Рішення

від 28.02.2024 по справі 120/11914/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 лютого 2024 р. Справа № 120/11914/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Бошкової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання: Свистун Н.Л.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Левченка А.О.,

представника відповідача: Бахур В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністратвиного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем винесено постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу від 16.05.2023 №358693. Вищезазначену постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області позивач вважає протиправною, адже він не є ані власником автомобіля Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_1 , ані водієм, ані перевізником. Ніколи не користувався таким автомобілем на праві оренди тощо.

При цьому, позивач зазначає, що дізнався про те, що він є автомобільним перевізником згідно ТТН від 26.04.2023 №33 лише після звернення до відповідача з метою встановлення обставин накладення на нього адміністративно-господарського штрафу.

На переконання сторони позивача Акт проведення перевірки від 26.04.2023 №АР000050 містить суперечливі відомості, а ТТН на підставі якої відповідач дійшов висновку про особу перевізника не містить повної та вичерпної інформації.

Ухвалою від 07.08.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 358693 від 16.05.2023 у межах виконавчому провадження № НОМЕР_5 до набрання законної сили рішення суду у справі №120/9145/22.

Ухвалою суду від 09.08.2023 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того, цією ухвалою вирішено витребувати у Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті всі належним чином засвідченні копії документів, які слугували підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.05.2023 №358693.

23.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції представником відповідача вказує, що 26.04.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення 002387 від 21.04.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. У відповідності до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу марки RENAULT державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом MEGA державний номерний знак НОМЕР_2 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки; товарно-транспортну накладну; протокол перевірки технічного стану дійсного до 08.04.2023.

Відповідач зазначає, що обов`язкова наявність протоколу технічного стану транспортного засобу передбачена чинним законодавством у сфері автомобільного транспорту та за його відсутності настає відповідальність за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо визначення особи автомобільного перевізника представником відповідача вказано, що основним документом для перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, обов`язкова наявність якої передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У відзиві зазначено, що на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акти, які є носіями доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач. Під час проведення рейдової перевірки, старшим державним інспектором було неодноразово запитано з метою уточнення у водія особи автомобільного перевізника, на що водієм ОСОБА_2 було надано відповідь, що саме ОСОБА_1 є автомобільним перевізником відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 26.04.2023. Також відповідач звертає увагу, що серед КВЕД ФОП ОСОБА_1 міститься 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що, на переконання сторони відповідача, свідчить про здійснення позивачем діяльності у сфері автомобільного перевезення.

04.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача повторно наголошує на тому, що він не є автомобільним перевізником. Також звертає увагу суду на те, що його прізвище записано в ТТН прописом, у той час як особу експедитора (ТОВ «Максвент») надруковано.

Окрім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що з метою підтвердження факту відсутності будь-яких договірних відносив з ТОВ «Максвент» ним направлено звернення від 29.08.2023 про надання відповідної інформації, а також, він звернувся із заявою до ВП №3 Вінницького РВП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо умисного повідомлення водієм ОСОБА_2 неправдивих даних.

Разом з відповіддю на відзив ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін та про виклик, в якості свідків ОСОБА_2 (водія), ОСОБА_3 (власника транспортного засобу). Позивач зазначає, що вищезазначені особи можуть підтвердити факт того, що ФОП ОСОБА_1 не має жодного відношення до транспортного засобу Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, позивачем подано клопотання про допит його, в якості свідка, посилаючись на приписи. ч. 1 ст. 216 КАС України.

08.09.2023 стороною відповідача подано заперечення, за змістом яких представник Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті вказує про необґрунтованість та безпідставність доводів позивача.

Ухвалою суду від 11.12.2023 задоволено клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 120/11914/23 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначити справу до судового розгляду на 20.12.2023.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик свідків. Викликано у судове засідання, призначене на 20.12.2023 о 11:00 год., в якості свідків водія транспортного засобу Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та власника транспортного засобу Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 . Також задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 про допит позивача в якості свідка.

Відповідно до акту від 20.12.2023 судове засідання, призначене на 20.12.2023 о 11:00 год не відбулось, у зв`язку з технічними несправностями.

Наступне судове засідання призначено на 18.01.2024.

У судовому засіданні, 18.01.2024 допитано в якості свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що ОСОБА_1 в судовому засіданні вперше бачить, не укладав жодних договорів з ФОП ОСОБА_1 , не передавав останньому у користування транспортний засіб Renault Magnum д.н.з. НОМЕР_1 . З приводу водія ОСОБА_2 зазначив, що він працюав водієм у ТОВ «Прометей 2022» та використовував автомобіль за особистим дорученням роботодавця. Водночас, свідком ОСОБА_3 повідомлено, що водій ОСОБА_2 міг використовувати наданий йому автомобіль й у власних цілях, оскільки транспортний засіб часто залишався у водія в період відсутності перевезень. У судовому засіданні, 18.01.2024 оголошено перерву до 25.01.2024.

У судовому засіданні, 25.01.2024 позивачем заявлено клопотання про долучення в якості доказів, довідки про те, що ФОП ОСОБА_1 не укладав будь-яких договорів оренди або перевезення та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2024 задоволено клопотання позивача про долучення доказів.

Ухвалою суду від 25.01.2024 вирішено витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Максвент" та зобов`язати надати суду у 5-денний строк з моменту отримання ухвали документально підтверджену інформацію щодо того, на підставі яких документів була виписана товарно-транспортна накладна №33 від 26.04.2023, зокрема зазначено в товарно-транспортній накладній №33 від 26.04.2023 автомобільним перевізником ФОП " ОСОБА_4 ". Судове засідання у справі відладено на 21.02.2024 о 11:00 год.

21.02.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

Ухвалою, занесено до протоколу судового засіданні 21.02.2024, відкладено розгляд справи на 28.02.2024.

У судовому засіданні, 25.01.2024 досліджено в якості відеодоказу відео з камери працівника Укратрансбезпеки, з якого встановлено, що водій під час перевірки документів надав серед іншого ТТН, у якій було зазначено перевізника - ФОП ОСОБА_4 . Працівником Укртрансбезпеки з метою уточнення особи перевізника запитав про це водія, на що останній повідомив, що перевізником є ОСОБА_1 з Вінниці та займається перевезенням зерна.

Також у судовому засіданні, з пояснень представника відповідача встановлено, що в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР000050 від 26.04.2023 відомості про особу перевізника внесено зі слів водія ОСОБА_2 , а ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_1 було дописано згодом. З яких джерел було взято відомості про ідентифікаційний номер ФОП ОСОБА_1 представник відповідача не змогла надати пояснення.

Зі свідчень позивача, наданих під час допиту його як свідка, вбачається, що ОСОБА_1 відома особа водія ОСОБА_2 , адже останній стажувався у ТОВ «Трансавто-Компані ЛТД», однак враховуючи наявність конфліктної ситуації його не було працевлаштовано. ОСОБА_1 зазначив, що діяльність як ФОП не здійснював та не здійснює, адже є засновником товариства через яке надаває послуги перевезення. Однак, перевезення здійснює лише паливно-мастильних вантажів у цистернах, оскільки у власності наявні спеціальні транспортні засоби, у свою чергу, перевезенням зерна, ані він як ФОП, ані ТОВ «Трансавто-Компані ЛТД» не займається та не займався. Щодо експедитора ТОВ «Максвент» та власника транспортного засобу Renault ОСОБА_3 повідомив, що жодних господарських правовідносин з останніми не мав.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу. У свою чергу, представник Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

26.04.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, на автодорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 347 км + 527 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом MEGA, номерний знак НОМЕР_3 , під керування водія ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № АР000050 від 26.04.2023, яким зафіксовано порушення вимог ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачено абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу Renault, номерний знак НОМЕР_1 .

16.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову №358693, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак саме на відповідача покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом положень ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, в силу приписів частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту саме автомобільний перевізник.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Доводи позивача щодо протиправності постанови від 16.05.2023 №358693 зводяться до того, що ФОП ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, а отже, суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 5 ст. 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Отже, як видно зі змісту наведених нормативних положень, у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Вищезазначені відомості вносяться вантажовідправником.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки складено акт № АР000050 від 26.04.2023, у якому в графі «найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження, прізвище, ініціали (ініціал власного імені) та адреса фізичної особи-підприємця» зазначено, що «згідно ТТН №33 від 26.04.2023 ОСОБА_1 » та над прізвищем, ім`ям та по батькові зазначено « НОМЕР_4 ФОП».

Водночас, з відомостей ТТН №33 від 26.04.2023, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що графа «автомобільний перевізник» містить лише відомості наступного змісту: «ФОП « ОСОБА_4 ». Тобто відомості про ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта відсутні.

Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача та з відеофіксації процесу проведення перевірки транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом MEGA, номерний знак НОМЕР_3 , судом встановлено, що в Акт № АР000050 від 26.04.2023 внесені дані про особу перевізника зі слів водія ОСОБА_2 .

У свою чергу відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків були дописані згодом іншою посадовою особою. При цьому, представник відповідача вказала, що не володіє інформацією з приводу того, що стало джерелом отримання персональних даних позивача.

Суд зазначає, що в результаті оформлення вантажовідправником ТТН №33 від 26.04.2023 з порушенням вимог закону, достеменно встановити особу перевізника з даних такої ТТН не можливо. Водночас, позиція позивача базується на тому, що він ніколи не використовував транспортний засіб марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом MEGA, номерний знак НОМЕР_3 , не укладав жодних договорів ані з власником такого транспортного засобу, ані з експедитором.

У судовому засіданні було допитано власника вищезазначеного транспортного засобу ОСОБА_3 , який підтвердив, що не передавав автомобіль Renault з напівпричіпом MEGA в користування ФОП ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 повідомив, що водій ОСОБА_2 працював на посаді водія у ТОВ «Прометей 2022» та використовував автомобіль як за особистим дорученням роботодавця, так і у власних цілях, оскільки транспортний засіб часто залишався у водія у період відсутності перевезень.

Допитано судом також в якості свідка й позивача ОСОБА_1 , який повідомив, що йому відома особа водія ОСОБА_2 , адже останній стажувався у ТОВ «Трансавто-Компані ЛТД», однак враховуючи наявність конфліктної ситуації його не було працевлаштовано. ОСОБА_1 зазначив, що діяльність як ФОП не здійснював та не здійснює, адже є засновником товариства, яке надає послуги перевезення, однак, перевезення здійснювались лише паливно-мастильних вантажів у цистернах, у свою чергу, перевезенням зерна, ані він як ФОП, ані ТОВ «Трансавто-Компані ЛТД» не займається . Щодо експедитора ТОВ «Максвент» та власника транспортного засобу Renault ОСОБА_3 повідомив, що жодних господарських правовідносин з останніми не мав, вперше його побачив під час допиту його в якості свідка в судовому засіданні.

Судом з метою встановлення особи перевізника вживались заходи з витребування доказів у ТОВ «Максвент», яке відповідно до ТТН №33 від 26.04.2023 є експедитором. Так, ухвалою від 25.01.2024 вирішено витребувати у ТОВ "Максвент" та зобов`язано надати суду у 5-денний строк з моменту отримання ухвали документально підтверджену інформацію щодо того, на підставі яких документів була виписана товарно-транспортна накладна №33 від 26.04.2023, зокрема зазначено в товарно-транспортній накладній №33 від 26.04.2023 автомобільним перевізником ФОП " ОСОБА_4 ".

Вищезазначену ухвалу суду направлено на юридичну адресу ТОВ «Максвент», що міститься в Єдиному державному юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099).

Водночас, 26.02.2024 до суду повернувся конверт зі вмістом поштового відправлення з відміткою відділення зв`язку «за закінчення терміну зберігання».

Звертався до ТОВ «Максвент» й представник позивача з адвокатським запитом від 08.02.2024, однак відповідно відомостей сайту АТ «Укрпошта» за трекномером: 2105025819431 «відправлення не вручено під час доставки» (а.с. 120-122).

Суд позбавлений можливості встановити інших осіб, вказаних у ТТН №33 від 26.04.2023, оскільки фотокопія ТТН, що надана відповідачем не дає можливості ідентифікувати жодних відомостей про найменування, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, зі змісту яких можливо підтвердити, що саме ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) є автомобільним перевізником за ТТН №33 від 26.04.2023, суд дійшов висновку, про протиправність та наявність підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарсього штрафу №358693 від 16.05.2023.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті діяв не в межах та у спосіб визначений законодавством, що призвело до порушення прав позивача.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що згідно положень частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сума надміру сплаченого судового збору, яка в даному випадку становить 1610,40 грн., повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті за №358693 від 16.05.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення суду виготовлено: 11.03.2024.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна