Ухвала

від 08.03.2024 по справі 761/22496/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Справа № 761/22496/23 Головуючий у 1 інстанції: Матвєєва Ю.О.

Провадження №22-з/824/544/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

08 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Гаращенка Д.Р.,

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.

розглянувши заяву адвоката Василевської Анжели Анатоліївни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Київського апеляційного суду знаходиться цивільна справа за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

06 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява адвоката Василевської Анжели Анатоліївни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000.

Клопотання обґрунтовує тим, що 25 січня 201 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 яка в період з 26.07.2016 р. по 02.10.2019 р. здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець було укладено Договір №25/01-2018 про виконання робіт з використанням матеріалу замовника, де ФОП ОСОБА_3 виступала Замовником.

Однак, всупереч умов договору, відповідач не повернула позивачу вищезазначену сировину, використану нею, у зв`язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про зобов`язання повернути Позивачу мідний порошок ПСМ-1 у кількості 3 283,87 кг шляхом доставки за місцем знаходження Позивача.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 року по справі № 910/16952/20 позовні вимоги позивача щодо повернення йому порошку мідного в ПСМ-1 у кількості 2 213,87 кг шляхом доставки до адреси позивача було задоволено.

01 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарним О.В. на підставі заяви позивача про примусове виконання рішення у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду у добровільному порядку та на підставі судового наказу виданого Господарським судом м. Києва від 10.09.2021 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про примусове повернення на користь позивача порошку мідного ПСМ-1 у кількості 2213,87 кг шляхом доставки за місцезнаходженням позивача.

12 серпня 2022 року відповідачем до приватного виконавця було подано заяву про неможливість виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 року у справі № 910/16952/20 у зв`язку з відсутністю у Відповідача предмету, що мав бути переданий Позивачеві за рішенням суду.

15 серпня 2022 року відповідно до постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із подачею відповідачем вищезазначеної заяви наказ № 910/169/52/20 від 10.09.2021 року про повернення на користь позивача порошок мідний ПСМ-1 у кількості 2213,87 кг шляхом доставки за місцезнаходженням позивача було повернуто позивачу.

Разом з постановою про повернення приватний виконавець надіслав позивачеві витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2022 року, відповідно до якого 19 травня 2021 року між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) було укладено Договір дарування квартири, загальною площею 44,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000.

Таким чином, відповідач дізнавшись про наявність судового спору в Господарському суді м. Києва про стягнення з нього заборгованості за договором №25/01-2018, діючи умисно, з метою приховання своєї власності (нерухомого майна - квартири) та для унеможливлення на неї стягнення в майбутньому, після винесення рішення по справі № 910/16952/20 шляхом підписання Договору дарування подарувала належне їй нерухоме майно своїй матері - ОСОБА_2 - ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

У зв`язку з вищевикладеним відповідач може й надалі вчиняти недобросовісні дії, щодо майна, а саме квартири, загальною площею 44,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що зробить неможливим (або утрудненим) виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, представник позивача посилалась на те, що на подальше відчуження спірного майна ОСОБА_2 на користь інших осіб ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

З огляду на обставини справи колегія суддів вважає, що між сторонами існує реальний спір щодо квартири, загальною площею 44,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000, щодо яких ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» просило визнати недійсним договір дарування, останній носить матеріальний характер, власником спірного майна є ОСОБА_2 , а відсутність обтяження спірного нерухомого майна може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Невжиття вказаних ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких ТОВ «Інтер-Контакт-Пріор» звернулось до суду, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Колегія суддів вважає, що позивач належним чином обґрунтувало існування об`єктивних ризиків невиконання у майбутньому можливого рішення суду у даній справі, обраний представником позивача захід забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову, та водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відсутні, так як позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місцезнаходження на території України, а суду не надані докази того, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків ОСОБА_2 , які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву адвоката Василевської Анжели Анатоліївни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1051278980000.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Пріор», код ЄДРПОУ 20573531, (08623, Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Індустріальна, 9).

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

Строк пред`явлення до виконання до 08 березня 2027 року.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Д.Р. Гаращенко СуддіВ.І. Олійник Л.П. Сушко