бути предметом кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про законність набуття ОСОБА_6 права власності на спірні земельні ділянки, а також посилання на безпідставність тверджень сторони обвинувачення про порушення режиму використання прибережної захисної смуги, на даному етапі досудового розслідування є передчасними, та підлягають встановленню та перевірці під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 не причетний до даного кримінального провадження та має процесуальний статус свідка у ньому, за викладених у клопотанні обставин не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на те, що клопотання подане та розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.

Так, у відповідності до п. а) ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого, слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Як убачається із матеріалів судового провадження, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 від 12.06.2018 «Про визначення адреси місця знаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління» /а.с. 13/, визначено місце знаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління, а саме за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2А.

Постановою прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 15.09.2023 /а.с. 12/ доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000319 від 15.09.2023 слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Київській області.

При цьому, постановою заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 24.11.2023 /а.с. 14/, місцем проведення досудового розслідування визначено місцезнаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції - Святошинський район міста Києва (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А).

З наведеного убачається, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42023110000000319 від 15.09.2023, підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3