Постанова

від 11.03.2024 по справі 761/21849/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/21849/21 Головуючий у І інстанції - Волошин В.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/5369/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Пласт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат, штрафних санкцій та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Пласт» про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат,-

установив:

У червні 2021 року ТОВ «Вуд-Пласт» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат, штрафних санкцій.

Свої вимоги мотивувало тим, що 14 жовтня 2020 року між Товариством та відповідачем був укладений договір, відповідно до умов якого воно, як виконавець зобов`язується виготовити, доставити та встановити, а замовник прийняти та оплатити вироби з металопластикового профілю у кількості 11 одиниць.

Загальна вартість виготовлення та установка виробів становить 98400 грн.

На виконання п. 2.3 договору, відповідачкою було внесено аванс у розмірі 52000 грн.

10 листопада 2020 року співробітниками Товариства було доставлено та встановлено, за адресою, повідомленою відповідачкою, місцезнаходження об`єкта будівництва 10 металопластикових конструкцій, а також повідомлено відповідачку, що одинадцяту конструкцію буде доставлено та встановлено на об`єкті 23 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року співробітниками Товариства було доставлено одинадцятий виріб (вікно) на об`єкт будівництва, проте встановити зазначений металопластиковий виріб не виявилось можливим, оскільки були внесенні конструктивні зміни до об`єкту будівництва, а саме віконний отвір був замурований цеглою.

Крім того, на об`єкті будівництва була відсутня відповідачка, як замовник продукції.

Оскільки в досудовому порядку, відповідачка, відмовляється сплатити решту суми заборгованості за договором, підписати Акт приймання виконаних робіт, воно вимушено було звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав, шляхом стягнення суми заборгованості, інфляційних втрат та штрафу, який сторони визначили умовами договору.

Просило суд, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь 96151,80 грн., які складаються: 46400 грн. - сума заборгованості за договором №38 від 14 жовтня 2020 року, 2655,80 грн. - інфляційне збільшення та 47096 грн. - штрафні санкції.

Разом з тим, ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із зустрічним позовом до ТОВ «Вуд-Пласт» про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат.

Свої вимоги мотивувала тим, що ТОВ «Вуд-Пласт» не були виконанні умови, укладеного між ними договору, та не поставлено своєчасно і не встановлено на об`єкті будівництва металопластикові вироби, у зв`язку з чим, замовником були внесені зміни в конструкцію об`єкту будівництва.

Просила суд, стягнути з ТОВ «Вуд-Пласт» на її користь грошові кошти у розмірі 176752 грн., які складаються 171708 грн. - штрафних санкцій за договором та 5044 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року первісний позов ТОВ «Вуд-Пласт» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вуд-Пласт» суму заборгованості за договором №38 від 14 жовтня 2020 року, яка складає 36530 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн.

В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Вуд-Пласт» на користь ОСОБА_2 неустойку за договором №38 від 14 жовтня 2020 року у сумі 9870 грн. та судовий збір у розмірі 908 грн.

В решті зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що сума передоплати зазначена в п. 2.3. Договору №38 від 14 жовтня 2020 року різниться з дійним відсотком суми 60% від загальної суми Договору.

Вказує, що нею було здійснено попередню оплату відповідно до умов Договору, а також додатково перераховано грошові кошти у сумі 6000 грн. на картковий рахунок родича працівника позивача, здійснені в рахунок грошових коштів перерахованих нею для зарахування, щодо ціни робіт відповідно до умов Договору.

Зазначає, що на її вимогу виконавцем до теперішнього часу не надано паспорти виробів та гарантійні посвідчення на вироби, що є порушенням умов Договору з боку виконавця.

Вона не має можливості перевірити якість встановлених виробів, їх відповідність будівельним нормам.

Позивач не виконав умови Договору №38 від 14 жовтня 2020 року, в строки обумовлені в Договорі не доставив вироби та не встановив на об`єкт, не здав вироби на підставі Акту виконаних робіт, вона не приймала роботу від позивача.

Наголошує, що позивачем не здійснено жодної дії, щодо добровільного усунення порушення та його наслідків, які є суттєвими, а саме: відхилення зовнішнього вигляду будинку від архітектурного проекту, дискомфорт внаслідок відсутності москітної двері-сітки та природнього освітлення на горищі, відсутність документації на вироби та гарантійних талонів, як наслідок і гарантійних зобов`язань позивача, які ним не виконані.

Просила суд, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Вуд-Пласт» повністю та задовольнити її позовні вимоги і стягнути з ТОВ «Вуд-Пласт» на її користь штрафні санкції за договором у розмірі 171708 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2020р. між ОСОБА_2 , як замовником, та ТОВ «Вуд-Пласт», як виконавцем було укладено договір (російською мовою).

Згідно з п. 1.1. - 1.3 якого: «…«ЗАКАЗЧИК» поручает, а «ИСПОЛНИТЕЛЬ» принимает на себя обязанности по изготовлению, доставке, установке изделий из металлопластикового профиля в кол-ве 11 единиц по размерам и конфигурации «ЗАКАЗЧИКА», указанных в Приложении 1.

Работы по изготовлению, доставке и установке изделий производятся в течение 27 календарных дней (ориентировочно 5-10 ноября 2020 года) с момента получения предоплаты.

В случае возникновения обстоятельств непреодолимой силы, которые делают невозможным выполнение обязательств по данному Договору, срок выполнения обязательств по Договору продлевается на срок действия данных обязательств и вступает в силу при объявлении чрезвычайного положения.».

Пунктами 2.1-2.4 договору, сторони передбачили, що: «Общая стоимость изготовления и установки определяется сторонами и составляет 98400 грн. (девяносто две тысячи семьдесят пять грн. 00 коп)

Расчёты между сторонами производятся по предварительной оплате.

«ЗАКАЗЧИК» в момент заключения Договора производит предоплату в течении трех банковских дней в размере 60 % - 52000 грн. ( пятьдесят две тысячи грн. 00 коп) от общей стоимости работ, что составляет.

Оставшаяся сумма за вычетом монтажных работ составляет 46400 грн. и выплачивается «ИСПОЛНИТЕЛЮ» после приемке установленных изделий «ЗАКАЗЧИКОМ».».

Строк дії договору регламентовано Розділом 3: «3.1. Начало действия Договора: с момента подписания сторонами. 3.2. Договор действует до момента подписания Акта выполненных работ.».

Розділами 4-6 договору, сторони визначили права та обов`язки; порядок прийняття та здачі виробів; відповідальність сторін: «4.1. «ИСПОЛНИТЕЛЬ» обязан качественно и в срок произвести изготовление доставку и установку изделий. 4.2. «ИСПОЛНИТЕЛЬ» обязан известить «ЗАКАЗЧИКА» о времени доставки и установки изделий не позже чем за 1 сутки до даты выполнения работ, оговоренной данным Договором. 4.3. «ИСПОЛНИТЕЛЬ» имеет право в одностороннем порядке пролонгировать Договор на срок с момента подписания Договора до момента получения предоплаты.

5.1. Сдача работ производится в объемах и в сроки, обусловленные данным Договором, на основании Акта выполненных работ.

5.2. Доставку и установку необходимого оборудования на территорию «ЗАКАЗЧИКА» производит «ИСПОЛНИТЕЛЬ».

6.1. В случае нарушения Сторонами условий настоящего Договора, виновная сторона выплачивает потерпевшей Стороне штраф в размере 0,5% от суммы Договора за каждый просроченный календарный день в гривнах по курсу НБУ на момент осуществления оплаты.

6.2. Заказчик несет ответственность за предоставленные размеры и конфигурацию изделий.».

Судом першої інстанції встановлено, що додатком договору, яке містить найменування: «Приложение № 1» до договору сторони визначили кількість та асортимент виробів, проте зазначене «Приложение № 1» сторонами не підписувалось.

Так, судом першої інстанції встановлено, та сторонами не оспорювалося, що ОСОБА_2 було замовлено металопластикові вироби: 10 вікон, двері та дверна москітна сітка, які ТОВ «Вуд-Пласт» зобов`язувався виготовити, доставити та встановити на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору, ОСОБА_2 було сплачено ТОВ «Вуд-Пласт» 46000 грн. та 6000 грн., відповідно до прибуткових касових ордерів № 1 і № 2 від 14, 15 жовтня 2020 року.

09, 10 листопада 2020 року співробітниками ТОВ «Вуд-Пласт» було доставлено на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та здійснено монтаж металопластикових виробів: дев`ять вікон та двері; у визначений п. 1.2 договору строк, не були доставлені та не встановлені: вікно (арочне) вартістю 4820 грн. та москітна сітка на двері вартістю 5050 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Акт приймання виконаних робіт не був підписаний, навіть і самим виконавцем (первісним позивачем), проте ТОВ «Вуд-Пласт» були виготовлені та встановлені десять металопластикових виробів, у відповідності до умов договору, а відповідачем за первісним позовом не було здійснено остаточного розрахунку з первісним позивачем.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача за зустрічним позовом, не могла пояснити суду, у зв`язку з чим нею були заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат, враховуючи те, що зобов`язання відповідача за зустрічним позовом перед позивачкою за зустрічним позовом, за укладеним між сторонами договору не є грошовими, проте ТОВ «Вуд-Пласт» не були виконанні зобов`язання за договором, щодо строків поставки, асортименту і кількості виробів, а тому вимоги позивачки за зустрічним позовом щодо стягнення на її користь з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій, на підставі п. 6.1 договору є обґрунтованими.

З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Вуд-Пласт» не були виконанні зобов`язання за договором, щодо строків поставки, асортименту і кількості виробів, а тому стягнення на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Вуд-Пласт» штрафних санкцій, на підставі п. 6.1 договору є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно зменшив розмір штрафних санкцій (неустойки) до розміру фактичних збитків, а саме вартості не поставлених виробів.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки матеріали справи не містять зауважень та претензій ОСОБА_2 до виконавця, щодо строків монтажу, комплектації виробів та їх якості у період з листопада 2020 року до моменту подачі нею зустрічної позовної зави.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_2 не було надано жодного належного і допустимого доказу того, що доставлені та встановлені ТОВ «Вуд-Пласт» металопластикові вироби (дев`ять вікон та двері) є неналежної якості, їх розмір не відповідає «Приложение № 1» до договору, а монтаж здійснено з порушенням технічних умов, будівельних норм і правил, як і не було надано доказів того, що ці вироби були виготовлені та встановлені, не в строк, визначений умовами договору.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба